 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я.Коменський, А.Дістервег, К.Ушинський, В.Сухомлинський).
Педагогічна професія – одна з найдавніших. Виникла вона на ранніх етапах людства у зв’язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виділившись згодом в окрему галузь.
Сучасні вимоги до педагога висвітлені в законі «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечу результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах середньої освіти». Головне завдання вчителя – навчати і виховувати. Важливі функції сучасного вителя: - навчальна (дидактична) – організатор процесу засвоєння знань. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням, з часом змінилось бачення дидактичної функції. Головним стало не передавання знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно. - розвиваюча - створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації через творчість, у забезпеченні демократиних засад освітнього процесу. Методична гнучкість вчительської професії. - виховна – форрмування необхідних особистісних якостей у кожного школяра, вміння трансформувати поставлені суспільством перед школою цілі, у конкретні педагогічні завдання.
Вимоги до вчителя: - віра в людину, він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили й можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне; - справедливість (виділення «любимчиків», необ’єктивне оцінювання знань, необгрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення, упередженність тощо); - позитивна емоційна налаштованість ( уміння вчителя залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій); - почуття міри в стосунках з учнями ( твердий, непохитний, послідовний в своїх рішеннях і вимогах, дружні взаємини учителя й учня не повинні переходити у фамільярність та панібратство); - педагогічний такт – творче вміння обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки, такий підхід (за допомогою слова, вчинків, тону, погляду, жестів, міміки тощо), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учня. Знання індивідуальних особливостей учнів. - організаторські уміння і здібності (постійна взаємодія, керування діяльністю, організація праці, уміння об’єднати і згуртувати колектив); - мовна культура – найважливіший засіб спілкування вителя з учнями, головний інструмент педагогічої праці. Важливі показники мовної культури педагога – змістовність, логічність, точність, ясність, емоційність, яскравість, образність, простота, фонетична виразність, інтонаційна різноманітність, чітка дикція, правильне використання логічних наголосів та психологічних пауз; взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами і мімікою. - особистий приклад, авторитет педагога – справжній володар думок і почуттів своїх учнів (ерудиція, глибокі фахові знання, справедливість, толерантність, принциповість, людяність, єдність слова і діла, високе почуття відповідальності). Я. А. Коменський: Цінність нації визначається тим, як вона ставиться до школи, до вчителя:
· його професія “найпочесніша під сонцем”, а тому “найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями”; · він повинен любити свою справу, бути працьовитим, сповненим життя, діяльним і чуйним; · любити учнів, прагнути до збагачення своїх знань і досвіду; · всі успіхи в роботі школи, навчанні та вихованні залежать від вчителя, його освіти, знання і вміння. · “… ми повинні пристосовуватися до властивостей розуму, приводячи уми до гармонії і любові до наук, коли ми не хочемо з лінивих зробити упертих, а з в'ялих – зовсім дурнів”. · вимагав, щоб до вчителя ставилися з повагою. К.Д.Ушинський: * вчитель повинен не тільки навчати, та і виховувати; * високоосвічена особистість, енциклопедичні знання, педагогічний такт; * освіта, любов до своєї справи, педагогічна майстерність; * пропонував програму підготовки вчителів в системі вчительских семинарій на педагогічних факультетах.
Поясніть думки К.Д.Ушинського, який розглядав вчителя як ратоборца істини і добра, як жива ланка між тим, що пройшов і майбутнім, посередника тим часом, що створене минулими поколіннями і новими. Його справу, скромну по зовнішності, відзначав великий російський педагог, одна з найбільших справ в історії.
В.Сухомлинський: * любов до дитини – це «плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини – це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору». Йдеться про мудру, добру й вимогливу любов, що вчить жити.
Розвиток ідеї природовідповідності навчання і виховання в історії педагогіки (Я.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервег, В.Сухомлинський). Індивідуальний та особистісно-рієнтований підходи у сучасній школі.
Проблема природовідповідності у вихованні займала думки найбільш видатних педагогів минулого, і причому кожен з них розумів її по-своєму. Про подібність природи і виховання говорили ще старогрецькі мислителі Демокріт і Арістотель. Розкривши їх короткі, але глибокі і змістовні думки, перейдіть до характеристики обгрунтувань принципу природовідповідності, даних Я.А.Коменським, Ж.-Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, А.В.Дістервегом та й іншими педагогами. Так, Я.А.Коменський виходив з визнання спільності головних законів, що керують розвитком природи, людини і людської діяльності. Тому стверджував, що всі педагогічні засоби повинні бути природовідповідними, тобто такими, що відповідають загальним законам природи. Покажіть схему обґрунтування Коменським того або іншого дидактичного принципу або правила принципом природовідповідності (“основоположення” – приклади з життя птаха, рослини, діяльності людини – суперечність або відхилення існуючої школи даному “основоположенню” – дидактичний принцип навчання). Приведіть приклади з “Великої дидактики”. Підкресліть, що Я.А.Коменський піднявся до думки, що повинні існувати загальні закономірності (“основоположення”), яким підпорядковано все життя природи і діяльності людини, і в цьому велике прогресивне значення його принципу природовідповідності. Хоча спроба Коменського відкрити і сформувати ці закономірності виявилася невдалою. Крім того, принцип природовідповідності у чеського педагога припускає ретельне вивчення законів духовного життя людини і узгодження з ним всіх педагогічних дій. Інше трактування принципу природовідповідності у Ж.-Ж.Руссо. Розкрийте, обгрунтуйте, підтвердіть матеріалом педагогічного романа “Еміль, або Про виховання” основне положення досліджуваного принципу французького мислителя, суть якого зводиться до формули: природовідповідно все природне; тому виховання повинно слідувати природному ходу розвитку підростаючої людини, враховувати природні вікові особливості. Дайте оцінку конкретизації Ж.-Ж.Руссо даного принципу у віковій періодизації, в питанні про дисципліну. Порівнюючи погляди Коменського і Руссо, переконайтеся, що у французького мислителя застосування принципу природо відповідності в конкретних вказівках переконливіші, більш обгрунтовані, хоча у віковій періодизації і цілях виховання в різні періоди зроблений крок назад. У педагогічній теорії Й.Г.Песталоцці принцип природо відповідності розкривається як відповідність виховання особливостям природи людини, законам її вічного саморозвитку, зумовленого божественним початком. Покажіть, що Песталоцці, грунтуючись на ідеях попередників, висунув нове розуміння принципу природовідповідності як теорії розвитку природних задатків людини, що росте. Підтвердіть цитатами з його твору “Лебедина пісня”. Переконайтеся, що принцип природовідповідності Песталоцці поклав в основу і своєї дидактики. Далі охарактеризуйте розуміння принципу природовідповідності А.Дістервегом. Зверніть увагу, що, використавши ідею Й.Г.Песталоцці, німецький учений, проте, вважав, що виховання необхідно погоджувати не тільки із законами саморозвитку природи людини, але і з конкретними соціально-історичними умовами його життя. Покажіть, що, визнаючи головним принципом педагогіки природовідповідність, він вводить ще поняття “Принцип культуровідповідності”. Доведіть, що в цьому відношенні Дістервег далеко зробив крок в порівнянні з Руссо.
|
