 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Вільгельм Георг Фрідріх Рошер
(1817 − 1894) Економіст, професор Лейпцизького університету. Основний твір– "Історія національної політичної економії в Німеччині"(1874). Методологія досліджень.Підтримуючи методологічні принципи Ф. Ліста, Рошер відкидав ідею про існування незмінних, постійних, “природних” законів господарства. Стверджував, що природні відмінності країн, які виявляються в здібностях, звичках громадян, ступені розвитку і сформованих політичних інститутах, виключають можливість існування однотипних господарських систем у різних народів. Учений підміняв предмет економічної теорії економічною історією, яка повинна займатися збором та описом економічних факторів. Основні положення теорії В. Рошера можна сформулювати таким чином: 1. Політична економія – це наука про соціальне господарство. Тому економічні дослідження мають враховувати сім основних показників: мову, віра, мистецтво, наука, право, державність і господарство. Звідси робиться висновок, що не існує автономності економіки. Навпаки, вона функціонує у нерозривній єдності з державою та правом, звичаями і релігією. 2. В основі мотивів дії економічного суб'єкта лежить не тільки економічний егоїзм, на чому наголошував А. Сміт, а й прагнення до справедливості, орієнтація на звичаї та традиції суспільства. 3. Застосовуючи історичний підхід до теорії трьох факторів виробництва, виділяє в історії людства три великих періоди: а) найдавніший – де головним фактором виступає земля; б) середньовічний – де значну роль відіграє праця; в) новий – де головну роль відіграє капітал, і за рахунок якого відбувається зростання цінності землі, витіснення ручної праці машиною та загострення протиріччя між розкішшю і злиднями.
Бруно Гільдебранд (1812 − 1878) Економіст, професор Марбурзького, Цюрихського та Бернського університетів. Основний твір– "Політична економія сучасного і майбутнього"(1848). Методологія досліджень.Б. Гільдебранд критично оцінює головні постулати класичної школи, не визнає чинності об'єктивних економічних законів. Він протиставляє абстрактному методу емпіричні дослідження, збирання статистичної та історичної інформації, вважаючи, що “політична економія – це наука про закони економічного розвитку націй”. Вона, на відміну від досліджень смітівської школи, є наукою моральною, і не повина займатися дослідженнями людського егоїзму. Теорія періодизації історії господарського розвитку.Узагальнюючи фактичний матеріал як результат дії законів еволюції, Б. Гільдебранд виділяє три фази економічного розвитку націй: а) фаза натурального господарства; б) фаза грошового господарства; в) фаза кредитного господарства. В основу періодизації економічної історії людства у Б. Гільдебранда пкладено спосіб організації обміну продуктами між економічними суб'єктами. Теорія власності.Еволюційний підхід та історичні факти дали змогу Б. Гільдебранду аргументовано розкрити природу приватної власності, яка, на думку вченого, є "наймогутнішим двигуном розвитку духу" і яка пробудила у людині особисту енергію, з якою вона зможе досягти найвищого духовного розвитку. Інститут приватної власності створює умови для підвищення добробуту нації, тому виступає як, основа зростання продуктивності праці.
Карл Густав Адольф Кніс (1821 − 1898) Економіст, професор Марбурзького, Фрайбурзького та Гейдельберзького університетів. Основний твір− "Політична економія з погляду історичного методу"(1853). Методологія досліджень. К. Кніс відкидає саму ідею існування об'єктивної закономірності економічного розвитку суспільства. Вважає, що природні закони можуть діяти лише у сфері природи, суспільство завжди вільне від дії яких-небудь законів. Оскільки класична політична економія дотримується доктрин, які з часом залишаються незмінними, вона просто не може бути наукою. Наука існує тільки там, де є повторюваність досліджуваних явищ. Економічні ж явища в принципі не доступні для пізнання. В економічній еволюції різних народів не можна знайти загальних законів, можна говорити лише про існування аналогій, а не про конкретні закономірності. Емпіричний метод зводиться до заперечення дедуктивного методу класиків. Історичний метод полягає у вивченні історії економічних поглядів на різних ступенях розвитку націй.
|
