ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 18 страница

Предыдущая 14 15 16 17 18 19 202122 23 24 25 26 27 28 29 Следующая

1531. Завовчкá –висілок, Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Новосілка. Локативна відгідронімна н. (див. № 734).

1532. Заводський – струмок, л. Калюсу п. Дністра; протікає у смт. Нова Ушиця. Локативна н. (струмок бере початок на території консервного заводу).

1533. За́гадка – ручай,п. Тростянки л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає біля с. Юрівка (Бл). Як гідронім зафіксована у 1890 р. [СГУ]. Мотивація н. невідома.

1534. Загíнці – с., Др, Заг. У серед. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Zaynycze (1493), Заинцы (1530), Zachince (1784), Zaince (1787), Загайцы (1800), Zahince (1820), Загинцы (1855), Загинці (Старі Микитинці) (1926), Загінці (1946). С. Д. Бабишин мотивує н. ГТ загін – „поле біля села, цілина, пасовище, велика поляна; ліс для вирубки; вузька ділянка оброблюваного поля”; пор. також загін – „місце на річці, де вода тече тихо” [Б. Д. Грінченко]. Імовірніше, н. патронімічна; пор. ос. н. Заєць (див. перші варіанти н.) (1420), Загон (1088).

1535. Загíрне– с., Ск, Баг. Варіанти н.: Wola Babinska (1784), Dyszerowka (1787), Бабина Соль (1805), Десировка (1855), Десировка (Бабина Воля) (1862), Десеровка (1884), Десерівка (1926), Загірне (1946), Загорное (1979). Перша н. – локативно-квалітативне сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ воля (див. № 760). Друга н. – відантропонімна посесивна. Сучасна н. – локативна, мотивована ГТ загір’я – „місцевість за горою”.

1536. Загíрці – с., Бл, Йос. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Загорцы (1855), Загорці (1926), Загірці (1946). Локативна н., що вказує на найменування мешканців: загірці – „ті, що живуть за горою”.

1537. Заголóсна– с., Дн, Млп. За переказами, пос. виникло у кін. XVII ст. Варіанти н. д. Заглосна (1862), Заглес (1911), Заголосна (1946). Етимологічні гіпотез1) від лексеми голосна [С. Д. Бабишин]; 2) с. знаходилося у такому місці, щоб вороги не могли знайти, а людей можна було знайти тільки за голосом [В. С. Прокопчук].

1538. Загорá – х., Бл. Існував у І трет. XX ст. біля с. Корниця. Варіанти н.: Загорой (1911), Загора (1926). Локативна н., в основі якої – ГТ гора.

1539. Загорá – х., Бл. Існував у І трет. XX ст. біля с. Тростянка. Н. – див. № 1538.

1540. Загорá – частина с., Км. Відоме з кін. ХІХ ст., у 20-х рр. ХХ ст. злилося із с. Оринин. Варіанти н.: Загоряне, Мельниковка (1894), Загора (1926). Н. – див. № 1538. Варіант н. – суфіксальний відапелятивний дериват посесивного характеру.

1541. Загорóда– х., Др. Існував у І трет. XX ст. біля с. Шарки. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ загорода зі значенням „огороджена ділянка в господарстві, на випасі; у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів” [СУМ]; „огорожа; обгороджене місце, куди заганяють худобу; кошара” [Б. Д. Грінченко].

1542. Загорóдних– х., Чм. Існував у І трет. XX ст. біля с. Велика Зелена. Генітивна посесивна н.

1543. Загоряни– с., Нв, Буч. Варіанти н.: Zagorzany (1784), Zagurzany (1787), Zagarzany (1820), д. Загоряны (1862), Загоряни (1926). Локативна н: загоряни – „ті, що живуть за горою”.

1544. Загребéлька – х., Бл. Існував у І трет. XX ст. біля с. Калетинці. Локативна н., в основі якої – ГТ гребля зі значенням „гать; плотина; гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водопотік для створення водосховища” [СУМ].

1545. Загребéльний – х., Тф. Існував у І трет. XX ст. біля с. Колісець. Локативна н. (див. № 1544).

1546. За грéблею (Загрóбля) – х., Др. Два пос., які існували у XVIII i I трет. XX ст. бiля с. Нижнє. Варіанти н.: Zagroblle (1784), За греблею (1926). Можливо, пос. тотожнi. Н. – див. № 1544.

1547. Загрéбля – с., Бл, Мбр. Варіанти н.: Загребля (1855), В. Загребля (1926). Н. – див. № 1544.

1548. Загýба – с., Пл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. як ур. Варіанти н.: х. Загуба(Охреи) (1888), Загуба (1926). Мотивація н. невідома. Можливо, в основі першої н. ГТ губа зі значенням „затока; хутір” [Е. М. Мурзаєв]. Див також апелятив загýба – „загибель” [Б. Д. Грінченко].

1549. Загýрського –х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Генітивна посесивна н.

1550. Задки – посілок, Хм. Як н. п. przy. Zadki зареєстрований у 1820 р. біля с. Данюки. Детальніші відомості відсутні. Можливо, локативна відмікротопонімна н.

1551. Зазгóр – х., Лт. Існував на поч. ХХ ст. Локативна відгідронімна н. (див. № 1746).

1552. Зазóння – с., Бл. Зафіксоване як н. п. Зазонье у 1921 р. біля с. Кривовілька. Можливо, н. мотивована ГТ зона – „певний простір, район, територія, що характеризується спільними ознаками” [СУМ].

1553. Зáйки– посілок, Лт. Як н. п. зареєстрований у 1800 р біля с. Волоське. Детальніші відомості відсутні. Можливо, посесивна н., в основі якої – прізвище власника.

1554. Зáймисько – х., Із. Існував у І трет. XX ст. біля с. Зубарі. Квалітативна н., в основі якої – ГТ займисько, займище зі значенням „зайняте кимось місце, ділянка землі; займанщина” [Б. Д. Грінченко].

1555. Зáймисько – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: ур. Займисько (1899), Займище (1910). Н. – див. № 1554.

1556. Зáймисько – х., Шп. Існував у І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Займище (1910), Займисько (1926). Н. – див. № 1554.

1557. Зáйців лісóк – х., Шп. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Судилків. В основі н. – посесив та ГТ. Можливо, н. має зоофорне забарвлення.

1558. Зайців Горб – ур. біля с. Загінці (Др), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. складається із відзоолексемного прикметника (імовірно, – відантропонімного походження) та ГТ.

1559. Зáйця Антонúни – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Генітивна посесивна н.

1560. Зáйця Микúти – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка. Н. – див. № 1559.

1561. Зайчик – р., л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Дворик, Мала Клітна, Кошелівка, Велика Клітна (Кр). Варіант н.: Zajączek (ХІV ст.). Н. мотивована зоолексемою зайчик. Див. також № 1562.

1562. Зáйчики – с., Вл, Зай. Варіанти н.: w Zaiączkach (1765), Zajaczki (1784), Зайончики (1800), Зайончки (1805), Zaionczki (1820), д. Заиончики (1862), Зайчики (1946). С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми заєць (в лісах було багато зайців). На нашу думку, н. відантропонімна родова; пор. ос. н. Заєць (1420), Заец (1567).

1563. Зака́та – р., л. Нирки л. Жарихи л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає біля с. Малий Скнит (Сл). Варіант н.: „при р. Закатh” (1890) [СГУ]. Н. мотивована ГТ закіт зі значенням „підводний схил берега в річки” [Е. М. Мурзаєв]. Пор. також кот – „лікоть (як міра довжини)” [ЕСУМ].

1564. Закíт – корчма, Пл. Як н. п. Закотъ зафіксований у 1899 р. Н. – див. № 1563.

1565. Закíт – с., Бл, Бгр. Варіанти н.: х. Закоты (1855), Закотъ (1911), Закіт (1926), Закот (1992). Імовірно, локативна н., в основі якої – ГТ закіт (див. № 1563). Не виключено, що н. мотивована ос. н. Закіт.

1566. Зáкiт – х., Лт. Існував у I пол. XX ст., приєднаний до с. Рудня. Варіанти н.: Закот (1926), Закiт (1946). Н. – див. № 1563.

1567. Закіт – ур. біля с. Терлівка (Лт), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Відойконімна н. (див. також № 1563).

1568. Закопýтинці – посілок, Дн. Як н. п. зареєстрований на поч. ХІХ ст. біля с. Великий Жванчик. Детальніші відомості відсутні. Етимологія н. невідома. Можливо, н. вказує на найменування мешканців.

1569. Закóта – х., Із. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: хут. Закоты (1899), Закота (1921). Н. – див. № 1563.

1570. Закóти – х., Із. Існ. у ХІХ – на поч. XX ст. Н. – див. № 1563.

1571. Закренúцька фéрма – ферма, Кр. Як н. п. Закреничская ферма зареєстрована у 1911 р. біля с. Закриниччя. Локативно-квалітативна н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

1572. Закринúчне – с., Із, М’як. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Žakryňicžu (1789), Закрыниче (1848), Закрынична (1855), Закрыничье (1899), Закреничье(1911), Закриниче (1921), Закриничче (1926), Закриничне (1946). Локативна відмікротопонімна н., мотивована апелятивом криниця зі значенням „джерело, ключ” [Б. Д. Грінченко].

1573. Закринúччя – с., Кр, Анн. Варіанти н.: Žakryňicžu (1789), Закрыничье (1899), Закреничье (1906), Закриниччя (1926). За Ю. Д. Гжимайлом, люди оселилися у віддаленій від ріки місцевості і тому змушені були добувати воду із надр землі – криниць.

1574. Закринúці – х., Із. Як н. п. Закриницы існував на поч. ХХ ст. Локативна відмікротопонімна н. (див. № 1572).

1575. Закрýжці – с., Із, Мих. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Žakružce (1889), Закружцы (1899), Закружці (1926). За переказами, н. вказує на заокруглену форму будови селища; пор. закружці – „ті, що живуть за кругом”.

1576. Закузьмúн – слобідка, Ск. Існувала у ХІХ – І пол. ХХ ст. біля м. Старокостянтинів, до якого згодом була приєднана. Варіанти н.: Пр. Закузьминское (1855),Слобода-Закузьминська (1897), Сл. Закузьминска (1906), Закузьмин (1946). Локативна н. (див. № 2379).

1577. Закýпне – смт., Чм. Виникло на поч. XVIII ст. Із 1972 р – смт. Варіанти н.: w Zakupny (1765), Zakupno (1784), Закупня (1800), Zokupna (1820), Закупна (1862), Закупная (1888), Закупне (1938), Закупное (1979). В основі н. – ГТ купа зі значенням „товтровий кряж”; купка – „окремий горб у пасмі подільських Товтр” [С. Д. Бабишин].

1578. Закýпненське– с., Чм. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до смт. Закупне. Варіанти н.: вис. Закупнянський (1926), х. Закупненський (1946), Закупненське (1960). Відойконімна н.

1579. Закýтина – висілок, Вл. Існував у І трет. ХХ ст. Локативна н., мотивована ГТ закутина зі значенням „закуток” [СУМ], закут – „провулок, куток”, закута – „конура, хлів”, закутень – „куток, глухе місце” [Б. Д. Грінченко]; пор. також ГТ закут – „затока річки, озера” [Е. М. Мурзаєв].

1580. Залетúчівка– с., Лт. У 1964 р. приєднане до смт. Летичів. Варіанти н.: Zalatyczowka (1784), Zalatyczowca (1790), Zaletyczowce (1793), Залетичевка (1800), Летичевка (поч. ХІХ ст.), передм. Залятичівка (1926), Залетичівка (1940). Локативна відойконімна н.; див. також р. Залетичівка [Радянське Поділля. – 1971. – № 8].

1581. Залúчина– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Матвійківці. Відмікротопонімна н.; див. також залички – „оббивка стін, складених із колод” [Б. Д. Грінченко].

1582. Залíвського – х., Пл. Існував у XIX – на поч. XX ст. як х.Залhвскаго.Генітивна посесивна н.; див. – дворяни Залевські [АЮЗР].

1583–1617. Залізнúчна бýдка – зал. будка, Бл, Із, Сл, Шп. Зареєстровані у 1926 р. відповідно біля сіл Вариводки (1), Дерманка (1), Кривин (9), Улашанівка (2), Цвітоха (12), Пиляї (4), Марківці (1), Хролин (3). В основі н. – ойконімізований АГТ.

1618. Залізнúчна бýдка 582 в. – зал. будка, Шп. Як н. п. реєструвалася у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Михайлючка. Варіанти н.: Будка сторож. на 582 вер. Ю. - З. Ж. Д. (1899),Залізнична будка 582 вер. (1926). В основі н. – ойконімізований АГТ, локалізований числівником.

1619–1620.Залізнúчна бýдка 586 в., 356 в. – зал. будка, Шп. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. біля сіл Жолудки, Поляна. Н. – див. № 1618.

1621–1623.Залізнúчна бýдка 81 кл., 83 кл., 84 кл. – зал. будка, Кр. Зареєстрована як н. п. у 1926 р. біля сіл Кузьмин, Каламаринка (2) Н. – див. № 1618.

1624. Залізнúчна бýдка і казáрма 585 в. – зал. будка, Шп. Зареєстрована як н. п. у 1926 р. біля с. Ріпище. Н. – див. № 1618.

1625. Залізнúчна казáрма – зал. казарма, Шп. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. біля с. Верхівці. Н. – ойконімізований АГТ.

1626. Залізнúчна казáрма 80 кл. – зал. казарма, Кр. Зареєстрована як н. п. у 1926 р. біля с. Кузьмин. Н. – див. № 1618.

1627. Залiсéцька дáча– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

1628–1632.Залiсéцька дáча № 1, 2, 3, 4, 5 – ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстровані у 1926 р. Н. – див. № 1627. Назви диференційовані числівниками.

1633. Зáлісок– х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Калачківці. Локативна відмікротопонімна н.

1634. Залíсся – призаводгосп, Яр. Існував у 20-х рр. ХХ ст. біля смт. Ярмолинці. Н. – див. № 1635.

1635. Залíсся – с., Пл, Бур. Можливо, ойконім співвідноситься з ур.Залhсье (1899, 1905). Варіанти н.: Ворошиловка (1946), Залісся (1959). Колишня н. – меморіальна, з „ідеологічним” забарвленням (в честь політичного діяча К. Ворошилова). В основі сучасної н. – ГТ ліс, тобто „територія за лісом”. Пор. також ГТ залісся – „частина вирубаного лісу” [О. К. Данилюк].

1636. Залíсся – с., Ск, Пен. Існувало у ХІХ – на поч. ХХ ст. як Задура. Варіанти н.: Залесье (1921), Заліссє (1926), Залісся (1946). Колишня н. – відмікротопонімна, можливо, в її основі – антропонім; пор. ос. н. Задора (1534). Сучасна н. – див. № 1635.

1637. Залíсся – с., Сс, Злі. Відоме з кінця XIV ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Spiczynce (1668), Шпичинцы (1800), Спичинцы (1888), Шпичинці (1926), Залісся (1963), Залесье (1979). С. Д. Бабишин колишню н. мотивує тим, що в с. проживали шпичинці – „майстри з виготовлення шпиць до коліс”. На нашу думку, патронімічна н.; пор. ос. н. Шпица (1489), Спица (1552). Сучасна н. – див. № 1635.

1638. Залíсся – с., Чм, Сві. Варіанти н.: Фольварок Демковецкое Залесье (1893), х. Залісся (1926). Колишня н. – складається з АГТ, ад’єктоніма й ойконіма. Сучасна н. – див. № 1635.

1639. Залíсся – х., Бл. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. як Залhсье. Н. – див. № 1635.

1640. Залíсся – х., Вл. Існував у кін. ХІХ – І трет. XX ст. біля с. Бубнівка. Варіанти н.: Фольварок Залесье (1893), Залісся (1926). Н. – див. № 1635.

1641. Залíсся – х., Дн. Існував у І трет. XX ст. під н. Залісся, Новосілка біля с. Рачинці. Н. – див. № 1635. Паралельна н. –див. № 3281).

1642. Залíсся – х., Із. Як н. п. Залhсье зареєстрований у 1899 р. Н. – див. № 1635.

1643. Залíсся Друге – с., Км, Злд. Варіанти н.: прис. Слободка (1805), Slobudka Ormianska (1820), Хутора (1914), Армянські Хутори (1926), Вірменські Хутори (1938), Залісся (1946), Залесье (1958), Залісся Друге (2008). Пос. не зовсім тотожні, хоча місцезнаходження їх збігається. Колишні н. мотивувалися АГТ та ускладнювалися ад’єктонімами (див. № 547). Сучасна н. складається з ГТ залісся (див. № 1635) та диференційного числівника.

1644. Залíсся Пéрше – с., Км, Злс. Засноване у XIII ст. в ур. Криницi. Вiдоме з 1410 р., коли пос. було подароване шляхтичу Фрiдру з Плешковиць i отримало н. Фрiдрiвцi [Прапор Жовтня. – 1971. – № 195]. Варіанти н.: Фридровцы на Кирницах (1410), Fridrowcze (1469), Frydrowcze (1493), Фредровцы (1530), Predrowce (1630–1650), Frydrowce (1661), Фридровцы (1800), Фридрiвцi (1926), Залiсся Перше (1946), Залесье I (1956). Колишня н. – відантропонімна посесивна. Варіант н. ускладнювався прийменниково-іменниковим сл.-сп. Сучасна н. – див. № 1643.

1645. Залíсці– с., Дн, Зал. Варіанти н.: Zalescze (1493), Залесье (1530), Zalesce (1661), Zaleszcze (1775), Zalesie (1784), Залесцы (1862), Залесы (1898), Залісці (1926). Локативна н. (див. № 1635). Можливо, власниками с. були Заліські [В. С. Прокопчук].

1646. Залíсці– юридика, Дн. Як н. п. зареєстрована у 1893 р. Злилося із с. Балин. Трансойконімна н.

1647. Залýжжя – с., Бл, Злз. Варіанти н.: Залужна (1629), Залужье (1855), Źaluźe (1884), Залужже (1926), Залужжя (1946). Локативна н., мотивована ГТ залужжя – „місцевість за лугом”.

1648. Залуцьке озеро – став на р. Смотрич біля с. Залуччя (Чм) [С. Д. Бабишин]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

1649. Залучанська (Залуцька) печера – велика карстова печера у Товтровому кряжі, яка знаходиться в долині р. Смотрич біля с. Залуччя (Чм). Н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма і ГТ.

1650. Залучáнський хýтір– х., Чм. Існував у кінці ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Залуччя. Варіанти н.: Залуче (1893), Залучанський хутір (1926). Н.-сл.-сп., що складається з ад’єктоніма та АГТ.

1651. Залýччя– с., Чм, Злч. Варіанти н.: Лучниковцы (1530), Лучниковцы, Залучье (1543), Личиновка (1764), w Zaluczu (1765), Залуче (1805), Залужье (поч. ХІХ ст.), Залуча, Залуче, Лучниковцы (остання н. функціонувала у XVI ст.) (1893), Залучча (1926), Залуччя (1938). Локативна н., в основі якої – ГТ лука зі значенням „луг; крутий вигин, дугоподібний заворот річки; низовина, заросла травою” [Б. Д. Грінченко].

1652. Замíхів– с., Нв, Зам. З XVІIІ ст. до 40-х рр. ХХ ст. – міст.; на поч. ХХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Zamikufce (1630–1650), Zamiechow (1661), Zamieczow (1787), Замыхов (1799), Замихов (1800), Замехов (1857), Заміхів (1926). Відантропонімна посесивна н.

1653. Заміхі́вка – р., п. Жвану, л. Дністра. Те саме, що й Батіг (див. № 129). Відойконімна н.

1654. Заміхі́вський – струмок, л. Батога л. Калюсу л. Дністра. Струмок протікає біля с. Браїлівка, Пилипківці і Заміхів (Нв); останній ойконім і мотивував його назву у формі субстантивованого ад’єктоніма.

1655. Замíщина– передмістя, Гр. Як н. п. зареєстроване у 1926 р., злилося із м. Городок. Локативна н., мотивована АГТ місто; пор. заміщина – „територія за містом”.

1656. Замкова Гора – ур. біля с. Чорнокозинці (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп., що складається із прикметника зі значенням „той, що належить замку” [Б. Д. Грінченко] і ГТ.

1657. Замлúнівка– х., Дн. У 30-х рр. ХХ ст. приєднаний до с. Рачинці. Варіанти н.: Mlynowka (1789), Zamlynowka (1820), д. Замлыновка (1862), Замлинівка (1926). Н. мотивована АГТ млин.

1658. Замлúнський – х., Др. Iснував у I трет. XX ст. бiля с. Михалкiвцi. Імовірно, локативна н., мотивована АГТ млин.

1659. Замок – ур. біля колишнього с. Лоївці (Нв), у якому знайдено залишки трипільських пос. [І. С. Винокур]. В основі н. – ГТ замок зі значенням „укріплене житло феодала” [СУМ].

1660. Заморóчення – с., Шп, Грщ. Варіанти н.: Zomorinky (1696), Zomorinki (1701), х. Замороченіе (1855), Замороченье (1899), Замороченне (1926), Заморочення (1946). За С. Д. Бабишиним, у н. пос. відбито наслідки феодально-кріпосницького гніту (заморока – „клопіт”). Пор.: заморочувати – „позбавляти кого-небудь здатності правильно, розумно діяти, думати; дурити, обмовлювати” [СУМ]. На нашу думку, перший варіант н. – родовий ойконім; пор., ос. н. Заморенко (1545); наступна трансформація н., можливо, пов’язана із вказаним дієсловом.

1661. Замрúка – потік, п. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Цівківці (Нв). Етимологія н. невідома. Можливо, в н. знайшли відображення особливості течії – повільної, завмираючої серед трав.

1662. Зáмчесько – х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гатна. Локативна відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ замчисько, замчище зі значенням „місце, де був замок; руїни замку” [Б. Д. Грінченко].

1663. Зáмчисько – с., Кр. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Медці, до якого було приєднане у 1939 р. Варіанти н.: Замчиско (1911), Замчисько (1926). Н. – див. № 1662.

1664. Замчисько – гора біля с. Кутківці (Чм), на якій знайдено залишки давньоруського городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1665. Замчисько– ур. біля с. Глядки (Др.). Замчиськом називали залишки фортеці, зруйнованої Б. Хмельницьким [М. В. Симашкевич]. Н. – див. № 1662.

1666. Замчисько – ур. біля с. Женишківці (Вн), у якому знайдено залишки городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1667. Замчисько – ур. біля с. Завадинці (Гр), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1668. Замчисько – ур. біля с. Калюсик (Вн), у якому знайдено залишки городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1669. Замчисько – ур. біля с. Копистин (Хм), у якому знайдено залишки скіфського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1670. Замчисько – ур. біля с. Кудинка (Лт), у якому знайдено залишки давнього городища – імовірно, літописного м. Кудин [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1671. Замчисько– ур. біля с. Пилявка (Сс), у якому знайдено залишки давнього городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1672. Замчисько – ур. біля с. Проскурівка (Ям), у якому знайдено залишки давньоруського городища [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1673. Замчище – ур. біля с. Терешівці (Хм), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 1662.

1674. Занóси– посілок, Др. Як н. п. зареєстрований на поч. ХІХ ст. біля с. Божиківці. Детальніші відомості відсутні. Мотивація н. невідома. Можливо, відмікротопонімна н., мотивована дієсловом заносити – „замітати снігом, піском тощо” [Б. Д. Грінченко].

1675. Западúнці – с., Кр, Зап. Варіанти н.: Žapadyňcže (1517), Заводинцы (Западинцы) (1534), Западинцы (1618), Žapodňice (1890), Западинці (1926). Локативна н., в основі якої – найменування мешканців: западинці – „мешканці западини”; пор. ГТ запáдина – „глибокий крутий яр; долина між двома горами; низьке місце, понижена місцевість; кругла чи овальна полога котловина; мокра заболочена низина” [СУМ]. С. було засноване у глибоких западинах густого лісу [Зоря комунізму. – 1970. – 13 серпня]. Див. також ос. н. Запада.

Предыдущая 14 15 16 17 18 19 202122 23 24 25 26 27 28 29 Следующая