ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методи наукових педагогічних досліджень, їх характеристика. Місце дослідницького компоненту в структурі діяльності вчителя.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 131415 Следующая

Предмет і завдання дослідження визначають вибір методів наукового пошуку. Методи науково-педагогічних досліджень - це шляхи вивчення і освоєння складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, становлення об'єктивних закономірностей процесів виховання і навчання; прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності; сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі.

Методи досліджень у педагогіці поділяються на загальнонаукові та конкретно-наукові (теоретичні і емпіричні).

Загальнонаукові: загальнотеоретичні методи і абстрагування і конкретизація, аналіз і синтез, порівняння, протипоставлення, структурування, індукція і дедукція тощо), соціологічні (анкетування, інтерв'ю, експертні опитування, рейтинг тощо), соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо), математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція тощо).

Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об'єкт, що вивчається (явище, процес) і спирається на дані спостереження та експерименту. До методів емпіричного рівня дослідження належать: спостереження, анкетування, співбесіда, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна перевірка, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу у процесі дослідження. Вони слугують для фіксування явищ, описування їх, виявлення зв'язків між ними.

Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки і спрямоване на всебічне пізнання об'єктивної реальності. До методів теоретичного дослідження відносять: аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також логічні методи - метод схожості, різниці, метод супутніх змін. Ці методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формулювання закономірностей досліджуваних явищ.

Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов'язані. Теоретичні методи досліджень потребують глибокого аналізу фактів, розкриття в явищах суттєвих закономірностей, пояснення зовнішніх чинників через внутрішні. Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища, теоретичні - на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їх теоретичного обґрунтування не може бути істинно наукового знання.

Відбір методів дослідження відбувається залежно від методології педагогічних досліджень. Методологія педагогічних досліджень - розділ педагогічної науки, який вмішує основні принципи, форми та методи наукового пізнання і шляхи перетворення педагогічної дійсності. Визначає загальні підходи до пізнання закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Об'єктом методології педагогіки є пізнання сутності навчально-виховного процесу й розвитку молодої людини, а її предметом - закономірності процесу формування особистості.

Основні підходи до організації педагогічних досліджень відбиваються у ряді принципів. Науковці виділяють такі провідні принципи організації наукового дослідження:

Принцип діяльнісного підходу - вимагає вивчати педагогічні процеси за логікою цілісного вивчення всіх основних компонентів діяльності (її цілей, мотивів, дій, операцій, засобів регулювання, контролю та аналізу результатів). Такий підхід надає дослідженню закінченого характеру: від мети діяльності до її кінцевого результату.

Принцип особистісного підходу - потребує використовувати у дослідженнях учіння про роль особистості у суспільстві, про співвідношення колективу й особистості, про роль колективу в її розвитку, про всебічний і гармонійний розвиток особистості.

Принцип системно-структурного підходу - вимагає цілісного розгляду явища у взаємозв'язку його складових, врахування всіх можливих форм і методів розв'язання педагогічних завдань та, порівнюючи можливості кожного з них, відбирати оптимальні варіанти.

У педагогічних дослідженнях поширені такі наукові методи.

Методи опитування у педагогічному дослідженні. У системі педагогічного дослідження методи опитування займають важливе місце. До них належать: бесіди, інтерв'ю, анкетування, а також тести, шкали оцінювання тощо.

Бесіда та інтерв'ю (різновид бесіди за заздалегідь підготовленими питаннями) - це методи безпосереднього спілкування дослідника з учнями, яке передбачає усне їх опитування за допомогою запитань, які цікавлять дослідника. Особливістю методу бесіди є виваженість запитань, які мають бути підготовлені таким чином, щоб людина не відчувала себе піддослідною. При цьому дуже важливе значення відіграє атмосфера взаєморозуміння, довіри, урахування особливостей психіки та фізичного стану співрозмовника.

Анкетування - вивчення досліджуваних явищ і процесів за допомогою анкет або опитувальних листів, які містять письмові запитання. Цей метод незамінний, коли предметом вивчення стає суспільна думка, естетичні, моральні та інші оцінки, ставлення людей один до одного, до подій тощо. Крім того, він дає змогу охопити дослідженням значну кількість респондентів. При анкетуванні, як і при бесіді, ставлять запитання і одержують відповіді на них. Але при анкетуванні існує жорстка логічна конструкція, яка залишається незмінною протягом усього анкетування. Запитання спеціально підібрані, визначені також і можливі стандартні варіанти відповідей. Для анкети особистий контакт не є обов'язковим. Найголовнішою перевагою анкетування перед бесідою є зручність застосування методів математичної статистики. Тому анкетування дуже поширене у психолого-педагогічних дослідженнях.

Спостереження - спеціально організоване безпосереднє сприйняття явищ та процесів у їх цільності та динаміці в природних умовах їх існування. Ознаки: а) визначення мети, виділення об'єкту, розробка схеми спостереження; б) фіксація результатів; в) обробка отриманих даних; г) результати зіставляються з відомими та перевіряються іншими методами

Для підвищення ефективності спостереження повинно бути тривалим, систематичним, різнобічним, об'єктивним та масовим. Може бути відстороненим (коли спостерігач не включається в дію) і включеним (коли спостерігач включений в групу члени якої не знають, що за ними ведеться спостереження). Недоліки: не викриває внутрішніх сторін педагогічних явищ, не дає змоги забезпечити повну об'єктивність інформації.

Метод рейтингу - метод оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). При відборі експертів до них ставляться такі вимоги: компетентність, креативність (можливість розв'язувати творчі завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (надмірне слідування авторитету у науці), наукова об'єктивність, аналітичність і глибина мислення, самокритичність. Аналізуючи отриману інформацію, можна застосовувати і метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються у порядку зростання чи спадання ступеня їх виявлення.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Сутність цього методу зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел: від учителя, батьків, однокласників та інших людей, які достатньо добре знають дитину. Різновидом цього методу є метод „педагогічного консиліуму", який передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою і за єдиними ознаками.

Педагогічний експеримент - такий метод вивчення педагогічної дійсності, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на неї завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Експеримент проводять у таких випадках: а) при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об'єкта; б) при перевірці правильності теоретичних конструкцій; в) при демонструванні явища. Експеримент має певні переваги порівняно з методом спостереження, а саме: дозволяє вивчати явище „у чистому вигляді", звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; створює можливість дослідити властивості об'єктів; дає змогу проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно.

Залежно від мети дослідження розрізняють кілька видів педагогічного експерименту:

а) констатуючий або діагностичний експеримент — проводиться звичайно на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми;

б) формуючий або перетворюючий експеримент - полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків.

Моделювання - матеріальне чи мислене імітування реально існуючої педагогічної системи шляхом створення спеціальних аналогів (моделей), у яких відтворюються принципи організації і функціонування цієї системи. Наукова модель - це уявно чи матеріально реалізована система, яка відображує предмет дослідження і здатна замінити його у такій мірі, що дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Метод моделювання має наступну структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в) дослідження моделі; г) перенесення знань з моделі на оригінал. Даний метод ґрунтується на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи досліджувати їх функціонування. Головна його перевага - цілісність інформації.

29. Фактори розвитку особистості. Особливості виховного процесу в сучасному соціуму.

Під розвитком особистості слід розуміти взаємопов'язаний процес кількісних і якісних змін, що відбуваються під час анатомофізіологічного дозрівання людини, становлення її світогляду, моральних поглядів, переконань, емоційно-почуттєвої сфери.

Особистість - людина як суб'єкт відносин і свідомої діяльності, здатний до самопізнання і саморозвитку; стійка система соціально-значущих рис, відносин, установок і мотивів, що характеризує людину як члена суспільства.

Отже, людина, як особистість, характеризується:

• самосвідомістю (основа формування розумової активності і самостійності особистості, пізнання себе і пошук сенсу життя);

• активністю (прагнення вийти за межі реалізованих можливостей);

• наявністю „Я-образу", - системи уявлень людини про себе реальну, себе очікувану, себе ідеальну (виявляються в самооцінці, почутті самоповаги, рівні домагань і т.д.)

• спрямованістю - стійкою системою мотивів: потреб, інтересів, ідеалів, переконань і т.д.

• здібностями (властивості і якості, що забезпечують успішність у виконанні визначеної діяльності);

• характером (сукупність стійких індивідуальних якостей людини, що обумовлює типові для нього способи поведінки й емоційного реагування).

І фактор, що впливає на розвиток особистості - спадковість (некеруємий).

Спадковість - передача від батьків до дітей певних біологічних якостей та особливостей.

Через спадковість людина отримує деякі особливості будови тіла, колір волосся, очей, шкіри, певні особливості нервової системи, деякі хвороби.

Проблеми, що пов'язані зі спадковістю:

1. Акселерація - це прискорення фізичного і частково психічного розвитку та статевого дозрівання у дитячому та підлітковому віці в порівнянні є попередніми поколіннями. Створюється невідповідність: тіло росте швидше, ніж дозрівають психічні функції, що є основою інтелектуальних, соціальних, моральних якостей. Причини: загальні темпи прискорення життя, поліпшення матеріальних умов, підвищення якості харчування та медичного обслуговування, поліпшення догляду за дітьми в ранньому віці, викоренення багатьох важких дитячих хвороб, радіаційне забруднення середовища життя людини ....

2. Проблема наслідування таланту чи розумових здібностей.

Здібності - комплекс психічних властивостей, що роблять людину придатною до певного, що склався історично виду діяльності.

Відомий генетик Дубинін пише, що будь-яка нормальна людина здатна до практично необмеженого духовного розвитку. Для нормального мозку немає генетично обумовлених варіацій інтелекту і розповсюджена думка про те, що рівень інтелекту передається від батьків дітям не має наукових доказів.

Концепція розвиваючого навчання - правильно організоване навчання може і повинно стимулювати розвиток учнів.

Інші думки: 1. Людська природа не підвладна змінам.

3. Виховання повинно йти за розвитком, воно лише допомагає визріванню того, що закладено у людину природою.

3. Усі психічні якості особистості є якостями набутими.

Соціальна спадковість (за Дубиніним) - це засвоєння від поколінь до поколінь соціальних та духовних надбань. Соціальна спадковість не записана в генах, а передається вихованням і тільки у людей.

II фактор - середовище (географічне і соціальне). Цей фактор - напівкерований.

Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто в процесі засвоєння та активного відтворення суспільного досвіду, набуття необхідних для життя серед людей знань, умінь та навичок, здатності спілкуватися та взаємодіяти з ними. Це процес перетворення людини з природної істоти у соціальну, освоєння і присвоєння культури людських стосунків, соціальних норм, ролей, видів діяльності.

Середовище - сукупність матеріальних, духовних, суспільних умов існування та діяльності людини, що взаємодіють з нею як з організмом і особистістю, тобто підтримують чи стримують, стимулюють чи перешкоджають характерні дії живої істоти.

Слова "оточуюче середовище" означає дещо більше, ніж просто те, що фізично, просторово оточує індивіда. Джон Дьюі писав "Деякі об'єкти, віддалені від людини в часі і просторі, можуть утворювати оточуюче її середовище навіть у більшій мірі, ніж деякі, близькі до неї об'єкти. Об'єкти, у зв'язку з якими людина змінюється, складають її дійсне оточуюче середовище "

Географічне середовище - ті природні умови (клімат, ландшафт, краєвид, тип поселення, екологія тощо), в яких людина розвивається.

Соціальне середовище - суспільний устрій, система виробничих відносин, матеріальні умови життя, характер протікання виробничих та соціальних процесів. Загалом - це люди та групи людей, що оточують людину на протязі життя. Вони підрозділяються:

1. за видом спільноти - суспільна формація, клас, група;

2. за видом групи - сімейна, навчальна, суспільна, трудова, спортивна, військова тощо;

3. за формуючим впливом - детермінуючі, тренуючи, вправляючи, навчаючи, виховуючи, перевиховуючи;

4. за способом впливу на форму свідомості - правове, моральне, естетичне, наукове, релігійне;

5. за віком - однолітків, старших, молодших, змішане;

6. за ставленням до середовища - позитивне; байдуже, негативне;

7. за соціальною спрямованістю - соціальне, асоціальне;

8. за степенем контактів - безпосереднє, опосередковане.

Сім'я - форма спільноти людей, що складається зі з'єднаних шлюбом чоловіка та жінки, їх дітей (власних або усиновлених), а також, у деяких випадках, з інших осіб, що зв'язані з вищеназваними кревними зв'язками. Це різновіковий колектив, членом якого дитина стає з перших днів свого існування і вплив якого вона відчуває багато років, якщо не все наступне життя. Члени цього колективу об'єднані крім кревних зв'язків ще й почуттям відповідальності.

Організоване середовище - це, в першу чергу, ті соціальні інститути, на які в тій чи іншій мірі покладені виховні функції щодо підростаючого покоління. Це перш за все родини учнів; установи культури; навчальні заклади та позашкільні установи, різні клуби та об'єднання за інтересами, що функціонують за місцем проживання тощо.

Єдності в оцінці впливу спадковості та середовища на розвиток людини поки що немає. Науковці сперечаються з питання - що здійснює більший вплив на розвиток людини - середовище чи спадковість? Прихильники так званого біогенного напрямку в педагогіці безумовну перевагу віддають спадковості, а соціогенного - середовищу.

III фактор - повністю керуємий.

Виховання - цілеспрямований педагогічний процес передачі соціально-культурного досвіду від старших поколінь до молодших, що здійснюється спеціально підготовленими та уповноваженими на це суспільством людьми в навчально-виховних закладах.

Виховання як і середовище - форма зовнішнього впливу на людину, що розвивається. Воно коректує вплив спадковості і середовища. Думки щодо місця виховання в цьому процесі самі різні: від твердження про його повне безсилля до визнання єдиним засобом зміни людської природи. Істина, як завжди, посередині. Вихованням можна досягти багато чого, але повністю змінити людську природу неможливо.

Цілеспрямований та систематичний вплив вихователів призводить до створення нових, заздалегідь спроектованих рефлекторних зв'язків, які іншим шляхом створені бути не можуть. Одне з важливіших завдань правильно організованого виховання - виявлення нахилів і обдаровань, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її здібностями та можливостями.

Виховання може забезпечити розвиток певних якостей тільки спираючись на закладені природою задатки.

Люди піддаються вихованню неоднаково. Діапазон дуже широкий - від повного неприйняття виховних вимог до абсолютного підкорення волі вихователів.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 131415 Следующая