ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості економічних поглядів

1. Предметом дослідження виступають процеси первісного нагромадження капіталу, закономірності зростання багатства у сфері обігу.

2. Методом дослідження виступає емпіризм.

Меркантилізм склався у XIV ст. та панував два наступних століття. Представники цього напряму виступали проти впливових в економічній думці середньовіччя ідей Аристотеля та запропонували тезу про те, що багатством є все, що може бути перетворене на гроші. Головною сферою виникнення грошей меркантилісти вважали торгівлю, що й визначило назву цієї теорії: по- італійськи “mercante” – “купець”.

Меркантилізм ще не можна назвати справжньою науковою теорією (це просто спроба пояснення принципово нових явищ, пов’язаних із збільшенням багатства у товарній та грошовій формах, старими описовими засобами). І все ж меркантилізму притаманні деякі риси, що відрізняють його від ранніх економічних уявлень, а це дає змогу називати його першою школою політичної економії.

Сутність меркантилізму відрізняється двояким розумінням. З одного боку, він являє собою особливий тип економічної політики абсолютистських монархій, що сприяє первісному нагромадженню капіталу. З іншого – це економічне вчення, спрямоване на пошук економічних закономірностей у сфері обігу (торгівлі, грошовому обігу).

Меркантилізм як економічна політика був характерним для більшості західноєвропейських держав і пройшов два етапи:

1. Монетарна система, в рамках якої формою загального багатства вважається золото й срібло. З огляду на це, головною метою державної політика є залучення до країни дорогоцінних металів. У різних країнах така політика мала різні прояви: наприклад, в Англії за прийнятим Навігаційним актом Кромвеля заборонялось іноземним купцям вивозити за кордон прибуток від продажу товарів (прибуток має витрачитись на закупівлю англійських товарів, які вже можуть бути вивезені), в Іспанії вивезення з країни золота й срібла каралося смертним вироком, а будь-яке судно, залишаючи порт Іспанії з товарами, мало повернути їхню вартість у формі грошей. В цілому, політика монетарної системи сприяла надходженню золота й срібла в рамках національних меж держав.

2. Мануфактурна система (XVII – XVIII ст.). Керівництво країн визнало, що надійнішим засобом залучення грошей у державу є розвиток виробництва експортних товарів і вимога перевищення вивозу над ввозом. Тому державна влада сприяє розвитку промислового виробництва, мануфактури, навіть висту-пає організатором виробництва. Як приклад запровадження мануфактурної системи можна назвати політику міністра фінансів французського короля Людовіка XIV Жана Батіста Кольбера, російського царя Петра І.

Меркантилізм як економічна теорія відповідає двом стадіям у політиці європейських держав і також має два етапи розвитку, а саме:

1. Ранній меркантилізм, який також називають монетарною системою,підтримує теорію грошового балансу, згідно з якою гроші – це єдине багатство, саме гроші потрібно більше залучати з-за кордону та менше витрачати. Ранній меркантилізм дійшов тільки до розробки адміністративних методів для утримання грошей в країні. До цього етапу відносяться творчість англійського памфлетиста В. Стаффорда, італійського банкіра Б. Даванзатті та інших.

2. Пізній меркантилізм характеризується розробкою теорії торговельного балансу і визначенням джерела збагачення нації не в примітивному нагрома-дженні скарбів, а в розвитку зовнішньої торгівлі та активному торговельному балансі (перевищенні вивозу над ввозом). Теорія торговельного балансу була започаткована англійським купцем, одним із директорів Ост-Індської компанії, нащадком старовинного купецького роду Томасом Меном. Окрім нього, значний внесок у розвиток економічної теорії меркантилізму зробили Д. Локк, А. Монкретьєн, Ф. Прокопович, І. Посошков та інші видатні діячі цієї епохи.

Уї­ль­ям Ста­ф­форд

(1554 – 1612)

Англійський дворянин, памфлетист.

Ос­но­в­ний твір – “Кри­ти­ч­ний виклад де­яких скарг на­ших спів­ві­т­чи­з­ни­ків” (1581).

У. Стаффорд досить оригінально (у віршовій формі) через бесіду лицаря, купця, фермера, ремісника і доктора богослов’я намагається аналізувати стан розвитку країни. У процесі цього ана­лі­зу, розглядаючи зо­в­ні­ш­ню то­р­гі­в­лю Англії, він до­хо­дить ви­сно­в­ку, що іно­зе­м­ні ку­п­ці ви­во­зять отримане за свої то­ва­ри анг­лій­сь­ке зо­ло­то й срі­б­ло вна­слі­док таких причин: більш ви­со­кої купівель­ної спро­мо­ж­но­с­ті ан­г­лій­сь­кої мо­не­ти в ін­ших кра­ї­нах; зро­с­тан­ня споживан­ня пред­ме­тів роз­ко­ші, за які роз­пла­чу­ють­ся великою кі­ль­кі­с­тю грошей, що по­ки­да­ють кра­ї­ну; ви­везення си­ро­ви­ни, яка потім у пе­ре­ро­б­ле­но­му ви­гля­ді вво­зить­ся в Ан­г­лію і ре­а­лі­зу­єть­ся за ви­щою ці­ною. Унаслідок зазначених причин внутрішні ціни на товари різко зростають.

У. Стаффорд за­про­по­нував низку за­хо­дів, що мали сприяти зро­с­тан­ню ма-си гро­шей у кра­ї­ні. Перш за все, він робить висновок про необхідність утри­ман­ня від ввезення і придбання іно­зе­м­них то­ва­рів, а натомість рекомендує створи-ти умови для того, щоб аналогічні товари купувалися у співвітчизників. Стаффорд рекомендує державі за рахунок запровадження жорстких законодав-чих заходів створити бар’єри для іноземців з метою максимального спри-яння зро­с­тан­ню гро­шо­вих ска­р­бів Ан­г­лії. Для реалізації цієї ж мети він закли-кає чиновників бо­ро­тися з поширеним на той час навмисним пошкодженням мо­нет.

То­мас Мен

(1571 – 1641)

Ан­г­лій­сь­кий ку­пець, один із ди­ре­к­то­рів Ост-Інд­сь­кої то­р­го­вої ком­па­ні­ї.

Ос­но­в­ний твір – “Ба­гат­с­т­во Ан­г­лії у зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі, або ба­ланс на­шої зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі як ре­гу­ля­тор на­шо­го ба­гат­с­т­ва” (1664),виданийпосмертно.

Розгля­да­ю­чи по­то­ки то­ва­рів у зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі Т. Мен дохо­дить ви­сно­в­ку, що остан­ня мо­же слу­жи­ти дже­ре­лом ба­гат­с­т­ва ли­ше за умо­ви, ко­ли гро­шо­вий ви­торг від про­да­них то­ва­рів бу­де пе­ре­ва­жа­ти су­му, ви­тра­че­ну на придбання то­ва­рів із-­за ко­р­до­ну. Для ви­ко­нан­ня цієї умо­ви дер­жа­ва по­ви­нна виконати цілий ряд рекомендацій, а саме:

1) пра­г­ну­ти до ви­го­то­в­лен­ня яко­мо­га бі­ль­шої ма­си вла­с­них то­ва­рів;

2) зни­жу­ва­ти ва­р­тість транс­по­р­ту­ван­ня екс­по­р­т­них то­ва­рів;

3) здій­с­ню­ва­ти ряд за­хо­дів для під­три­м­ки ре­мі­с­ни­ц­т­ва;

4) вста­но­в­лю­ва­ти ми­то на ім­порт і за­без­пе­чи­ти без­ми­т­ний екс­порт;

5) за­бо­ро­ни­ти ко­ло­ні­ям то­р­гі­в­лю з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, крім ме­т­ро­по­лій;

6) вра­хо­ву­ва­ти по­пит су­сі­д­ніх дер­жа­в і більше виробляти саме тих товарів, які необхідні за кордоном.

Т. Мен закликає не бо­я­тись ви­во­зи­ти гро­ші: “Зро­с­тан­ня вво­зу то­ва­рів за до­по­мо­гою го­тів­ки в кі­н­ці кі­н­ців пі­с­ля ви­во­зу то­ва­рів зно­ву за ко­р­дон пе­ре­тво­рю­єть­ся у ввіз на­ба­га­то бі­ль­шої кі­ль­ко­с­ті гро­шей, ніж та, що бу­ла в свій час ви­ве­зе­на”. Як і більшість представників меркантилізму, він наголошує на необхідності обігу повноцінних грошей.

Ан­ту­ан де Мо­н­к­ре­ть­єн

(1575 – 1622)

Французький дво­ря­нин.

Ос­но­в­ний твір – “Тра­к­тат по­лі­тич­ної еко­но­мі­ї” (1615).

Ро­бо­та А. де Мо­н­к­ре­ть­є­на да­ла но­ву на­зву еко­но­мі­ч­ний на­у­ці – “по­лі­ти­ч­на еко­но­мі­я”. За Мо­н­к­ре­ть­є­ном, це вчен­ня про дер­жа­в­не го­с­по­дар­с­т­во і дер­жа­в­ну по­лі­ти­ку, яку по­ви­нна про­во­ди­ти вла­да з метою зро­с­тан­ня ба­гат­с­т­ва кра­ї­ни. Ос­но­в­ни­ми на­пря­м­а­ми та­кої по­лі­ти­ки він вва­жає:

– роз­ши­рен­ня зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі, осо­б­ли­во, ви­во­зу про­ми­с­ло­вих ви­ро­бів;

– вста­но­в­лен­ня ви­со­ких ми­т­них ста­вок на ім­порт;

– дер­жа­в­на під­три­м­ка роз­ви­т­ку ма­ну­фа­к­ту­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

– вста­но­в­лен­ня мо­но­по­ль­но­го становища фра­н­цу­зь­ких ку­п­ців на внутрішньо­му ри­н­ку кра­ї­ни.

ВИСНОВКИ

1. У документах раннього середньовіччя (“Са­лі­че­сь­ка пра­в­да”, “Ка­пі­ту­ля­рій про ві­лли”,“Ру­сь­ка пра­в­да” тощо) опи­су­ються про­це­си роз­па­ду об­щин­но­го зе­м­ле­во­ло­дін­ня, за­крі­па­чен­ня се­лян­с­т­ва, ор­га­ні­за­ції ран­ньо­фе­о­да­ль­ної во­т­чи­ни, розглядаються мо­ж­ли­во­с­ті на­ту­ра­ль­но­го го­с­по­дар­с­т­ва.

2. У період класичного середньовіччя переважали релігійно-етичні підходи до аналізу економічних проблем. Погляди на власність, гроші, торгівлю тощо співвідносилися з догматами релігії, морально-етичними принципами справедливості та з відповідністю ідеям визнаних авторитетів – Свя­щен­ного пи­сан­ня, визначних діячів це­р­к­ви, давньогрецьких мислителів Пла­то­на й Аристотеля.

3. Економічні погляди арабського середньовіччя періоду виникнення ранньофеодальної держави відображає священня книга ісламу – Коран. Теоретичні уявлення про економічні процеси найбільш яскраво розкриваються у творчості Ібн Хальдуна, який, зокрема, вво­дить по­нят­тя ва­р­то­с­ті, випередивши тим самим усіх мислителів давнини й свого часу

4. У період пізнього середньовіччя, під час поступового занепаду феодальних принципів господарювання, загострення соціально-економічних протиріч з’являються проекти майбутнього, більш справедливого суспільства, які отримали назву соціальних утопій.

5. Першою економічною школою стає меркантилізм, який вважає предметом економічної науки (з 1615 р. – політичної економії) аналіз закономірностей зростання багатства у сфері обігу (торгівлі). Виділяються два етапи у розвитку теорії меркантилізму: ранній (теорія грошового балансу) та пізній (теорія торговельного балансу).

Вправи

Вправа 1. Подумайте, і дайте відповідь на поставлені питання.

1. Складіть порівняльну характеристику раннього та пізнього меркантилізму.

2. Виділіть і поясніть характерні риси економічного аналізу канонічної економічної думки.

3. Виділіть сутнісні риси вчення Ф. Аквінського про „справедливу ціну”.

4. Проаналізуйте вчення Ібн Хальдуна про вартість і ціноутворення.

5. У чому, на вашу думку, полягають основні причини виникнення соціальних утопій пізнього середньовіччя? Порівняйте характеристики цих теорій.

6. У чому полягає меркантилістська концепція багатства і як вона реалізувалася на практиці?

7. Які риси меркантилізму використовуються в сучасній економічній політиці?

8. Чому представники меркантилізму так негативно ставились до поширеної на той час практики „псування монет” ?

Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один.

1. До особливостей економічного розвитку країн епохи середньовіччя не відноситься:

а) розвиток великої феодальної земельної власності;

б) розвиток міст, ремесла, торгівлі;

в) зміна ідеології та суспільної свідомості під впливом релігії;

г) правильна відповідь не названа.

2. Запис давнього звичаєвого права племені салічних франків “Салічна правда” (початок VI ст.) відстоював:

а) позиції церкви;

б) позиції торгового капіталу;

в) стійкість общинного землеволодіння;

г) правильні відповіді подано в пунктах а, в.

3. “Справедлива ціна” у Фоми Аквінського – це:

а) ціна, яка враховує кількість праці, затраченої на виробництво товару;

б) ціна праці найманого робітника;

в) ціна, яка забезпечує блага людям, відповідно до їх станової ієрархії;

г) ціна, яка відповідає затратам і враховує соціальний стан продавця товару.

4. Гроші, на думку Ф. Аквінського, – це:

а) загальний еквівалент;

б) міра матеріального життя в торгівлі й обігу;

в) товар, специфіка якого полягає в ненасиченості;

г) міра вартості й нагромадження.

5.”Дозволена торгівля”, на думку Ф. Аквінського, – це:

а) прагнення забезпечити себе життєвими засобами;

б) прагнення одержати невелику вигоду від обміну;

в) прагнення до максимального збільшення доходу;

г) участь у торговельних операціях тільки на правах покупця.

6. “Справедлива ціна” Фоми Аквінського базується на:

а) затратному принципі;

б) граничному принципі;

в) морально-етичному принципі;

г) правильні відповіді подано в пунктах а, в.

7. Ібн Хальдун уважає, що мірою вартості виступає:

а) кількість дорогоцінного металу;

б) кількість витраченої праці;

в) корисність праці;

г) витрати праці, що враховують соціальний стан продавця товару.

8. Функціями грошей, на думку Ф. Аквінського, є:

а) міра вартості;

б) засіб обігу;

в) засіб нагромадження;

г) правильні всі перераховані вище відповіді;

д) правильні відповіді подано в пунктах а, б.

е) правильні відповіді подано в пунктах а, в.

9. До факторів, що впливають на величину ціни, Ібн Хальдун не відносить:

а) обсяг продаваного товару;

б) рівень оподаткування;

в) характер потреби в товарі;

г) правильна відповідь не названа.

10. До основних рис майбутнього суспільства Т. Мора не відноситься:

а) відсутність приватної власності;

б) відсутність рабства;

в) загальна зайнятість;

д) правильна відповідь не названа.

11. До основних рис майбутнього суспільства Т. Кампанелла не відноситься:

а) відсутність приватної власності;

б) відсутність рабства;

в) відсутність індивідуальної родини;

г) загальна зайнятість;

д) правильна відповідь не названа.

12. Хто вперше ввів у наукову практику термін “політична економія”?

а) Аристотель;

б) Ф. Аквінський;

в) Т. Мен;

г) А. Монкретьєн;

д) правильна відповідь не названа.

13. Представники якої школи (напряму) в економічній науці вважали торгівлю джерелом багатства?

а) Фізіократії;

б) меркантилізму;

в) класичної політичної економії;

г) кейнсіанства.

14. Назва “меркантилізм” походить від італійського слова “mercante”, що буквально означає:

а) лихвар;

б) кредитор;

в) купець;

г) позичальник;

д) покупець.

15. Ідеї якого напряму економічної думки відображали погляди А. Монкретьєна?

а) Раннього меркантилізму;

б) пізнього меркантилізму;

в) класичної школи політекономії;

г) правильна відповідь не названа.

16. Протекціоністська економічна політика держави спрямується на:

а) обмеження імпорту;

б) обмеження експорту;

в) обмеження зовнішньої торгівлі;

г) обмеження внутрішньої торгівлі.

17. У якому році введено в наукову практику термін “політекономія”?

а) 1605;

б) 1615;

в) 1625;

г) 1645;

д) 1650.

18. Хто з названих меркантилістів підтримував теорію грошового балансу?

а) Б. Даванзатті;

б) Т. Мен;

в) У. Стаффорд;

г) правильна відповідь не названа.

19. Представники меркантилістичної концепції вважали, що джерелом багатства є:

а) перевищення експорту над імпортом;

б) перевищення імпорту над експортом;

в) зростання мануфактурного виробництва;

г) правильні відповіді подано в пунктах а, б.

20. Що було предметом дослідження меркантилістів?

а) сфера обігу;

б) матеріальне виробництво;

в) сільське господарство;

г) правильні відповіді подано в пунктах а, б.

21. З наведених нижче наукових принципів виберіть той, що не належить до поглядів меркантилістів:

а) золото й срібло як визначення сутності багатства;

б) підтримка промисловості шляхом імпорту дешевої сировини;

в) регулювання зовнішньої торгівля з метою забезпечення припливу в країну золота й срібла;

г) низькі тарифи на імпорт промислових товарів.

22. Пріоритетним методом економічного аналізу в меркантилізмі є:

а) емпіричний;

б) абстрактний;

в) функціональний;

г) індуктивний.