 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Теорія транзакційних витрат
Реального розвитку теорія транзакційних витрат отримала в кінці 70-х років ХХ ст., яка потім стала теоретичною основою усіх подальших економічних досліджень інституціоналізму. Найбільш характерним носієм цієї теорії вважається Р.Г. Коуз.
Рональд Гаррі Коуз (народився у 1910 р.) Американський економіст. Основні твори – “Природа фірми” (1937); “Проблеми соціальних витрат” (1960).
Методологія досліджень.Р. Коуз визначив і запровадив новий інституціональний підхід до природи ринку та фірми, теорію транзакційних витрат (витрат на пошук інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладення контрактів), яка дала змогу пояснити структуру й еволюцію соціальних інструментів. Вважав, що соціальні та культурні фактори мають велике значення для економічної системи, а тому становлять предмет економічної теорії. У рамках цих відносин людина економічна також раціонально дбає про свої інтереси. Р. Коуз широко використовував міждисциплінарний підхід, активно поєднуючи в ході дослідження теорію права, соціології, економічної теорії та організації. Ідеї Р. Коуза заклали основи неоінституціоналізму, які надалі стали базою для теорії суспільного вибору Дж. Б’юкенена, а також були досить вагомим імпульсом для розвитку теорії організації, економічної історії, юриспруденції, стимулювали виникнення нової міждисциплінарної науки. Теорія транзакційних витрат.У мікроекономіці розглядаються тільки виробничі витрати, однак, на думку вченого, у реальному житті існують ще й витрати, пов’язані із утриманням організацій, укладанням та виконанням контрактів. Витрати, пов'язані із здійсненням контрактів (ринкових транзакцій) між суб'єктами господарювання називає транзакційними. У свою чергу вони складаються із витрат на: − збір й обробку інформації (витрати часу і ресурсів на отримання інформації, а також втрати від її недосконалості); − ведення переговорів і прийняття рішень; − контроль та юридичний захист виконання контракту; − кількісну оцінку об'єктів обміну (витрати на промірювання, вимірювальну техніку); − специфікацію (точне визначення) і захист прав власності (витрати на утримання судів, арбітражу, органів державного управління). Ці витрати у ринковому середовищі вимагають оплати. Щоб уникнути цього, створюється фірма, у якій алокація (розподіл) ресурсів здійснюється адміністративним шляхом, тобто за допомогою наказів, а не на основі цінового механізму. Використання усередині підприємства ієрархічних способів організації виробництваістотно знижує транзакційні витрати. У ринкових умовах вибір конкретного способу економічної організації визначається величиною транзакційних витрат, що відповідають кожному з них. Фірми (ієрархічний шлях) виживають у тих випадках, коли транзакційні витрати усередині кожної виявляються нижчими від аналогічних ринкових витрат. У протилежному випадку починає діяти стихійний порядок. Фірма буде існувати доти, доки вона реалізує функцію координації з меншими витратами, ніж це досягалося б при ринкових угодах. Щоб мати ефективну економічну систему, необхідно розпоряджатися не тільки ринками, але й галузями планування в середині організацій відповідного розміру. Теорія прав власності.Система прав власності – це безліч норм, що регулюють доступ до обмежених ресурсів. Вона санкціонується державою у формі законів і суспільством у вигляді звичаїв, моральних установок, релігійних заповідей тощо. Права власності охоплюють фізичні та юридичні об'єкти. Це свого роду "правила гри", які впорядковують відносини між окремими агентами. З боку індивіда – це сукупність правомочностей на прийняття рішень з приводу того чи іншого ресурсу. Р. Коуз об’єднує ці правочини у так званий пучок власності, основними елементами якого є: 1) право на виключення із доступу до ресурсу інших агентів; 2) право на використання ресурсів; 3) право на одержання доходу від ресурсів; 4) право на передачу всіх попередніх повноважень. Будь-який акт обміну в уявленнях Коуза, – це обмін "пучками прав власності". Каналом обміну слугує контракт, що може здійснюватися без адміністративного втручання, тобто безпосередньо через ринок. Це стає можливим завдяки тому, що велика кількість законів носять формальний характер при нульових витратах із діловодства. Аналіз зовнішніх ефектів і теорема Коуза. Зовнішні ефекти (екстерналії) − це побічні результати будь-якої діяльності, які стосуються не безпосередніх її учасників, а третіх осіб. У неокласичній теорії домінувала ідея державного втручання в даний процес; тобто, діяльність, що є джерелом негативних зовнішніх ефектів, повинна піддаватися стягненням у розмірі екстернальних витрат і субсидіюватися в розмірі еквівалента екстернальних вигід виробникам благ з позитивними зовнішніми ефектами. Р. Коуз натомість показує, що проблема зовнішніх ефектів має двоякий характер. "Питання звичайно розумілося так, − писав учений, − що А завдає шкоди В, і варто вирішити, як ми обмежимо дії А? Але це не є правильним. Перед нами виникає проблема взаємозобов’язаного характеру. При запобіганні збитку для В ми, тим самим, викликаємо збиток в А. Питання, яке потрібно вирішити: чи варто дозволити А завдавати шкоди В або чи потрібно дозволити В завдавати шкоди А? Проблема в тому, щоб уникнути більш серйозного збитку". Негативні зовнішні ефекти виникають при конкуренції між різними варіантами використання ресурсів у тому випадку, якщо права власності на кожний із цих варіантів не закріплені. Висновок автора, що згодом був названий теоремою Коуза, полягає в тому, що зовнішні ефекти можна інтерналізувати (коли зовнішні витрати стають внутрішніми) за допомогою закріплення прав власності на об'єкти, які їх породжують, і обміну цими правами, якщо це не пов'язане з більшими транзакційними витратами. Якщо ці права цілком визначені й можуть здійснювати обіг на ринку, ринковий механізм може привести сторони до ефективної угоди. Якщо фірма має легальне право забруднювати навколишнє середовище, то ті, хто несе збиток від забруднення, можуть купити у фірми право на мінімум забруднень. Якщо жителі навколишніх районів мають право на чисте довкілля, то фірма може купити у них дозвіл на його забруднення. Таким чином, шлях до подолання екстерналій лежить через створення нових прав власності в тих сферах, де вони нечітко визначені. В силу цього зовнішні ефекти та їхні негативні наслідки породжуються недосконалим законодавством. Тому державне втручання в економіку, викликане необхідністю зняття зовнішніх ефектів, недоцільне. Якщо транзакційні витрати низькі, то воно є зайвим, а якщо високі − далеко не завжди економічно виправданим, оскільки дії держави самі поєднуються із позитивними транзакційними витратами.
Теорія суспільного вибору Теорія суспільного вибору зародилася у 60-ті роки ХХ ст. як напрям інституціоналізму, що вивчав оподаткування та державні витрати у частині проблем, повязанних з наданням суспільних благ. Подаємо характеристику концепції одного з представників цього напряму.
Джеймс Макгілл Б’юкенен (народився у 1919 р.) Американський економіст. Основні твори –“Попит і пропозиція суспільних благ” (1968); “Теорія суспільного вибору” (1972). Методологія досліджень.Дж. Б’юкенен, характеризуючи підхід до проблеми державного регулювання економіки, вважав, що потрібно мову вести не про вибір між кейнсіанською та монетаристською економічною політикою державного втручання, а про шляхи обмеження державного регулювання й регламентації, вважається прихильником вільного ринкового господарства. Для досягнення цієї мети учений вважав за доцільне кардинально удосконалити сам механізм прийняття рішень на політичному рівні. Застосовує методи аналізу ринкової поведінки людини економічної в дослідженні будь-якої сфери діяльності, в тому числі політики, оскільки політичні рішення – це вибір альтернативних варіантів, а досягнення рівноваги (політичної згоди) на політичному ринку відбувається подібно до того, як це відбувається на звичайному ринку товарів. Головними суб’єктами цього ринку є політики, виборці та державні чиновники. Особливістю методологічного підходу Дж. Б’юкенена є концепція людини економічної. Людина в ринковій економіці приймає ті рішення, що максимізують функцію корисності. Вона раціональна в своїй поведінці. Учений доводить, що ця поведінка економічної людини є універсальною. Це означає, що учасники політичного ринку керуються в своїй діяльності перш за все економічним принципом (порівнюють граничні вигоди з граничними витратами). Дж. Б’юкенен розглядав суспільну систему в цілому як договірну (контрактарну). Її функціонування базується на використані перелічених нижче методів державного втручання. На стадії визначення правил формування колективних рішень про виробництво та розподіл суспільних благ держава виступає арбітром, гарантом захисту прав сторін договірного процесу. На стадії здійснення економічної діяльності в рамках правил, розроблених на першій стадії, держава забезпечує громадян суспільними благами. Теорія суспільного вибору.Дж. Б’юкенен стверджував, що в дослідженні явища політичного ринку, що лежить в основі теорії суспільного вибору, виборці й політики виступають суб’єктами, які обмінюють свої голоси на пакети різних програм дій політиків. Купівля-продаж передвиборних програм становить основу сучасної представницької демократії. Головним стимулом при визначені поведінки політиків є боротьба за голоси виборців. Найкращий варіант передвиборної програми політика – це пообіцяти те, про що вони мріють. У політиці діють суб’єкти, які керуються особистою вигодою, власними інтересами, а тому ймовірність політичного вибору буде перебувати в оберненій залежності від особистих витрат політика, виборця, державного чиновника, та в прямій від очікуваних особистих вигід. На думку Дж. Б’юкенена, використовуючи принципи функціонування ринкової економіки до аналізу політичного ринку, необхідно враховувати різницю в мотивах поведінки його суб’єктів, між ринковим і політичним обміном, а також те, що ринкова й політичні системи мають неоднакову структуру. На ринку відбувається взаємовигідний, еквівалентний обмін, а політичні рішення – це обмін встановлених державою податків на певні суспільні блага. Але такий обмін не є раціональним. У політиці не існує взаємовигідного обміну, оскільки одні групи людей сплачують податки, а інші за рахунок сплачених податків отримують суспільні блага. Для того, щоб зняти ці протиріччя, прихильники теорії суспільного вибору пропонують реформувати політичний ринок таким чином, щоб у рамкам політичного обміну домінували ті самі принципи, що і в ринковій економіці для досягнення загальної згоди сторін. Головною фігурою ринкової чи політичної системи є людина, незалежно від того, в якій ролі вона себе позиціонує (виборець, політик, покупець, інвестор і т. д.), наскільки раціональна вона у своїй поведінці, тобто максимізує корисність. Теорія суспільного вибору – це концепція, яка використовує основні методологічні принципи економічної науки для аналізу процесів прийняття неринкових (політичних) рішень.
ВИСНОВКИ 1. Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія набула поширення у 80 – 90-х роках ХХ ст. Вона досить широко використовує міждисциплінарний підхід й активно поєднує в ході дослідження теорію права, соціології, економічної теорії та організації. 2. Формування соціально-інституціональних технократичних теорій відбувається в 60 − 80-ті роки ХХ ст. Цей напрям еволюції інституціоналізму розвиває методологію технократичного детермінізму. 3. Як предмет дослідження Дж. К. Гелбрейт визначає соціально-економічні наслідки науково-технічного прогресу на різних фазах його розвитку. Науково-технічна революція вважається головним фактором еволюційного оновлення суспільства. Економічне зростання ототожнюється з економічним прогресом, а останній – з суспільним прогресом у цілому. 4. Теорія урівноважуючих сил Дж. К. Гелбрейта стала відправною точкою теорій монополістичної конкуренції та олігополії. В умовах олігополії, стверджує Дж. К. Гелбрейт, саморушійна сила конкуренції стає химерою, а реальність полягає в урівноважені сил монополій-продавців і монополій-покупців. 5. Теорія транзакційних витрат Р. Коуза (витрат на пошук інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладення контрактів) дає можливість пояснити структуру й еволюцію соціальних інструментів. 6. Дж. Б’юкенен застосовує методи аналізу ринкової поведінки людини економічної в дослідженні політичних явищ, оскільки політичні рішення – це вибір альтернативних варіантів, а досягнення рівноваги (політичної згоди) на політичному ринку відбувається подібно до того, як це відбувається на звичайному ринку товарів. 7. Теорія суспільного вибору Дж. Б’юкенена використовує основні методологічні принципи економічної науки для аналізу процесів прийняття неринкових (політичних) рішень.
ВПРАВИ Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання. 1. У чому полягають особливості методології Дж. К. Гелбрейта? 2. Який зміст концепції «урівноважуючої сили» Дж. К. Гелбрейта? 3. Поясність сутність концепції «техноструктури та індустріальної системи» Дж. К. Гелбрейта. 4. У чому полягає сутність теорії транзакційних витрат Р. Коуза? 5. Який методологічний принцип лежить в основі теорії суспільного вибору Дж. Б’юкенена? 6. Розкрийте механізм встановлення рівноваги на політичному ринку, застосовуючи теорію суспільного вибору Дж. Б’юкенена. Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один. 1. Яке явище Дж. К. Гелбрейт вважав не характерним для моделі нового індустріального суспільства?
а) Переміщення реальної влади в корпораціях від власників капіталу до техноструктури; б) переорієнтація виробництва з максимізації прибутку на підтримання міцних позицій на ринку; в) переорієнтація економіки вільної конкуренції на систему жорсткого планування; г) правильна відповідь не названа.
2. У центрі моделі нового індустріального суспільства Дж. К. Гелбрейта лежить:
а) техноструктура; б) державна монополія; в) транснаціональна корпорація; г) профспілка.
3. Інституціоналізм можна охарактеризувати як:
а) теорію економічного зростання; б) теорію суспільного вибору; в) теорію контролю суспільства над економікою; г) правильна відповідь не названа.
4. Хто є автором праці «Природа фірми»?:
а) Дж. К. Гелбрейт; в) Р. Коуз; б) Дж. Б’юкенен; г) Й. Шумпетер.
5. Засновником неоінституціоналізму вважається:
а) Р. Коуз; в) Т. Веблен; б) Дж. Б’юкенен; г) Дж. Коммонс.
6. Хто із представників неоінституціоналізму запровадив у наукову практику категорію транзакційних витрат?
а) Д. Норт; в) Дж. К. Гелбрейт; б) Дж. Б’юкенен; г) Р. Коуз.
7. На думку Р. Коуза, за умови, якщо права власності визначені й тразакційні витрати невеликі, то ринок:
а) може сам ліквідувати зовнішні ефекти; б) не може сам справитися із зовнішніми ефектами; в) може частково ліквідувати зовнішні ефекти; д) правильна відповідь не названа.
8. До тразакційних витрат, які пов’язані із укладанням контрактів між суб’єктами господарювання, Р. Коуз відносить:
а) витрати на збір й обробку інформації; б) витрати на ведення переговорів і прийняття рішень; в) витрати на контроль та юридичний захист виконання контракту; г) витрати на ліквідацію зовнішніх ефектів; д) правильні відповіді в пунктах а, б, в, г; е) правильні відповіді в пунктах а, б, в.
|
