 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження 21 страница
Часто школярі самі заробляють гроші для організації поза-урочної діяльності, що їх цікавить. Допомогу у фінансовому та
286 287
Значного поширення як метод набуття досвіду комунікації одержали в шкільній практиці класні збори, метою яких є досягнення організаційної єдності класу, розвиток почуття «духу школи», розв'язання дисциплінарних та навчальних проблем. Відомий американський педагог У. Глассер у їх проведенні рекомендує керуватися такими головними принципами: на обговорення можуть бути винесені всі проблеми, як індивідуальні, так і групові; будь-який учень може розповісти про свою або будь-чию проблему; проблему може поставити і вчитель; крім шкільних на обговорення можуть бути винесені і домашні проблеми за бажанням дитини або її батьків; обговорення має бути спрямоване на таке вирішення проблеми, яке виключає пошук і покарання винних; учитель не повинен нав'язувати учням своєї думки під час обговорення проблеми; учитель може проаналізувати позицію класу, але дуже обережно, без авторитаризму; висловлені дітьми думки повинні привести до позитивного вирішення проблеми; під час проведення зборів діти повинні сидіти тісним колом, що має принципове значення; класні збори повинні бути короткими: від 10 до ЗО хв. у молодших класах і від 30. до 45 хв. у середніх і старших; важливою є, передусім, не тривалість зборів, а їх регулярність і значимість розглядуваних проблем. Ефективність зборів У. Глассер пов'язує з тим, що кожна дитина усвідомлює себе значимою для інших: її сприймають серйозно, до неї прислухаються, її визнають. Діти отримують відчуття задоволення від того, що самостійно думають і слухають інших, що не бояться висловлювати свої думки вголос і вирішувати як власні, так і спільні проблеми [3, 115-116]. Традиційною для школи формою розвитку соціальних навичок учнів є учнівське самоврядування. Найбільш поширеною, особливо в англомовних країнах, є система префектів та рад учнів. Префекти виступають помічниками вчителя у питаннях підтримання дисципліни, іноді вони наділені правами накладати на своїх товаришів стягнення. Крім класних, діють загально-шкільні префекти (ними можуть стати тільки старшокласники 16-17 років), яких, як правило, обирають шляхом таємного загал ьношкільного голосування. У деяких випадках шкільних префектів призначає шкільна адміністрація. Рада префектів працює під проводом шкільного префекта, який керує також капітана- 288 ми шкільних спортивних команд та різноманітних клубів. Разом з директором шкільний префект бере участь у загальному керівництві навчальним закладом. Досить часто діяльність шкільного рамоврядування побудована за зразком владних інститутів держави. Так, у США, наприклад, у школах обирають президента, віце-президента, голів різноманітних комітетів. В Англії головною формою роботи шкільних рад є регулярні засідання, які відбуваються з частотою від одного разу на тиждень до одного разу на місяць. Учні беруть участь у розробці планів діяльності рад. Рішення, прийняті на засіданні, є обов'язковими для всіх членів учнівського колективу. У ФРН учнівське самоврядування, яке було створене в 1973 році, має форму конференцій. Делегати конференції від кожного класу мають право висловлювати свої думки та пропозиції щодо планування, змісту навчальних занять, питань позаурочної діяльності. У Франції шкільні ради виникли у вигляді «команд», до яких входять як учні, так і вчителі. Делегати від усіх «команд» вкладають загальношкільну асамблею і обирають її робочий орган -«Раду життя школи». До її складу обирають як учнів, так і викладачів, представників адміністрації, батьків. Отже, все більшої популярності набувають структури самоврядування, куди на основах рівноправного співробітництва входять вчителі, учні, адміністрація школи, батьки, представники громадськості. У діяльності таких форм шкільного самоврядування традиційна функція - дисциплінарна - відійшла на задній план. Головним стало формування навичок співробітництва, соціальна адаптація учнів. Важливим інструментом соціалізації учнів у рамках школи виступають служби психологічної консультації. До найбільш розвинених у світі належить американська служба «гайденс», яка виникла у великих містах ще на початку XX століття як служба професійної орієнтації. Загальна мета «гайденс» у сучасній школі трактується як «допомога, що дозволяє особистості досягти свого повного розвитку». Конкретними цілями, що випливають з цієї мети, є: 1. Допомогти дитині пізнати себе: зрозуміти свої сильні та слабкі сторони, свої переваги та недоліки, зрозуміти, як сприймають її інші люди. Це знання «гайденс» будує на точних вимірах та професійних судженнях. 2. 3. Допомогти дитині отримати максимум від шкільних занять: навчити її методів навчальної роботи, допомогти обрати ту програму навчання, яка відповідає індивідуальним особливостям учня, надати допомогу у випадку відсутності успіхів. 4. Допомогти дитині зрозуміти свої інтереси, пізнати свої здібності та світ праці, навчитись правильно користуватися своїми здібностями у цьому світі. Діяльність «гайденс» охоплює три провідні сфери: навчальна орієнтація школярів, їх професійна орієнтація та керівництво особистістю. Навчальна орієнтація - це допомога, яка надається учням .. індивідуально або в групах і дозволяє їм функціонувати в школі більш активно. Вона містить такі елементи, як знайомство зі школою, надання учням широкої інформації про шкільні справи, формування ефективних навчальних навичок та вмінь. Центральне місце у навчальній орієнтації посідає визначення індивідуальної програми навчання і вибір подальших шляхів освіти для учня. Основними критеріями у виборі навчальної орієнтації учня є результати тестів інтелектуальної обдарованості і тестів для визначення навчальних успіхів. На їх основі складаються рекомендації консультантів щодо вибору профілю навчання у старших класах середньої школи. Професійна орієнтація здійснюється спеціалістами в цій галузі як у школі, так і у відповідних державних центрах. Підліткам надається значний обсяг інформації про професії, умови праці, платню, вимоги до спеціалістів. Одночасно визначається професійна придатність підлітка до певного виду діяльності. Керівництво особистістю має за мету допомогти учневі зрозуміти й оцінити себе і на цій основі виробити спосіб поведінки, - який забезпечить достатню пристосовуваність. Важливим аспектом цієї діяльності є вивчення якостей особистості. Головна увага консультантів зосереджена на трьох аспектах: інтереси і мотиви, ставлення до різних сторін дійсності, здатність до соціальної адаптації. В сучасних умовах існує дуже розвинена система діагностики цих якостей. Стрімкий розвиток психологічної служби в школі характерний для України: створена мережа навчальних закладів, які готують професійних шкільних психологів, випускається широке коло методичних джерел, що дозволяють вітчизняним фахівцям користуватись надбанням сучасної світової психологічної думки; у штаті середньої школи з'явилась посада практичного Психолога, його статус затверджений у Законі «Про освіту». Соціалізація особистості є складним і багатогранним процесом. Школа не в змозі здійснити його самотужки. Та й стан розвитку сучасних інформаційних технологій унеможливлює це. Тому важливим чинником соціалізації школяра є засоби масової інформації, які називають сьогодні «паралельною школою». Все більшу роль відіграє Інтернет, що дозволяє школярам з різних країн спілкуватися між собою, обмінюватись різноманітною інформацією. Але, поряд з позитивною роллю інформаційних мереж, у тому числі і шкільного телебачення, що є дуже розвинутим у ряді країн, існує небезпека дегуманізуючого впливу ЗМІ на особистість школяра. З метою попередження такого впливу активного розвитку набув напрям виховної роботи, що дістав назву «Преса в школі». До конкретних його форм належать передусім клуби з бібліотеками-читальнями, у яких обговорюються актуальні політичні, соціальні, екологічні проблеми, які найбільше цікавлять підлітків та юнаків. У розвинених країнах існують спеціальні методичні видання «преси в школі»: «Читати газету» (Франція), «Газета в класі» та «У дзеркалі преси» (ФРН); створені спеціальні педагогічні центри, видаються спеціальні видання для школярів, додатки для школярів, додатки для школярів друкують провідні газети світу (наприклад, щотижневик «Преса в школі» видає «Нью-Йорк тайме»). Існують і інші шляхи здійснення соціалізуючих впливів школи. їх форми обумовлені переважно національними особливостями, а зміст усе більш активно набуває елементів спільності. Ефективність соціалізуючих впливів залежить від урахування як власне педагогічних чинників (відповідність змісту освіти, форм та методів навчання, всього «шкільного клімату» потребам школярів), так і політико-педагогічних (відповідність діяльності школи як суспільної інституції потребам соціально-економічного, політичного, культурного розвитку держави, регіону та в глобальному вимірі). Важливим є і оптимальне співвіднесення, гармонізація цих чинників у розвитку шкільництва. Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення поняття «соціалізація». У чому полягають труднощі, зумовлені чинниками позашкільного та шкільного характеру, що ускладнюють процес шкільної соціалізації в сучасних умовах? 2. У чому полягають особливості громадянського виховання в сучасних умовах? Дайте коротку характеристику генезису розвитку національного виховання в Україні. 3. Дайте характеристику концепції виховання демократичної громадянськості, розробленої експертами Ради Європи. 4. Проаналізуйте етапи розвитку та особливості сучасного тлумачення концепції «Освіта в дусі культури миру». 5. Що означає поняття «педагогіка ненасилля»? 6. Дайте характеристику провідних підходів до організації системи громадянського виховання в школах різних країнах. 7. У чому полягають завдання та зміст навчального предмета «Права людини»? 8. Проаналізуйте особливості змісту і методів викладання навчального предмета «Моральне виховання» в Японії. 9. Дайте характеристику поведінкових методів морального виховання. 10. У чому полягають особливості екологічного виховання в різних країнах? Література: 1. Алферов Ю.С. Совет Европы и образование // Педагогика. -1998. -№ 7. -С. 101-111. 2. Веселова В.В. Традиционные и новые ценности в системе образования США // Педагогика. - № 2. - 1996. - С. 102-108. 3. Глассер У. Школы без неудачников: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. В.Я. Пилиповского. - М.: Прогресс, 1991. - 176 с. 4. Громовий В. Глобальна освіта й українська школа // Шлях освіти. -1998. -№ 1. 5. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: история и современность: Учеб. пособие. - М.: Изд. Российского открытого ун-та, 1992. -177 с. 6. Дорнер М. Экологическое воспитание в Германии // Педагогика. - 1997. - № 5. - С. 103-107.
7. Камінський Р. Релігійний компонент у концепціях морального виховання зарубіжної педагогіки // Світло. — 1996. — № 2. — С.57-69. 8. Костицька І. Екологічна освіта в розвинутих країнах світу // Рідна школа. - 1996. - № 2. - С 69-70. 9. Лутай B.C. Філософія сучасної освіти: Навч. посібник. - К.: Центр 10. Пометун О. Шлях до взаєморозуміння і довіри // Шлях освіти. - 1998. - № 4. - С 12-16. 11. Сухомлинська О.В. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні // Педагогіка і психологія. - № 4. - 1997. - С 109-125. 12. Тангян С.А. Культура и педагогика мира // Педагогика. - 1997. - № 6. - С. 3-14. 13. Тараненко І. Європейський досвід двомовного навчання // Шлях освіти. - 1997. - № 4. 14. Тараненко І. Нові орієнтації в соціально-політичній освіті європейських країн // Шлях освіти. - 1999. - № 3. - С. 29-31. 15. Християнська етика: Методичний посібник / За ред. А. Калаш-ник, О. Захарків. - Львів, 1997. - 160 с 16. Цінності освіти і виховання: Наук.-метод, зб. / За заг. ред. О.В. Сухомлинської. - К., 1997. - 224 с 17. Шнекендорф З.К. Воспитание учащихся в духе культуры мира, взаимопонимания, прав человека // Педагогика. — 1997. - № 2. -С. 43-50. 18. Шпак О. Економічна освіта у школах США // Шлях освіти. -1998. -№4. -С. 23-28. 19. Шрейдер Ю.А. Цели и ценность образования // Философия образования. Сб. науч. статей. - М.: Фонд «Новое тысячелетие», 1996. - С. 135-148. 20. Audigier F. Education for democratic citizenship / Report on the consultation meeting held at the Council of Europe. - Strasbourg, 24-25 June, 1996. .21. Borsea С Education for democratic citizenship. General Report. Consultation Meeting. Council of Europe. - Strasbourg, 24-25 July, 1996. 22. Carneiro R. Revitalizing the community spirit: A glimpse of the socializing role of the school in the next century. In: Learning: The Treasure Within. - Paris: UNESCO Publishing, 1996. 23. Delors J., etc. Learning: the treasure within. Report to UNESCO of the International Commission on Education for the twenty first Century. Highlights. - Paris: UNESCO, 1996.
292 293 24. Education 2000: Trends, common issues and priorities for Pan-European cooperation. Standing Conference of the European Ministers of Education 19th Session. Kristiansand. Norway, 22-24 June, 1997. 25. Education for European citizenship with a global dimension. European teachers' seminar. Leeds, United Kingdom. - 3-6 March 1998. Council for cultural cooperation. - Strasbourg, 1998. 26. Thematic review of the transition from initial education to working life. Interim comparative report. - OECD, 1998. 27. Tyler W. Education for democratic citizenship: An adult education perspective. Report on the consultation meeting held at the Council of Europe. -Strasbourg, 24-25 June, 1996. Розділ 8 Прогностичні моделі розвитку школи в розвинених країнах 8.1. Типологія прогностичних моделей розвитку освіти Початок нового тисячоліття ознаменувався переходом розвинених країн до нового економічного циклу - постіндустріального. У зв'язку з цим великої актуальності набула розробка шляхів трансформації соціальних інститутів відповідно до потреб нової епохи. Одним з інститутів, який потребує сутнісних змін, є школа. Стратегічні орієнтири її оновлення на освітньо-політичному рівні з урахуванням впливів геополітичного виміру стали предметом обговорення цілого ряду конференцій, проведених з ініціативи Організації економічного співробітництва та розвитку в рамках програми «Школа для майбутнього» («Schooling for Tomorrow»). У результаті були сформульовані певні рекомендації у сфері освітньої політики для держав - членів ОЕСР і серед них - портфель моделей розвитку школи завтрашнього дня. їх метою є усвідомлення ролі політичного фактора у визначенні цих шляхів [11, 77-98]. Формулювання міжнародним освітнім товариством кількох прогностичних моделей, які, за всієї різноманітності не вичерпують усіх можливих перспектив, підкреслює імовірність різних щляхів розвитку освітньої сфери, до того ж реалізовуватися ці шляхи навряд чи будуть у «чистому» вигляді. Об'єднання моделей у певну кількість «полярних» типів стимулює визначення стратегічного вибору та уточнення його принципових ознак. Розроблені моделі передбачають розгляд таких питань: а) наскільки можливий той чи інший шлях розвитку освіти; б) наскільки він бажаний. Наслідком таких міркувань повинні стати зусилля у сфері освітньої політики щодо наближення бажаного варіанта розвитку подій до реального, і навпаки - віддалення небажаного. 294 295 Моделі розроблені на перспективу 15-20 років - строк достатній для здійснення суттєвих змін. Він перевищує одиничні політичні цикли і разом з тим не є занадто віддаленим, щоб бути цікавим тільки для футурологів. Моделі перспектив стосуються розвитку тих форм шкільництва, на які поширюється суспільна відповідальність у розвинених країнах, тобто на базову освіту. Моделі розвитку шкільництва об'єднані у три групи. У першій з них представлені варіанти еволюційного розвитку існуючої освітньої парадигми, тобто зроблена екстраполяція на майбутнє існуючого «status quo» у трьох можливих варіантах. У другій групі спрогнозований суттєвий якісний розвиток школи як соціального інституту, який набув нової динаміки та принципових ознак (визначений як «рескулізація» - відродження школи). Третя група моделей змальовує перспективу суттєвого занепаду шкільництва - «дескулізація» (табл. 8.1). Таблиця 8.1. Типи моделей розвитку школи завтрашнього дня
Кожна із моделей являє собою сукупність позицій, які й визначають, на думку авторів прогнозів, сутнісні характеристики шкільної системи на освітньо-політичному рівні. До них належать: а) ставлення до школи та очікування суспільства щодо неї, ступінь її політичної підтримки; б) цілі та функції школи як суспільного інституту; в) організаційна структура школи; г) характер впливу геополітичних чинників на розвиток шкільництва; д) роль учителя в житті суспільства та ставлення суспільства до нього. 8.2. Моделі екстраполяції «status quo» в освіті Перша група моделей - екстраполяція «status quo» сучасних освітніх систем. Аргументація імовірності такого перебігу подій полягає, як правило, в тому, що школа є одним з найстаріших соціальних інститутів в історії людства, і той факт, що вона існувала і продовжує існувати в різних цивілізаціях, державах, суспільних ладах протягом більш як чотирьох тисяч років, доводить її життєспроможність і об'єктивну необхідність для прогресу людської цивілізації. Такого роду міркування знаходимо й у матеріалах програми «Школа для майбутнього» («Schooling for Tomorrow»), зокрема, в доповіді професора Женевського університету Вало Хутмахера, присвяченій аналізу інваріантних та варіативних елементів у розвитку школи як соціального інституту: «Школа як соціальний інститут сама являє собою константу. Вона пережила багато релігійних, політичних, соціальних та економічних криз і набула масового розвитку в часи урбанізації та індустріалізації. Сьогодні всі індустріальні нації мають розвинені шкільні системи. Отже, школа повинна мати якісь особливі переваги перед іншими можливими освітніми моделями. Щось у них «спрацьовує», незважаючи на постійну критику, предметом якої вони є. І це вже інша справа, спрацьовує окрема школа чи шкільна система в цілому «добре» чи «погано» у реалізації конкретних цілей. ...Якби вони (школи - А.А.) були абсолютно дисфункціональні, як вважають деякі критики, вони б не існували так довго і не набули б такого розвитку впродовж останніх десятиліть. Люди б не проводили в них таку велику частку свого життя. Держави та платники податків не витрачали б на них такі великі суми» [5, 33]. Особливо переконливо в умовах ринкової економіки звучить останній аргумент швейцарського професора. Ми, у свою чергу, додамо, що школа, як відображення і втілення усіх досягнень і вад суспільства, потребує удосконалення не менше, ніж усі інші суспільні інститути. Характер інноваційних процесів, що відбуватимуться в школі, залежатиме головним чином від характеру суспільних перетворень. Прогноз розвитку школи як екстраполяція на майбутнє існуючого status quo означає, що його автори вважають можливим поступовий, еволюційний розвиток суспільства і еволюцію школи разом з ним і слідом за ним. Така стратегія розвитку школи подана у трьох можливих варіантах.
296 297
Модель 1. «Бюрократична модель» Найважливіші ознаки моделі: - повне підкорення освітніх інституцій сильній бюрократичній владі; 298
- розвиток школи відповідно до інтересів зацікавлених владних структур, які протистоять фундаментальним реформам; - постійні проблеми щодо підтримання суспільного іміджу школи та її фінансування. Представимо характеристики Моделі 1 у вигляді таблиці (табл. 8.2). Така модель розвитку освіти не є достатньо динамічною, що може привести до порушення status quo, тобто до руйнації освітньої системи. Причинами такого перебігу подій можуть бути ряд чинників, найбільш значущими серед них є зростаючі можливості впливу споживачів освітніх послуг - учнів та їх батьків; вплив активізації використання ІКТ на руйнацію традиційного шкільного навчання та «знищення шкільних стін», потенційна криза учительського корпусу тощо. Втім, загрозу такому розвитку шкільництва становлять усі наступні моделі. Модель 2. «Ринкова модель» Важливі ознаки: - кардинальні-зміни фінансування освіти та її функцій, породжені зростаючим незадоволенням споживачів освітніх послуг; - запровадження ринкових механізмів («ринкової валюти») оцінки якості діяльності школи - індикаторів та акредитації; - зростаюча різноманітність провайдерів та професіоналів, зростаюча нерівність можливостей споживачів. Головні характеристики Моделі 2 представлені в табл. 8.З. Такий перебіг подій має місце в ряді країн - членів ОЕСР, передусім в таких англомовних країнах, як Великобританія, США, Австралія, Нова Зеландія, а також у країнах континентальної Європи - Бельгії, Нідерландах, Швеції. Його ознаками є: розширення батьківських прав та можливостей щодо вибору школи, зокрема через розвиток спеціалізованих шкіл, знищення обмежень вступу до школи за географічною ознакою, запровадження освітніх ваучерів тощо; розширення можливості впливу на розвиток освітньої сфери, у тому числі і державної школи, з боку споживачів освітніх послуг; залучення батьківських коштів до фінансування громадської освіти, фінансування приватних навчальних закладів культурними та релігійними організаціями або групами громадян; розвиток приватного шкільництва, розвиток корпоративного ринку комп'ютерних освітніх послуг тощо. 299
Педагогічною громадськістю на різних рівнях активно обговорюється проблема: чи зазнає освіта кардинальної перебудови на прибутковій основі, чи збереже свої традиційні ціннісні пріоритети. Предметом дискусії є й визначення розумної межі приватизації шкільництва: чи вона зачепить тільки сферу вищої освіти, чи буде приватизована і старша (а можливо й нижча) ланка середньої освіти? |
організаційному аспектах справи вони отримують від батьків, місцевої громадськості, бізнесових структур.
Навчити дітей жити у злагоді одне з одним і розуміти світ, у Якому вони живуть. Дати дитині знання, яке дозволить їй зрозуміти природу поведінки (своєї та інших людей), причини роздратованості, способи контролю своєї поведінки. Ознайомити школярів з соціальним середовищем, у якому їм доведеться жити.
Таблиця 8.2. Модель 1. « Бюрократична модель»
Таблиця 8.3. Модель 2. «Ринкова модель»