 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Методика виконання завдання
Кафедра менеджменту організацій
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Для проведення практичних занять з курсу „Організація сільськогосподарського виробництва” (для підготовки фахівців напрямів Менеджмент», 6.030509 «Облік і аудит» Та 6.030504 «Економіка підприємства»)
Умань – 2012 Укладачі: професори Бурик А.Ф., Дяченко М.І., Роєнко А.В, доценти Кепко В.М., Світовий О.М., Кравець І.С., старший викладач Мачушенко О.Г.
Рецензенти – завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, професор Школьний О.О. та доцент кафедри економіки Бурляй О.Л.
Рекомендовано для перевидання методичною комісією факультету менеджменту, протокол № 2 від 26 вересня 2011 року. ВСТУП
Перехід до ринкових відносин та функціонування різних форм власності в сільському господарстві потребує від спеціалістів агропромислового комплексу не тільки глибоких економічних знань в галузі сільськогосподарського виробництва, але й ґрунтовної підготовки з технології виробництва, організації робочих процесів, методології планування. При цьому організація виробництва та планування виступає як центральна ланка управління всіма галузями агропромислового комплексу і сільськогосподарської в особливості. Багатогранні зв’язки сільського господарства з галузями агропромислового комплексу потребують тісного взаємозв’язку збалансованості і обґрунтованості їх поточних і перспективних планів, дієвості госпрозрахункових взаємовідносин. В методичному посібнику висвітлюються основні питання організації планування розвитку як рослинницьких, так і тваринницьких галузей з елементами перспективного планування. В основу посібника покладені методичні рекомендації із складання плану економічного і соціального розвитку аграрних формувань. Завдання розраховані на індивідуальне виконання студентами економічних спеціальностей із використанням вихідних даних річних звітів господарств за попередній до планування рік.
ЗАВДАННЯ 1. БАЛАНС ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ І ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ З ЇХ ВИКОРИСТАННЯ Мета завдання 1. Скласти план трансформації земельних угідь. 2. Визначити структуру земельних угідь господарства і окремо структуру сільськогосподарських угідь та провести аналіз їх використання Обґрунтування завдання Виступаючи головним засобом виробництва у сільському господарстві, земля значно відрізняється від інших засобів виробництва. Ця різниця полягає в наступному: 1) вона є продуктом природи і на її виробництво не витрачена праця; 2) земельний простір незмінний і обмежений; 3) земля як засіб виробництва має відповідне місцезнаходження; 4) при раціональному використанні земля не погіршує своєї родючості, а навпаки, покращує. Організація раціонального використання землі і підвищення її родючості має першочергове значення для збільшення виробництва продукції, підвищення прибутковості сільськогосподарських підприємств. За характером використання для різних сільськогосподарських потреб із загальної площі землекористування сільськогосподарських підприємств виділяють сільськогосподарські угіддя, які використовують в сільськогосподарському виробництві. До сільськогосподарських угідь відносять ріллю, пасовища, сіножаті, сади, виноградники та інші, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.
До земель, які не використовуються в сільському виробництві, відносяться площі під забудовами, шляхами, канавами, балками, господарськими дворами, токами, болотами, водою, лісами, чагарниками тощо. Системне покращення земельних ресурсів – одне з головних завдань раціонального використання землі. В сільському господарстві виділяють дві групи заходів з покращення використання землі: 1) удосконалення структури земельних угідь, поліпшення їх якісного складу (осушення землі в районах надмірного зволоження, окультурювання малопродуктивних сіножатей і пасовищ, розкорчування чагарників тощо); 2) раціональне використання наявних земельних угідь шляхом боротьби з водною і вітровою ерозією, застосування більш досконалої системи землеробства, проведення раціонального внутрігосподарського землевпорядкування і т. ін. В залежності від потреби одні угіддя можуть бути переведені в інші. Таку їх зміну називають трансформацією земельних угідь. Критерієм ефективного використання землі в сільському господарстві виступає виробництво продукції рослинництва і тваринництва з одиниці земельної площі при мінімальних затратах праці і коштів. В практичній діяльності прийнято розраховувати: 1) виробництво продукції на 100 га в натуральному виразі (молока і м’яса на 100 га с.-г. угідь; свинини, зерна і іншої продукції рослинництва – на 100 га ріллі; яєць – на 100 га зернових); 2) виробництво продукції рослинництва, переведеної в кормові одиниці, на 100 га сільськогосподарських угідь; 3) вартість валової продукції і прибутку в грошовому виразі на 100 га сільгоспугідь. Вихідні дані: 1. Склад земельних угідь господарства (форма річного звіту „Землекористування протягом звітного року” на 1 січня форма 50 с.-г., табл. 4, або можна використати дані додатку 1). 2. Дані про можливі зміни угідь на протязі року, їх трансформація (додаток 2). 3. Витрати на заходи з покращення земельних угідь (додаток 3). 4. Дані про рівень виробництва сільськогосподарської продукції і розмірах прибутку (річний звіт підприємства, форма 50 с.-г. „Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції”, табл. 1). 5. Дані про зміни рівня виробництва продукції рослинництва, а також розмірів прибутку в результаті здійснення розроблених заходів з трансформації земель (табл. 3). Методика виконання завдання На основі даних додатку 1 або таблиці 4 форми річного звіту та додатку 2 кожний студент за одним із запропонованих варіантів проводить розрахунки трансформації земель, визначаючи площу земельних угідь на кінець року і їх структуру. При визначенні структури всіх земельних угідь за 100% береться вся земля, яку орендує сільськогосподарське підприємство. Всі записи проводять в таблиці 1. Потім, виходячи із запланованих заходів покращення земельних угідь і витрат на їх проведення, слід заповнити таблицю 2 „Заходи з поліпшення земель”. В свою чергу при визначенні розміру витрат на заходи з поліпшення земельних угідь слід користуватися нормативними даними (додаток 3). Після виконання цієї частини завдання необхідно провести аналіз ефективності використання угідь в поточному році і запроектувати показники на плановий рік (табл. 4). Дані про виробництво продукції і одержаний прибуток за поточний рік слід брати із річного звіту. Для визначення показників на плановий рік їх слід збільшити на запланований приріст. Розрахунки проводяться в таблиці 3. Таблиця 1 Трансформація земельних угідь аграрного формування на плановий рік
Додаток 1 Наявність земельних угідь в аграрних формуваннях на початок поточного року
Додаток 2 Дані про можливі зміни угідь на протязі року, їх трансформація
Додаток 3 Орієнтовні витрати на заходи покращення угідь і перехід одних угідь в інші, на 1 га, грн. 1. Закладання нового саду (за рахунок коштів господарства) – 50000. 2. Будівництво багаторічних культурних зрошуваних пасовищ (за рахунок коштів господарства) – 15000. 3. Поверхневе покращення сіножатей (за рахунок коштів господарства) – 1200.
Таблиця 2 Заходи з поліпшення земель
Таблиця 3 Виробництво сільськогосподарської продукції і отримання прибутку в поточному році та визначення показників на плановий рік в сільськогосподарському підприємстві
Таблиця 4 Ефективність використання земельних угідь в с.-г. підприємстві _____________ в поточному і плановому роках
ЗАВДАННЯ 2. ВИЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (ВИРОБНИЧОГО НАПРЯМУ) ГОСПОДАРСТВА
Мета завдання Визначити спеціалізацію господарства, яка склалася, головні і допоміжні галузі. Обґрунтування завдання Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне співвідношення галузей. Під спеціалізацією аграрного формування слід розуміти зосередження його діяльності на виробництві певного виду продукції або декількох її видів, які в найбільшій мірі відповідають конкретним природним і економічним умовам та потребам споживачів даної продукції. Мета спеціалізації сільськогосподарських підприємств – створення умов для збільшення прибутку (госпрозрахункового доходу), досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості. Форми спеціалізації: Територіальна (зональна) спеціалізація полягає у розміщенні в певних зонах або адміністративних районах виробництва таких видів сільськогосподарської продукції, для яких в даному районі чи зоні склалися сприятливі умови і ринки збуту. Загальногосподарська спеціалізація полягає в тому, що сільськогосподарські підприємства з колективною формою організації та селянські і фермерські господарства спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції у відповідності із своїми умовами і попитом споживачів на дану продукцію. Внутрішньогосподарська спеціалізація – це найбільш раціональне розміщення галузей і окремих виробництв в підрозділах господарства. Вона розробляється на основі загальногосподарської спеціалізації і договорів на поставку продукції. Внутрігалузева спеціалізація, суть якої полягає в тому, що окреме підприємство зосереджує свою діяльність не на повному циклі виробництва продукції, а на стадії розчленованого технологічного процесу. Фактори спеціалізації і принципи поєднання галузей, економічні показники ефективності спеціалізації Як складний економічний процес спеціалізація сільськогосподарських підприємств розвивається під впливом багатьох факторів, які діють часто в прямо протилежних напрямках, прискорюючи або стримуючи цей процес. Але в будь-якому випадку вся сукупність факторів впливає на організацію виробництва. Прискоренню спеціалізації в с.-г. підприємствах сприяє науково-технічний прогрес, а їх природні умови (ґрунт, клімат, рельєф, місцевість) мають важливе значення для створення великих індустріальних центрів, застосування комбінованих машин і агрегатів, суміщення декількох технологічних операцій тощо. Із числа факторів, які обумовлюють наявність в господарстві декількох галузей, важлива роль належить сівозміні як засобу підвищення родючості ґрунту. Можна сформулювати слідуючі основні принципи раціонального співвідношення галузей на сільськогосподарському підприємстві: 1) забезпечення народногосподарських потреб у високоякісній продукції сільського господарства; 2) досягнення максимальної ефективності і економічної стійкості ведення виробництва на принципах самоокупності і самофінансування; 3) максимальне врахування ґрунтово-кліматичних і економічних особливостей господарства; 4) раціональне використання і підвищення родючості сільськогосподарських угідь; 5) раціональне використання трудових ресурсів і зменшення сезонності сільськогосподарського виробництва; 6) ефективне використання засобів виробництва, перш за все енергонасичених тракторів, комбайнів і інших машин і обладнання, які дорого коштують; 7) наявність пунктів реалізації продукції, скорочення транспортних витрат; 8) забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства в продуктах харчування, засобах виробництва, обслуговування населення; 9) використання професійних навичок населення тощо. Економічним критерієм спеціалізації є: 1) одержання з одиниці площі, від однієї голови худоби максимальної кількості продукції високої якості при найменших матеріально-грошових витратах на одиницю продукції; 2) виробництво валової і товарної продукції з одиниці площі і голови худоби; 3) продуктивність праці, собівартість реалізованої продукції, рентабельність виробництва. Основним показником спеціалізації господарства є структура товарної продукції за останні 3-5 років, тобто питома вага галузі і видів продукції в загальній сумі грошового виторгу. Додатковими показниками, що характеризують спеціалізацію, є: - структура валової продукції; - структура затрат праці і засобів виробництва по галузях; - структура посівних площ і поголів’я худоби. В кожному господарстві виділяють головні і додаткові галузі. Тільки правильне поєднання цих галузей дає можливість найбільш повно і ефективно використати трудові і матеріальні ресурси. Головна галузь – це та, яка в даних природних і економічних умовах має важливе народногосподарське значення і дає господарству найбільшу кількість товарної продукції. Ці галузі і визначають спеціалізацію господарства. Додаткові галузі – це галузі, які займають значно меншу питому вагу в структурі товарної продукції, їх організація допомагає більш раціональному використанню трудових і матеріально-технічних засобів в кожному господарстві, організації виробництва в головній галузі. Основне завдання переробних галузей – це переробка продукції головної і додаткових галузей. Сюди відносяться олійні, круподерки, млини, цехи з переробки плодів і овочів, м’яса, молока тощо. Для задоволення внутрішніх потреб в господарстві організовані обслуговуючі виробництва. Це майстерні, автопарк, пилорама, електропостачання, водопостачання, теплопостачання, жива тяглова сила тощо. За рівнем спеціалізації господарства діляться на: - багатогалузеві, коли кожна галузь в структурі товарної продукції не перевищує 25%; - спеціалізовані, коли одна або дві галузі перевищують 50%; - з поглибленою спеціалізацією, коли одна або дві галузі займають в структурі товарної продукції більше 65%; - вузькоспеціалізовані, коли одна або дві галузі займають в структурі товарної продукції більше 75%; Вихідні дані Річні звіти господарства за минулі роки (форма 50 с.-г. табл. 1 форма 50-с.г. „Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції”). |
