 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Поняття метод виховання. Класифікація методів виховання.
Метод виховання – це засіб впливу вихователя на свідомість, волю та почуття учнів, спосіб взаємодії з ними з метою формування у них переконань та навичок поведінки, що відповідає меті виховання. Методи виховання – це сукупність найбільш загальних способів розв’язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов’язаній діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання. Розглянемо класифікацію методів виховання з позиції діяльнісного підходу за Ю.К.Бабанським. В основу даної класифікації покладено цілісну структуру діяльності, яка включає в себе усвідомлення процесу діяльності, її організацію, стимулювання, контроль та аналіз результатів. В основі цієї класифікації IV групи методів: І група – методи формування свідомості особистості; II група – методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки; III група – методи стимулювання діяльності та поведінки; IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки. Треба пам’ятати, що кожна класифікація умовна; методи, що впливають на свідомість, опосередковано впливають і на поведінку, і навпаки; але класифікація виділяє головне і дозволяє розглянути кожний метод детальніше, пам’ятаючи, що кожний з них – лише частина системи і всі вони взаємопов’язані.
Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв’язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу. Їх використовують у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов здійснення, залежно від віку дитини та ступеня її вихованості.
Елітарне виховання, історія виникнення та розвитку. Питання елітарного виховання в педагогічній теорії Дж.Локка, реформаторської педагогіки. Розвиток ліцеїв, гімназій, спеціалізованих навчальних закладів на сучасному етапі.
План відповіді: Основу етичного виховання Дж.Локк бачив у виробленні правильного уявлення про чесноту. Розкрийте утилітарну і індивідуалістичну суть трактування чесноти англійським педагогом. Покажіть, що завданням етичного виховання підпорядкована і освітня програма Локка. Переконайтеся, що в уявленні Дж.Локка добродійна, розумна і майстерна у веденні своїх справ людина набагато переважна, чим великий учений, позбавлений таких якостей. Розкрийте методи етичного виховання, розроблені Дж.Локком. Свою основну педагогічну працю „Думки про виховання”(1693) – присвятив питанням сімейного виховання „джентльмена”, який уміє створювати здоровий дух у здоровому тілі та уміє поводити себе в товаристві. В основу фізичного виховання він включав афінську систему фізичних вправ, прогулянки, фізичну працю на свіжому повітрі. Закони моралі, на думку Дж.Локка, визначаються особистими інтересами індивіда, і все, що дає особисту користь, є моральним. Головне завдання він бачив у дисциплінуванні характеру: необхідно з дитинства навчати людину керувати своєю поведінкою і вчинками, уміти відмовлятися від своїх бажань, вчити її дуіяти всупереч власним бажанням, виробляти у дитини дисципліну духу, що виховується обмеженням ( не потурати їй, а рішуче відкидати примхи).
Він розвинув теорію природних прав людини, основою яких були її праця і наявність власності, названа їм святою. З метою формування громадянських доброчесностей вважав надзвичайно важливим досягти панування розуму над почуттями. У самообмеженні і самодисципліні вбачав суттєву умову розумної поведінки і управління собою при різних обставинах життя.
В праці “Дослідження про людський розум” намагався довести, що в свідомості немає “вроджених ідей” і уявлень, душа дитини нагадує “чисту дошку”. Пояснюючи сутність і походження знань, відчуттів і досвіду, виступав проти вроджених моральних принципів, за вирішальну роль виховання у розвитку дитини. Однією найважливіших ідей Дж.Локка є чітке розмежування виховання та освіти. Освіту Дж.Локк ставив на другий план, вважаючи фізичне і моральне виховання більш важливим завданням. Більша частина знань, що їх дають у європейських школах, така, що „джентльмен” без них може обійтись – стверджував Дж.Локк. Ідеї реформаторської педагогіки отримали розвиток у цілому ряді концепцій, зокрема таких, як теорія вільного виховання,експериментальна педагогіка, педагогічний прагматизм, теорія центрів інтересів, функціональна педагогіка, педагогіка особистості, виховання засобами мистецтва. Провідною метою засновники реформаторської педагогіки вважали вивчення природи дитинства та шляхів формування особистості протягом всього періоду навчання. Експериментальна педагогіка – п.20 ст. – Вільгельм Август Лай та Є.Йемен у Германії, Альфреда Біне у Франції, Овід Декролі у Бельгії, Едуард Клаперд у Швейцарії. Відповідно до концепції А.Лая – характер засвоєння учнями знань залежить від психолого-фізіологічних особливостей дітей. Провідна ідея: заміна школи навчання школою дії (єдність сприйняття, мисленнєвої переробки сприйнятого і відповідних зовнішніх реакцій як основних елементів навчального процесу). А.Біне – дотримувався біологізаторських підходів щодо визначення сутності та шляхів розвитку дитячої природи. Виховний процес розглядає спираючись на природжені якості дитини, соціальному фактору не приділялось уваги. О.Декролі – ідея вивчення дитячої природи, навчання за «центрами інтересів» дитини були покладені в основу педагогіної теорії. Основними потребами дітей є, по-перше, фізичні потреби у їжі, у захисті від несприятливого клімату, різних небезпек, ворогів, а по-друге, духовні – у солідарності, праці, відпочинку і самовдосконаленні. Концепція педагогічного прагматизму Джона Дьюї – американського філософа-прагматиста і педагога. Цей напрям виходить з того, що будь-яка теорія є, по суті, засобом пристосування, «інструментом для дії» і виправдовується практичною корисністю. Основою концепції – педоцентризм. Функція педагога: керівництво самостійною діяльністю учнів, розвиток їх допитливості. «Дитина – це вихідна точка, центр і кінець всього, тому необхідно завжди мати на увазі її ріст та розвиток, оскільки тільки вони можуть слугувати мірилом виховання». В організації шкільної роботи вимагав урахування основних імпульсів природного росту дитини: соціальний (потреба у спілкуванні з іншими людьми), конструктивний (потреба у русі, в грі), дослідницький (потреба у пізнанні і розумінні речей), експресивний (потреба у самовиразі).
|
