ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи? 2 страница

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Следующая

призматична;

лускувата;

зерниста;

листувата.

102. До типу плитоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

зерниста.

103. Факторами структуроутворення є:

грунтотворні породи, клімат, рослинність;

поживні речовини, вода, тепло;

глина, гумус, кальцій.

104. Здатність ґрунту розпадатися на окремі агрегати називається:

структурою;

структурністю;

пухкістю;

зв’язністю.

Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи?

Структурний.

Безструктурний.

106. Структура ґрунту, що характерна для чорноземів:

стовпчаста;

призматична;

пилувата;

зерниста;

горіхувата.

107. Склад обмінних катіонів ґрунту, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури:

Ca²⁺, Mg²⁺, H⁺.

Ca²⁺, Mg²⁺, H⁺, Al³⁺.

Ca²⁺, Mg²⁺.

Ca²⁺, Mg²⁺, Na⁺.

108. Які дані необхідні для розрахунку шпаруватості ґрунту?

Вміст гумусу, вміст обмінних катіонів.

Щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту.

Щільність ґрунту, вміст гумусу.

Вміст води у ґрунті, вміст «фізичної» глини.

109. Здатність ґрунту чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз’єднати його часточки або структурні агрегати (вимірюється в кг/см²), називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

110. Негативне явище, яке найчастіше має місце на поверхні безструктурних і слабоструктурних суглинистих і глинистих ґрунтів після рясного зволоження їх поверхні і подальшого швидкого висихання, називається:

плужна підошва;

кіркоутворення;

замулювання;

ерозія.

111. Властивість вологого ґрунту прилипати до ґрунтообробних знарядь називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

112. Збільшення об’єму ґрунту в разі зволоження називається:

набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

113. Здатність вологого ґрунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили із збереженням суцільності та наданої форми після усунення зовнішньої сили називається:

набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

пластичність ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

114. Фізичними показникаи ґрунту є:

липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

усадка ґрунту, набрякання ґрунту;

щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

твердість ґрунту, вологість ґрунту.

115. До фізико-механічних властивостей ґрунту належать:

щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

шпаруватість ґрунту, вологість ґрунту;

структурність ґрунту, вміст гумусу.

116. Зменшення об’єму ґрунту внаслідок підсихання називається:

набрякання;

усадка;

просадка;

змивання;

дефляція.

117. Маса абсолютно сухого ґрунту в одиниці об’єму непорушеної будови називається:

щільність твердої фази ґрунту;

щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

118. Відношення маси ґрунту до маси рівного об’єму води, взятої за температури +4^оС, називається:

щільність твердої фази ґрунту;

щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

119. Найбільш оптимальні фізико-механічні властивості будуть проявлятися у ґрунті, який насичений катіонами:

Ca²⁺, Mg²⁺.

Na⁺, K⁺.

H⁺, Al³⁺.

120. Найвищою липкістю характеризуються ґрунти, які насичені катіонами:

Ca²⁺, Mg²⁺.

Na⁺, K⁺.

H⁺, Al³⁺.

121. Опір ґрунту проникненню в нього будь-якого тіла певної форми (циліндра, конуса, клина тощо), що вимірюється у кгс/см², називається:

зв’язність ґрунту;

твердість ґрунту;

щільність ґрунту;

липкість ґрунту.

122. Стан ґрунту за вологістю, коли він не липне до ґрунтообробних знарядь, називається:

пластичність ґрунту;

липкість ґрунту;

фізична стиглість ґрунту;

біологічна стиглість ґрунту.

123. Усадка ґрунту – це

збільшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

зменшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

зменшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення щільності ґрунту.

124. Зі збільшенням набрякання, усадка ґрунту:

зменшується;

збільшується;

залишається незмінною.

125. За насичення ґрунту якими катіонами спостерігається набрякання?

Натрієм.

Кальцієм.

Магнієм.

Алюмінієм.

Залізом.

126. У якому ґрунті набрякання буде більшим?

Легкосуглинковому.

Середньосуглинковому.

Важкосуглинковому.

Легкоглинистому.

Середньоглинистому.

127. Набрякання ґрунту – це:

зменшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

збільшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

збільшення об'єму ґрунту в разі висихання;

зменшенні об'єму ґрунту в разі висихання;

збільшення об'єму ґрунту.

128. Щільність ґрунту – це:

маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту;

маса одиниці об'єму ґрунту взятого у непорушеному стані;

відношення маси одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту до такого самого об'єму води;

маса одиниці об'єму ґрунту за польової вологості;

маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту взятого у непорушеному стані.

129. Оптимальна щільність орного шару ґрунту становить, г/см³:

0,8-0,9.

1,0-1,3.

1,4.

1,5-1,6.

0,8-1,8.

130. Які ґрунти раніше набувають фізичної стиглості?

Середньосуглинкові.

Важкосуглинкові.

Легкосуглинкові.

Легкоглинисті.

Середньоглинисті.

131. Насичення ґрунту катіонами натрію:

збільшує липкість;

зменшує липкість;

не впливає на липкість.

132. Верхня та нижня межі пластичності ґрунту визначаються:

вологістю ґрунту;

гранулометричним складом;

щільністю;

шпаруватістю;

структурою.

133. Які показники ґрунту належать до фізичних?

Ємність катіонного обміну та гідролітична кислотність.

Щільність, щільність твердої фази ґрунту та шпаруватість.

Липкість та пластичність.

Повна та капілярна вологоємність.

134. Якими властивостями наділена фракція мулу?

Достатньою водопроникністю.

Слабким набряканням.

Великою вологоємністю.

Слабкою пластичністю.

135. Визначте, який з ґрунтів має мінімальний питомий опір до обробітку в етапі фізичної стиглості:

піщано-супіщаний;

пилувато-супіщаний;

пилувато-важкосуглинковий.

136. Відношення кількості променевої енергії Сонця, відбитої від поверхні ґрунту, до кількості енергії, що падає на цю поверхню, називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

солюбілізація;

коагуляція.

137. Різниця між надходженням (поглинання) та витратами (випромінювання та відбивання) променистої енергії за одиницю часу на одиниці поверхні називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

тепловий баланс;

радіаційний баланс.

138. Співвідношення надходження і витрачання тепла поверхнею ґрунту або певним його шаром за певний проміжок часу називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

тепловий баланс;

радіаційний баланс.

139. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною, називаються:

сухі;

вологі;

теплі;

холодні;

повітряно-сухі.

140. Ґрунти, які характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

сухі;

вологі;

теплі;

холодні;

повітряно-сухі.

141. Кількість тепла в калоріях, яка необхідна для нагрівання 1 г або 1см³ ґрунту на 1^оС називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

142. Здатність ґрунту проводити тепло називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

143. Сукупність усіх видів надходження та витрат тепла у ґрунт за певний проміжок часу називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

144. Сукупність явищ та процесів, пов’язаних з надходженням, переносом, акумуляцією та віддачею тепла ґрунтом, називається:

тепловий режим ґрунту;

теплова меліорація ґрунту;

теплопровідність ґрунту.

145. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту має від’ємний знак, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

146. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту переважно вище 0^оС, але ґрунт промерзає глибше 1 м, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

147. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту вище 0^оС, але ґрунт промерзає не глибше 1 м і на період не більше п’яти місяців, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

148. Основним джерелом тепла у ґрунті є:

внутрішня теплота Землі;

розклад органічних решток;

променева енергія Сонця;

життєдіяльність мікроорганізмів.

149. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані ґрунти), називаються:

холодні;

теплі.

150. Ґрунти, що характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, мають важкий гранулометричний склад, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

холодні;

теплі.

151. Співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу (виражається в мм водного шару або м³/га), називається:

водний режим;

водний баланс;

тип водного режиму;

водопроникністю ґрунту;

вологоємністю ґрунту.

152. Сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання рослинами ґрунтової води, називається:

водний режим ґрунту;

водний баланс ґрунту;

тип водного режиму ґрунту;

водопроникність ґрунту;

вологоємність ґрунту.

153. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води опадів дорівнює або, частіше, менша кількості води випаровуваної з ґрунту, називається:

промивний;

ексудативний;

пермацидний;

непромивний;

випітний.

154. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води від опадів значно менша кількості води, випаровуваної з ґрунту, називається:

промивний;

ексудативний (випітний);

пермацидний;

непромивний;

мерзлотний.

155. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де опадів випадає більше, ніж випаровується з грунту, називається:

промивний;

ексудативний;

випітний;

непромивний;

мерзлотний.

156. Здатність ґрунту пропускати через себе воду називається:

водний режим;

водний баланс;

тип водного режиму;

водопроникність ґрунту;

вологоємність ґрунту.

157. Вода, що пересувається у ґрунті під дією сил тяжіння, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

158. Вода, що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

159. Вода, що входить до складу кристалічних речовин у вигляді самостійних молекул, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

160. Рідка вода, яка обволікає тверді часточки ґрунту суцільною плівкою, утримується завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками ґрунту та орієнтованими навколо них молекулами води, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

161. Пароподібна вода, яку ґрунт поглинає з повітря, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

162. Вологість ґрунту, за якої проявляються перші ознаки в’янення рослин, які не зникають під час переміщення рослин в атмосферу, насичену водяними парами, називається:

вологість уповільнення росту рослин;

вологість ґрунту;

вологість стійкого в’янення рослин;

вологість прилипання ґрунту;

найменша вологоємність ґрунту.

163. Найбільший вміст у ґрунті вологи, яка утримується силами під час тяжіння на поверхні твердих часточок ґрунту, називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

164. Вміст вологи у ґрунті за умови повного заповнення всіх пор водою називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

165. Максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної води називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

166. Найбільша кількість пароподібної вологи, яку ґрунт може поглинути з повітря, насиченого (на 98%) вологою, називається:

найменша вологоємність ґрунту;

максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

167. Здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок молекули води з навколишнього середовища називається:

гігроскопічність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

168. Ґрунти, які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає схилами, називаються:

гідроморфні;

автоморфні;

викопні;

зональні;

слаборозвинені.

169. Ґрунти різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння), називаються:

гідроморфні;

автоморфні;

викопні;

зональні.

слаборозвинені.

170. Шар ґрунту або підґрунтя, який залягає безпосередньо над водоносним горизонтом і утримує капілярну вологу, гідравлічно зв’язану з водою водоносного горизонту, називається:

капілярна облямівка;

псевдофібра;

прошарок.

171. Найбільша кількість пароподібної води, яку може поглинати (вбирати) ґрунт з повітря, називається:

максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

максимальна вологоємність ґрунту.

172. Яка форма води в ґрунті найбільш доступна і корисна для живлення рослин?

Гігроскопічна.

Конституційна.

Капілярна.

Кристалогідратна.

Гравітаційна.

173. Тип водного режиму ґрунту з коефіцієнтом зволоження більше 1:

непромивний;

мерзлотний;

промивний;

випітний;

періодично-промивний.

174. Тип водного режиму ґрунтів Степової зони:

мерзлотний;

випітний;

непромивний;

періодично промивний;

промивний.

175. Чорноземи утворилися за:

промивного типу водного режиму;

непромивного типу водного режиму;

мерзлотного типу водного режиму;

випітного типу водного режиму;

іригаційного типу водного режиму.

176. Здатність ґрунту адсорбувати пароподібну воду з повітря називається:

вологоємність;

гігроскопічність;

вбирна здатність;

вологість;

механічне вбирання.

177. Повна вологоємність визначається величиною:

загальної пористості;

шпаруватості аерації;

капілярної пористості;

некапілярної пористості;

максимальної гігроскопічності.

178. Якими негативними водними властивостями наділена піщана фракція?

Дуже набрякає.

Має високу водопідіймальну здатність.

Висока пластичність і липкість.

Незначна вологоємність.

179. Надходження повітря, особливо кисню, у ґрунт з атмосфери називається:

адсорбція;

адгезія;

аерація;

абсорбція.

180. Організми, для життєдіяльності яких необхідна присутність вільного молекулярного кисню, називають:

анаероби;

аероби;

ксерофіти;

солероси.

181. Здатність ґрунту пропускати через себе повітря називається:

адсорбція;

адгезія;

повітропроникність;

абсорбція.

182. Обмін повітрям між ґрунтом та атмосферою внаслідок змін температури та вологості ґрунту, змін атмосферного тиску, пересування води, а також вітру та дифузії називається:

адсорбція;

повітрообмін;

повітропроникність;

повітроємність.

183. Об’єм ґрунтових пор, які утримують повітря, за вологості ґрунту, що відповідає найменшій вологоємності, називається:

адсорбція ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

повітроємність ґрунту.

184. Сумарний об’єм пор між твердими часточками ґрунту та всередині їх, виражений у відсотках від загального об’єму ґрунту в непорушеному стані, називається:

пористість ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

повітроємність ґрунту.

185. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить більше:

кисню;

азоту;

вуглекислого газу.

186. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить менше:

кисню;

азоту;

вуглекислого газу.

187. Ґрунтове повітря, що увібране ґрунтовими часточками і утримуване на їх поверхні в ущільненому стані сорбційними силами, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

188. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту з усіх сторін ізольованих вологою, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

189. Ґрунтове повітря, яке розчинене у ґрунтовому розчині, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

190. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту, вільно переміщується в них і контактує з атмосферним повітрям, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

191. До складу ґрунтового повітря входять гази:

N₂, О₂, CO₂;

N₂, О₂;

О₂, CO₂;

N₂, CO₂.

192. У складі газів ґрунтового повітря переважає:

О₂;

N₂;

CO₂.

193. Вміст кисню в ґрунтовому повітрі становить (об’ємних %):

78-80;

0-15;

0,1-15;

0,01-0,1.

194. Потенційна здатність ґрунту відновлювати нітрати та нітрити до газоподібних окислів азоту, аміаку та молекулярного азоту називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

195. Потенційна здатність ґрунту накопичувати нітрати під час окиснення солей амонію в результаті життєдіяльності мікроорганізмів називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

196. Процес розкладу мікроорганізмами органічних азотистих речовин з виділенням аміаку називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

амоніфікація.

197. Складні органічні речовини мікробного походження, які в малих кількостях пригнічують розвиток мікроорганізмів, називаються:

вітаміни;

рістактивуючі речовини;

антибіотики;

макроелементи;

мікроелементи.

198. Ґрунтові бактерії, які утворюють бульбочки на коріннях бобових рослин і фіксують молекулярний азот у симбіозі з цими рослинами, називаються:

амоніфікатори;

денітрифікатори;

бульбочкові;

антибіотики.

199. Хімічні елементи, що є необхідними складовими організмів, без яких неможливе їх існування, називаються:

вітаміни;

рістактивуючі;

біогенні;

макроелементи;

мікроелементи.

200. Мікроорганізми, які отримують вуглець з органічних сполук, називаються:

геофіли;

геофіти;

гетеротрофи;

ефемери;

евритрофи.

201. Перехід поживних речовин ґрунту з доступної для рослин форми у недоступну називається:

мобілізація поживних речовин;

іммобілізація поживних речовин;

накопичення поживних речовин;

консервація поживних речовин.

202. Речовини, які блокують ті чи інші ланки метаболізму живого організму, пригнічуючи його розвиток, називаються:

активатори;

інгібітори;

вітаміни;

ауксини.

203. Хімічні елементи, які засвоюються рослинами у великих кількостях, називаються:

мікроелементи;

макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

204. Хімічні елементи, що необхідні рослинам у незначних кількостях для нормального розвитку, називаються:

мікроелементи;

макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

205. Процес мікробіологічного перетворення азоту у ґрунті з аміачних форм у нітратні з утворенням селітр називається:

денітрифікація;

нітрифікація;

амоніфікація;

мінералізація.

206. Речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин, називаються:

поживні речовини;

важкі метали;

антибіотики;

інгібітори.

207. Здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі називається:

поживний режим ґрунту;

родючість ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

208. Природними факторами родючості ґрунту є:

материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік;

вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;

гумус, глина, кальцій.

209. Рівень ефективної родючості ґрунту визначають:

вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;

грунтові умови, погодно-кліматичні умови, фітосанітарні умови, рослина, господарська діяльність людини;

материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік.

210. Строкатість ґрунтового покриву зумовлена:

макрорельєфом;

мезорельєфом;

мікрорельєфом;

монорельєфом;

нанорельєфом.

211. Абсолютний вік ґрунту – це:

тривалість періоду його виробничого використання;

тривалість періоду від початку процесу ґрунтотворення до сучасної стадії його розвитку;

тривалість періоду від початку ґрунтоутворення до періоду максимального накопичення гумусу.

212. Наявність в ґрунті карбонатів позначається індексом:

gl;

213. Горизонт материнської породи позначається:

Н;

Р;

І;

Е;

214. Гумусово-акумулятивний горизонт позначається:

Н;

Р;

І;

Gl;

215. "Білозірка" – це:

новоутворення оксидів заліза;

включення ґрунту;

новоутворення вапна;

новоутворення кремнезему;

новоутворення закисних сполук заліза.

216. "Білозірка" зустрічається у:

дерново-підзолистих ґрунтах;

чорноземах звичайних;

торф'яних ґрунтах;

сіроземах;

чорноземах опідзолених.

217. Лінія кипіння визначається у ґрунті:

за кольором;

нанесенням на стінку розрізу 10% розчину соляної кислоти;

нанесенням на стінку розрізу 10 % розчину хлористого натрію;

нанесенням на стінку розрізу 10 % розчину лугу;

наявністю сполук заліза.

218. Горизонт Н – це:

елювіальний горизонт;

ілювіальний горизонт;

нижній перехідний горизонт;

гумусово-акумулятивний горизонт;

верхній перехідний горизонт.

219. Укажіть органолептичну ознаку важкого суглинку у разі мокрого методу визначення за гранулометричним складом:

кільце ламається;

кулька не утворюється;

кільце не має тріщин на краях;

кільце не ламається, але має тріщини на краях.

220. Вкажіть номер профілю дерново-середньопідзолистого ґрунту:

Eh+E+I₁+I₂+IP+P;

HE+E+I+IP+P; HE<E;

HE+E+I+IP+P; HE > E.

221. Який захід використовують для меліорації ґрунтів підзолистого типу?

Гіпсування.

Промивання.

Вапнування.

Кислування.

222. Який з нижчевказаних ґрунтів формується у Лісовій зоні?

Чорнозем вилужений.

Дерново-підзолистий.

Чорнозем типовий.

Чорнозем звичайний.

Каштановий.

223. На яких ґрунтотворних породах переважно формуються дерново-підзолисті ґрунти?

Лесові породи.

Морени або флювіогляціальні відклади.

Морські відклади.

Пролювій.

Делювій.

224.Для профілю ґрунтів підзолистого типу характерно:

акумуляція гумусу;

наявність кротовин;

засолення;

диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом;

виділення карбонатів у вигляді «псевдоміцелію».

225. Яке новоутворення характерно для елювіального горизонту ґрунтів підзолистого ряду?

Колоїдне лакування.

«Псевдоміцелій».

Кротовини.

Залізисто-манганові пунктуації.

Кремнеземова присипка.

226. Яке новоутворення характерно для ілювіального горизонту ґрунтів підзолистого ряду?

«Білозірка».

Колоїдне лакування.

«Псевдоміцелій».

Кремнеземова присипка.

Залізисто-манганові пунктуації.

227. Яка структура характерна для елювіального горизонту ґрунтів підзолистого типу?

Зерниста.

Грудкувата.

Стовпчаста.

Плитчаста.

Призматична.

228. Яка структура характерна для ілювіального горизонту ґрунтів підзолистого типу?

Плитчаста.

Горіхувата.

Зерниста.

Листувата.

Грудкувата.

229. Який тип водного режиму має місце при формуванні ґрунтів підзолистого ряду?

Випітний.

Непромивний.

Промивний.

Періодично-промивний.

230. Під дією яких рослинних формацій утворюються ґрунти підзолистого типу?

Мохово-лишайникова.

Трав’яна.

Деревна.

231. Який тип водного режиму має місце під час формування опідзолених ґрунтів?

Промивний.

Періодично-промивний.

Непромивний.

Випітний.

232. Під якою рослинністю утворились опідзолені ґрунти?

Ялинові ліси.

Трав’яна рослинність.

Широколистяні ліси.

233. На яких породах відбувається утворення опідзолених ґрунтів?

Морена.

Флювіогляціальні відклади.

Делювій.

Озерні відклади.

Лесові породи.

234. Грунт, що не має чистого ілювіального горизонту:

світло-сірий опідзолений;

сірий опідзолений;

темно-сірий опідзолений;

чорнозем опідзолений.

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Следующая