ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи? 1 страница

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Следующая

ДКЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму “АГРОНОМІЯ”

Навчально-методичний посібник

Рекомендовано Міністерством аграрної політики та продовольства України як навчально-методичний посібник для підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму 6.090101 “Агрономія” у вищих навчальних закладах Міністерства аграрної політики та продовольства України

Київ

“Аграрна освіта”

ББК 41/42:44я73Гриф надано Міністерством

Т38аграрної політики та продовольства

УДК378.1(073);63:378.222(073)України (лист №18-1-28/290

від 12.03.2011 р.)

Тестові завдання для проведення зовнішнього оцінювання якості підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму “Агрономія” / за заг. ред. С.П. Васильківського, В.Г. Гонтара, Г.М. Господаренка, В.В. Дегтярьова, В.О. Єщенка, С.М. Каленської, С.М. Кравченка, З.Д. Сича, С.В. Скоромного, О.А. Власюк. – К. : Аграрна освіта, 2011. – с.

Тестові завдання призначені для контролю якості підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму 6.090101 “Агрономія” у ВНЗ ІІ-ІV рівнів акредитації та оцінювання рівня їх професійної компетенції.

Для студентів, науково-педагогічних працівників.

Авторський колектив: Д.Г. Тихоненко,В.В. Дегтярьов, О.Ю. Чекар, О.О. Мицик, А.І. Денисенко, С.В. Крохін, О.А. Власюк(грунтознавство з основами геології),В.П. Туренко, М.Д. Євтушенко, Г.В. Байдик, С.В. Скоромний, Л.Я. Сіроус, І.П. Леженіна, М.О. Філатов, І.В. Забродіна (захист рослин), В.О. Єщенко, В.В. Гамаюнова, М.Ф. Іванюк, В.Ю. Ямковий, К.К. Соколов(землеробство), Г.М. Господаренко, В.І. Філон, С.М. Кравченко (агрохімія), В.Т. Гонтар, В.О. Сіленко, Н.В. Шевчук, В.О. Осадчий, В.О. Мазій, В.П. Майборода(плодівництво), З.Д. Сич, О.І. Улянич, Т.Я. Слободян, З.І. Ковтунюк, І.М. Бобось, В.Б. Кутовенко(овочівництво),С.М. Каленська, М.Я. Дмитришак, В.Я. Щербаков(рослинництво), С.П. Васильківський, В.А. Мазур, В.І. Зорунько(генетика, селекція та насінництво)

Рецензенти: М.В. Проскурнін, Т.І. Гопцій, Ф.М. Парій, В.П. Петренкова, М.Р. Козаченко, Є.М. Білецький Л.П. Пасічник, М.Й. Піковський, В.М. Ващенко, В.І. Філон, Л.В. Дацько, О.Л. Тонха, П.Г. Копитко, О.Д. Вітанов, Г.І. Латюк, А.І. Торба, А.В. Долід, М.М. Єрмолаєв, О.П. Якунін,

В.П. Гордієнко	А.В. Черенков,	Н.М. Храпійчук

Рекомендовано до видання науково-методичною комісією науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації із “Агрономії (090101)” (протокол від 16 березня 2011р. №11)

Відповідальні за випуск:провідний науковий співробітник, к.с.-г.н., доцент С.М. Кравченко, старший науковий співробітник, к.с.-г.н. О.А. Власюк

Редактор Л.М. Талюта

© Науково-методичний центр аграрної освіти

Усі права охороняються. Жодна частина цього видання не може бути відтворена в будь-якій друкованій формі без письмової згоди Науково-методичного центру Мінагрополітики України

Передмова

У 2005 році Україна увійшла до Болонського процесу і, формально, відбулась її інтеграція до Європейського простору вищої освіти.

Фактично ж потрібні вирішальні реформаторські дії з боку центральних органів виконавчої влади для приведення її нормативно-правової бази до відповідності загальноєвропейським аналогам.

А основне, необхідно забезпечити студентам гарантію якості отриманої ними в Україні вищої освіти, щоб їх знання, уміння і компетенції забезпечували б конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках праці.

Відповідно до положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України* (далі Мінагрополітики) зазначене Міністерство здійснює в установленому порядку контроль за дотриманням вимог до якості вищої освіти вищими навчальними закладами, що знаходяться у сфері управління Мінагрополітики України.

З цією метою, а також для підвищення мотивації суб’єктів навчального процесу до учіння згідно із Законом України “Про вищу освіту”, наказами Міністерства освіти України від 31 липня 1998 р. №285, Міністерства освіти і науки України від 11.10.2007 №897 щодо вимог і методики розроблення галузевих стандартів вищої освіти і наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня 2011 року №89 “Про проведення незалежного дистанційного тестування студентів”, було підготовлено зазначені тестові завдання.

Тестування за умови наявності якісних тестових завдань дає змогу оперативно і об’єктивно за мінімум затрат порівняти рівень професійної компетенції якомога більшої кількості студентів.

На початковому етапі, враховуючи сучасний стан і рівень підготовки фахівців у нашій країні, було розроблено лише тести досягнень студентів, для визначення рівня їх професійної компетенції.

Це тести стандартизованої форми, орієнтовані на вимір і оцінювання обсягу, повноти, систематичності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості і самостійності умінь випускника, які дозволяють співставити рівень його досягнень з вимогами галузевих стандартів вищої освіти (ОКХ, ОПП). Крім того, було використано найбільш прості одно- та багатовибіркові тестові завдання закритого типу.

Зміст комплексу тестових завдань з кожної навчальної дисципліни, згідно з висновками більшості рецензентів, об’єктивно відображає її навчальну інформацію та відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки.

У процесі підготовки тестів робочими групами було враховано передовий досвід і досягнення з цього питання багатьох вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики та продовольства України (Одеського ДАУ, Сумського НАУ, Білоцерківського НАУ, Уманського НУС, Національного університету біотехнологій і природокористування України, Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва та ін.).

* Указ Президента України від 23 квітня 2011 року №502011 (пункт 52)

ЗМІСТ

Передмова...........................................................................................................4

Ґрунтознавство з основами геології .............................................................. 5

Захист рослин .................................................................................................. 67

Землеробство ............................................................................................... ... 133

Агрохімія ......................................................................................................... 174

Плодівництво .................................................................................................. 240

Овочівництво ...................................................................................................292

Рослинництво .................................................................................................. 325

Генетика, селекція та насінництво .............................................................. 344

“ГРУНТОЗНАВСТВО З ОСНОВАМИ ГЕОЛОГІЇ”

за ОПП - 180 год

1. Засновником генетичного ґрунтознавства є:

М.М. Сибірцев;

К.К. Гедройць;

В.В. Докучаєв;

В.Р. Вільямс;

О.Н. Соколовський.

2. Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:

родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, непереміщаємістю;

різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;

розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.

3. Факторами й умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;

клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;

клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.

4.Факторами ґрунтотворення є:

вода, рельєф, вік;

повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи;

клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи.

5. Умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря;

клімат, рослинний і тваринний світ;

рельєф, вік;

грунтотворні породи, відсутність шкідливих для рослин речовин.

6. Автором монографії “Русский чернозем” є:

М.М.Сибірцев;

К.К.Гедройць;

В.В.Докучаєв;

О.Н.Соколовський;

В.Р.Вільямс.

7. Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?

Забарвленням.

Гранулометричним складом.

Родючістю.

Реакцією середовища.

Сольовим складом.

8. Вчення про вбирну здатність ґрунтів було розроблено:

М.М. Сибірцевим;

К.К. Гедройцем;

В.В. Докучаєвим;

В.Р. Вільямсом;

О.Н. Соколовським.

9. Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:

меліоративне ґрунтознавство;

генетичне ґрунтознавство;

агрономічне ґрунтознавство;

екологічне ґрунтознавство.

10. До мінералів класу оксидів відносять:

пірит;

рогову обманку;

авгіт;

галіт;

кварц.

11. Магматичною гірською породою є:

талькові сланці;

кварцит;

ортогнейси;

мармур;

граніт.

12. Глинисті мінерали утворюються внаслідок:

магматичних процесів;

метаморфічних процесів;

гіпергенезу (вивітрювання);

термодинамічних процесів.

13. Представниками мінералів класу сульфідів є:

гіпс;

пірит;

галіт;

мірабіліт;

олівін.

14. Найтвердіший мінерал у природі:

ортоклаз;

алмаз;

магнетит;

халькопірит;

корунд.

15. До якого підкласу мінералів належить гіпс?

Карбонати.

Фосфати.

Сульфати.

Нітрати.

Силікати.

16. До мінералів класу оксидів належить:

пірит;

рогова обманка;

авгіт;

каолін;

опал.

17. Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

елювіальними;

алювіальними.

18. Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:

фізичне вивітрювання;

хімічне вивітрювання;

біологічне поглинання;

біологічне вивітрювання;

біологічна продуктивність.

19. Сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів, називається:

дефляція;

ерозія;

вивітрювання;

абразія;

корозія.

20. Вимивання з ґрунту різних розчинних речовин у процесі вивітрювання

та ґрунтотворення низхідним або боковим стоком ґрунтового розчину називається:

вилуговуванням;

вивітрюванням;

дефляцією;

фільтрацією;

ерозією.

21. Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальними.

22. Хімічна взаємодія речовини з водою, що супроводжується розкладом складного хімічного тіла на його складові частини і приєднанням до них іонів Н⁺ та ОН^–, називається:

гідратацією;

розчиненням;

гідролізом;

дисоціацією;

гістерезисом.

23. Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:

леси та лесоподібні суглинки;

флювіогляціальні відклади;

сучасні та давньоалювіальні відклади;

морена.

24. Для визначення класу ґрунту за гранулометричним складом згідно з класифікацією Качинського треба знати:

уміст мулу;

уміст фізичної глини або фізичного піску і переважний тип ґрунтотворення;

вміст грубого пилу;

тип ґрунтотворення.

25. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

26. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

27. Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:

легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

28. Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:

легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

29. Процес втрати мінералами зв’язаної води називається:

випаровування;

гідратація;

дегідратація;

дезінтеграція;

дезагрегація.

30. Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальнимими.

31. Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

еоловими;

елювіальними.

32. Хрящуваті необкатані гострокінцеві продукти руйнування крупнокристалічних щільних порід (гранітів, гнейсів та ін.) називаються:

пісоком;

галькою;

жорствою;

дрібноземом;

пилом.

33. Найдрібніші часточки ґрунту (менше 1 мм), наділені каталітичними властивостями, називаються:

колоїдами;

молекулами;

іонами;

дрібноземом;

жорствою.

34. Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:

терасою;

заплавою;

старицею;

боровою терасою;

берегом.

35. Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:

педосферою;

біосферою;

корою вивітрювання;

грунтом.

36. Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:

елювієм;

делювієм;

лесом;

мореною;

алювієм.

37. Гірські породи, які утворилися з осадових або магматичних порід під впливом високої температури, великого тиску і горотворних процесів у надрах Землі, називаються:

осадовими;

магматичними;

метаморфічними;

еоловими.

38. Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:

елювієм;

делювієм;

лесом;

мореною;

алювієм.

39. До складу органічної частини ґрунту входять компоненти:

вуглець, кисень, водень, азот;

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини.

40. Відмерлі органічні рештки, що втратили форму і анатомічну будову, називаються:

власне гумусовими речовинами;

гуміновими кислотами;

детритом;

фульвокислотами.

ульміном.

41. З хімічної точки зору до складу гумусу входять:

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

вуглець, кисень, водень, азот.

42. Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:

кальцію;

вуглецю;

кисню;

азоту;

водню.

43. Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

дерново-підзолисті;

сірі лісові;

чорноземи;

сіроземи;

каштанові;

підзоли.

44. Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

сірі лісові;

дерново-підзолисті;

чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

45. Факторами гумусонакопичення є:

оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.

46. Темнозабарвлений продукт складних біофізико-хімічних процесів перетворення органічних решток, який формується тільки в товщі ґрунту, називається:

власне гумусові речовини;

гумінові кислоти;

детрит;

фульвокислоти;

ульмін.

47. Темнозабарвлені препарати гумусових речовин колоїдної природи, які штучно виділяються з ґрунту в кислотній формі, називаються:

гумінами;

гуматами;

фульватами;

гуміновими кислотами;

фульвокислотами.

48. Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:

сірозем;

сірі лісові;

чорнозем південний;

чорнозем типовий;

чорнозем звичайний.

49. Більш високий уміст гумусу має:

чорнозем середньосуглинковий;

чорнозем середньоглинистий;

чорнозем важкосуглинковий;

чорнозем важкоглинистий.

50. Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:

гуміфікацією;

гуміфіксацією;

мінералізацією;

конденсацією.

51. Вміст азоту в гумусі становить, %:

3-5;

15-20;

32-39;

52-69;

78-85.

52. У ґрунті якого гранулометричного складу вміст гумусу вищий?

Легкосуглинковому.

Середньосуглинковому.

Важкосуглинковому.

Середньоглинистому.

Важкоглинистому.

53. В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?

У лісі під широколистими деревами.

У лісі під хвойними деревами.

Під просапними культурами.

На природному лузі.

Під культурами суцільного посіву.

54. Твердий стан колоїдної дисперсної системи, яка утворюється внаслідок електролітної коагуляції, називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

55. Твердий стан колоїдної дисперсної системи, яка утворюється внаслідок взаємної коагуляції, називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

56. Колоїдний розчин називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

57. Колоїдний осад називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

58. Процес переходу ґрунтових колоїдів із стану золя в гель називається:

пептизацією;

коагуляцією;

дегідратацією;

гідратацією;

кристалізацією.

59.Коагуляція ґрунтових колоїдів без розділення системи на рідину і осад називається:

електролітною;

взаємною;

термічною;

гідрофобною;

гідрофільною.

60. Коагуляція ґрунтових колоїдів з розділенням системи на рідину і осад називається:

електролітною;

взаємною;

термічною;

гідрофобною;

гідрофільною.

61. Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:

електролітна коагуляція;

взаємна коагуляція;

термічна коагуляція;

гідрофобна коагуляція;

гідрофільна коагуляція.

62. Найменша концентрація електроліту, яка викликає початок коагуляції золів ґрунтових колоїдів, називається:

ізоелектрична точка;

поріг коагуляції;

дегідратація;

кристалізація.

63. Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:

вологоємність;

адгезія;

вбирна здатність;

когезія;

адсорбція.

64. Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:

вбирна здатність;

ємність обміну катіонів;

обмінне вбирання;

біологічне вбирання;

фізичне вбирання.

65. Академік К.К. Гедройць виділив у ґрунті ______ види (ів) вбирної здатності:

три;

чотири;

п’ять;

шість;

сім.

66. Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:

обмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

67. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:

фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

68. Здатність ґрунту поглинати переважно елементи мінерального живлення рослин, сполуки азоту та фізіологічно активні речовини, яка обумовлена організмами, що населяють ґрунт, називається:

фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

69. Катіони, які міцно закріплюються в ґрунті і не можуть обмінюватися на інші катіони ґрунтового розчину, називаються:

обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

70. Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:

обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

71. Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

72. Вбирання ґрунтом катіонів або аніонів, яке не супроводжується виділенням у розчин еквівалентних кількостей іонів іншого роду, називається:

необмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

73. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:

реакційною здатністю ґрунту;

вбирною здатністю ґрунту;

буферною здатністю ґрунту;

відновлювальною здатністю ґрунту.

74. Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

75. Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:

пасивна;

обмінна;

гідролітична;

активна;

потенційна.

76. Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:

гіпсуванням;

вапнуванням;

кислуванням;

удобренням;

підживленням.

77.Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів називається:

коагуляцією;

буферністю;

пептизацією;

вбирною здатністю;

структурністю.

78. Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:

обмінною;

гідролітичною;

активною.

79. Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:

гіпсування;

вапнування;

кислування;

удобрення;

підживлення.

80. Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:

потенціальною;

актуальною;

активною.

81. Перехід ґрунтових колоїдів із стану геля в стан золю називають:

мінералізація;

пептизація;

коагуляція;

гуміфікація;

гідрофобізація.

82. Перехід ґрунтових колоїдів із стану золю в стан гелю називають:

мінералізація;

пептизація;

коагуляція;

гуміфікація;

гідрофобізація.

83. Шар колоїдної міцели, що визначає заряд колоїдів:

нерухомий шар компенсуючих іонів;

шар потенціалвизначальних іонів;

дифузний шар;

шар компенсуючих іонів.

84. Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:

внесення добрив;

гіпсування ґрунту;

вапнування ґрунту;

піскування ґрунту;

мульчування ґрунту.

85. Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:

механічний;

фізичний;

фізико-хімічний;

хімічний;

біологічний.

86. Ємність вбирання ґрунту залежить від:

щільності ґрунту;

пористості ґрунту;

температури ґрунту;

кількості у ґрунті колоїдів;

структурного стану ґрунту.

87. Під час механічного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

поглинання цілих молекул речовин;

поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

88. За фізичного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

поглинання цілих молекул речовин;

поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

89. Укажіть, яка вбирна здатність проявляється під час адсорбції водяної пари ґрунтом, висушеним до абсолютно сухого стану:

механічна;

фізична;

фізико-хімічна;

хімічна.

90. Як називається здатність ґрунту затримувати частки, суспендовані у воді, що фільтрується через ґрунт:

фізична вбирна здатність;

хімічна вбирна здатність;

механічна вбирна здатність;

біологічна вбирна здатність.

91. Якої хімічної меліорації потребує ґрунт з таким складом обмінних катіонів: Са²⁺ +Mg²⁺=11, Na⁺=3 мг-екв / 100 г ґрунту?

Ніякої.

Вапнування.

Гіпсування.

Осушення.

92. Як називається кислотність ґрунтів, обумовлена іонами водню ґрунтового розчину?

Активна.

Потенціальна.

Обмінна.

Гідролітична.

93. Які з обмінних катіонів визначають кислу реакцію ґрунтового розчину?

Ca²⁺, Mg²⁺.

H⁺, Al³⁺.

Ca²⁺, Mg²⁺, Na⁺.

NH⁴⁺.

94. Який вид кислотності проявляється під час взаємодії ґрунту з 1 н СН₃СООNа?

Гідролітична.

Актуальна.

Обмінна.

Активна.

95. Ґрунтові агрегати діаметром понад 0,25 мм називаються:

мікроагрегатами;

макроагрегатами;

мулом;

колоїдами.

96. Руйнування структури ґрунту, яке обумовлюється дією різних ґрунтообробних знарядь, називається:

фізико-хімічним;

біологічним;

механічним.

97. Ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25 мм називаються:

мікроагрегати;

макроагрегати;

пісок;

гравій.

98. Агрономічно цінною структурою є:

брилувата;

грудкувато-зерниста;

призматична;

горіхувата.

99. Руйнування структури ґрунту, що обумовлюється мінералізацією органічних речовин, називається:

фізико-хімічним;

біологічним;

механічним.

100. До типу кубоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

зерниста;

листувата.

101. До типу призмоподібної структури належить:

Предыдущая12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Следующая