ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості економічних поглядів.

Предыдущая 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 303132 33 Следующая

1. Незадоволення “нежиттєздатністю” висновків класичної і неокласичної теорії, особливо статичним характером ортодоксальної теорії цін.

2. Прагнення до створення інтегральної економічної теорії, що поєднує економіку, психологію, юриспруденцію, антропологію. Міждисциплінарний підхід до вивчення економічних явищ.

3. Відмова від емпіризму в економічній науці. Потяг до детальних кількісних досліджень.

4. Предметом вивчення виступає роль суспільних інститутів в економічному житті держави, а також мегатенденції розвитку людства.

5. Методи дослідження:

− історико-генетичний;

− психологічний;

− описово-статистичний;

− правового трактування економічних процесів;

− математичний;

− макроекономічний аналіз.

Етапи розвитку інституціоналізму

Ранній інституціоналізм − 20 − 30-ті роки ХХ сторіччя − характеризується формуванням основних положень інституціоналізму.

Представники цього напряму: Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Мітчелл.

Пізній (повоєнний) інституціоналізм − середина ХХ сторіччя – коли досліджуються демографічні проблеми, соціально-економічні суперечності капіталізму та розробляється теорія профспілкового руху.

Представники: Дж. М. Кларк, А. Берлі, Г. Мінз.

Неоінституціоналізм − 60 − 70-ті роки ХХ сторіччя – на цьому етапі економічні процеси ставляться в залежність від технократії, а також пояснюється значення економічних процесів у соціальному житті суспільства.

Представники: Н. Ноув, Дж. Гелбрейт, Р. Хейлбронер, Р. Коуз, Дж. Б’юкенен, Г. Беккер.

Методологія досліджень

− Еволюційний характер теорії;

− технократичний детермінізм;

− використання описово-статистичного методу;

− трактування соціально-економічних явищ із погляду суспільної психології;

− спроби інтегрувати економічні науки до суспільних;

− запровадження в ролі вихідної категорії інституту (сукупність правових норм, звичаїв, навичок).

Ранній інституціоналізм виник у США в 20 − 30-х роках ХХ сторіччя. Виділяють такі його види: соціально-психологічний інституціоналізм Т. Веблена; соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса; кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм У. Мітчелла.

Торстейн Веблен

(1857 − 1929)

Американський економіст, соціолог.

Основний твір – "Теорія бездіяльного

класу" (1899); "Теорія ділового підприємництва" (1904).

Методологія досліджень.Основою розвитку суспільства Т. Веблен вважає психологію колективу. Базуючись на цьому положенні, він формулює психологічну теорію економічного розвитку. Вважає, що трактувати економічні явища потрібно із соціологічної та історичної позицій. Виходить із принципу взаємозв’язку і взаємозумовленості всіх суспільних відносин, у тому числі економічних і соціально-психологічних. Т. Веблена з повною упевненістю можна віднести до фундаторів економічної соціології.

Модель економічної людини А. Сміта, на думку Т. Веблена, безнадійно застаріла. Людину не можна вважати машиною для підрахування почуттів, а тому не можна уявити її поведінку у вигляді математичних рівнянь. Економічна поведінка людини залежить від норм, традицій, батьківських почуттів, духу суперництва, підсвідомих мотивів і т. д.

Учений ототожнює закономірності розвитку суспільства з біологічними закономірностями і стоїть на позиціях еволюційного розвитку суспільства. В основу методології Т. Веблена покладено соціальний дарвінізм.

Теорія престижного споживання.Т. Веблен увів поняття престижного споживання, що одержалоназву"ефект Веблена".Це явище характерне для багатих власників. Товари для цього класу цінуються за тим, наскільки володіння ними (товарами) відрізняє людину від інших споживачів. Таке демонстративне споживання вважається підтвердженням успіху й змушує середні прошарки населення імітувати поведінку багатих. Звідси Т. Веблен робить висновок про те, що ринкову економіку характеризують марнотратство, заздрісне порівняння, заниження продуктивності.

Теорія технократичного детермінізму.Основним протиріччям капіталізму, на думку Т. Веблену, є протиріччя між індустрією і бізнесом. До індустріалів відносяться інженери та інші учасники виробничого процесу. Їхня мета – підвищення ефективності виробництва і збільшення багатства суспільства.

До бізнесменів він відносить фінансистів і підприємців. Їхнє завдання – одержати максимальний прибуток. Бізнес підпорядкував собі промисловість. Антагонізм бізнесу й індустрії може бути розв'язаний шляхом переходу влади до інженерно-технічного персоналу. Т. Веблен був прихильником технічних працівників і супротивником бізнесменів, тобто технократом.Він вважав, що майбутнє належить суспільству, звільненому від бізнесу, яке функціонує в інтересах усього соціуму.

Джон Роджерс Коммонс

(1862 − 1945)

Американський економіст, психолог.

Основний твір –"Інституціональна

економіка" (1934); "Економіка

колективних дій" (1940).

Методологія досліджень.На відміну від Т. Веблена, Коммонс приділив основну увагу не технологічним факторам виробництва і їх носіям – інженерно-технічним працівникам, а соціально-правовим інститутам.

Учений вважає, що предметом економічного аналізу повинні стати такі колективні інститути як сім'я, профспілки, торговельні об'єднання, виробничі корпорації, держава, правові відносини. Головна мета його дослідження – на основі верховенства права зробити все можливе для збереження й модифікації капіталізму. Тільки юридичні процедури Дж. Коммонс вважав ефективними для налагодження соціального миру і погашення конфліктів у суспільстві, бо суспільство – це система юридичних норм і правових інститутів. Він заперечує класову структуру суспільства, підміняє її поділом на професійні групи, які можуть співпрацювати між собою шляхом здійснення державою реформ у галузі законодавства і створення уряду із представників “колективних інститутів” (профспілок, корпорацій, політичних партій тощо).

Теорія “колективних дій”.Ідея класового миру дістала продовження в теорії “колективних дій”, що відображає діяльність колективних інститутів, корпорацій, профспілок і політичних партій, які досягають примирення шляхом укладання добровільних юридичних угод. Вихідною економічною категорією проголошується “угода”. Вона означає прийняття обома сторонами конкретного зобов'язання. Всі угоди в суспільстві Коммонс поділяє на такі види: ринкові, адміністративні й розподільчі.

Учасниками ринкових угод вважає продавців і покупців, потенційних продавців і покупців, суд, який визначає правила економічного гри і налаштований на примирення сторін.

Адміністративні – це угоди, які віддзеркалюють відносини, що складаються між керівниками та підлеглими.

Розподільчі угоди – це рішення правлінь корпорацій про ціни та їх регулювання з боку держави.

Сама угода включає в себе три складових: конфлікт, взаємодію сторін, вирішення конфлікту. Дж. Коммонс допускає, що всі суспільні конфлікти можна розв'язати за допомогою угоди.

Теорія вартості.Поняття вартості в економічній системі Дж. Коммонса має відбитокправового детермінізму, воно визначається як згода в майбутньому виконати попередньо взяте зобов'язання. Саме судові рішення встановлюють “розумну вартість”. Він заявляє, що політична економія – це наука про процеси, які ведуть до встановлення “розумної вартості”. Таким чином, вартість Дж. Коммонс визначав як результат правової угоди "колективних інститутів" (спілок, корпорацій, політичних партій тощо).

Уся економічна діяльність людини наповнена прагненням поліпшити своє життя, спрямована на досягнення певного багатства. Тому належить встановити такі правила й порядок, які забезпечили би сталу основу, гарантії очікувань домогосподарств. “Без цієї гарантії очікувань, – писав Дж. Коммонс, – не може бути вартості, підприємництва, угод і зайнятості тепер, інакше всього цього буде менше. Вартість є сучасною оцінкою майбутнього блага”.

Уеслі Клер Мітчелл

(1874 − 1948)

Американський економіст, професор

Колумбійського університету.

Основні твори –"Ділові цикли" (1913),

“Лекції про типи економічної теорії”

(1935), “Вимірювання економічних

Циклів” (1946).

Методологія досліджень.Поділяючи погляди Т. Веблена, У. Мітчелл розглядає економічні проблеми у взаємозв’язку з психологічними, соціологічними та іншими проблемами, які зумовлюють поведінку й мотиви діяльності людей. Його кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм полягав у збиранні статистичних даних, які надалі стали б підґрунтям для пояснення гіпотез. Критикує Т. Веблена за ігнорування статистики для доказу своїх ідей. Під час дослідження економічних явищ У. Мітчелл уникає міждисциплінарного підходу, використовуючи описово-статистичний метод, який дозволив започаткувати економетрику як нову галузь економічної науки, що базується на використанні математичних і статистичних підходів.

Продовжує критикувати класичну модель людини економічної (раціонального гедоніста) та ставить за мету, використовуючи статистичний аналіз, показати відмінність реальної поведінки людини в економіці від гедоністичного нормотипу. При цьому реальний економічний суб'єкт – це середньостатистична людина з її ставленням до грошових інститутів. Мітчелл вважає, що грошовий фактор має найбільш серйозний вплив на господарську поведінку людей. Головним завданням економічної теорії має бути дослідження зв'язків між грошовим обігом і поведінкою людей.

Теорія економічних циклів.Суттєвий внесок У. Мітчелл зробив у дослідження економічних циклів, уперше висунувши ідею безкризового циклу, що складається з чотирьох фаз: депресії, пожвавлення, піднесення й рецесії (кризи). Проте, незважаючи на відсутність кризової фази (оскільки не вбачав різниці між періодичними спадами виробництва і кризою), У. Мітчелл визнавав постійний характер циклічних коливань в економіці й обстоював активне державне втручання в ці процеси шляхом антикризових заходів. Для пом'якшення циклічних коливань і досягнення сприятливої кон'юнктури пропонував створити спеціальний державний орган планування, під яким розумів постійне державне регулювання економічних процесів, що має індикативний, рекомендаційний характер.

Піднесення й спади ділової активності У. Мітчелл пов'язує із прагненням підприємців одержати максимальний прибуток. Прибутковість залежить від низки факторів: цін і витрат, обсягів продажу, розмірів кредиту, руху грошової маси тощо. Певну роль у взаємодії окремих елементів, що зумовлюють стан і динаміку господарського життя, відіграє асинхронність (“випередження” і “запізнювання”). На стадії пожвавлення витрати виробництва починають зростати швидше, ніж ціни. Це знижує норму прибутку та зумовлює скорочення обсягу продажів, виробництва й зайнятості. На стадії спаду витрати, як і ціни, збільшуються повільніше, але процес скорочення витрат виробництва незабаром починає випереджати зниження цін, поліпшуючи перспективи отримання прибутку.

Циклічність не є обов’язковою рисою процесу товарного виробництва. “Цикли, – писав У. Мітчелл, – це специфічне явище, притаманне лише сфері інститутів підприємництва”. Єдиним механізмом вирішення суспільних протиріч, на думку вченого, є державне регулювання у сфері грошових, фінансових, кредитних чинників з вирішенням соціально-культурних проблем.

Пізній інституціоналізм

Головною особливістю еволюції інституціоналізму в післявоєнні роки стало поширення серед його представників концепцій трансформації капіталізму. Це супроводжувалося явним послабленням притаманнї ранньому інституціоналізму гострої соціальної критики економічних явищ. Представники пізнього інституціоналізму вважають, що економічні та соціальні негаразди характерні були лише для “старого капіталізму”. Післявоєнний капіталізм подається як носій “класового миру”, “соціальної справедливості”, “достатку”. Цей етап суспільного розвитку визнається якісно новим, йому не притаманні недоліки та протиріччя.

Представники цього напряму скептично поставилися до кейнсіанських спроб знайти закономірність розвитку співвідношення доходів, заощаджень і споживання, піддали сумніву універсальний характер “вічних” законів неокласиків, висуваючи на перший план суспільні відносини людей, сферу обігу, споживання, форми організації ринку, моральні принципи, надавали вирішального значення в економіці інститутам (державі, великим корпораціям, профспілкам).

Історичні умови

1. Зміни у відносинах власності й управління, які супроводжувались такими явищами:

– формування колективних форм власності, за яких акціонерами стають особи найманої праці;

– зосередження функцій управління в руках виробничої інтелігенції;

– зростання частки робітників у національному доході розвинених країн.

2. Перехід від суспільства, де основною метою вважається максимізація прибутку, до суспільства задоволення потреб широких мас населення як єдино можливого шляху одержання прибутку взагалі.

3. Зростання соціалізації суспільства.

Нижче подається коротка характеристика поглядів деяких найбільш відомих представників цього напряму.

Гардинер Мінз

(1896 − 1982)

Американський економіст.

Основні твори – “Корпоративна революція в Америці” (1962); “Влада над цінами і суспільний інтерес” (1962).

Концепція “колективного капіталізму”.Мінзвважає, що сучасне суспільство за своєю сутністю є колективним з таких причин:

– корпорації об’єднують сотні тисяч акціонерів і наймають сотні тисяч працівників;

– корпорації створюють і використовують високотехнологічне обладнання і забезпечують потреби мільйонів споживачів у товарах;

– має місце “дифузія капіталу“ – відокремлення сфери управління і контролю над виробництвом від власності на капітал.

“Приватний капіталізм, – вважає Г. Мінз, − став фундаментом економічної моделі Маркса, яка віддзеркалює особливості капіталізму XIX століття. З тих пір відбулася корпоративна революція, яка .... фундаментально підірвала базис комунізму – марксистську теорію”. Г. Мінз наголошує, що капіталізм змінив свою природу, став “колективним капіталізмом”.

Концепцію “колективного капіталізму” вчений висуває як альтернативу марксизму. Він розглядає чотири типи економічних систем: натуральне господарство; атомістичну економіку; приватний капіталізм; колективний капіталізм.

Великі акціонерні підприємства, вважає Г. Мінз − це елементи, перш за все, “колективного виробничого механізму”. Капіталістичні корпорації, за оцінкою економіста, являють собою великі підприємницькі колективи, і система, яка складається з них або перебуває під їхнім пануванням, цілком може бути названа “колективним капіталізмом”.

Адольф Огастес Берлі

(1895 − 1971)

Американський економіст.

Основні твори – “Влада без власності” (1959); “Американська економічна республіка” (1963).

Теорія “народного капіталізму”.Берлі виступає як захисник великих корпорацій, оскільки вони мають необмеженні можливості для удосконалення виробництва та здійснення технічного прогресу. Вважає їх революційними елементами сучасного суспільства. За оцінкою Берлі, американська економічна система успішно поєднує великі корпорації, які працюють на добробут суспільства, з “демократичним процесом” та “етичним фактором”. Останні матеріалізуються у формі соціального забезпечення, приватних пенсійних і благодійних фондів.

Учений вважає, що сучасний американський капіталізм став народним в силу таких обставин:

– зміна приватної власності на колективну у формі акціонерної;

– перехід функцій контролю над власністю до представників народу – найманих менеджерів;

– наявність розвиненої демократії;

– можливість використання передових досягнень НТП;

– державне регулювання монополізму, циклічного характеру розвитку, розподілу доходів.

Держава, на думку Берлі, є надкласовою силою, яка виражає інтереси усіх верств населення, а корпорації перебувають під пильним наглядом “громадської думки й держави”, а менеджери корпорацій, які мають владу без власності, повинні всебічно враховувати інтереси всього суспільства й виробляти “кодекс честі корпорації”.

Джон Моріс Кларк

(1884 − 1963)

Американський економіст, історик.

Основні твори:“Конкуренція як динамічний процес” (1961).

Кларк першим в американській економічній науці звернув увагу на розрізнення приватних і суспільних витрат виробництва, проаналізував фактори, що впливають на зведення їх до єдиної основи, сформулювавши це таким чином:

– заходи, спрямовані на вирівнювання кон’юнктурних коливань ділової активності;

– зменшення негативних “зовнішніх ефектів” у соціальному й природному середовищі.

Учений довів, що взаємодія монополізму і конкуренції провокує фрикційний характер розвитку економіки.

Розрізняє комерційну й соціальну ефективність, розуміючи під першою показник результативності приватного підприємства у створенні прибутку, а під другою – ефективність економічної системи у створенні “соціальних цінностей”.

Кларк виступає за проведення державою антикризових заходів, зокрема за збільшення державних витрат, які йдуть на формування ефективного стабільного попиту з метою підвищення завантаженості підприємств і зайнятості населення.

Економіст закликав знайти розумний компроміс між свободою і контролем, для того щоб можна було б звести найгірші вади суспільства до більш толерантних меж шляхом процесу поступових змін та повного використання усіх можливостей, передбачених добровільними методами.

Основним засобом підтримання стійкості й ефективності функціонування економічного механізму вважає систему соціально-ліберального планування.

ВИСНОВКИ

1. Історична школавиникла в Німеччині (40–ві роки ХІХ століття) як альтернативний класичній школі напрям. Історична школа заперечує діалектичний характер суспільного розвитку і визнає лише еволюційну форму розвитку суспільства, відмовляється від якісних зрушень і революційних переворотів в економіці.

2. Політична економія, на думку Ф. Ліста, – це наука, яка вивчає національну економіку в цілому, і повинна діяти в ім'я інтересів нації. Економічне співробітництво з іншими націями можливий тільки за умови, коли враховані інтереси та специфіка розвитку кожної нації і коли вони мають відповідний високий рівень економічного розвитку.

3. Основні положення Ф. Ліста можна звести до трьох взаємопов’язаних теорій: теорія цінностей та продуктивних сил; концепція стадійного економічного розвитку; теорія «виховного протекціонізму», яка передбачає активну економічну роль держави.

4. Інституціоналізм (від лат. institutio − "звичай, настанова") –- це напрям економічної думки, що сформувався в 20 − 30-ті роки ХХ сторіччя для дослідження сукупності соціально-економічних чинників (інститутів) у часі, а також для вивчення соціального контролю суспільства над ринковою економікою. Напрям економічної думки, який не зупиняється на дослідженні чисто економічних відносин, а запроваджує для їхнього аналізу цілий комплекс умов і факторів, що впливають на економічне життя. Розглядається роль таких суспільних інститутів як форми господарської організації, норми поведінки соціальних груп, юридичні закони, стереотипи мислення і масової суспільної свідомості, звичаї і традиції.

5. Інституціоналісти, на противагу методологічним підходам представників класичної та неокласичної шкіл, які в основі економічної моделі розглядали людину економічну, пропонують вивчати людину соціологічну, що завжди перебуває в центрі суспільних відносин, має певні звички, спосіб мислення.

6. Ранній інституціоналізм виник у США в 20 − 30-х роках ХХ сторіччя. Виділяють такі його види: соціально-психологічний інституціоналізм Т. Веблена, соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса; кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм У. Мітчелла.

7. Інституціоналісти прагнуть створити інтегральну економічну теорію, що поєднує економіку, психологію, юриспруденцію, антропологію, тобто міждисциплінарний підхід до вивчення економічних явищ.

Вправи

Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання.

1. У чому полягає сутність теорії «виховного протекціонізму» Ф. Ліста?

2. Який принцип лежить в основі періодизації економічної теорії людства К. Бюхера?

3. Яку роль відведено державі у працях представників нової історичної школи?

4. Розкрийте ідейно-теоретичні основи й етапи розвитку інституціоналізму.

5. Розкрийте сутність теорії престижного споживання Т. Веблена.

6. Відомо, що вихідною економічною категорією у Дж. Коммонса проголошується “угода”. Які види угод розглядає Дж. Коммонс?

7. Дайте характеристику повоєнному інституціоналізму.

Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один.

1. Установіть правильну відповідність між назвами економічних напрямів інституціоналізму та прізвищами їх представників: 1) соціально-психологічний інституціонізм; 2) соціально-правовий інституціоналізм; 3) кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм.

а) Т. Веблен; б) Дж. Коммонс; в) У. Мітчелл.

2. До методологічних основ інституціоналізму не відноситься:

а) використання описово-статистичного методу дослідження;

б) використання історико-генетичного методу дослідження;

в) використання абстрактного методу дослідження;

г) використання вихідного поняття – інститут.

3. До методологічних принципів історичної школи не належить:

а) заперечення діалектичного характеру суспільного розвитку;

б) визнання еволюційної форми суспільного розвитку;

в) використання методу логічної абстракції;

г) правильна відповідь не названа.

4. Термін “інституціоналізм” означає:

а) звичай, заведений порядок;

б) порядок, який закріплений у формі закону;

в) сукупність суспільних традицій, звичаїв, які відображають загальноприйнятий спосіб мислення групи людей або народу;

г) моральні й правові норми.

5. Які з перелічених відносин, на думку інституціоналістів, не впливають на економічну діяльність:

а) сімейні;

б) правові;

в) технологічні;

г) правильна відповідь не названа.

6. В основі ефекту Т. Веблена лежать:

а) звички представників великого бізнесу;

б) закони ринкової економіки;

в) природні інстинкти;

г) правильна відповідь не названа.

7. Хто з економістів історичної школи виступав проти поширення профспілкового руху?

а) Л. Брентано;

б) Г. Шмоллер;

в) К. Бюхер;

г) В. Зомбарт.

8. Відповідно до теорії Дж. Коммонса, яке явище лежить в основі вартості товару?

а) Витрати праці;

б) співвідношення попиту й пропозиції;

в) корисність;

г) юридична угода “колективних інститутів”.

9. Який принцип лежить в основі періодизації народного господарства К. Бюхера?

а) Ступінь розвитку технологічного способу виробництва;

б) ступінь віддаленості споживача від виробника продукції;

в) ступінь впливу соціальних інститутів на економічний розвиток;

г) правильна відповідь не названа.

10. Учення В. Зомбарта про так званий “соціальний плюралізм” передбачає співіснування в суспільстві майбутнього таких організаційно-господарчих форм:

а) капіталізм;

б) кооперативне господарство;

в) натуральне господарство;

г) міське господарство;

д) суспільне господарство;

е) ремесло;

ж) селянське господарство;

з) правильні відповіді в пунктах а, б,в,д,е,ж;

и) правильні відповіді в пунктах а, б,ж.

11. Термін “ефект Веблена” характеризує ситуацію впливу споживацької поведінки на попит, коли:

а) споживання товару збільшується внаслідок зростання цін на товари;

б) споживання товару збільшується внаслідок зниження цін на товари;

в) споживання товару не залежить від цін на товари;

г) споживання товару збільшується внаслідок зростання доходу.

12. Представниками соціально-органічної школи Німеччини вважаються:

а) Г. Шмоллер, Р. Штольцман, Р. Штаммлер;

б) Л. Брентано, Р. Штольцман, Р. Штаммлер;

в) В. Зомбарт, Р. Штольцман, Р. Штаммлер;

г) Р. Оппенгеймер, Р. Штольцман, Р. Штаммлер.

13. У своїй концепції “колективного капіталізму” Г. Мінз розглядає чотири типи економічних систем. Який етап є зайвим в наведеному переліку?

а) Натуральне господарство;

б) атомістична економіка;

в) соціалізм;

г) приватний капіталізм;

д) колективний капіталізм.

14. Економічні розробки У. Мітчелла лягли в основу:

а) теорії граничної корисності;

б) теорії постіндустріального суспільства;

в) концепції безкризового циклу;

г) правильна відповідь не названа.

15. З якою економічною школою має найбільше спільних рис методологія інституціоналістів?

а) Чиказькою;

б) неокласичною;

в) історичною;

г) кембриджською.

Предыдущая 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 303132 33 Следующая