Теорії економічних гармоній Нассау Вільям Сеніор (1790–1864) Англійський економіст. Основні твори – “Основні засади політичної економії” (1836), „Листи про Фабричне законодавство (1837). Методологія досліджень. Сеніор висуває один з варіантів суб’єктивістського тлумачення економічних явищ і процесів, що набуває концентрованого вираження в “теорії жертв”. Згідно з даною теорією, товарне виробництво являє собою економічну систему, яка базується на взаємних жертвах робітників та підприємців. Теорія вартості й доходів. Вартість, на думку Сеніора, – це витрати виробництва, в які входять два елементи − праця й капітал. Витрати праці й капіталу є “жертвами”, які приносять, з одного боку, робітник, відмовляючись від вільного часу, а з іншого, підприємець, утримуючись від особистого споживання капіталу. Винагородою за ці жертви робітника та підприємця є два види доходів − заробітна плата й прибуток. Зокрема, заробітна плата, в уявленні Сеніора, − це винагорода за жертви робітника, який втрачає свій вільний час й спокій, а прибуток − винагорода за жертви підприємця, який, відмовляючись від особистого споживання капіталу, вкладає його у виробництво. Теорія капіталу. Капіталом учений називає утримання від споживання: “…замінюю слово капітал, що розглядається як засіб виробництва, словом “утримання”. Суспільний прогрес, на думку Сеніора, вимагає постійного збільшення утримання. Як аргумент проти скорочення тривалості робочого дня з 11,5 до 10 годин, Сеніор висуває теорію відтворення заробітної плати й прибутку. Згідно з цією теорією протягом основного часу робочого дня (10,5 год.) створюється вартість, що покриває витрати капіталу, а решта часу роботи працівника йде на створення прибутку. Таким чином, на думку Сеніора, скорочення робочого дня до 10 годин мало б своїм результатом повне зникнення прибутку. Федерік Бастіа (1801 − 1850) Французький економіст і публіцист. Основний твір – “Економічні гармонії” (1850). Методологія досліджень. У сфері економіки цей учений розрізняє видимі явища, які лежать на поверхні економічної дійсності, та приховані, невидимі. Завданням науки повинно стати поєднання обох типів явищ для аналізу процесу виробництва. Виробництво, на думку Бастіа, являє собою обмін послугами, в результаті чого створюється корисність як одна із частин сукупного продукту. Суспільне життя розвивається на основі закону природних гармоній, при якому індивідуальні інтереси поєднуються із суспільними. Політична економія має бути об’єктивною, надкласовою наукою. „Наука – цариця, прийоми її повинні бути вільні й відкриті. Атмосфера партійності вбиває її”. Теорія вартості. Відносини між людьми в умовах економічної свободи, в уявленні Бастіа, „... не можуть бути нічим іншим, як взаємним обміном послуг, що постійно знижуються у вартості та постійно збільшуються у корисності”. Корисність як здатність предмета задовольняти людські потреби є результатом впливу природи й діяльності людини, хоча їх роль у виробництві продукту неоднакова. Участь природи – дарова, а людини – потребує напруження, зусиль, праці. Економіст вважає, що „ідея вартості передбачає докладання зусиль ..., а все дарове не має вартості, ... поняття вартості повинно бути обмежене виключно сферою зусиль праці людини для задоволення її потреб”. У поняття вартості входить і те, що кожне зусилля має бути обміняне на інше. Якщо це відбувається, то учасники обміну надають один одному послуги. Тому вартість – це “відносини обміну між двома послугами”, які складаються вільно “під впливом однієї тільки конкуренції і за вільно встановленою ціною”. Теорія доходів. Доходи, на думку Бастіа, – це результат різноманітних послуг, які надають учасники виробничого процесу, причому не тільки у вигляді реальних затрат праці на виробництво товарів, але й у вигляді „... взагалі зусилля, яке докладається будь-ким або від якого звільняється той, хто цією послугою користується”. Таким чином, заробітна плата – це винагорода за послугу, яку надає підприємцю робітник, прибуток – плата за послугу, яку отримує підприємець за те, що вкладає капітал у виробництво і утримується від споживання, процент – плата за послугу, яку надає кредитор, а рента – плата за послугу земельного власника або його предків з обробки землі або її покращення. Теорія капіталу. “Капітал…складається з робочих інструментів, матеріалів і запасів”, – зазначає Бастіа. Капітал створюється унаслідок намагання отримати від нього яку-небудь користь сьогодні або відмови від цієї користі з метою отримання її у майбутньому. Невикористання для власного споживання капіталу сьогодні означає відмову власника від зиску, надання послуги іншій особі. Власник капіталу, надавши подібну послугу, має право на отримання відповідної винагороди у вигляді ренти, процента, орендної плати тощо. Теорія соціально-економічного устрою. З економічної точки зору, на думку Бастіа, суспільство являє собою “сукупність послуг, які люди добровільно або примусово надають одна одній”. Послуги, які законодавчо зобов’язана виконувати людина, мають малорухомий характер. Ті самі послуги, які надають люди добровільно, – більш гнучкі, вони розвиваються за законами прогресу. Для того, щоб суспільство розвивалося прогресивно, необхідна повна економічна свобода. В умовах конкурентного середовища індивідуальні інтереси “… прагнуть до гармонійних поєднань, до прогресивної переваги над суспільними інтересами”. Генрі Чарлз Кері (1793 − 1879) Крупний фабрикант, економіст і філософ. Основний твір:“Принципи політичної економії” (1837 – 1840). Методологія досліджень. Критику зрілої класики цей учений намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала сучасному економічному становищу США. Одночасно він захищає систему протекціонізму і засуджує принципи фритредерства Д. Рікардо. Вважає розвинуте товарне виробництво системою, в якій існує „... ідеальна гармонія реальних та істинних інтересів між різними класами людського роду”. Теорія вартості. Вартість товару, на думку Кері, створюється затратами праці й капіталом (який ототожнювався із засобами виробництва), тобто затратами на відтворення товару. Якщо зростає продуктивність праці, то затрати на відтворення капіталу знижуються, що призводить до падіння тієї частки праці, яка виплачується власнику капіталу. Теорія доходів. Оскільки вартість, на думку Кері, включає в себе затрати праці й капіталу, то заробітна плата – це частка праці робітника у затратах на відтворення товару, а прибуток – частка капіталу у цих затратах. Рента – це різновид процента на капітал, вкладеного в обробіток землі. Г. Кері вважає, що за рахунок ренти власник землі не повністю повертає вкладені в неї капітал і працю. Згідно з відкритим Кері законом розподілу, у міру зростання продуктивності праці участь робітника у створенні суспільного продукту збільшується як відносно, так і абсолютно, участь же підприємця збільшується абсолютно, проте зменшується відносно. Теорія соціально-економічного устрою суспільства. У суспільстві, з точки зору Кері, домінує закон поєднання економічних інтересів, їх гармонії. Кожна людина із зростанням своєї свідомості прагне до асоціації з іншими людьми, що активізує прогресивний розвиток суспільства. ВИСНОВКИ 1. Пізня класична економічна думка концентрується навколо дослідження конкретних форм господарювання за допомогою суб'єктивних методів. 2. З методологічної точки зору створюються основи езотеричного, суб’єктивного, соціологічного та інституціонального підходів до аналізу економічних процесів, закладаються основи граничного і факторного аналізу. 3. Виділяються три напрями пізньої класики: − реформізм (Ж. Сісмонді, П. Прудон, Дж. С. Мілль) − вивчення протиріч суспільства і пошук шляхів та методів реформування економічної системи; − прагматизм (Т. Мальтус, Ж. Б. Сей) − дослідження способів збагачення економічних суб’єктів на основі аналізу конкретних економічних механізмів; − апологетизм (Н. Сеніор, Ф. Бастіа, Г. Кері) − характеристика існуючого суспільства як результату гармонійного розвитку економічних інтересів суб’єктів господарювання. Вправи Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання. 1. Як змінювались погляди на сутність вартості протягом еволюції класичної політекономії? 2. Як змінювались погляди на сутність і складові частини капіталу в межах класичної політичної економії? 3. В чому полягає еволюція методів аналізу економічних явищ в межах класичної політичної економії? 4. Як змінювались погляди на сутність диференційної ренти в межах класичної політекономії? 5. Проаналізуйте відмінності в аналізі проблем сутності доходів у представників пізнього класицизму. 6. Як змінювались погляди учених на проблему реалізації суспільного продукту в межах класичної політичної економії? 7. Проаналізуйте особливості методологічного інструментарію Т. Мальтуса, застосованого у його теорії народонаселення. Вправа 2. Серед наведених варіантів відповідей на питання виберіть один. 1. У природі, як вважав Т. Мальтус, відповідність між кількістю населення та кількістю засобів існування досягається за рахунок: а) конкуренції; б) епідемій, голоду та війн; в) державного регулювання економіки; г) усі відповіді неправильні 2. Згідно з теорією Т. Мальтуса до причин, що зумовлюють проблему реалізації суспільного продукту, слід віднести: а) недостатній рівень пропозиції товару; б) недостатній платоспроможний попит; в) монополізація виробництва; г) правильна відповідь не названа. 3. С. Сісмонді стверджував, що до причин загального надвиробництва і відповідно недоспоживання не відноситься: а) зменшення рівня споживання з боку найманих працівників; б) розширення зовнішніх ринків збуту готової продукції; в) зниження споживчого попиту з боку підприємців; г) правильна відповідь не названа. 4. Хто з економістів вважається основоположником теорії “робочих грошей”? а) К. Маркс; б) Ж. Б. Сей; в) С. Сісмонді; г) П. Прудон. 5. Кого з названих економістів не можна віднести до представників класичної школи політичної економії? а) Т. Мальтус; б) В. Петті; в) П. Буагільбер; г) А. Монкретьєн; д) Дж. Ст. Мілль. 6. Яка з приведених робіт написана Ж. Б. Сеєм? а) “Дослідження про природу та причини багатства народів”; б) “Трактат про податки і збори”; в) “Нарис про закон народонаселення”; г) “Трактат політичної економії”; д) “Основи політичної економії та оподаткування”. 7. На думку Т. Мальтуса, “треті особи”, які можуть вирішити проблему реалізації надлишку товарів й послуг, – це: а) продуктивна частина суспільства; б) непродуктивна частина суспільства; в) усі представники суспільства; г) правильна відповідь не названа. 8. Яке з тверджень відповідає змісту “закону Сея”? а) Пропозиція товару створює власний попит; б) попит на товари створює відповідний йому рівень пропозиції; в) у ринковій економіці пропозиція товару має стійку тенденцію до зростання під впливом технічного прогресу; г) правильні відповіді подано у пунктах б, в. 9. Рівноправними факторами створення вартості товару, на думку Ж. Б. Сея, є: а) праця, земля і воля; б) праця, капітал і земля; в) земля, капітал і підприємницькі здібності; г) правильні відповіді подано у пунктах б, в. 10. Пріоритетним методом економічного аналізу, що застосовували представники класичної школи політичної економії, вважається: а) каузальний метод; б) емпіричний метод; в) функціональний метод; г) правильна відповідь не названа. 11. Представниками реформістського напрямку пізньої класичної школи є: а) Ж. Сісмонді й Дж. С. Мілль; б) П. Прудон і Дж. С. Мілль; в) Ж. Сісмонді й П. Прудон; г) Дж. С. Мілль і Ж. Б. Сей. 12. Ж. Сісмонді визначає вартість як: а) затрати необхідного часу на виготовлення продукції за гірших умов виробництва; б) затрати необхідного часу на виготовлення продукції за середніх умов виробництва; в) суму затрат факторів виробництва; г) затрати часу на видобуток золота. 13. На думку Т. Мальтуса, вплив народонаселення на добробут суспільства відбувається за такою закономірністю: а) чисельність населення зростає в геометричній прогресії, а виробництво – в арифметичній; б) чисельність населення зростає в арифметичній прогресії, а виробництво – у геометричній; в) виробництво зростає більш високими темпами, ніж народонаселення; г) якість робочої сили не дозволяє розвиватися виробництву високими темпами. 14. Особливістю творчості П. Прудона є застосування елементів методу: а) кількісного аналізу; б) граничного аналізу; в) діалектичного аналізу; г) математичного моделювання. 15. Н. Сеніор був творцем: а) теорії трьох факторів виробництва; б) теорії помірності; в) теорії «залізної заробітної плати; г) теорії послуг. 16. Представниками прагматичного напряму пізньої класики є: а) Ж. Сісмонди і Дж. С. Мілль; б) П. Прудон і Дж. С. Мілль; в) Ж. Сісмонди і П. Прудон; г) Дж. С. Мілль і Ж. Б. Сей. 17. Теорія народонаселення Т. Мальтуса базувалася на: а) законі зростаючої родючості ґрунту; б) законі спадної родючості ґрунту; в) законі зростаючих потреб; г) законі спадних потреб. 18. Закон «залізної заробітної плати» Т. Мальтуса полягає в тому, що: а) заробітна плата зростає більш повільними темпами, ніж народонаселення; б) заробітна плата залишається на постійно низькому рівні; в) заробітна плата зростає більш високими темпами, ніж народонаселення; г) заробітна плата постійно знижується. 19. На думку П. Прудона, інститут приватної власності повинен: а) постійно відтворюватися в процесі виробничих відносин; б) бути замінений на суспільну власність; в) бути замінений на індивідуальну власність, основану на особистій праці; г) захищатися всією силою державної влади. 20. Доктрина соціальних реформ Дж. С. Мілля не допускала: а) обмеження нерівності багатства за допомогою обмеження права спадкування; б) соціалізації земельної ренти за допомогою земельного податку; в) державної підтримки підприємств; г) усі відповіді неправильні. |