ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагогічних наук. Взаємозв’язок педагогіки та інших наук про людину. Роль Я.А.Коменського у становленні педаггіки як науки.

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Следующая

Педагогіка– наука про виховання людини. Розкриває сутність, цілі й задачі, закономірності виховання, його роль у житті суспільства та розвитку особистості, процес освіти та навчання.

Предмет вивчення педагогічної науки – одне з найважливіших і, в той же час, одне з найскладніших питань педагогіки. Треба зазначити, що до цього часу триває давня дискусія: „Чим вважати педагогіку – наукою чи мистецтвом”? Щоб надати аргументовану відповідь на це запитання, наводимо ряд критеріїв, які дозволяють визначену галузь знань називати наукою, а саме: а) чітко визначено предмет вивчення; б) наявні об’єктивні методи дослідження явищ і процесів; в) зафіксовані об’єктивні зв’язки (закони і закономірності) між явищами і процесами, що становлять предмет вивчення; г) виявлені закони і закономірності дають можливість передбачати (прогнозувати) розвиток подій у майбутньому.

Довгий час предметом педагогіки визнавалося виховання, як підготовка підростаючого покоління до самостійного життя. Однак виховання як суспільне явище виникло і існує як засіб підготовки людини до життя, розвитку у неї необхідних суспільних властивостей і якостей. Таким чином, закономірності виховання, його характер і методичні основи виробляються не в самій виховній діяльності як такій, а зумовлюються закономірностями розвитку і формування людини як істоти соціальної, а також соціальними вимогами до її підготовки. Рівень розвитку сучасного суспільства потребує постійного самовдосконалення людини, неперервної освіти і виховання впродовж всього її життя. Тому сучасний комплекс педагогічних наук вміщує також галузі, які вивчають закономірності і принципи виховання, освіти і розвитку зрілої людини (акмеологія).

Предмет вивчення педагогіки розвивався і уточнювався протягом всієї історії розвитку педагогічної думки. На сучасному етапі існує оскільки підходів до його визначення. Можна виділити щонайменше три з найбільш поширених. Підхід перший – предметом вивчення педагогіки є виховання як функція суспільства передавати новим поколінням суспільно-історичний досвід; виховання як спеціально організований процес; виховна діяльність, яка здійснюється у навчально-виховних закладах. Отже, провідним процесом, який вивчає педагогічна наука вважається виховання. Підхід другий – предметом вивчення педагогіки визнається дослідження сутності розвитку і формування особистості людини та визначення на цій основі теорії і методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу. Тобто, поряд з процесом виховання до предмету вивчення педагогіки додається дослідження закономірностей розвитку людини. Підхід третій – предметом вивчення педагогіки визнається освіта як реальний цілісний процес, цілеспрямовано організований у спеціальних. Цей підхід досить поширений в останні роки як у вітчизняній так і у зарубіжній педагогіці.

Не зважаючи на різноманітність підходів до визначення предмету педагогіки, провідними завданнями педагогічної науки залишаються вивчення виховання як суспільного явища, яке у широкому його розумінні охоплює освіту і навчання; його закономірностей; дослідження сутності та закономірностей розвитку і формування особистості в умовах спеціально організованого виховання; визначення цілей виховання; змісту, форм та методів виховної діяльності; дослідження ролі виховання у процесі розвитку і формування особистості; розробка основ теорії і практики виховання та навчання. Разом з тим, предмет педагогіки розширено і на сучасному етапі розвитку науки – він вміщує виховання, освіту і навчання як дітей, молоді, так і дорослої людини.

Отже, на сучасному етапі розвитку педагогічних знань ми називаємо педагогікою науку про закономірності, принципи, форми і методи виховання, освіти і навчання людини на всіх етапах її вікового розвитку. Вона є організованим впливом на світогляд і поведінку людей, аналізує і розкриває об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує його сутнісні зв’язки, причинно-наслідкові залежності.

Об’єкт педагогіки – реальна педагогічна дійсність – всі явища цілеспрямованого формування особистості.

Предмет педагогіки – закономірні зв’язки та відношення, які існують у цій дійсності.

Основні завдання педагогіки як науки – пізнання законів виховання, навчання і освіти людей у процесі формування та розвитку особистості і на їх основі створення шляхів та засобів упровадження теоретичних завдань у навчально-виховний процес.

В наш час поняття „педагогіка” охоплює цілу систему педагогічних наук.

Структура сучасної педагогіки відображає зв’язки і відносини, що склалися у ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль педагогічної практики. Сучасна педагогічна наука являє собою коло самостійних наук, серед яких:

1. Історія педагогіки, яка вивчає розвиток педагогічної думки, на різних їх історичного розвитку людського суспільства.

2. Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу в освітніх закладах різного типу. Вона традиційно поділяється на чотири великі розділи: загальні основи, дидактику (теорію навчання), теорію і методику виховання, школознавство (систему управління школою і діяльність органів освіти).

Щодо поділу педагогічної науки за галузями, то їх нараховується вже близько двадцяти і кількість їх може зростати й надалі. Всі вони спираються на структуру і принципи загальної педагогіки і є її „дочірними”, хоча і самостійними науками. Їх умовно можна поділити на загальні і функціональні. До загальнопедагогічних наук відносять:

· вікову педагогіку (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи тощо);

· корекційну педагогіку, яка розробляє питання виховання сліпих тифлопедагогіка) та глухих (сурдопедагогіка) дітей; розумово відсталих дітей олигофренопедагогіка), дітей з неправильно сформованою мовою (логопедія);

· соціальну педагогіку, яка вивчає механізми формування особистості у соціумі. Сюди ж можна віднести і сімейну педагогіку;

· народну педагогіку – сукупність ідей, прислів’їв, приказок, казок, в яких відображається ставлення народу до сутності та характеру виховання;

· етнопедагогіку, що вивчає здобуті народом знання та уміння у галузі виховання та навчання, відображені у фольклорі, традиціях, обрядах.

До функціональних педагогічних наук відносять:

· професійну педагогіку;

· галузеві педагогіки (авіаційна, військова, медична, культуро-освітня тощо);

· педагогіку підвищення кваліфікації і перекваліфікації спеціалістів;

· часткові або предметні методики викладання, що допомагають вчителю-предметнику у підготовці та проведенні уроків та інших видів навчально-виховної діяльності.

Окремо виділяємо порівняльну педагогіку, яка займається порівняльним аналізом педагогічних систем у різних країнах ( порівняно з вітчизняною). Сукупність галузей педагогіки складає єдину систему педагогічних наук.

Педагогіка тісно пов’язана з багатьма іншими науками. Ідеї суміжних наук про людину дозволяють педагогіці більш глибоко і всебічно досліджувати закономірності виховання та освіти. Педагогіка має тісні зв’язки з такими наукам як філософія, історія, соціологія, психологія, етика, естетика, анатомія, фізіологія людини, гігієна, етнографія, математика, кібернетика та ін.

Педагогіка тісно пов’язана з філософією, яка є фундаментом педагогіки, відіграє роль історіологічної основи педагогіки. Особливе значення має філософія виховання, яка розглядає використання у процесі виховання ідей різноманітних філософських систем. Філософія допомагає визначити зміст і мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей для розуміння та буття людини.

Анатомія і фізіологія є основою для розуміння біологічної сутності людини, розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей нервової системи, першої та другої сигнальних систем, розвитку і функціонування органів почуттів, тощо. Особливо тісно педагогіка пов’язана з психологією, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Педагогіка вивчає ефективність тих виховних дій, які можуть призвести до змін у внутрішньому світі і поведінці людини, а психологія дає педагогам своєрідний інструмент впливу на людину. Кожний розділ педагогіки має свою опору у відповідному розділі психології (дидактика – теорію пізнавальних процесів, теорія виховання – психологію особистості і т. ін.).

Педагогіка також пов’язана з соціологією, історією, літературою, антропологією, географією, медициною, екологією, економікою, археологією, тому що вивчення людини, її життя і умов розвитку допомагає досконало досліджувати закономірності виховання. Про це у свій час писав К.Ушинський: „Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то перш за все вона повинна вивчити її також у всіх відношеннях”.

Форми і типи зв’язків педагогіки з іншими науками різноманітні: творче використання наукових ідей інших наук; застосування методів інших наук – математичного моделювання і проектування, анкетування і соціологічного опитування тощо.

Я.А.Коменський ( 1592-1670 ) – видатний чеський педагог 17 ст., основоположник педагогіки як науки. У «Великій дидактиці» вперше в історії розробив вікову періодизацію і систему шкільної освіти. Розкрив суть основних принципів навчання: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність, місне оволодіння знаннями і навичками. Вважається творцем класно-урочної системи навчання. До виховання: розумове (пізнання себе та сіту), моральне (управління собою), релігійне (Бог). Вимагав, щоб до вчителя ставилися з повагою.

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Следующая