ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів

Рим­сь­ка ім­пе­рія виникла внаслідок чи­с­лен­них війн, ре­зуль­та­том яких ста­ло об’­єд­нан­ня в ра­м­ках од­ні­єї дер­жа­ви ве­ли­че­з­них те­ри­то­рій. Ос­но­вною галуззю економіки Ста­ро­да­в­ньо­го Ри­му було сіль­сь­ке го­с­по­дар­с­т­во, в якому переважали великі го­с­по­дар­с­т­ва ра­бо­вла­с­ни­ць­ко­го ти­пу (ла­ти­фу­н­дії), що скла­ли­ся на ос­но­ві кон­це­н­т­ра­ції зе­ме­ль­ної вла­с­но­с­ті. Обробіток землі в та­ких го­с­по­дар­с­т­вах по­тре­бу­ва­в зна­ч­них тру­до­вих ре­сур­сів, що досягалося за рахунок широкого застосування праці ра­бів. Зо­се­ре­джен­ня в ла­ти­фу­н­ді­ях де­ше­вої ро­бо­чої си­ли ра­бів і за­сто­су­ван­ня про­с­тої ко­о­пе­ра­ції при­во­ди­ло до зна­ч­но­го зни­жен­ня ви­трат. Од­нак, ви­ко­ри­с­тан­ня ра­бів як ос­но­в­ної про­ду­к­ти­в­ної си­ли су­с- пі­ль­с­т­ва сти­ка­ло­ся з ці­лим ря­дом організаційних про­блем.

Та­кі іс­то­ри­ч­ні обставини зу­мо­в­лю­ють по­тре­бу в розробці аг­ра­р­них про­е­к­тів, ре­а­лі­за­ція яких до­зво­ля­ла б ефе­к­ти­в­ніше ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти пра­цю ра­бів і об­ро­б­ля­ти великі зе­ме­ль­ні ді­ля­н­ки. Ця обставина зумовила ха­ра­к­тер еко­но­мі­ч­ної дум­ки Ста­ро­да­в­ньо­го Ри­му, яка по­ви­нна бу­ла ви­рі­шу­ва­ти в ос­но­в­но­му аг­ра­р­ні про­бле­ми і, перш за все, про­бле­ми ра­ці­о­на­ль­ної ор­га­ні­за­ції ра­бо­вла­с­ни­ць­ких ла­ти­фу­н­дій. Най­більш ві­до­ми­ми спро­ба­ми ви­рі­ши­ти ці про­бле­ми, ста­ли пра­ці та­ких ді­я­чів як Марк Пор­цій Ка­тон (ста­р­ший), Марк Те­ре­н­цій Ва­рон, бра­ти Ті­бе­рій (163 − 132 рр. до н. е.) та Гай (153 − 121 рр. до н. е.) Гра­к­хи, Юній Мо­де­рат Ко­лу­ме­ла (ро­ки жит­тя не ві­до­мі, жив в пер­шо­му сто­літ­ті на­шої ери), Гай Плі­ній Ста­р­ший (23 − 79 рр. н. е.) та ін­ших.

Марк Пор­цій Ка­тон

(234 – 149 рр. до н. е.)

Ви­да­т­ний рим­сь­кий по­лі­тич­ний ді­яч і пись­мен­ник.

Ос­но­в­ний твір – “Зе­м­ле­роб­с­т­во”.

Ка­тон вва­жає обробіток землі най­більш гі­д­ною спра­вою для ві­ль­но­го гро­ма­дя­ни­на, то­му що ця діяльність при­но­сить “чи­с­ті до­хо­ди”, які не ви­кли­ка­ють за­зд­ро­щів, а із хлібо­ро­бів ви­хо­дять “най­більш від­да­ні лю­ди і най­більш стій­кі со­л­да­ти”. У сво­їй пра­ці “Зе­м­ле­роб­с­т­во” він дає прак­ти­ч­ні по­ра­ди го­с­по­да­рям сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь що­до ор­га­ні­за­ції ді­я­ль­но­с­ті се­ре­д­ньо­го за роз­мі­ра­ми (100 юге­рів, або при­бли­з­но 25 га) го­с­по­дар­с­т­ва.

Теорія дохідності виробництва. Катон ви­ді­ляє ряд умов, за яких дохід латифундії буде зростати. Се­ред них він зве­р­тає ува­гу на­сам­пе­ред на ор­га­ні­за­цію пра­ці ра­бів, що, на йо­го пе­ре­ко­нан­ня, під­ви­щить ре­зуль­та­ти ді­я­ль­но­с­ті аграрного го­с­по­дар­с­т­ва. Цей діяч ре­ко­ме­н­дує ко­ж­но­му ра­бу, за­ле­ж­но­ від йо­го осо­би­с­тих яко­с­тей, ви­да­ва­ти за­вдан­ня (“у­рок”) пе­в­но­го ви­ду та об­ся­гу на ці­лий ро­бо­чий день. Ра­би по­ви­нні “пра­цю­ва­ти за будь-якої по­го­ди і на свя­та”, за­без­пе­чу­ю­чи та­ким чи­ном без­пе­ре­р­в­ність про­це­су ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Ка­тон та­кож про­по­ну­вав увести си­с­те­му контро­лю за ви­ко­нан­ням ро­біт шля­хом ви­бо­ру на­гля­да­ча (ві­лі­ка) із чи­с­ла ра­бів.

Окрім ор­га­ні­за­ції пра­ці ра­бів, Ка­тон та­кож да­вав по­ра­ди що­до ви­ко­ри­с­тан­ня пра­ці ві­ль­них лю­дей. Го­с­по­дар міг “зда­ва­ти в під­ря­д збір ма­с­лин, ви­го­то­в­лен­ня олії, об­ро­б­ку зе­мель” за гро­ші або за ча­с­ти­ну вро­жа­ю.

Ви­сту­па­ю­чи при­хи­ль­ни­ком на­ту­ра­ль­них прин­ци­пів го­с­по­да­рю­ван­ня, Ка­тон од­но­ча­с­но ра­див зна­хо­ди­ти ви­го­ду від збу­ту ча­с­ти­ни ви­ро­б­ле­ної про­ду­к­ції, а та­кож “про­да­ва­ти вза­га­лі все зай­ве”. Він од­ним із пе­р­ших серед представників еко­но­мі­ч­ної ду­м­ки Ста­ро­да­в­ньо­го Ри­му по­ста­вив про­бле­му ефек­ти­в­но­с­ті ра­бо­вла­с­ни­ць­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва, по­в’я­за­в­ши її з ор­га­ні­за­ці­єю ви­ро­б­ни­ц­т­ва й об­мі­ну.

Марк Те­ре­н­цій Ва­р­он

(116 – 27 р. р. до н. е.)

Рим­сь­кий пись­мен­ник і вче­ний у рі­з­них га­лу­зях знань.

Ос­но­в­ний твір – “Про сіль­сь­ке го­с­по­дар­с­т­во”.

Тра­к­тат Ва­ро­на “Про сіль­сь­ке го­с­по­дар­с­т­во” було видано в 3-х кни­гах, у ньому роз­гля­да­ють­ся про­бле­ми обробітку землі, тва­рин­ни­ц­т­ва та ведення при­са­ди­б­но­го го­с­по­дар­с­т­ва. Ос­но­в­ною га­лу­з­зю сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва Ва­рон вва­жає рільництво, але оскі­ль­ки тва­рин­ни­ц­т­во до­сить ті­с­но по­в’я­за­не із зе­м­лею, то він ре­ко­ме­н­дує роз­ви­ва­ти ско­тар­с­т­во, з яко­го “мо­ж­на ви­лу­чи­ти не­ма­лий до­хід”.

Сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ке під­при­єм­с­т­во по­ви­нно розвиватися на на­ту­ра­ль­ній ос­но­ві, за­бе­з­пе­чу­ва­ти се­бе, щоб господар міг не „ку­п­ува­ти то­го, що мо­жуть зро­би­ти свої ж лю­ди і з ма­те­рі­а­лу, який ро­с­те в ма­є­т­ку”. Усі за­со­би, за до­по­мо­гою яких мо­ж­на об­ро­б­ля­ти по­ля, Ва­рон по­ді­ляє на три ви­ди: “зна­ря­д­дя, що роз­мо­в­ля­ють” (ра­би), “зна­ря­д­дя, що ви­да­ють не­розбірливі зву­ки” (во­ли, ро­бо­ча ху­до­ба) і “ні­мі зна­ря­д­дя” (во­зи, гра­б­лі, ко­р­зи­ни і под.).

Теорія дохідності виробництва. Ос­но­в­ним за­со­бом об­ро­б­ки зе­ме­ль­них угідь ав­тор тра­к­та­ту “Про сіль­сь­ке го­с­по­дар­с­т­во” вва­жає пра­цю ра­бів. Однак, зва­жа­ю­чи на те, що умо­ви роз­ви­т­ку Ста­ро­да­в­ньо­го Ри­му до­сить сут­тє­во змі­ни­ли­ся пі­с­ля по­вс­тань ра­бів (наприклад, по­вс­тан­ня під проводом Спа­р­та­ка), Ва­рон, на від­мі­ну від Ка­то­на, про­по­нує ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти більш гну­ч­кі фо­р­ми при­му­су до пра­ці і не за­сто­со­ву­ва­ти ба­тіг, як­що ба­жа­но­го мо­ж­на до­ся­г­ти сло­во­м. Ін­те­н­си­фі­ка­ція пра­ці ра­бів мо­ж­ли­ва, на йо­го ду­м­ку, за ра­ху­нок ви­ко­ри­с­тан­ня ме­то­дів мо­ра­ль­но­го та ма­те­рі­а­ль­но­го сти­му­лю­ван­ня: “Бажання до пра­ці мо­ж­на ви­кликати та­кож більш віль­ним ре­жи­мом, більш ще­д­рою мі­рою їжі та одя­гу, ско­ро­чен­ням ро­бо­ти або до­зво­лом ви­га­ня­ти на па­со­ви­сь­ка де­кі­ль­ка го­лів вла­с­ної ху­до­би”.

Фа­к­тор то­р­гі­в­лі (особливо із мі­с­том), ку­ди мо­ж­на ре­а­лі­зу­ва­ти над­ли­ш­ки, Ва­рон на­зи­ває од­ним із най­більш ва­ж­ли­вих умов при­бу­т­ко­во­го роз­ви­т­ку ма­є­т­ку. Зва­жа­ю­чи на ни­зь­ку про­ду­к­ти­в­ність раб­сь­кої пра­ці, на масштабних сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ро­бо­тах – збір ви­но­г­ра­ду, жни­ва – кра­ще, на ду­м­ку Ва­ро­на, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти пра­цю на­й­ма­них робіт­ни­ків. Хо­ча, як він вва­жає, пра­ця ра­бів є ос­но­в­ним еле­ме­н­том іс­ну­ван­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва, про­те ра­ці­о­на­ль­ний розпо­ді­л опе­ра­цій у го­с­по­дар­с­т­ві по­між ві­ль­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми та ра­ба­ми до­по­мо­же під­ви­щи­ти до­хід­ність ма­є­т­ку.

ВИСНОВКИ

1. Економічні погляди Стародавнього Сходу являють собою опи­си кон­крет­но­го до­сві­ду еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті у межах одного го­с­по­дар­с­т­ві або цілої дер­жа­ви.

2. Для еко­но­мі­ч­ної ду­м­ки античної Греції, відображеної, насамперед, у вченнях Ксе­но­фо­н­та, Пла­то­на й Аристотеля, ха­ра­к­те­р­не до­слі­джен­ня за­ко­но­мі­р­но­с­тей зро­с­тан­ня до­хід­но­с­ті за­мкну­то­го до­ма­ш­ньо­го го­с­по­дар­с­т­ва, про­блем на­ту­ра­ль­но­го об­мі­ну й гро­шей.

3. Еко­но­мі­ч­ні вчення Ста­ро­да­в­ньо­го Ри­му спрямовані, перш за все, на пояснення процесів в аг­ра­р­ній сфері, зокрема, питань ра­ці­о­на­ль­ної ор­га­ні­за­ції ра­бо­вла­с­ни­ць­ких ла­ти­фу­н­дій, організації рабської праці тощо.

Вправи

Вправа 1. Подумайте і дайте відповідь на поставлені питання.

1. Дайте порівняльну характеристику історичних пам’яток Стародавнього Сходу –“Артхашастри” та Кодексу законів царя Хаммурапі.

2. Які відмінності існують у поглядах представників економічних шкіл легістів і моїстів у Стародавньому Китаї?

3. Які елементи моделі „ідеальної держави” Платона були використані подальшими поколіннями вчених?

4. Дайте порівняльну характеристику поглядів Варона й Катона на фактори дохідності аграрних господарств.

5. Проаналізуйте відмінності у трактуванні природи та функцій грошей філософами Стародавньої Греції.

6. У чому проявляється подвійність поглядів Аристотеля на сутність економічних процесів?

7. Чому в історичних документах Стародавнього Сходу присутнє досить негативне ставлення тодішнього суспільства до діяльності лихварів?

8. Чому представники філософської думки Стародавнього Риму розглядали насамперед проблеми функціонування сільськогосподарського виробництва, залишаючи поза увагою, наприклад, ремісництво?

Вправа 2. Серед поданих варіантів відповідей на питання виберіть один.

1. Закони царя Хаммурапі регламентували боргове рабство з метою:

а) поповнення державної скарбниці;

б) припинення розвалу основ натурального господарства;

в) зміцнення економічної влади держави;

г) підтримки конкуренції.

2. Представники економічної думки Стародавнього світу ідеалізували:

а) ринкові відносини;

б) натурально-господарчі відносини;

в) велику торгівлю та лихварські операції;

г) правильними є відповіді в пунктах б, в.

3. Докази представників Стародавнього світу були спрямовані проти:

а) великих торгових і лихварських операцій;

б) рабовласництва;

в) приватної власності;

г) правильна відповідь не названа.

4. Відмітною рисою економічного розвитку країн Стародавнього Сходу від економіки античності можна вважати:

а) наявність натурального господарства;

б) домашній характер рабства;

в) слабкість товарно-грошових відносин;

г) правильна відповідь не названа.

5. Хто є автором роботи «Бесіди і судження»?

а) Платон;

б) Каутілья;

в) Конфуцій;

г) Ксенофонт;

д) Хаммурапі.

6. У моделі «ідеальної держави» Платона приватну власність могли мати:

а) філософи;

б) воїни;

в) ремісники й торговці;

г) правильними є всі перераховані варіанти відповідей;

д) правильними є відповіді в пунктах а, в.

7. Хто є автором трактату «Артхашастра» ?

а) Платон;

б) Каутілья;

в) Конфуцій;

г) Ксенофонт;

д) Хаммурапі.

8. Хто з названих нижче учених трактує гроші як особливий товар, специфічність котрого пов’язана з ненасичуваністю?

а) Конфуцій;

б) Ксенофонт;

в) Платон;

г) Варон.

9. Аристотель відносить до сфери хрематистики:

а) обробіток землі;

б) ремісництво;

в) лихварство й торговельно-посередницькі операції;

г) правильними є відповіді в пунктах а, в.

10. У кодексі законів царя Хаммурапі боргове рабство обмежувалося:

а) чотирма роками;

б) трьома роками;

в) одним роком;

г) правильна відповідь не названа.

11. “Гроші є особливим товаром, який обслуговує обмін і поява якого пов’язана з міновою торгівлею”. Кому з стародавніх мислителів належить таке визначення грошей?

а) Вавилонському царю Хаммурапі;

б) Платону;

в) Аристотелю;

г) Ксенофонту.

12. Основою моделі «ідеальної держави» Платона є:

а) принцип суспільного розподілу праці;

б) принцип природного розподілу праці;

в) принцип рівного розподілу суспільного продукту;

г) принцип розподілу відповідно до часток приватної власності.

13. Хто є автором терміна «ойкономія»?

а) Конфуцій;

б) Ксенофонт;

в) Платон;

г) Варон.

14. Хто є автором роботи «Політика»?

а) Аристотель;

б) Ксенофонт;

в) Платон;

г) Варон.

15. Аристотель стверджував, що діяльність, пов’язана з отриманням прибутку та нагромадженням багатства у формі грошей, це:

а) економіка;

б) хіромантія;

в) хрематистика;

г) лихварство.

16. Аристотель відносить до сфери економіки:

а) обробіток землі;

б) ремісництво;

в) лихварство;

г) правильну відповідь подано у пунктах а,б.

17. Хто такий вілік у теорії Катона?

а) Керуючий латифундією;

б) наглядач із числа рабів, який контролює виконання робіт;

в) вільний працівник;

г) землевласник.

18. Аристотель відносить до сфери хрематистики:

а) обробіток землі;

б) ремісництво;

в) лихварство;

г) правильну відповідь подано у пунктах а,б.

19. У староіндійському трактаті “Артхашастра” прибуток:

а) включався в ціну товару як частина витрат;

б) розглядався як винагорода підприємця;

в) розглядався як результат найманої праці;

г) не розглядався взагалі.

20. Староіндійський трактат “Артхашастра” являє собою:

а) збірник настанов з питань управління державою;

б) збірник настанов з питань чуттєвої любові;

в) збірник релігійних настанов;

г) податковий кодекс.