 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Американська школа маржиналізму
Американська школа поширює принцип граничного аналiзу на ринки ресурсів i створює теорiю граничної продуктивності факторів виробництва. Найбільш видатним представником американського маржиналізму був Дж. Б. Кларк.
Джон Бейтс Кларк (1847 − 1938) Професор економіки Колумбійського університету. Основний твір− „Розподіл багатства” (1899). Методологія досліджень.Кларк поділяє теоретичну економіку на три частини – вступну, статику й динаміку. Перша частина має вивчати найбільш загальні закони господарювання, чинні у сфері взаємодії людини і природи під час виробництва і споживання. Подальший етап економічного аналізу полягає у вивченні соціальної економіки, яка включає в себе взаємовідносини між людьми, що входять до складу суспільства. Дослідження соціальної економіки поділяється, в свою чергу, на два етапи − статику і динаміку. Статика вивчає економічну систему в стані рівноваги і визначає умови для її збереження. Динаміка досліджує причини, що викликають порушення рівноваги і перехід від одного стану рівноваги до іншого. Серед методів аналізу цей автор використовує суб’єктивізм, рівноважний підхід, граничний аналіз, моделювання. Закон зниження граничної продуктивності факторів виробництва.Учений поширює дію закону спадної родючості грунту на всі фактори виробництва і на цій основі встановлює два основних закони − закон спадної продуктивності праці й закон спадної продуктивності капіталу. Перший закон формується так: якщо до постійного за своєю величиною капіталу залучати додаткову кількість робітників, то кожен наступний робітник буде виробляти дедалі меншу кількість продукту. Другий закон відображає спадну продуктивність капіталу в міру того, як зростаюча кількість капіталу використовується постійною величиною працівників. За відсутності змін у техніці й технології завжди існує таке співвідношення факторів виробництва, при якому досягається максимальний обсяг виробництва і мінімальні виробничі затрати на одиницю продукції. Якщо збільшується один фактор виробництва при незмінності інших факторів, то обсяг продукції почне відносно знижуватися за рахунок того, що порушується оптимальне співвідношення факторів виробництва. Отже, збільшення в кількісному відношенні змінного фактора виробництва має свої межі. Залучення додаткових одиниць цього фактора у виробництво має припинитися, на думку Кларка, тоді, коли граничний продукт, під яким розуміється приріст продукції, одержаний унаслідок збільшення використання даного фактора на одну одиницю і незмінності застосування інших факторів, зрівняється з ціною даного фактора. Теорія розподілу. Згідно з теорією граничної продуктивності вартість і ціну кожного фактора виробництва визначає його граничний продукт, тобто приріст виробництва, викликаний останньою граничною одиницею при незмінності інших факторів, залучених у виробництво. Величина граничного продукту визначає і розмір винагороди, яку у формі відповідного доходу отримують власники факторів виробництва. Працівник, що вкладає у виробництво свою працю, розраховує на заробітну плату, а власник капіталу розраховує на процент. Підприємець, який виступає організатором виробництва, отримує в умовах статики, як і працівник, заробітну плату. В динамічній економічній системі підприємець вже постає у ролі новатора, рушія технічного прогресу, що намагається знизити рівень витрат на своєму підприємстві за межі середніх і, тим самим, отримати додатковий дохід – підприємницький прибуток.
Кембриджська школа i зародження мiкроекономiчного аналiзу Теорiя кембриджської наукової школи систематизувала та узагальнила iдеї пiзньої класики, австрiйської та американської шкіл. Свме в межах кембриджської школи формується погляд на ціноутворення як результат взаємодії принципів корисності і витрат виробництва та починає розвиватись неокласичний напрям економiчної думки, фундатором якого вважається А. Маршалл. Альфред Маршалл (1842 − 1924) Професор Кембриджського унiверситету. Основний твір− „Принципи економіки” (1890).
Методологія досліджень.А. Маршалл починає застосовувати мікроекономічний аналіз до вивчення діяльності окремої фірми, галузі, ринків окремого товару, який будує на основі методів граничної корисності, функціонального аналізу, модедювання і рівноважного підходу. Вводить у наукову практику термін „економікс”, під яким розуміє науку, що „ вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, яка найбільш тісно пов’язана із створенням матеріальних основ добробуту”. Теорія попиту та його еластичності.Учений поширює принцип граничної корисності на гроші, вважаючи, що чим багатшою стає людина, тим меншою для неї буде гранична корисність грошей. Збільшення грошового доходу підвищує ціну, яку споживач готовий заплатити за благо. І, навпаки, зменшення грошового доходу підвищує граничну корисність грошей і зменшує ціну покупки. Купуючи на певну суму грошей товар, індивід змушений відмовитись від придбання інших товарів. Акт купівлі відбудеться тільки тоді, коли корисність придбаного товару зрівняється з корисністю грошей, від яких довелося відмовитись заради покупки. Якщо ж припустити незмінність корисності грошей, то очевидним стає зв’язок між кількістю товару, що купується, і ціною, яку споживач готовий заплатити за його одиницю. Оскільки гранична корисність блага буде зменшуватись, то й цінність одиниці блага буде зменшуватись разом із збільшенням обсягу покупки. Цю взаємозалежність для кожного окремого індивіда і кожного окремого товару Маршалл називає законом попиту і формулює його таким чином: “Чим більший запас речей, який має суб’єкт, тим меншою, при рівності інших однакових умов, буде ціна, яку він захоче заплатити за додаткові речі.” Отже, для окремого споживача з фіксованим рівнем доходу гранична корисність може бути виміряною за допомогою ціни. Дослiджуючи рiзнi групи товарiв, учений відзначає рiзну реакцiю споживачiв у вiдповiдь на змiну ціни і називає її цiновою еластичнiстю попиту. Встановлює, що характер кривої попиту пов’язаний із його еластичністю: для товарів еластичного попиту крива більш полога, для нееластичного – більш крута. Аналіз виробничих витрат і пропозиції.Розглядаючи пропозицію товару, вчений намагається довести, що ціни визначаються також витратами на виробництво. Точно так, як ціна попиту відображає кількість товару, який за даною ціною знаходить збут, так і ціна пропозиції являє собою ціну, що регулює обсяги виробництва. Аналізуючи ці явища, Маршалл виділяє три періоди, які впливають на господарську дiяльнiсть фірми, а саме: а) короткий (наприклад, тривалістю в один день), у якому рівновага між попитом і пропозицією розглядається як миттєва, а запас наявних товарів має фіксовану величину; б) середній (наприклад, один рік), коли можливе розширення виробництва і часткове пристосування пропозиції до попиту в умовах незмінної кількості зайнятих працівників і величини основного капіталу; в) довгий (наприклад, декілька років), коли стає можливим розширення всіх виробничих ресурсів, що використовуються фірмою. Цим періодам відповідають три типи цін: ринкові ціни, нормальні ціни коротких періодів або субнормальні та нормальні ціни довгих періодів. Ринкові ціни визначаються переважно попитом на товар. В умовах короткого періоду з фіксованими розмірами виробництва останнє не може значно збільшитися або скоротитися, а, отже, і витрати майже не будуть впливати на ціни. Завдяки цьому виробник має пристосовуватись до тих цін, які визначає існуючий на даний момент попит. В умовах середнього періоду, якому відповідають субнормальні ціни, може відбуватись часткове розширення виробництва за рахунок збільшення тривалості робочого дня, інтенсифікації праці, залучення менш кваліфікованих робітників і більш інтенсивного використання існуючого основного капіталу. Відповідно, і ціна має бути достатньою для того, щоб стимулювати більш інтенсивне використання виробничих ресурсів. Саме тому нормальні ціни коротких періодів змінюються разом із попитом в одному напрямі: збільшення попиту підвищує нормальну ціну пропозиції і навпаки. Витрати ж виробництва встановлюють межу зниження цін, їх мінімум. Так, при зниженні попиту на товар виробники повинні скоротити своє виробництво. Але в межах короткого періоду не можна повністю ліквідувати основний капітал, який розраховано на кілька років. Тому виробники будуть працювати із деяким збитком, отримуючи менший прибуток унаслідок падіння ціни. Однак, занижені ціни обов’язково мають покривати ту частину витрат, яка йде на сировину, оплату праці й амортизацію засобів виробництва. Останні Маршалл називає додатковими витратами (supplementary costs) і саме їх вважає тим обмежувачем, нижче якого ціна вже не буде стимулювати будь-який випуск продукції виробником. Витрати на машини й обладнання, організацію виробництва та оплату праці адміністрації, а також на отримання спеціальних знань Маршалл називає первинними (prime costs) і стверджує, що протягом тривалих періодів вони, разом із додатковими витратами, можуть змінюватись. Розглядаючи механiзм динамiки виробничих витрат залежно вiд змiн масштабiв випуску продукції, Маршалл виводить закони постiйної вiддачi, зростаючої вiддачi й спадної вiддачi факторів виробництва. Цiноутворення.Учений пропонує компромiсний варiант визначення ціни і стверджує, що її величина зумовлюється як виробничими витратами, так і граничною кориснiстю. Зокрема, цiна, яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю, а цiна, яку призначає виробник, залежить вiд величини виробничих витрат. Автор поєднує цi двi ціни, пояснюючи, що цiна рiвноваги є одночасно і максимальною цiною споживача, i мiнiмальною цiною виробника.
Цiна
принцип витрат
Ціна
Кiлькiсть товару Рис. 8.1. Процес встановлення рівноважної ціни „Принцип витрат i принцип кiнцевої корисностi,–зазначає Маршалл,–без сумнiву, є складовими частинами одного загального закону попиту i пропозиції, кожна з яких схожа на лезо ножиць ”. Кiлькiсна теорiя грошей.Учений висунув один з варiантiв кiлькiсної теорiї грошей, який у формалізованому вигляді можна записати рівнянням: M = k ·p· y, ( 8.1) де M − грошова маса; p − загальний рiвень цiн; y − обсяг ВНП; k − коефіцієнт, що відображає частку готівки на руках споживачів, не вкладену в цiннi папери i не витрачену на споживання.
Математична школа Економiсти-математики будують свої теоретичнi моделi на основi синтезу уявлень про граничну кориснiсть, граничну продуктивнiсть i теорiю попиту й пропозиції. Як iнструмент економiчних дослiджень вони використовують апарат математики i здiйснюють першу спробу описати ринок конкуруючих товаровиробникiв у вигляді замкненої системи кiлькiсних взаємозалежностей. Математична школа створила теорiю загальної рiвноваги й ординалiстський варiант теорiї граничної корисностi. Нижче подаємо характеристику ідей найбільш типових представників цієї наукової школи.
Вiльям Стенлi Джевонс (1835 − 1882) Англiйський економіст, викладач Манчестерського і Лондонського університетів. Основний твір– „Теорiя політичної економiї”( 1871 ). Методологія досліджень.В уявленнях Джевонса предмет політичної економії − це пошук шляхів максимiзацiї корисностi. „Насолода i страждання, – пише учений, – суть, без сумнiву, двi кiнцевi основи економічного розрахунку... максимально збiльшити насолоду − така проблема політичної економії”. Реалізації окреслених завдань автор намагається досягти шляхом застосування до економічногоаналізу математичного методу у формі диференційного обчислення і функціонального аналізу.Теорія граничної корисності. Визначаючи граничну корисність, учений розмежовує поняття загальної корисності певного запасу благ і рівня корисності кожної його окремої частини. Оскільки, згідно з першим законом Госсена, при наявності певного запасу благ величина кожної окремої одиниці, що приєднується до цього запасу, буде спадати, то корисність можна виразити як функцію від кількості благ. Аналітично це виражається таким чином: U = f(x), де U − корисність, x − кількість благ, що входить у даний запас. Гранична ж корисність, за Джевонсом, є першою похідною від функції U = f(x), де загальна корисність розглядається як функція від кількості або величини запасу. Теорія рівноваги споживання й обміну.Джевонс формулює закон байдужості, сутність якого полягає в тому, що “на одному і тому ж самому вільному ринку в один і той самий момент не може існувати дві різні ціни на один і той самий вид продукції”. Після розгляду даного закону цей економіст намагається визначити межу найбільш вигідного обміну, тобто стану, коли буде досягнута точка рівноваги і коли в учасників обміну зникнуть усякі стимули продовжувати обмінні операції. Такий стан, на думку автора, настає тоді, коли остання грошова одиниця, витрачена на купівлю різних предметів споживання, дає споживачеві рівновелику корисність. Алгебраїчне вираження умови рівноваги обміну має такий вигляд:
де Pх, Pу – ціни, відповідно, благ х та у. Теорія цінності та загальної рівноваги.Встановивши умови рівноваги в обміні, Джевонс переходить до з’ясування факторів, які впливають на цінність, і стверджує, що “виробничі витрати визначають запас. Запас визначає граничну корисність. Гранична корисність визначає цінність.” Під виробничими витратами розуміються трудові затрати, що зводяться до вираження певної величини страждань, яких необхідно зазнати в процесі виробництва благ і які надалі будуть задовольняти потреби, тобто приносити корисність. Таким чином, виробничі витрати – це “від’ємна корисність”, що зростає разом із збільшенням трудових витрат, в той час як результат останніх (корисність) має тенденцію до зниження. Отже, робітник працює до тих пір, доки зростаюча “від’ємна корисність” (гранична тяжкість) праці не зрівняється із спадною граничною корисністю його результатів. Таким чином, граничні корисності продуктів обернено пропорційні продуктивності праці. Оскільки ж, за теорією Джевонса, існує також обернена залежність між продуктивністю праці і виробничими витратами, то звідси виводиться положення, що гранична корисність продуктів та їх цінність прямо пропорційні виробничим витратам. Поєднавши пропорції обміну цін, граничної корисності, виробничих витрат і продуктивності, Джевонс формулює свою концепцію загальної рівноваги, у якій остання виражається рядом спiввiдношень, що пов’язують пропорцiї обмiну, цiн, граничної корисностi й продуктивностi. Умова рiвноваги буде відповідати таким співвідношенням:
де Q − кiлькiсть товару; W −цiннiсть одиницi товару;C −витрати на виробництво одиницi товару; Pz − продуктивнiсть працi у виробництвi одиницi товару; x, y − товари. “Кiлькість обмiнюваних товарiв прямо пропорцiйна продуктивностi витраченої працi i обернено пропорцiйна цiнності цих товарiв i питомим витратам виробництва так само, як і їхній граничній корисності”. Френсiс Еджуорт (1845 – 1926) Професор економiки Оксфордського унiверситету. Основний твір –„Математична психіка”(1887). Методологія досліджень.Учений висуває ідею застосування математики до утилітарних етичних концепцій маржиналізму, наголошуючи на її провідній ролі як інструмента строгого визначення економічних взаємозалежностей. Головним завданням економіки визнає побудову логічно строгих теорем, які б могли описати максимізацію задоволення індивіда і рівновагу виробника. Умова рiвноваги виробника. Еджуорт розмежовує поняття граничних змін і пропорційного прирощення дохідності, пропонує різну техніку розрахунків граничних і середніх величин. На основі такого підходу визначає точку, до якої може тривати зростання обсягів виробництва і виводить правило максимізації прибутку фірми. За цим правилом граничний виторг продавця має відповідати граничним витратам на виробництво кожної додаткової одиниці продукції, тобто MR = MC, ( 8.4)
де MR −граничний виторг; MC −граничнi витрати. Гранична норма замiщення (субституцiї). Еджуорт запроваджує термін граничної норми заміщення благ одне одним (MRS) i доводить, що MRS одного блага iншим відображає вiдношення граничних корисностей даних благ, тобто
Рiвновага в обмiнi.Розглядаючи проблему встановлення рiвноваги на товарних ринках, учений доводить, що всi учасники обмiну не сприймають ринкову цiну як дану, а здiйснюють ряд заходiв, намагаючись одержати максимальну вигоду вiд iснування рiзних цiн на одному i тому самому ринку. I чим бiльше суб’єктiв дiє в межах ринку, тим імовiрнiше, що цiна встановиться на єдиному рiвнi, який виражає єдину ринкову цiннiсть даного блага. Ця закономiрнiсть отримала назву “теореми еквiвалентностi Еджуорта”, у процесi доведення якої було висунуто поняття “контрактної кривої” (лінії, що з’єднує всі точки можливих ефективних варіантів розподілу двох благ між двома споживачами) i “кривої байдужостi”( лінії, що з’єднує однакові за корисністю набори благ). Аналіз рівноваги в умовах недосконалої конкуренції.Прагнення індивіда до максимізації корисності, як вважає учений, реалізується повною мірою лише за умов досконалої конкуренції. Однак, у реальному житті економіка все далі відхиляється від цього ідеалу внаслідок втручання профспілок, які поступово перетворюються на монополію, а також кооперативів. Саме тому, на думку вченого, максимальне задоволення для суспільства не може бути досягненим. Аналізуючи діяльність двосторонньої монополії на ринку, він робить висновок, що рівновага за таких умов не може бути визначеною у певних ринкових межах, за які суперники не збираються виходити. Такі межі окреслюють певну кількість ринкових обмінів, що являє собою геометричну множину точок, які вказують на угоди, від яких можуть виграти обидві сторони. Оскільки обмінні співвідношення уздовж контрактної кривої не можуть бути визначені, то точка, на якій саме здійсниться угода, буде залежати від співвідношення ринкової сили фірм, які входять у дуополію.
Леон Вальрас (1834 – 1910) Професор економiки Лозаннського унiверситету. Основний твір –„Елементи чистої |
принцип
корисності (попит)
Рiвноважна(пропозиція)
, (8.2)
( 8.3)
.( 8.5)