 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| КОСТЬ БУРЕВІЙ -ЕДВАРД СТРІХА 17 страница
читача Патетичну сонату", видрукувавши її в "Українському видавництві" (Краків-Львів, 1943, 62 с), і то за найціннішим першим текстом п, що був поданий Кулішем "Березолеві", а не за текстом, що в змінений цензурою в час постави п'єси Таїровим у Москві. Правда, ецька цензура викинула із львівського видання дві сцени, в тому о и сцену мітингу під проводом "товариша із Петербурга". За це Г ти ападає Москва на Гординського і на Українську Вільну Академію А, що перевидала три шедеври Куліша разом із спогадами його ни- І 'римірники п'єс Куліша, що тимчасово були доступні "на " НСЬК0МУ' загубились під час війни. Чи не ліпшою відповіддю j. Ястичним фальсифікаторам", що врятували три ліпші п'єси уло б повне нефальшоване видання у Києві всіх його п'єс. НАРОДНИЙ МАЛАХІЙ Трагедійне ПЕРША ДІЯ Заплакала, затужила у своєму домі (на Міщанській вулиці, № 37) мадам Стаканчиха Тарасовна. Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти, Матінко Божа, куди він, у яку сторононьку тікає та на кого ж мене, бідну, покида-а-є?.. Похнюпилась канарка в клітці. Посмутнів образ Божої Матері. Мовчать. Тільки дочка середульша біля матері впада. Середульша. Мамонько! Тарасовна. Не перебивай! Середульша. Випийте, люба... Тарасовна. Що це? Середульша. Валер янові краплі. Тарасовна. Геть, одчепися! Хіба можна таку драму в серці та валер'янкою впинити... Дай мені отрути! Середульша. Сіли б ви краще од вікна, абощо. Тарасовна. А то що? Середульша. Люди ж проходять повз вікон... Тарасовна. Товченого скла дай, я втроюся!.. Середульша. Сусіди он бачать і чують. Тарасовна. Хай бачать! Хай чують! Як друзі, — хай пожаліють, а вороги, — хай радіють, що драма така у нас в домі, що муж мій saKoHHW1 тіка-а-є. Увійшла старша дочка. Середульша до неї. Покликала хрещеного? Старша дочка. Ідуть. Тарасовна (так і скинулась). Де він, далеко? Старша дочка. Зараз увійдуть. Тарасовна. Де, питаю? Старша дочка. Та кажу ж вам, мамонько, — зараз... Заскочили одне місце, заслабли на шлунок... Тарасовна (утерлась). А Господи, так би й сказала відразу. Та чи ж прибрано там? Старша дочка. Я мнла учора. Середульша (до старшої). Ти ж казала хрещеному, що папонька побіг вже по пашпорт? Старша дочка. Аякже. Середульша. А він що?
Старша дочка. Сказали, що вже знають про це. Тарасовна. А басів із церкви покликала? Старша дочка. Любуня ж побігла. Тарасовна. А горілки басам? Старша дочка. Вона й горілки купить. арасовна. Піди ж, моя доню, та наріж цибулі дрібненько, редьки, олійкою помасти на закуску людям. т а р ш а (так і пирснула). се я, та я! І по хрещеного, і по басів, і цибулю криши. А вона он ст°'ть, ізгорнувши ручки... ^еРедульша. п хто квіти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? 1 ^вилазило? <Щипнули одна одну, щоб мати не бачила.)
Ой-ой! Тарасовна Ой помру я і ще раз помру з такими доченьками, що вже темно в очах і сонце зробилось чорним, а вони ж того горя ще додають. Дайте мені карти! Ще раз та й годі (Кинула на карти. Глянула. За серце взялася). Ой, знову дорога кладеться!.. Дочка Та невже ж, невже, мамонько мила? Хіба повилазило? Червоная шістка? А в Тарасовни жах в очах глибокий, містичний. Тарасовна. Ворожу, ворожу, і все оця карта... А тут іще й сон: дорога у полі й місяць щербатий, що вже смутний, а що блідий... Немов би тіка, покотився за землю. А я стою при дорозі, як тінь та самотня... Це ж батько наш, місяць отой, чує душенька — втече він, поко-о-титься, загине в доро-озі... Дочки. Мамочко, цитьте і... Сусіди йдуть. Тарасовна. Годі мовчати, бо вже ж намовчалась! І критися годі: хай знають усі, яка в домі й у серці драма... З Увійшли сусіди, тихо й поважно, як і годиться заходити в таких випадках. Стали. То дочки обидві, як ті ластівки до матері- Може вам, мамонько, компреса накласти? Може б ви, мамонько, лягли та спочивали? Сусіди (Зітхнули. Покивали головами. І як годиться — сказали філософічне). А вже, мабуть, спочинемо в комхоза на дачі (на кладовищі)- Сусіди. Отам уже виспимось вволю. Сусіди. Здрастуйте, Тарасовно! Тарасовна (ледве, через силу підвелась. Привіталася). Сідайте, сусідоньки. Хоч і хвора я, хоч і драма в домі, а просю - ■ йте. (Дала середульшій хусточку.) Дай мені другу хусточку! Середульша Мокра ж, як хлющ. Хіба ж отак можна плакати, мамонько? Сусіди (на таке питання всміхнулись, примовивши). Гм. А чому й ні? Сусіди. Питає. Сусіди. Сказано — молоде, зелене... Тарасовна Не так себе жалько, як їх, моїх діток, що 'дне не спить — мамо, каже, не можу, друге не спить, плаче у подушку тихо, третя, Любуня, як тінь, біля мене всю ніч вистоює... А батькові байдуже: тіка-а-є... Сусіди. Та невже Малахій Минович, сказать би, вже при літах, та на таке діло пустився? Просто не віриться. Тарасовна Вже у дорогу склався, ось: ціпочок, торбина з сухарями. Старша Самі й сушили. Тарасовна Потайки сушив... Оце побіг до виконкому совіцького пашпорта брати... Сьогодні й тіка. Сусіда la куди, хоч і не годиться закудикувати, куди, Тарасовно? Тарасовна. Не питайте! Старша Не кажуть. І арасовна. Не каже, сусідоньки милі. Вже й кум питав, вже й на молебень давала, вже й п'яним напували — не каже... Сусіди (ще більше здивувались). м... Воно справді — ціпочок. І торбина. Це так, як на прощу ЗДуть... А може він говіти налагодився, ікони якої, абощо? •арасовна <4е вже йому до ікони, коли сюприз такий викинув, заборонив був Усідц. Та що ви кажете? Црасовна. Свиням... Крашанок накрасила сито, дак він сви-и-ням.
Сьомий годок отак — нема в домі порадоньки, супокою, сьомий заступає а він ще й з дому тіка-а-є... (Та й заголосила). Дочки. Ой, ой, мамонько, ой!.. Сусіди. Та що ви, Тарасовно! Стямтеся! Мов по мертвому. Хіба ж так можна? Тарасовна Не можу, сусідоньки, до тями прийти. Лучче 6 йому вмерти. Щоб я його на той світ виряджала, як оце він тіка не знать і куди... Бо до мертвого хоч порадитися підеш, на хрест той похилишся та й виплачеш горе, а як втече він, куди мені йти? Де його шукати ? По яких світах, у яких дорогах... Ні мертвого, ні живого не ви-и-дно... Сусіди (Вже їх пройняло. У хустки та фартухи сякаючись). Така ж драма, така драма, що й кіна не треба!.. (По павзі). Хоч скажіть, коли це сталося з ним, з чого й як? Дочки (так і сипнули). Ще з тої пори, як салдати паркан наш спалили... Старила. Неправда! Як куля ударила в сіни... Середульша. Я розкажу! Старша. Я! Тарасовна (впинила дочок). Про мужа ніхто краще не розкаже, як законная жона, — тільки я... Ластівкою, ластівкою, сусідоньки, хутенько, бо сьогодні ж будень... Ще як почалась ото революція, як почалась, як почалася... Дочки. Салдати... Старша. Не перебивай, ідіотко! Середульша. ...Паркан наш спалили. Сусіди. У нас тоді свиней покололи красноголові македони. Тарасовна й дочки (наввипередки). З тої пори й почалось, сусідоньки. Попервах Маласик пив воДУ нишком... Старша. У папоньки аж цокотіли... Т асовна. Не перебивай, бо дна я бачила... І ри дочки, три дівулі аР„ ніхто 'поіч мене, не бачив, як пив воду мій Маласик і як в в домі, а шлі". к його цокотіли зуби... Середульша. ...І в мене цокотіли, мамонько... Тарасовна. Брешеш! Ти й в революцію спала. То Любуня свої зубки зціплювала, бідна, щоб не заплакати од революції... Старша. ...Всі ми зціплювали. Тарасовна. Мовчи!.. А вночі перед світом, сусідоньки, як уже и революція засинала, ми, збившись докупки, плакали, плакали й плакали... Сусіди (розтривожились). Ударила революція, всіх чисто ж вона! Тарасовна А найдужче мене, і за що? За віщо? Дочки (як горохом). Отоді як... Старша. Не перебивай. Середульша. ...Було вбито начальника пошти... Тарасовна Мовчи! Отоді, як було вбито начальника пошти, Маласик затремтів і замурувавсь у чулані... Сусіди. Га? Що? Дочки. Папонька... Старша. Замурувавсь... Середульша. ...А двері замазали. Іарасовна Два роки висидів. Сусіди (аж повставали). la що ви кажете! Два роки в чулані? 'арасовна > ж подумайте, яка мука була мовчати... Мовчала я, й вони )р-чали, мов у рот ют понабирали.
Сусіди (скинулись очима). То виходить, що Малахій Минович і не їздив, як казали, на село до брата? Тарасовна. Ні, ні... Аж тепер одкриюсь, сусідоньки, аж тепер уСІ0 правду скажу... Сусіди. І не служив там? Тарасовна. Ні й ще раз ні! Тільки Бог знав, що Маласик замурований сидить, тільки Бог, та ще я, та ще дівоньки, та ще кум... Сусіди (досадно стало, що як же це вони не дізналися про це). Ну, хто пойме віри!.. От драма... То ж нам чулося вночі... Та куди ж він, простіть на слові, до вітру ходив? Середульша. У віконечко. Тарасовна. Цить!.. У потайне віконечко, в горщечок... Сусіди. Це в той, що полуплений?.. Тарасовна У той самий... Ще як Любунею ходила, то купила. Сусіди (звели плечима). Хм... То ж щоранку дивишся... Сусіди. Горщок на паркані... А й не туди, що то ж Малахій Минович у чулані замурований... Сусіди. Сидить... Тарасовна Вже як зайшла непа... Пам'ятаєте, сусідоньки, кумові дозволили торгувать іконами? Сусіди. Аякже! Вперше за всю революцію ладану купили— Середульша Аж тоді папочка розмурувався... Тарасовна. Цить!.. І краще б він замурований довіку сидів, як тепер, книж° большовицьких начитавшись, із дому тіка-а-а... 4 Тут убігла Любуня, молодша дочка. Кошика додолу, руки до серця. Любуня. Ви тут плачете, ви тут тужите, а не знаєте, що вже онька з виконкому вийшли. (Йойкнула Тарасовна). Мене поцілували, а самі раді та веселі... Тарасовна Пашпорта узяв? Л ю б у н я. Не знаю... Пішли до начраймила. А я в церкву заскочила, мамонько, навколішки впала, помолилася: Боже, кажу, не дай мені щастя-долі, тільки дай, щоб папонька вдома зосталися! Підлогу поцілувала (а сама плаче та показує, як вона це робила). Чи гаразд, що я так зробила, мамонько? Тарасовна Гаразд, моя доню. А баси? Баси? Любуня. Зараз прийдуть. Сусіди. Молебня найняли, чи що? Любуня. Ні, це хрещений казали покликати баса й тенора з хору, щоб папоньку співами впинити... Ой, я й забула! Мамонько! Мокій Якович сказав, що найбільш любить папонька не "милость мира", а "всякую мя отринув єси"... Тарасовна (заметушилась). Іак про це ж зараз треба хрещеному. (До старшої.) Біжи нагукай! Старша. 1 а як же їх нагукаєш, коли вони... заскочили! -та й прикусила язика, бо повагом увіходив кум. Знесилений. ' арасовна Сяк до Бога). Хіба ж можна так довго... коли таке горе, таке горе, куме! Кум (ие пускаючи руки з живота). Спокійно... На крилах прилетів би, кумо, коли ж чуєте. ( І по ^ВЗі< як всі дослухатися стали, додав): Чуєте, як булькотить?.. Ху... 1 «. кажете, тіка? Тарасовна. Вже вийшов з виконкому. Кум (авторитетно). Знаю. Л ю б у н я. Мене поцілували, а самі раді та веселі. Кум (авторитетно). І про це знаю. Тарасовна Подавсь до начраймила. Кум (непереможно авторитетно). І це мені не секрет. Тарасовна Та за що ж, куме, така мені драма? За віщо? Кум (глибокодумно показав угору пальцем). Тілько Той знає. Сусіди (примовились). А правда, правда... Тільки Той знає, за віщо. Кум (до сусідів). Здоровенькі були! Сусіди. Здрастуйте й вам! Кум. От яких мук зазнаєм. Тіка од нас кум, а куди — то й сам, мать, не зна. Тарасовна Карти в одну душу — дорога... Кум. Знаю й про це і кажу, хай же на гробки дорога йому ляже, тільки не туди... Тарасовна, дочки й сусіди. Господи, куди? Куди, хрещений? Куди? Ку м (до клітки. Журно похитав головою). Здрастуй, пташонько! Сумуєш? Печалуєшся й ти, що тіка твій .«пн? (Обернувся до сусід). Не дурно ж у пісні співається: — "канареечка так жалібно поиоть ... (і оді став драматичний весь і вомоворив). Слухайте, кумо, і ви, хрещениці, й ви, сусіди! Довідався оце я, що виконком не в силах заборонити кумові нашому тікати... Тарасовна (хитнулась. Тоді до кума, до всіх). Дзвенить... в ухах... тонюсінько ж отак дзвенить... Кум (побачив, що Любуня якось чудно дивиться, не рухається — до неї). А ти ще держишся, хрещенице? Любуня Як була революція, хрещений, то всі пили воду й цокотіли зубами... Одна я отак стояла і всю революцію як страсті вистояла. Тільки отут (показала на щелепи) боліло... А тепер тут болить (на щелепи) і тут болить (взялася за серце) і в колінках болить, болить... Кум. І навіть начраймил сказав мені, еге... Нема, ка, в радянської влади закону, щоб забороняв тікати з дому, тим паче, ка, немалолітньому вашому кумові. Тарасовна, дочки, сусіди. Куме! Що тепер робити? Дочки. Хрещений, порадьте! — Така ж драма, така драма! Кум. Спокійно! От тепер ви вповні зрозуміли, од чого живіт, нерви і все чисто в світі. Через кума!.. Басів покликали? л»6уня Зараз.сказали. Кум. Слухайте ж ще раз... Спокійно — себто, не плакати, тим паче в ■епритоміє не падати, аж поки не скажу — це раз... Сусіди. Слухайте! Слухайте! Кум. арку сюди! Ближче до столу!.. Отак... Засвітіть лямпадика! аРасовна й дочки. Розіб'є, куме! Папонька вже не вірять у лямпадик. Кум. А я кажу — засвітіть!.. Ладан є? Тарасовна Є... Отам достань, доню, отам на божниці!.. Кум. Накадіть, щоб на нерви йому вдарило. То дарма, що сьогодні він проти релігії. 27 год людина любила канарок, щоб ладаном пахло, у співах церковних кохалась — і щоб даром оце все минулось йому ? Це — два... Сусіди (хитали, вихитували головами). А так, так! Авжеж так! Кум. От що, — которую курку найбільш любив кум? Тарасовна. Жовтяву, золотий чубок. Кум. Убийте жовтяву! Тарасовна Та що ви, куме! Таку курку!.. Кум. Убить, кажу! Хай прибіжить котра з дівчат... Ну, от ти, Любуню!.. Ні, ти гратимеш на фісгармонії... Ти, Віруню!.. Прибіжи з куркою и кричи, що немов сусіда Тухля убив курку кийком по голові... Тарасовна Це ж курка — нема ціни, куме. Кум. Отут то й воно. Убить кілком, щоб око вискочило, Щ°" розтривожився він!.. Може, Бог дасть, почне позиватись за курку, #к колись до війни позивався він три роки за півня... Сусіди. Справді — це спосіб розумний.. Біжи котора. Тарасовна Вірунько, біжи! Всі (пазом на Віруню і сама вона на себе). Біжи, біжи! (Побігла). Кум. „ Це — тільки три... Чотири, спокійно, — я оце йшов і на природу ся І знаєте, що я помітив (по павзі). Помітив, що вже й ДИВ"ода не та, що за старого режиму була (по павзі). А чого так?.. А того що попсували комуністи й природу... Отак запитаннями самими заплутаю кума --не втече. Недавно в райсельбуді центральний оратор виступав, дак я його запитаннями, немов каміннями отак... От і баси. Тільки хористи у двері, а вже кожне їм дорогу дає. Тенор (заїка, привітавшись, як почав). Чу-чу-чув, що... Та, спасибі, бас підхопив. Тікають Малахій Минович? Кум. Не так тяжко було б, якби він помер добровільно, навіть сьогодні. Сорок сім років, подумайте, сім'я, честь честю, і тут тобі на! — тіка. Тенор і бас (здивувалися). А ку-ку-ку... Куди, інтересно, тіка? Кум. Іду, каже, куме. Куди, питаюся? Послі, ка, одкриюся. Тенор і бас. Чу-чу-чудно! Чудно! Кум.
•Заболіло, защеміло мені серце, немов кропивою він ударив. Все я приятелювали, сказать би, в серці одне в одного ночували, і от на- зачинився, замовк, мислями темними вкрився, і от тобі на! - тіка, і от тобі на! — сьогодні тіка. є н о р.
А чи не краще на його подіє — ра-ра... (заспівав). Разбойника 5лагорозумног Кум.
7 Старша (на дверях). Папоиька!.. Папонька йдуть! Знялася тривога. Зарухались всі. Далеко? Сусіди. До двору доходять. Тарасовна. Куме! Як же тепер? Бас. Може починати? Тенор.До-соль-мі-до! До кума всі обернулись. А він рукою, як булавою. Спокійно! Я тоді знак покажу... Курку ж убийте! Кадильницю винесіть!.. Увійшов Малахій. Став на порозі. Тиша. Тільки шелест очей. Кум. Чого, куме, став у порога?.. Хіба не впізнав? Це ж друзі твої посходились, зачувши, що ти сьогодні тікаєш. Малахій (очі замріяні, з порогу зійшов). Не тікаю, а йду. Кум. Це все одно — тікаєш. Малахій. Ой, як чи не втямимо, навіть ще не бачимо, — яких прав, яких прав надавала революція людині! Істинно потрібні оновлені очі, щоб бачити їх. Кум. Це ж до чого, куме, хоч і знаю я? Малахій. Хотів заборонити мені йти у подорож... А ще начраймил. Він, як і ти, куме, не втямить, що право на велику подорож дала мені революція... Кум. Так ти, значиться, йдеш? Малахій. Іду, куме! Іду, друзі мої! Кум. Куди? Малахій. Куди?.. У голубую даль. Сусіди ("як очерет од вітру ~ ш-ш-ш). Куди він сказав? Куди? Як? Кум (ударив Малахія очима). Не шуткуючи скажи, куди? Тарасовна. Люди ж прийшли на проводи, хоч їм скажи — куди? Малахій (повінь мрійна в очах). Ах, куме, і ви, друзі! Якби ви знали — немов музику чую і справді бачу голубую даль. Який восторг! Іду!.. Між іншим, погасіть лямпадик! Кум. Невже лямпадик заважа тобі тікати? Малахій Не мені, а вам заважа він втікати з полону релігійного, Погасіть!.. Скоро вже місяць стане непотрібний — електрика ж! А ви з лямпадиком... Кум. Запитання! Малахій. І ладаном пахне... Як посміли кадити! Одчиніть вікно! Зворухнулась було Тарасовна, та кум її поглядом спинив, омітивши и,е, Малахій сам одчинив вікно, погасив лямпадика. Кум. Спокійно! Запитання маю... Малахій. Будь ласка. \лУ М' 'Льки спокійно! Ти, куме, за соціалізм? Малахій. Так.
j,y м- І навіть за кооперацію? а л а х і й. А ти за лямпадик? У м. Спокійно! Раз я питаю, то просю одповісти. а л а х і й. Будь ласка, питай! Кум. Як ти можеш за соціалізм, тим паче за кооперацію стати коли вся вона до останнього ґудзика фальшива? M а л а х і й. Себто? Кум. Спокійно! Чому я набрав в єпі радянської матерії й місяць не поносив, як вона полиняла, розлізлась, і це факт як двічі два? Сусіди. А правда! Голубого набереш на косинку чи там на прапор, гульк____ а воно вже полиняло, аж біле. M а л а х і й (усміхнувся). Далі! Кум. Чому жінка купила радянського гребінця, нарочито з найкращого сорту, і хоч би сама чесалася, а то ж... (повернувся до всіх, як до свідків) Нінонька, дитя неповинне, ще й волоссячко як льон (закивали всі головами — мовляв, знаєм). То чому, я питаю, з гребінця зразу аж три зубці випало, і це теж факт? M а л а х і й. Три зубці. Далі! Кум. Чому нитки гнилі, а панчохи на третій день рвуться, чом у бані не так чисто, як колись було? І лікаря не докличешся, хоч тричі помирай? M а л а х і й. Панчохи і баня. Далі! Кум (голосом гучним, як трибун). І чому вже третій рік, як весни нема, а все якесь недоуміння в природі: холодно, навіть сніг і раптом — трах, бах, як у бані на вишній полиці!.. І це хіба не факт, скажеш? Бас і тенор. Факт! Факт! Сусіди. А факт! Авжеж факт. M а л а х і й. Все? Кум. Нехай буде все, хоч таких запитань маю я мільйон. M а л а х і й (повінь в очах). Скажіть мені, чому я, ти, куме, всі ми до революції думати боялись, а тепер я думаю про все, про все? Кум (одійшов до канарки). Далі! M а л а х і и. Скажи, чому я мріяти боявся, хоч і манило взяти торбинку, ціпок і пойти, пойти отак в далечінь, — я гнав тії мрії, а тепер... вільно беру ціпочок в руки, сухарів у торбу і йду... Кум (ущипливо). Тікаєш. Далі! M а л а х і й. Скажи, чому я трепетав начальства, на службі, вдома навшпиньках ходив (заходив навшпиньках), — отак, отак... Мухам дорогу давав, а тепер (глянув чудно якось на всіх) пишу листи до раднаркомів України і маю відповідь (вийняв листа, урочисто підніс голос). Просю встати! (Прочитав.) УЕСЕРЕР, Управління Ради Народних Комісарів, Харків, дата, нумер. На ваші запитання канцелярія РНК повідомляє, що ваші проекти та листи одержано й передано до НКО та НКОЗ... Який вострог! РНК України, Олімп пролетарської мудрості й сили, сповіщає мене, колишнього поштальйона, що мої проекти одержано... (Трошки велично.) Мої проекти! От куди я йду. А на всі такі запитання, куме, є відповідь у моїх проектах. Як тільки їх буде розглянуто й ухвалено, тоді ™. куме, і ви всі, всі одержите всяку відповідь негайно. Негайно, кажу, і зараз рушаю. Любуню! Дай мені в дорогу сорочку й підштаники! Кум. Куме! Не ходи! M а л а х і й. певже ж ти не зрозумів? Проекти передано на попередній розгляд... °снительно треба поспішатись, боюсь бо, що дещо в проектах ми не зрозуміють і потрібні будуть пояснення... Сорочку й аники. (Та й вийшов у другу кімнату.) Р а с о в н а (зашепотіла помертвілими губами). ''Ринишкли всі. Матінко Божа! Куме! Сусідоньки! Рятуйте!., ю вас — рятуйте!.. Не пускайте, благаю!..
Спокійно!.. Одкрився... Так ось воно що! Тож він цілісінький pjK щось писав уночі й на марки у мене позичав... Л ю б у н я (вхопилась за матір). Ой, мамонько! Хрещений! Страшно! Сьогодні у церкві молившись відчула — немов духом холодним подуло на мене... Глянула — в Божих очах сум і тінь неминущого... Тінь неминущого. Тарасовна. Скинулось серце! Чую і я. що на смертну путь іде він... Кум. Спокійно! До ВЕЦЕКА, до РЕІІЕКА возноситься. Вже гордість у голову вдарила, а ми раби і немов дурні... І це наш кум! Ні! Не пустю! Не я буду. Богом присягаюсь, як не поверну його назад. З дороги верну. Сам до ВЕЦЕКА вдарюся!.. От що: зараз, як вийде, я промову скажу, а ви, Мокію Яковичу, почніть милость мира... Тенор (так і кинувся). До-до, соль, мі, до-до. Любо Малахієвно! На-ду-дуню! Ставайте до фісгармонії... Кум (рукою, знов, як булавою). Спокійно! Не зразу, кажу! Порядок даю: перше — я промову скажу, далі канарка, милость мира, сльози і курка. Глядіть, лишень не збийтесь! Я знак покажу. Кожне пошепки собі повторило. Всі. Промова, канарка, милось мира, сльози і курка. Увійшов Малахій, готовий в путь. Кум заступив йому дорогу. Кум. Ти справді йдеш, куме? Малахій. Іду, куме. Кум (глянув на всіх. Тихо). Промова. (Голосно.) Слухай, Малахіє, — не тільки ти, а всі, хто в домі сему сущі! Гадалося нам, що доживеш ти безмалахольно свого віку і сконання життя вчиниш на руках у нас, у друзів, і ми за труною твоєю підемо, співаючи: Святий Боже, Безсмертний, помилуй нас... Дайте води! (Випив, ■тшт ) Спокійно. Гадалося, що цю промову скажу я над труною «"**° TZ\™ моєю, бо це ж однаково, а вийшло не так. Не ту путь ти 1В°ЄЮк^ іірадив релігію, закон, жону і діток і нас, друзів та кумш твоїх... f* "*£ ™^лГйдеш, подумай тільки!.. Випийте води, Тарасовно! Куди ОТО ТИ Тарасовна і aye--------------- (випила води. Ледве вимовила). Я ж не виживу сама, помру я, Маласику... Іще хтось хотів випити води, та кум, строго чиркнувши, графина заткнув. К у м. Та не вірю я, не вірю, що підеш ти на темну путь, бо хто ж як не ти, найвірніший християнин був і на клиросі 27 год виспівав, а що вже святее письмо, то до буковки знаєш! Не йди! Тебе просить церковна громада, обрати на голову хочуть і це факт... Бас, тенор, сусіди. Фактично так, бо в неділю й збори! Кум. Як ідеш, то оглянься, подивись, як сумує жона твоя та й доньки похилились, немов вербоньки над ставом у степу... Ти глянь, канарка — і та засумувала! Малахій (підійшов до клітки. Замислився. Затаїли всі дух. Зняв клітку.) Отак і я сидів, отак у клітці життя свого найкращі роки (до вікна тпа й пустив канарку). Лети, пташко, і ти в голубую даль. (Повернувся До бсіх^. Прощавайте! Кум (показавши знак тенорові, до Малахія). Куме, не ходи, бо загинеш! Малахій. Хай я загину! Кум. Заради чого, куме? « а л а х і й. Заради вищої мети. іюоуня заграла на фісгармонію, тенор руками, як крилами, махнув упало: Милость мира жертву хваленія" (Дехтярьова). Малахій вся' Х0Гпів щось промовити, та бас не дав: покрив усі голоси
ар.монно, аж жили на шиї набрякли — вивіє: "Імами ко Господу". a л a x і й (болісно усміхнувшись, до кума). °т і повимітав з душі павутиння релігії, а не знаю, чого мене спів
Хор далі: "Достойно і праведно єсть поклонятися Отцу і Сину і Святому Духу, Тройце єдиносущой і нераздельной..." Малахій. Ще малим, пам'ятаю, на Зелені у церкві святки як співали це уздрілось мені, немов за нашим містечком Бог зійшов на землю, в царині ходить і кадить... Такий собі дідок сивенький у білій одежі, а очі сумні... Кадить на жито, на квіти, на всю Україну... (До сусід, д0 кума). Чуєте, бринить кадило і співають жайворонки. Кум. У неділю, куме, в церкві співатимуть оце "Милость мира" хіба так! Зоставайся з нами! Узяв Малахія за руку, налагодивсь вже торбину з нього взяти. M а л а х і й (раптом зчувся). Пусти!.. Геть спів цей отруйний! Замовчіть! Кум (рукою). Співайте! Малахій. А-а, це ти вмисне хористів церковних накликав, щоб мене співом оцим та ладаном знов отруїти. Так не вдасться тобі це зробити! Бо дивіться — підходить до старенького Бога хтось в червоному, лиця не видно і кида гранату! (Хор гримнув: Свят, свят, свят, Господь Саваоф, ісполнь небо і земля слави Твоєя'...). Чуєте грім? Огонь і грім на квітчастих степах українських... Кришиться, дивіться, пада розбитеє небо, он сорок мучеників сторч головою, Христос і Магомет, Адам і Апокалипсис раком летять... І сузір'я Рака й Козерога в пух і прах... (Заспівав щосили). Чуєш, сурми заграли... Сурми революції чую. Бачу даль голубого соціалізму. Іду! (До жінки.) Будь здорова і щаслива, старенька..-Тарасовна (заридала). |
Ні, ні! Тільки "Милость мира" Дехтярьова! "Милость мира" найбільш він вподобав. Рибу, було, ловимо, а він "Милость мира" тихенько співа. Сам казав — умліваю, ка, видіння божественні бачу, як зачую цей спів...
цей так чудно тривожить...