Соціальний напрям в економічній теорії Історичні умови 1. Перехід німецького суспільства до монополістичної стадії економічного розвитку та поширення акціонерної форми власності. 2. Посилення ролі держави, корпорацій та інших суспільних інститутів в управлінні економікою. 3. Посилення диференціації доходів населення європейських країн. Особливості економічних поглядів 1. Предмет дослідження – правові та етичні норми, що встановлюють зв’язок між людьми. 2. Методи дослідження: − аналіз; − міждисциплінарний підхід; − індукція. 3. Характеристика категорій політичної економії з позицій суб’єктивної теорії цінності. 4. Визнання важливості й бажаності активної політики держави в соціально-економічній сфері. 5. Аналіз соціальних протиріч і розробка методів їх усунення шляхом державно-монополістичного регулювання. Відомими представниками соціального напряму в економічній теорії були Рудольф Штаммлер (1856 − 1938),основна робота– “Господарство і право” (1896); Рудольф Штольцман (1852 − 1930),основні роботи– “Соціальні категорії” (1896);“Мета в народному господарстві” (1907),Отмар Шпанн (1858 − 1950),основна робота– “Фундамент народного господарства” (1918),Франц Оппенгеймер (1864 − 1943),основна робота– “Теорія чистої політичної економії” (1909). У характеристиці цих учених можна зазначити, що Р. Штаммлер і Р. Штольцман формують соціально-правовий аспект соціального напряму в економічній теорії, досліджуючи правові норми поведінки суб’єктів, на яких базується ринковий обмін. Вони висунули дві основні ідеї: – ідею загального застосування соціологічного методу; – ідею залежності форми економічних явищ від існуючого соціально-правового устрою. Стверджують, що суспільне життя регулюється правовими й етичними нормами. Останнім відводиться особлива роль. Адже саме етичні норми встановлюють певні зв'язки між людьми й тільки вони мають стати предметом економічної науки. “Соціальний підхід”у розумінніФ. Оппенгеймера означав аналіз соціальних умов, що привели до виникнення монополій, усвідомлення відходу суспільства від природного стану, який ототожнювався з простим товарним виробництвом. Оппенгеймер формує теорію “ліберального соціалізму”. Природним станом суспільства, на його думку, є просте товарне виробництво. Капіталізм – це відхилення від такого стану, викликане соціальними причинами. Тому мета розвитку суспільства – повернення до простого товарного господарства, “ліберального соціалізму”. “Соціальний підхід”для О. Шпанна означав обґрунтування переваги цілого над частиною, держави – над великими корпораціями, останніх – над дрібними об'єднаннями та окремими капіталістами, капіталістичних підприємств – над робітниками. Такий підхід був покладений в основу концепції “універсалізму”. Учений вважає, що суто ринкового господарства ніколи не існувало; завжди поряд з регулюванням через обмін існувало державне регулювання. “Універсалізм”, який прийде на зміну капіталізму, буде відновленням середньовічних відносин на новій технічній основі, а втручання держави буде стосуватись не тільки загальних умов виробництва, а й самого виробництва. Ранній інституціоналізм Методологія і традиції соціальної школи вплинули на подальший розвиток економічної теорії і дали початок інституціональному напряму в економіці. Інституціоналізм (від лат. institutio − "звичай, настанова") − це напрям економічної думки, що сформувався в 20 − 30-ті роки ХХ сторіччя для дослідження сукупності соціально-економічних чинників (інститутів) у часі, а також для вивчення соціального контролю суспільства над ринковою економікою. Терміном "інституціоналізм" економічна теорія завдячує американському економісту Уолтону Гамільтону, який у 1918 р. вперше запровадив цей напрям у дослідженні економіки. Прихильники інституціоналізму, на противагу методологічним підходам представників класичної та неокласичної шкіл, які в основі економічної моделі розглядали людину економічну, пропонують людину соціологічну, що завжди перебуває в центрі суспільних відносин, має певні звички, спосіб мислення. Історичні умови 1. Інтенсивний характер процесів концентрації та централізації капіталу в США, й виникнення на цій основі монополістичних угруповань у промисловості й банківській сфері. 2. Перехід капіталізму вільної конкуренції у фінансову стадію. Посилення ролі фінансового капіталу. 3. Втрата системою ринкових відносин своєї досконалості й автоматичного саморегулювання. 4. Зміна соціальної структури суспільства, наслідком якої було формування й зростання середнього класу; розорення дрібних і середніх господарств. 5. Загострення соціальних протиріч капіталізму. |