 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Орієнтуючі тексти (Довідково-пошуковий апарат книги)
До орієнтуючих текстів безпосередньо належать: зміст, допоміжні покажчики до змісту книги та колонтитули з їх непростою внутрішньою диференціацією. Щодо змісту книги, то тут вживається (переважно в російській літературі) два терміни: "зміст" і "оглав" (оглавление"). В українському книговиданні вживається єдиний термін - "зміст". Основним функціональним призначенням змісту є орієнтовно-пошукове завдання - спростити та прискорити пошук складових частин книги (глав, параграфів, статей, оповідань, приміток, бібліографічних посилань тощо). Крім того, зміст виконує ще дві додаткові функції: 1. Інформаційно-пояснювальну - дати читачеві загальне уявлення про зміст і структуру видання, підготувати його тим самим до читання чи вибору матеріалу, допомогти відновити в пам'яті прочитане під час перерви в читанні; 2. Рекламно-пропагандистську — привабити читача, викликати у нього інтерес до книжки, яку він продивляється, бажання прочитати її. Тобто, спонукати його купити книгу або взяти її в бібліотеці. Зміст, що не повністю відповідає всім цим завданням, знижує функціональні якості видання: уповільнюється пошук структур- них частин, ускладнюється підготовка до читання та вибір матеріалу для ненаскрізного читання, довшає шлях книги до читача. Образно кажучи, зміст - це вітрина книги: по ньому споживач має побачити все основне, що є у тексті книги. Допоміжні покажчики до змісту видань - це упорядкований (найчастіше в алфавітному порядку) перелік об'єктів тексту: предметів, імен, назв, формул і т. д. і позначень їх місця на сторінках видання, завдяки чому можна швидко знаходити відомості про названі вище об'єкти, коли необхідна довідка чи вибіркове читання книги. Допоміжні покажчики виконують дві основні функції: 1. Довідково-пошукову — допомагають швидко знаходити в книзі відомості про предмет, особу та інше, що цікавить читача. 2. Довідково-орієнтовну - повідомляє, про які теми, предмети, особи тощо можна знайти інформацію в даній книзі. Крім того, вони корисні і для критичної оцінки книги: допомагають авторам і редакторам виявити не помічені раніше протиріччя, невиправдані повтори, пропуски, а також ліквідувати різнобій в термінології. Коли на сторінках книги розпорошені об'єкти, відомості про які може розшукувати читач, покажчики завжди будуть корисними. Найперше вони потрібні у таких за цільовим призначенням виданнях: 1. Наукові, що потребують значної кількості допоміжних покажчиків, які будуть потрібні при аналітичній та синтетичній розробці наукової проблематики; 2. Науково-популярні, в тому числі і для дітей, оскільки до них читач повторно звертається за довідками, а "зміст" не завжди може скоротити час пошуку; 3. Виробничо-практичні, тому що фахівці постійно звертаються до них за довідками з професійних питань, а внутрішньо-текстові виділення не завжди входять до "змісту"; 4. Нормативні, оскільки одна назва не дає можливості швидко знайти необхідний нормативний документ, а особливо уточнення та доповнення до нього, які можуть розміщуватись в різних місцях тексту; 5. Навчальні, оскільки відомості про різні аспекти одного предмета розміщують у різних місцях; Низовий М.А. Вступ до книгознавства 6. Довідкові, особливо при їх алфавітній побудові, де, наприк лад, систематичний покажчик вкрай необхідний; 7. Літературно-художні, особливо в збірниках крилатих вис ловів, афоризмів, приказок та прислів'їв, які переважно читают вибірково. Отже, особливості матеріалу книги й характер її використанн визначають потребу і кількість в ній допоміжних покажчиків. Дл того, щоб краще орієнтуватися в них, потрібно мати на увазі, щ покажчики поділяються на окремі види за об'єктами пошуку, з принципом розташування рубрик, за способом аналізу матеріалі видання, за повнотою наведення об'єктів пошуку і т. д. За об'єктами пошуку розрізняють такі покажчики: предметні, тематичні, ключових слів, назв, іменні та ін.; за принципом розташування рубрик — алфавітні, систематичні, хронологічні, нумераційні; за способом аналізу матеріалів видання - формальні (складен' на основі формальної згадки об'єктів пошуку у виданні) та змістовні (коли фрагмент тексту відображається незалежно від того, згадується об'єкт пошуку у тексті чи тільки припускається); за повнотою наведення об'єктів пошуку — повні та вибіркові (що відображають об'єкти, що найбільше потрібні читачеві за призначенням видання та характером його використання). Перелік класифікаційних різновидів допоміжних покажчиків можна продовжити. Однак, слід мати на увазі, що кожен покажчик може включати до свого складу низку або й всі вище перелічені ознаки. Наприклад, предметний покажчик є однооб'єкт-ним, а за принципом розташування рубрик може бути алфавітним або систематичним, за способом аналізу тексту — формальним або змістовним, за повнотою наведення об'єктів пошуку — повним або вибірковим і т. д. Так що проблема полягає не в тому, щоб у кожній книзі було якомога більше допоміжних покажчиків, а в тому, щоб подати саме ті (або той) покажчики, які б найбільш повно розкривали зміст видання відповідно до його цільового і читацького призначення. Колонтитули - це довідковий рядок над текстом сторінки (інколи збоку від нього, інколи під ним), який сповіщає про його (тексту) зміст: Тема 6. Апарат книги • у моновиданні - до якого підрозділу (напр., параграфу) якого розділу (напр., глави) ця сторінка відноситься і, відповідно, яку тему всередині більшої теми висвітлює; • в збірнику — який твір якого автора на ній надруковано; • в словнику, енциклопедії - які заголовні слова або на яку початкову літеру або початковий склад заголовні слова розміщені на сторінці. Бути пошуковим інструментом - перше і головне призначення колонтитулів. В побудованих за абеткою словниках та енциклопедіях вони часто є єдиним пошуковим інструментом. У складних за композицією і структурою виданнях, з багатоступеневою рубрикацією (частини, розділи, глави, параграфи) колонтитули дозволяють, практично не відриваючись від тексту, дізнатись, яке місце текст, що читається, займає у виданні (частиною якого параграфу або глави, в який підрозділ входить), а в збірниках статей чи інших творів — увесь час бачити, як сформульовано заголовок твору, що читається, і хто його автор (не потрібно переривати читання і зазирати для довідки у зміст або шукати початкову сторінку твору). Крім того, у моновиданнях при попередньому його перегляді колонтитули допомагають краще підготуватися до читання, орієнтуючи в темах і структурі твору. І в тому і в іншому випадках колонтитул виконує інформаційно-орієнтуюче завдання. У виданнях творів з нумераційними, графічними та німими заголовками підрозділів (заголовок без слів: проміжковий рядок, спуск, кінцевий проміжок та ін.) завдяки колонтитулам, що визначають тему цих підрозділів або тексту на сторінці, читач краще розуміє текст і швидко знаходить потрібний матеріал, не вчитуючись в текст. У даному випадку інформаційно-орієнтуюче завдання переплітається з пошуковим. Як пошуковий інструмент колонтитули потрібні в першу чергу у довідкових виданнях та у виданнях інших видів, до яких будуть постійно звертатись за довідками чи вибіркового читання. Як інформаційно-орієнтуюче довідково-допоміжний засіб колонтитул корисний у виданнях з багатоступеневою рубрикацією, а також з нумераційними, графічними та німими заголовками. За мінливістю протягом видання розрізняють:
Низовий М.А. Вступ до книгознавства Тема 6. Апарат книги
1. 2. Перемінний колонтитул (змінюється протягом видання за тим чи іншим принципом - з початком кожного нового підрозділу, з початком нової сторінки, нового розвороту та ін.). За об'єктом змісту, який колонтитули відображають, перемінний колонтитул буває або рубрикаційним (відображає заголовки рубрик чи заголовки творів), або текстовим (відображає теми тексту сторінки). І рубрикаційний, і текстовий колонтитули, в залежності від принципу зміни протягом видання, поділяються на змінні (змінюються від сторінки до сторінки або від розвороту до розвороту безперервно) і переривчасті (змінюються лише з початком нової рубрики тієї ж значущості, що й та, заголовок якої винесено в колонтитул). Серед переривчастих рубрикаційних за числом відображених ступенів рубрикації розрізняються одноступеневі (в колонтитул винесені заголовки лише одного ступеня, наприклад, глав); двох-ступеневі (в колонтитулі заголовки двох ступенів, наприклад, зліва - глав, а справа - параграфів); трьохступеневі (з заголовків трьох ступенів, наприклад, зліва — частин і глав, справа - параграфів) і т. д. За місцем на розвороті розрізняють лівий колонтитул (на лівій, парній сторінці) і правий (на правій, непарній сторінці); за місцем на полосі - верхній (над текстом сторінки, боковий (збоку від тексту сторінки, на її боковому зовнішньому полі), нижній (під текстом сторінки, в рядку з нижньою колонцифрою), обкладний -врізаний в текст полоси зверху або знизу). В цілому, від колонтитулів вимагається, щоб вони: 1. Стисло, але чітко розкривали зміст підрозділу, до якого відноситься сторінка, або зміст самої сторінки; 2. Своєчасно (не рано і не пізно) змінювалися, справа - не раніш ніж через 2-3 сторінки, і не пізніше ніж через 8-Ю сторінок, щоб не „розгубити" потрібної інформації; 3. Включали до свого складу не тільки тематичну частину заголовків, а й інші прийоми розкриття змісту видання (7, 8). |
Постійний колонтитул (єдиний для всього видання, для його частини з основним текстом, для лівих сторінок розвороту);