 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Система дидактичних принципів. Розвиток наукових засад дидактики в історії педагогіки ( Я.Коменський, А.Дістервег, Й.Генріх, К.Ушинський,Б.Грінченко).
1. Принцип свідомості та активності 6.Принцип науковості. 2. Принцип наочності. 7.Зв’язок теорії теорії з прак 3. Принцип систематичності та послідовності. 4. Принцип міцності. 5. Принцип доступності. Принципи навчання – це вихідні положення, що визначають всі боки навчання (зміст, методи, організаційні форми) і сформульовані на основі наукового пізнання та навчально-виховної практики. Принципи навчання відображають об’єктивні закономірності процесу навчання і являють собою загальні вимоги до формування змісту освіти та організації навчально-виховного процесу – як у цілому, так і в окремих його частинах. Принципи навчання виступають у органічній єдності, утворюючи певну концепцію дидактичного процесу, певну систему. Основою цієї системи Я. А. Коменський вважав принцип природовідповідності навчання, навколо якого і будував систему дидактичних принципів. Інакше дивився на цю проблему А. Дістервег. Він розглядав принципи навчання як певні вимоги до змісту освіти, до тих, хто навчає і до тих, хто навчається. К.Д. Ушинський визначив умови гарного навчання так: своєчасність, посту-повість, органічність, постійність, твердість засвоєння, ясність, само-діяльність учнів, відсутність надмірної напруги і надмірної легкості, правильність. До дидактичних принципів він відносив також свідомість і активність навчання, наочність, послідовність, міцність знань і навичків. Зараз до загальновизнаних дидактичних принципів відносяться: Принцип свідомості та активності. В його основі лежать наступні положення: - сутність людської освіти складають глибоко та самостійно осмислені знання; - свідоме засвоєння знань залежить від певних умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, методів та засобів навчання тощо; Головні правила застосування цього принципу: - знання і розуміння учнями цілей і задач майбутньої роботи; - забезпечення розуміння учнями кожного слова, речення, поняття; - використання сили взаємонавчання учнів; - логічно ув’язуйте відоме з невідомим; - вчить знаходити головне, виділяйте його, наполягайте перш за все на розумінні головного; - частіше використовуйте творчі завдання. Принцип наочності Цей принцип використовується з найдавніших часів. В основі його покладені наступні закономірності: органи чуттів людини мають різну чутливість до зовнішніх подразників. Найбільша – у органів зору (в 5 разів більше ніж у органів слуху і майже у 13 разів більше ніж у тактильних органів). Інформація, що поступає в мозок крізь органи зору запа-м’ятовується легко і міцно. Головні правила: - пам’ятати, що дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі; - золоте правило навчання – все , що тільки можливо слід подавати для сприйняття чуттями, а саме: видиме – для сприйняття зором, те, що чути – слухом, запахи – нюхом, доступні дотику – дотиком; - сучасні види наочності дозволяють організувати ефективну дослідницьку роботу учнів; - з віком предметна наочність повинна поступатися перед символічною; - не захоплюйтесь наочністю надмірно, бо її велика кількість може відволікати учнів від засвоєння головного. Принцип систематичності і послідовності Спирається на наступні положення: - тільки таке знання є дійсним та дієвим, яке складається з системи взаємопов’язаних понять; - система наукових знань створюється у тій послідовності, яка визначається внутрішньою логікою навчального матеріалу та пізнавальними мож-ливостями учнів; - процес навчання складається з окремих кроків і протікає тим успішніше, чим менш у ньому перерв, порушень послідовності тощо; - якщо систематично не вправлятися у навичках, вони втрачаються. Головні правила: - використовуйте схеми, плани. Розділяйте зміст навчального матеріалу на логічно завершені частини; - проводьте повторення вивченого не тільки на початку уроку для перевірки рівня засвоєння і не тільки на при кінці уроку з метою закріплення отриманої інформації, але також і по закінченні кожного логічно завершеного відрізка навчання, в ході уроку; - навчайте енергійно з підйомом, використовуйте яскраві факти з життя, літератури. Принцип міцності Базується на наступних закономірностях: - засвоєння змісту освіти і розвиток пізнавальних сил учнів – дві взаємопов’язаних сторони процесу навчання; - міцність засвоєння учнями навчального матеріалу залежить не тільки від об’єктивних факторів: змісту і структури цього матеріалу, але і від суб’єктивного ставлення учнів до навчального матеріалу, навчання, вчителя; - міцність засвоєння обумовлюється організацією навчання, використанням різних видів і методів навчання, залежить від часу навчання; - пам’ять учнів носить вибірковий характер: чим цікавіше для них матеріал, тим міцніше він закріплюється і на довше зберігається. Головні правила: - матеріал, що потребує запам’ятовування треба заключати в короткі ряди; забування вивченого найбільш інтенсивно йде зразу ж після навчання тому час і частота повторень повинні бути узгоджені з психологічними закономірностями забування; - найбільша кількість повторень потрібна зразу ж після ознайомлення учнів з новим матеріалом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого кількість повторень повинна поступово знижуватись, але не зникати зовсім; - логічно поданий матеріал засвоюється міцніше, ніж розрізнені відомості; - ширше використовуйте процеси взаємонавчання; - не давайте легких і одноманітних видів роботи – вони мало розвивають і швидко втомлюють. Принцип доступності. Базується на законі тезауруса: доступним для людини є те, що відповідає її тезаурусу (лат. – “скарб”). Це – обсяг накопичених людиною знань, умінь, способів мислення. Доступність навчання визначається віковими особливостями учнів і залежить від їх індивідуальних особливостей, від організації навчального процесу, методів навчання, умовами процесу навчання. Головні правила: - від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного; - все, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено згідно віковим ступеням так, щоби подавалося для вивчення тільки те, що доступно сприйняттю в кожному віці; - навчаючи, виходьте з рівня підготовки та розвитку учнів, враховуйте їх життєвий досвід; - широко використовуйте аналогію, порівняння, співставлення, протиставлення; - не прискорюйте без потреби процес навчання, не прагніть легкого успіху; - чітко та однозначно формулюйте поняття, уникайте монотонності; - поганий вчитель повідомляє істину, добрий – вчить її знаходити. Принцип науковості Вимагає, щоб учням на кожному кроці подавалися для засвоєння дійсні, встановлені наукою знання і при цьому використовувалися методи навчання, що по характеру наближаються до методів науки, що вивчається. В основі цього принципу лежать наступні положення: світ пізнаваємий, і людські знання, перевірені практикою дають об’єктивну картину розвитку світу; науковість навчання залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального та науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, від міжпредметних зв’язків. Головні правила: - кожне наукове поняття, що вводиться, повторюйте, застосовуйте і використовуйте протягом всього навчального курсу, бо що не вправляється, те забувається; - розвивайте мислення учнів, підводячи їх до пошукової, творчої роботи в навчанні; - систематично повідомляйте учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі; зв’язуйте нові досягнення з системою знань, що формується у учнів; - знайомте учнів з біографіями видатних науковців, їх внеском в розвиток науки; - використовуйте новітню наукову термінологію, уникайте застарілих термінів, будьте в курсі останніх наукових досягнень по своєму предмету; - розкривайте генезис наукового знання, реалізуйте вимогу історизму в навчанні; - основну увагу приділяйте ключовим проблемам науки, привчайте учнів стежити за науковою інформацією, заохочуйте до обговорення науково-технічних та соціальних проблем; - заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Принцип зв’язку теорії з практикою В основі його є центральне положення класичної філософії – точка зору життя – перша і основна точка зору пізнання, практика – критерій істини, джерело пізнавальної діяльності та область прикладення результатів навчання; ефективність зв’язку навчання з життям залежить від змісту освіти, організації навчання, форм та методів навчання, від вікових особливостей учнів; чим краще поставлена продуктивна праця та профорієнтація учнів, тим успішніше йде їх адаптація до умов сучасного виробництва. Головні правила: - показуйте, що наука розвивається під впливом практичних потреб, наводьте конкретні приклади, розгорніть перед учнями сторінки боротьби людства за полегшення праці, наголошуючи на ролі науки у цьому процесі; - привчайте учнів перевіряти і застосовувати свої знання на практиці; - не повинно бути жодного уроку, на якому учень не знав би практичного значення своєї роботи; - зв’язуйте навчання з розвитком народного господарства; - у навчанні поєднуйте розумову діяльність з практичною, в процесі якої засвоюється 80-85% знань; - заохочуйте учнів до самостійного отримання знань з улюблених областей науки, техніки, мистецтва.
|
