ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 11 страница

Предыдущая 7 8 9 10 11 12 131415 16 17 18 19 20 21 22 Следующая

869. Гвардíйський райóн – адміністративно-територіальна одиниця, яка існувала у 1923–1931 та 1939–1957 рр. Центр – с. Гвардійське (Хм.). У складі району в різні роки нараховувалося: 23 сільрада та 63 н. п. (1926 – Фельштинський район), 22 сільради та 24 н. п. (1946). Загальна площа становила 800 кв. км. Н. складається з ад’єктоніма і АГТ район (див. № 49).

870. Гелéтина– с., Км, Дрв. Існує з 20-х рр. ХХ ст. Варіанти н.: прис. Гелетина (1926), Галетина (1946). Посесивна відантропонімна н.

871. Гелетина – ур. біля с. Гуцули (Км), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Відойконімна н.

872. Гелéтинці– с., Хм, Гел. Варіанти н.: Rakowcze (1569), Zeletince (1630–1650), Rakowce seu Gieletynce (1679), w Reletyncach (1765), Gieletynce Wielkie (1787), Gelietynce (1789), Гелатинцы (1800), Гелетинцы (1805), Гелятинцы (1855), Гелетинцы Большие (1893), Великі Гелетинці (1926), Гелетинці (1946). За переказами, тут був табір семиградського князя Ракочі, пізніше – замок під н. Ракочі. На нашу думку, в основі першої н. – ос. н. Рак; пор. Рак (1088), Рачко (1495). Сучасна н. – відантропонімна посесивна; див. Jan Geleta (XVI ст). Н. ускладнювалася квалітативним прикметником.

873. Гелякíв– ліс. ст., Хм. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відантропонімна посесивна н.

874. Генерáлка – х., Шп. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Посесивна н., мотивована антропонімом; пор. ос. н. Генерал (1598).

875. Геóргіївської Цéркви – ур., Пл. Як н. п. зареєстроване у 1911 р. Ойконім вказує на належність земель церкві.

876. Герáзівка – х., Сл. Як н. п. Геразовка зареєстрований у 1899 р. Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Геразъ (1415).

877. Герасімчукá –х., Вн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Великий Олександрів. Генітивна посесивна н.

878. Гéрмана – х., Сл. Існував у ХІХ – на поч. XX ст. Н. – див. № 877.

879. Гéрцій – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Клинини. Відантропонімна посесивна н.; пор. також герць – „окремі сутички, двобої перед боєм” [Б. Д. Грінченко].

880. Гетманчукá – х., Вл. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Щаснівка у 1926 р. Н. – див. № 877.

881. Гúка– х., Гр. Існував у І трет. ХХ ст. біля м. Городок. Н. – див. № 877.

882. Гілéць – х., Сл. Існував у І трет. ХХ ст. біля х. Рудня у 1926 р. Можливо, н. мотивована антропонімом.

883. Гірчúчна– с., Дн, Гір. Відоме з 1518 р під н. Гірчичани [ІМІС]. Варіанти н.: Горчичаны, Орчичаны, Гурчичаны, Горчична (XVII–XVIII ст.) w Gorczyczny (1765), Горчина (1800), Горчично (1862), Горчишно (1884), Горчичано (1914), Горчичная (1956), Гірчична (1965). Етимологічні гіпотези: 1) н. вказує на злиденне („гірке”) життя селян; 2) трансформоване горчешня – біля с. є поле, де знаходяться залишки печей, у яких випалювали посуд; 3) біля с. знаходяться долини, вкриті гірчаком [В. С. Прокопчук]; 4) від флоролексеми гірчиця [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, імовірніше, що н. відантропонімна; пор. ос. н. Goracz (1479).

884. Глибéцький – х., Вл. Як н. п. Глибецкій зареєстрований у 1899 р. Можливо, відантропонімна посесивна н.

885. Глúбівка– с., Нв, Крж. Відоме із XVI ст. [Наддністрянська правда. – 1965. – № 37]. Варіанти н.: Clębowka (1784), Clęmbowka (1787), Глембовка (1800), д. Прис. Глимбовка (1862), Глимбовка (1898), Глимбівка (1926), Глембівка (1938), Глибівка (1946), Глыбовка (1956). Колишня н. – відантропонімна посесивна, див. поміщики Глембоцькі [В. К. Гульдман]. Сучасна н. – трансформований варіант колишньої, одночасно вона має локативне забарвлення [С. Д. Бабишин]; пор. ГТ глибинка – „глибокий яр”; „віддалений від чого-небудь пункт” [СУМ].

886. Глибока – балка; знаходиться біля с. Нагоряни (Км). Варіант н.: Глібока [СГУ]. Н. – квалітативний субстантивований прикметник.

887. Глибока – р., п. Смотричу л. Дністра; протікає через н. п. Карачківці (Чм). Варіант н.: Glemboka, Glęboka, Czarna [СГУ]. Н. – див. № 886. Паралельна н. мотивована найменуванням суміжного с. Черче (Чорна).

888. Глибо́ка Доли́на – р., п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Радошівка (Із). Варіант н.: Глубокая Долина [СГУ]. Н.-сл.-сп. характеризує особливості навколишнього ландшафту.

889. Глибока Долина – ур. біля с. Нагоряни (Км), у якому знайдено залишки давньоруського пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 888.

890. Глибочáнське– с., Лт. Існувало у І пол. ХХ ст., приєднане до с. Подільське. Варіанти н.: х. Глибока (1926), х. Глибочанський (1956), Глибочанське (1960). Н. мотивована прикметником глибокий (див. також № 885).

891. Глибочиця – ур. біля с. Велика Кужелева (Дн), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Квалітативна відприкметникова н.

892. Глибочо́к– потік, л. Ушиці л. Дністра; протікає через с. Іванівка, Глибочок (Нв). Варіанти н.: Glęboczyk, Глембо(чекъ), Глубочек [СГУ]. Довжина – 22 км [КРВУ]. Місцеві жителі називають потік Глібочок (від назви сусіднього села Глібів). Імовірніше, що н. поселення мотивована гідронімом, який, у свою чергу, утворений від квалітативного прикметника шляхом його суфіксації (див. також № 894).

893. Глибочо́к – р., л. Хомори п. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає в Пл, устя – біля с. Глибочок на Житомирщині. Варіанти н.: Глубочекъ, Глибочекъ [СГУ]. Довжина – 14 км [КРВУ]. Квалітативна відприкметникова суфіксальна н.

894. Глибочóк– с., Нв, Кап. Відоме із XVI ст. Варіанти н.: Hluboczek (1661), Lubaczow (1775), Glęboczek (1784), Глубочек (1800), Глембочек (1855), Гленбочек (1862), д. Глебочек, Глубочек (1889), Глибочок (1926), Глібочок (1938), Глибочек (1956). Локативна н., мотивована прикметником глибокий: с. розташоване у глибокому яру [С. Д. Бабишин]. На нашу думку, відгідронімна н. (див. № 892).

895. Глúнисько– ліс. ст., Яр. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ глинисько, синонімічний до глинище зі значенням „місце, яма, звідки беруть глину” [Б. Д. Грінченко].

896. Глинисько – ур. біля с. Кормильча (Чм), у якому знайдено залишки давнього пос. [І. С. Винокур]. Н. – див. № 895.

897. Глúнище – ур., Шп. Існувало як н. п. у ХІХ ст. біля с. Климентовичі. Локативна відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ глинище (див. № 895).

898. Гли́нничка – п. Жарихи л. Корчика л. Случі п. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через н. п. Головлі, Нижні Головлі, Хоросток, Ганнопіль, Глинники (Сл) [СГУ]. Відойконімна н. з додатковим квалітативним змістом: можливо, р. має глинисте дно (див. також № 901).

899. Глúнки – д., Пл. Пос. існувало як н. п. Глинки у XIX – на поч. XX ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – апелятив глинка зі значенням „біла глина, що використовується для виготовлення фарфорових та фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості” (С. Д. Бабишин).

900. Глúнки – ур., Шп. Існувало н. п. у І трет. ХХ ст. Н. – див. № 899.

901. Глúнники – с., Сл, Ган. Відоме з 1629 р. [О. І. Баранович]. Варіанти н.: Hlinniki (1761), Глинки (1855), Glinice (1882), Глинники (1899). Родова відантропонімна н.; пор. ос. н. Глина, Глинкa (1613).

902. Глúнська лісовá контóра – ліс. контора, Пл. Як н. п. зареєстрована у 1899 р. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма і АГТ.

903. Глíбів– с., Нв, Глі. Варіанти н.: Hlebow (1493), Глебов (1530), Hlibow (1546), Hliebow (1565), Chlibow (1729), Глібів (1926). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Гліб (887).

904. Глібівський став– став на р. Глибочок біля с. Глібів (Нв). Н.-сл.-сп., складається з ад’єктоніма та ГТ.

905. Глíбки – с., Кр, Глб. Варіанти н.: Hlebowcze (Глебовецъ) (1517), Глибки (1618), Hlibki (1789), Глібки (1946). За переказами, с. раніше називалось Селище (після татарського розорення ХV ст. мешканці оселилися біля глибокої впадини та озера [М. І. Теодорович] ). Зараз біля с. є ур. Селисько, у якому знайдено залишки пос. ХVІ–ХVІІ ст., можливо, це колишнє с. Селище [І. С. Винокур]. За Ю. Гжимайлом, с. виникло у глибокому яру, але внаслідок розширення ерозійних процесів жителі залишили яри і поселилися над глибокими долинами, зберігши н. На нашу думку, н. родова; пор. ос. н. Гліб (887). Колишня н. – ойконіміз. АГТ селище зі значенням „поселення; місце, де було село” [С. Д. Бабишин].

906. Глібока – струмок, л. Калюсу л. Дністра; протікає у с. Браїлівка (Нв). Н. – субстантивований прикметник квалітативного характеру (у діалектному варіанті), який вказує на характерні особливості рельєфу.

907. Глíнських – х., Сл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля х. Рудня. Варіанти н.: Глинскаго (1899), Глінських (1926). Генітивна посесивна н.

908. Глýшківці –с., Яр, Глу. У серед. ХІХ ст. – вол. ц. Варіанти н.: Gluschkowcze (1493), Hluskowcze (1530), Глушковцы (1542), Cluszkowce (1765), Глушківці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) н. мотивована зоолексемою глухар [С. Д. Бабишин]; 2) н. мотивована ГТ глуш, глушка зі значенням „листяний ліс”, „густо заросле місце” [Б. Д. Грінченко]. На нашу думку, н. відантропонімна посесивна; пор. ос. н. Глушко (1536), Глух (1444), Глуша (1115).

909. Глушковéцьке – с., Яр, Глу. Існує з ХХ ст. Варіанти н.: х. Місюрівка (1926), х. Глушковецький (1956), Глушковецьке (1960), Глушковецкое (1979). Колишня н. – відантропонімна посесивна (див. також ур. Мисюра [І. С. Винокур] ). В основі сучасної н. – ад’єктонім.

910. Глядки – с., Вл, Чер. Відоме з 1568 р. [В. М. Симашкевич]. Варіанти н.: Hladki (1612), Hladkie (1787), Глядли (1800), Гладки (1805), Глядки (1862). Відантропонімна родова н.; пор. ос. н. рос. Глядков А. (1565). Див. також глядка – „рослина Aster” [Б. Д. Грінченко].

911. Гнадюкú – ур., Пл. Існувало як н. п. у ХІХ ст. біля с. Котюржинці. Відантропонімна н., мотивована ос. н. Гнадюк.

912. Гнáтівці –с., Хм, Гна. Варіанти н.: Ihnathowcze (1493), Игнатовцы (1530), Ignatowcze (1575), Ihnatowce (1661), Ichnatowce (1784), Игнатневцы (1800), Гнатівні (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Ihnat (1413); поміщики Ігнатовські (АЮЗР), Tomasz Ichnatowskiy (1784).

913. Гнатки – с., Ск, Врд. Варіанти н.: Игнатки (1618), Игнатка (1820), Ignatki (1882), Гнатки (1926). Родова н.; пор. ос. н. Гнат, Игнат.

914. Гнатовина – гора у Товтрах, біля с. Привороття Друге (Км). На горі – Блажкове городище, можливо, побудоване скіфами [Т. Сис]. Оронім – суфіксальний відантропонімний дериват. Друга н. складається із присвійного прикметника та ГТ зі значенням „залишки стародавнього м.”.

915. Гнатóвина– ліс. ст., Дн. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Колишня н. місцевості – Блажкове городище, зараз – Гнатовина, або Кармалюкова гора [Радянське Поділля. – 1970. – № 39]. Відмікротопонімна н. (див. № 914).

916. Гнатóвського (Садиби) – окреме господарство, Сс. Існувало у І трет. ХХ ст. біля с. Івки. Дві паралельні н.: прізвище власника у формі родового відмінка однини та ойконімізований апелятив.

917. Гнатюкá – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Колки. Генітивна посесивна н.

918. Гнатюкá (Довгий міст) – х., Яр. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Лугове. Дві паралельні н.: генітивна посесивна та відмікротопонімна локативна.

919. Гнатюкá луг (Гнатюкíв луг) – х., Км. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Гораївка. Відмікротопонімні н. із посесивним значенням.

920. Гначкá – х., Тф. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Базалія. Н. – див. № 917.

921. Гнила – р., п. Бужка л. Південного Бугу (Хм); протікає через с. Тиранівка, Терешівці (Хм), Ярославка (Лт). Див. також – р. Без назви, довжиною 17 км [КРВУ]. Квалітативна відприкметникова н.

922. Гнилий Кут – ур. біля м. Городок (Гр), у якому знайдено залишки давніх пос. [І. С. Винокур]. Н.-сл.-сп. складається із прикметника зі значенням „застояний, затхлий, несвіжий (про воду, водойми)” та ГТ кут зі значенням „частина якої-небудь території. місцевості” [СУМ].

923. Гнилúй луг – ур., Пл. Існувало як н. п. у ХІХ ст. Н. складається із квалітативного прикметника та ГТ луг зі значенням „низовина, що заросла травою або лісом; низовина біля річки” [Т. А. Марусенко].

924. Гнили́й Потік – струмок; протікав у м. Кам’янець-Подільський. Варіант н.: Гнилой Потокъ [СГУ]. Квалітативна н.-сл.-сп., до складу якої входить прикметник і ГТ „потік – річка (переважно невелика), струмок із стрімкою течією; бурчак” [СУМ].

925. Гнили́й Рів – р., п. Вілії л. Горині п. Прип’яті п. Дніпра; протікає через с. Комини, Білотин (Сл), біля м. Нетішин. Варіанти н.: Гнилой Ровъ, Гнилий Ріг. Довжина – 28 км [КРВУ]. Н.-сл.-сп., до складу якої входить ГТ рів – „довга, глибока канава, розмита водою або викопана в землі, траншея”; ріг – „місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета; сторона, край чого-небудь; те саме, що мис” [СУМ].

926. Гнилúця – ур., Із. Існувало у XIX – на поч. XX ст. Відмікротопонімна н., в основі якої – ГТ гнилиця зі значенням „грузьке болото з іржавою водою, лісове болото, заболочена низовина” [Т. А. Марусенко]. Пор. також ос. н. Гнилица (1586) та гнилиця – „дика груша” [Б. Д. Грінченко].

927. Гнилúща – х., Бл. Існував у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Гнилица (1899), Гнилища (1911). Відмікротопонімна н. (варіант н. – див. № 926).

928. Гниловóди– с., Дн. Відоме з 1598 р. [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. У 1967 р. приєднане до с. Слобідка-Рахнівська. Варіанти н.: Гниловоды (1855), Гниводи (1889), Гниловоди (1926). Відгідронімна н., див. р. Гниловодка [Є. І. Сіцінський, М. І. Яворський]. Пор. також ГТ гниловід, гниловоди – „гниле, заросле болото; стояча вода” [Б. Д. Грінченко].

929. Гнилякú– с., Км. Відоме з кін. ХІХ ст. як ур. Гниляки, у 50-х рр. ХХ ст. приєднане до с. Пожарниця. Відмікротопонімна н.; пор. гниляк – „рослина, що зогнила” [Б. Д. Грінченко].

930. Гнилячка – ур. біля с. Кривчани (Км), у якому знайдено залишки трипільського пос. [І. С. Винокур]. Відприкметникова квалітативна н.

931. Гнійнúчка – д., Із. Існувала у ХІХ – І чверті ХХ ст. біля с. Поліське. Варіанти н.: Гнойнищина (1899), Гнойничка (1906), Гнійничка (1926). Відойконімна демінутивна н. (див. № 3647).

932. Говúрня– х., Др. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Загінці. Мотивація н. невідома.

933. Говíрка –р., п. Жвану, л. Дністра. Те саме, що й Батіг (див. № 126). Відойконімна н.: протікає через с. Говори (Вн).

934. Гóвори – вис., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Ставчинці. За припущенням І. С. Винокура, це залишки давнього м. Говори, спаленого татарами; пізніше тут було ур. Говори. Н. колишнього поселення родова; пор. ос. н. Говор (ХV ст., 1664), а сучасного – трансойконімна.

935. Гóвори – с., Вн, Гов. Засноване у ІІ пол. XVІ ст. [ІМІС]. Варіанти н.: Hawary (1630–1350), Howory (1661), Говоры (1805), Говори (1925). За даними краєзнавців, н. відгідронімна [Радянське Поділля. – 1986. – № 198], див. р. Говірка (№ 933). На нашу думку, н. родова (див. № 934).

936. Гóвори – с., Кр, Глб. Варіанти н.: х. Говоры (1855), Говори (1925). Відантропонімна родова н. (див. № 934).

937. Говориське – ур. біля с. Копачівка Друга (Вл), у якому знайдено залишки селища ХVІ ст. [І. С. Винокур]. Н. – субстантивований ад’єктонім (раніше тут існувало пос. Овори (1596), Говори (1617), спалене татарами [М. В. Симашкевич] ).

938. Говорівський – сінокіс. Зафіксований у 1884 р. біля с. Копачівка (Вл.). Н. – субстантивований ад’єктонім [М. В. Симашкевич].

939. Гóворівський парк– парк, розташований в с. Говори (Вн). Заснований у ХІХ ст. Площа – 9,9 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

940. Гóголі– с., Вн, Жен. Варіанти н.: Hoholij (1630–1650), Hohole (1784), Гоголи (1805), Гоголі (1926). С. Д. Бабишин виводить н. від зоолексеми гоголь – „різновид качок”. На нашу думку, н. родова; пор. ос. н. Хохол (1420), рос. Гоголь (1143).

941. Гожéна– х., Нв. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Куча. Мотивація н. невідома.

942. Гóле Болóто – х., Сл. Як н. п. зареєстрований у 1926 р. біля с. Довжки. Відмікротопонімна н., в основі якої – квалітативний прикметник та ГТ.

943. Голенúщеве– с., Лт, Глн. Варіанти н.: Holenyschczow (1493), Голенищов (1530), Holienisczow (1565), Oleni (1630–1650), Holeniszczow (1668), Holeniszczt (1784), Голенищев (1805), Голенищи (поч. ХІХ ст.), Голенищево (Голенищів) (1926), Голонищеве (1946), Голонищево (1956), Голенищеве (1967). Відантропонімна посесивна н. (див. № 944).

944. Голенúщеве– с., Чм, Глн. У кінці XVI ст. спалене татарами і відновлене у 30-х рр. XVII ст. [Нове життя. – 1974. – № 82]. Варіанти н.: Holenyschczow (1493), Голенищов (1530), Holeniszczow (1661), w Holeniszczach (1765), Olenicze (1787), Голенищева (1800), Голенищев (1805), Голениска (поч. ХІХ ст.), Голенищево (1862), Голенищеве (1884), Гленіщево (1926). Відмікротопонімна н., в основі якої – н. ур., яка відбивала особливості місцевості, вільної від лісових і чагарникових зарослів [Нове життя. – 1974. – № 82]. На нашу думку, відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. рос. Голенище, В. А. Голенище Кутузов (ІІ пол. XV ст.).

945. Гóлики – с., Сл, Вар. Варіанти н.: Голики (1629), Holiki (1889). На нашу думку, родова н.; пор. ос. н. Голекъ (1052), Голик (1696). Див. також ГТ голик – „вершина хребта; чиста безліса місцевість, поляна в лісі, відкрите місце на болоті” [Е. М. Мурзаєв].

946. Голúнського– х., Хм. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Доброгорща. Генітивна посесивна н.

947. Гóлишівці – с., Сл. Існувало у ХІХ – І трет. ХХ ст. Варіанти н.: Голышва (1855), Голышевцы (1899), Голишівці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Голешъ (1115), Голышевъ (1495).

948. Голкóвського – х., Вл. Зареєстований у 1926 р. біля с. Кржачки (Кущівка). Н. – див. № 946.

949. Голова́ –р., п. Жарнівки л. Дністра. Те саме, що й Вільшанка (див. 707). Н. наведено помилково (можливо, під впливом н. Талова).

950. Головáцьких – х., Пл. Існував у ХІХ – на поч. ХХ ст. Варіанти н.: Гловацкихъ (1899), Головацкихъ (1911). В основі н. – прізвище власників у формі родового відмінка множини.

951. Головачíвка– с., Хм. Існував у XVІІI–ХІХ ст. біля с. Пирогівці. Варіанти н.: Glowaczowka (1784), Holowaczowka (1820), д. Головачевка (1862). Відантропонімна посесивна н.; пор. ос. н. Голова, Головач (1491).

952. Головинéцький – х., Вл. Існував як х. Головинецкий у ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Авратин. Можливо, в основі н. – прізвище власника.

953. Голóвлі – с., Сл, Глв. Відоме із XVI ст. Варіанти н.: Голобли (1602), Holowni (1789), Головни (1816), Головня (ХІХ ст.), Головля (1857), Головли (1911), Головлі (1926), Головлі Українські (1946). Імовірно, родова н. з кількома фонетичними варіантами, в основі якої ос. н. Головня (1569), Голобут(д), Holobuth (1470). Пор. також голоблі – „жердини, прикріплені кінцями до передньої частини воза, саней, у які запрягають коней” [Б. Д. Грінченко]; головень – „прісноводна риба родини коропових” [СУМ]; головниця – „заглиблення в скелі” [Т. А. Марусенко]. Н. ускладнювалася відетнонімним прикметником.

954. Головнúй– фільварок, Дн. Існував у І трет. ХХ ст. біля с. Кривчик. Квалітативна н.

955. Голóвчинський– х., Лт. Існував у ІІ пол. ХІХ – І трет. ХХ ст. біля с. Головчинці. Варіанти н.: прис. Головчинцы (1862), х. Головчинський (1926). Відойконімна локативна н.

956. Голóвчинці –с., Лт, Тре. Варіанти н.: Головчинцы (1530), Holowczincze (1564), Holoczynce (1630–1650), Holowczynce (1661), Olowczincze (1701), Olofzinze (1769), Головчинці (1926). Патронімічна н.; пор. ос. н. Головка (1429), Голова, Головчик (1491).

957. Гóлоди – х., Із. Існував на поч. ХХ ст. як Голоды. Можливо, відантропонімна н.; пор. ос. н. Голодъ (1654).

958. Голозубинéцький парк– парк, розташований на південно-західному схилі гори біля с. Голозубинці (Дн). Закладений у серед. ХVІІI ст. (за іншими даними, – у 1820 р. поміщицею Антоніною Красинською [І. Байдак] ). Площа – 21 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

959. Голозýбинці– с., Дн, Гол. Варіанти н.: Holozubowicze (1469), Holozubyncze (1530), Голозубинцы (1542), Holozubincze (1565), Holozubince (1661), w Holozobincach (1765), Голозудинцы (1914), Голозубинці (1926). Етимологічні гіпотези: 1) емоційно-експресивна н. із згрубілим значенням [С. Д. Бабишин]; 2) пагорб, де оселилися першопоселенці, був вкритий густим лісом і був схожий на зуби [В. С. Прокопчук]. На нашу думку, патронімічна н.: пос. засноване Голозубом; пор. ос. н. Голозуб (1495).

960. Голóсків– с., Км, Глс. У XVІІ–XVІІІ ст. поряд існувало два поселення – Старий і Новий Голосків [С. Д. Бабишин], проте документально це не підтверджено. Варіанти н.: Голосков (1440), Holoszkow (1493), Holoskow (1530), Голосково (1862), Голосків (1926). За переказами, колишня н. – Голі скелі, звідси й Голосків. Імовірніше, що н. відантропонімна посесивна, мотивована ос. н. Голоско [С. Д. Бабишин].

961. Гóлóсків– с., Лт, Глс. Варіанти н.: Oloszkow (1493), Голосков (1530), Holoskow (1630–1650), Голосково (1862), Голоскова (1918), Голосків (1926). За переказами, с. було сторожовим пунктом, з якого подавався сигнал („голос”) для всіх сусідніх поселень під час нападу ворогів; [ІМІС]. Імовірніше – див. № 960.

962. Голóсківська дáча– ліс. ст., Км. Як н. п. зареєстрована у 1926 р. Локативно-квалітативна н. (ад’єктонім та АГТ).

963. Голóсківський парк– парк, розташований у с. Голосків. (Км). Заснований у ХІХ ст. Площа – 9 га [ППХ]. Н.-сл.-сп. складається з ад’єктоніма та ГТ.

964. Голóсківський парк– парк. Розташований у с. Голосків (Км). Заснований у ХІХ ст. Площа – 3,7 га [ППХ]. Н. – див. № 963.

Предыдущая 7 8 9 10 11 12 131415 16 17 18 19 20 21 22 Следующая