 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Методика виконання завдання
Загальна потреба в нафтопродуктах визначається як сума необхідних паливно-мастильних матеріалів для тракторних робіт, стаціонарних двигунів, для переїзду тракторів тощо. Потребу в основному паливі на польові, транспортні та інші роботи розраховують в технологічних картах або в комплексних нормативах шляхом множення норми витрат палива на одиницю роботи на весь обсяг робіт. Для спрощення розрахунків можна користуватись також і фактичними витратами ПММ в розрахунку на 1 еталонний гектар за останні 2-3 роки в господарстві. Більш правильним буде метод, коли за вихідні дані беруть нормативні витрати палива на еталонний гектар кожної марки трактора. Планову потребу в паливі для тракторів, комбайнів, приготування вітамінного борошна визначають за цим методом шляхом множення кількості еталонних гектарів, тонн вітамінного борошна і зібраної площі зернозбиральними і іншими самохідними комбайнами на норматив витрат основного палива на еталонний (фізичний по комбайнах) гектар або тонну продукції. Кількість еталонних гектарів слід взяти із попереднього завдання, виробництво вітамінного борошна беруть із завдання 4. Розрахунки виконуються у такій послідовності: перемножуючи нормативи, приведені в таблиці 1, на загальний виробіток по кожній марці трактора (завдання 9 табл. 2, гр. 3) в еталонних гектарах (по комбайнах – у фізичних гектарах), одержують загальну кількість палива, необхідного для виконання всього обсягу робіт. При розрахунках потреби в паливі на виготовлення вітамінного борошна норму витрат на 1 т приймають рівною 80 кг. Використовуючи дані додатку 1, визначають кількість мастильних матеріалів у відсотках до основного палива. При цьому для виготовлення вітамінного борошна потреба в мастильних матеріалах не розраховується. Розрахунки потреби в паливних матеріалах проводяться в таблиці 2. Потреба в паливі для обкатування і ремонту тракторів та інших машин розраховується на основі нормативів витрат ПММ, приведених в додатку 2. Розрахунки виконуються в таблицях 3 і 4. Потреба в нафтопродуктах для переїздів тракторів, комбайнів і доставки машин до місця роботи визначається за нормами їх витрат на одну машину в рік, які склалися в господарстві за попередні 3 роки. У завданні умовно прийнято, що для цієї мети господарству потрібно: дизпалива ‑ 380 ц, пускового бензину – 3 ц, дизмасла – 20 ц, автолу – 4 ц, солідолу – 1 ц, трансмісійного масла – 1 ц. Потребу в ПММ для холостих переїздів можна визначити також на основі норми витрат нафтопродуктів на 1 км. Розрахунки проводяться в таблиці 5. Визначається також кількість ПММ і для інших, переважно земляних робіт, виконуваних бульдозерами і екскаваторами. Потребу в пальному і мастильних матеріалах для цих робіт розраховують також за нормативами. У даному завданні вона складає: дизпалива ‑ 530 ц, пускового бензину – 54 ц, дизмасла – 25 ц, автолу – 10 ц, солідолу – 1,5 ц. Всі дані підсумовуються і записуються в таблицю 9. Розрахунок потреби в мастильних матеріалах для підготовки, зберігання та змащення тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин проводяться в таблицях 6 і 7. Нормативні запаси на кінець року стрічка (0720 табл. 9) визначають, використовуючи нормативи додатку 3, або ж беруть 8,3% річної потреби ПММ. Наявність пального і мастильних матеріалів на початок року (стрічка 0630) беруть по фактичному залишку на початок року. В завданні вона прийнята в розмірі 5% річної потреби ПММ. Потреба в завезенні (стрічка 0650) визначається як різниця між всією потребою, нормативними запасами і наявністю на початок року (стрічка 0650 + 0720 – 0630). Завезення ПММ в плановому році розподіляється по кварталах, виходячи із фактичного його завезення в минулому році з врахуванням намічених їх витрат у відповідності з плановими обсягами і строками виконання робіт. В завданні прийнято завезення палива в % до річної потреби: І кв. – 10%, ІІ – 40%, ІІІ – 40%, ІV кв. – 10%. Загальна вартість палива і мастильних матеріалів, які необхідно завезти в плановому році, визначається за відпускними цінами з врахуванням їх доставки в господарство. Якщо ПММ завозяться централізованим способом, то ціна збільшується тільки на 12,8%, а якщо засобами господарства , то до оптової ціни додаються фактичні витрати господарства на їх доставку (в завданні прийнято 10% від вартості ПММ). В залежності від виду палива ціни на нього бувають різні. В завданні прийняті слідуючі ціни з врахуванням їх доставки в господарство за 1 т: дизпаливо – 9000 грн., бензин – 9500 грн., дизельне масло – 8000 грн., солідол – 9000 грн., трансмісійне масло – 9000 грн., масло індустріальне – 8500 грн. Зведена потреба в нафтопродуктах (табл. 9) визначається на основі розрахунків, проведених в таблицях 2-7. Обчислення загальної вартості ПММ проводиться шляхом множення ціни за 1 ц на кількість завезених нафтопродуктів. У таблиці 9 студенти розраховують для наступних завдань комплексну ціну ПММ. Їх одержують шляхом ділення суми загальної вартості ПММ по всіх видах ПММ на загальну кількість завезених паливно-мастильних матеріалів. Таблиця 1 Розрахунок потреби в основному паливі на обсяг робіт в господарстві
Примітка:норматив витрат палива для самохідних комбайнів розрахований на фізичний (збиральний) гектар. Таблиця 2 Розрахунок потреби в мастильних матеріалах для тракторів і комбайнів
Таблиця 3 Розрахунок потреби в нафтопродуктах для обкатування нових тракторів і комбайнів
Примітка: план завезення тракторів – 15% від наявності тракторів всіх марок, по зернозбиральних комбайнах 15%, інших самохідних комбайнах 15% від наявності в господарстві. Наявність тракторів та комбайнів дана в завданні 10. Таблиця 4 Розрахунок потреби в нафтопродуктах для ремонту тракторів і комбайнів
Таблиця 5 Розрахунок потреби в нафтопродуктах для холостих переїздів тракторів і самохідних комбайнів та доставки сільгоспмашин на поле і з поля
Таблиця 6 Розрахунок потреби в мастильних матеріалах для підготовки і зберігання тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин
Таблиця 7 Розрахунок потреби в мастильних матеріалах для змащення сільськогосподарських машин
Таблиця 8 Зведена потреба в нафтопродуктах (центнерів)
Таблиця 9 Баланс нафтопродуктів
Додаток 1 Нормативи витрат паливо-мастильних матеріалів на технічне обслуговування тракторів, % від витрат основного палива
Додаток 2 Нормативи для визначення потреби в дизельному паливі і бензині на ТО, обкатування і ремонти самохідних машин
Додаток 3 Нормативи потреби в дизельному паливі і бензині на технічне обслуговування і ремонти
Додаток 4 Норми витрат дизельного палива і моторного масла на ремонт і обкатування тракторів і комбайнів, кг
Додаток 5 Приблизні витрати дизельного палива тракторами при різних режимах роботи
Додаток 6 Нормативні запаси нафтопродуктів для тракторів
Примітка: нормативні запаси приймаються в розмірі місячної норми (8,3% від річної потреби). Наявність палива на початок року прийнята в розмірі 5% річної потреби.
ЗАВДАННЯ 12. РОЗРАХУНОК АМОРТИЗАЦІЇ, ВИТРАТ НА ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ І ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА
Мета завдання Опанувати методику розрахунку амортизаційних відрахувань і витрат на ремонти різних видів основних фондів та їх розподіл з метою заповнення відповідних форм виробничо-фінансового плану підприємства. Вихідні дані 1. Потреба в тракторах, комбайнах і сільськогосподарських машинах для виконання запланованого обсягу робіт береться з попередніх завдань, звідти беруть і самі обсяги робіт. 2. Вартість одиниці основних засобів на початок періоду наведено в таблиці 1. Крім того, в кожному господарстві є зерносховища і зерносушарки вартістю 3000 тис. грн., овочесховища вартістю 1200 тис. грн., а в господарствах овоче-молочного напрямку – 2070 тис. грн. Для вирощування розсади та ранніх овочів господарство збудувало теплиці з дерев’яно-металічним каркасом, покриті плівкою, загальною вартістю 160 тис. грн. 3. У додатку 1 наведено норми щорічних відрахувань на поточний ремонт і технічне обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин. Обґрунтування завдання У сільськогосподарському виробництві беруть участь основні і оборотні засоби. Такий поділ обумовлений різною їх участю в процесі господарської діяльності підприємства. Оборотні засоби беруть участь лише в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію, а основні засоби – у сумі щорічних амортизаційних відрахувань. Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (редакція від 22.05.97 р. з наступними змінами і доповненнями в 2003 році) під терміном „Основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податків протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується в зв’язку з фізичним і моральним зносом. Всі основні фонди розподілено на чотири групи. 1 група: будівлі, споруди і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини; 2 група: автомобільний транспорт і вузли до нього; меблі і побутові, оптичні та електромеханічні прилади та інструменти; конторське (офісне) обладнання, пристрої і приладдя до них; 3 група: будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; 4 група: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного обробітку інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Під терміном „амортизація” основних фондів та нематеріальних активів розуміють поступове віднесення витрат (на їх придбання, виготовлення та покращення) на зменшення скоригованого прибутку платника податків в межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування витрачаються: - на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладку і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; - самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; - проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Амортизаційні відрахування визначаються шляхом застосування норм амортизації до залишкової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду, яка розраховується за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), де Б(а) – залишкова вартість групи на початок звітного періоду; Б(а-1) – залишкова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П(а-1) – сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному; В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному; А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за період, що передував звітному. По кожному окремому об’єкту основних фондів групи 1 амортизація нараховується до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об’єкту відноситься до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об’єкту прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення (для нематеріальних активів – аналогічно). Норми амортизації встановлюються у відсотках до залишкової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у таких розмірах (в розрахунку на податковий квартал): Для основних фондів, Для основних фондів, придбаних до 1.01.2004 року: придбаних після 1.01.2004 року: група 1 – 1,25%, група 1 – 2% , група 2 – 6,25%; група 2 – 10%, група 3 – 3,75%; група 3 – 6%, група 4 – 15%. група 4 – 15%. Можливе прийняття платником податків рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після вступу в силу вищезазначеного Закону України, за нормами (в розрахунку на календарний рік): 1 рік експлуатації – 15%; 2 рік експлуатації – 30%; 3 рік експлуатації – 20%; 4 рік експлуатації – 15%; 5 рік експлуатації – 10%; 6 рік експлуатації – 5%; 7 рік експлуатації – 5%. Амортизаційні відрахування включаються в собівартість виробленої продукції (наданих послуг). Крім цього, підприємство несе також витрати на щоденне та періодичне підтримання основних фондів в робочому стані шляхом здійснення різних видів техоглядів, ремонтів і т. ін., які також мають відшкодовуватися. Це (відповідно до чинного законодавства) виконується двома шляхами: платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат (і відповідно – до собівартості) будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння і т. ін.), в сумі, яка не перевищує десяти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують дану суму, відносять до зростання балансової вартості груп 2, 3, 4 (балансової вартості окремого об’єкту основних фондів групи 1) і підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. |
