ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Дедуктивний принцип Колларової концепції літературної взаємності.

1 2 3 4 56

У межах початкового періоду зародження компаративних Іенденцій в словацькій літературі до Шафарикової "Історії... " Іипологічно долучається і трактат Яна Колллара "Про літературну взаємність між відгалуженнями й наріччями слов'янськими" (1836). Якщо у Шафариковому випадку можна говорити про історико-літературний твір у справжньому сенсі слова, що у зв'язку з Колларовим трактатом про це можна вести мову лише частково. Він будує свою концепцію слов'янської таємності на певній культурній спільності слов'янських народів, при якій саме мова і література мають визначальну амаль-Іамову функцію. Коллар виходив передусім з порівняльного погляду на слов'янські мови та літератури. Варто згадати, наприклад, його особисту співучасть у появі Шафарикової праці, про що свідчить їхня кореспонденція. Треба мати на увазі і його виняткову орієнтацію в тогочасному неслов'янському порівняльному мисленні про літературу, опосередкованому переважно німецькою літературознавчою продукцією. Навряд чи Коллар був знайомий з спеціалізованими компаративними працями в галузі літератури, зокрема англійською, французькою чи І Іалійською мовами.

Думка про те, що Колларове уявлення про єдину слов'янську літературу відповідає деяким напрямкам узагальнення літературного розвитку людства, підтверджується її універсалізмом, на підставі якого навряд чи можна зробити висновок, що детальний аналіз одиничного спрямований у нього на реконструкцію загального еволюційного процесу, але вона І нідчить про загальне зусилля об'єднати спільні результати і на ній основі будувати спільну слов'янську літературну свідомість. v всіх кінцевих результатах натрапляємо на центральне місце, що його посідає аксіологічний принцип, котрий би мав паралізувати наростаюче "національне себелюбство і літературний

сепаратизм" (Kollar J. O literârnej vzajomnosti medzi rozliényml kmefmi a nórećiami slavanského nâroda. Bratislava, 1954. - S.J 124). Колларова літературна взаємність не виступає, отже, гальнюючим принципом, а значною мірою є 'протестом пре наростаючої роздрібненості та'національної диференціації. Коллар багата в чому близький до ГетівЬької концепції світов літератури, котра, на думку С.Вольмана, є "BfoiöO", завдяки як він "хотів запобігти розпадові Аюсвітнйцького універсалізму ... наступові націоналізму" (Wollman S. Generalni literature literature srovnanä // Prispevky k morfologii a semantic literârnevednych terminu. - Praha, 1974. - S. 61). Компаративне сенс цієї концепції міститься в антиципації виникаючих, але де що пізніших концепціях загальної, генеральної чи світов літератури як результату дослідження національнолітературн процесів і їх систематизованого узагальнення. Значення Ге«! тевської концепції з точки зору історії літературної компар тивістики слід вбачати передовсім у тому, що вона стала І лом і певним корективом і підтвердженням правильності ного шляху. З цього погляду і Колларова концепція Слов'янськ літератури є передбаченням наступних порівняльв досліджень. Словацький літературознавець К.Розенбаум вв що "Колларівські міркування можна визнати за ви дослідження міжслов'янських зв'язків і в галузі літератури (Див.: Kollar J. О literârnej vzajomnosti. S. 81). їх значення по гає не лише 9 тому, що вони відіграли мобілізуючу роль у цесі національної самоідентифікації слов'янських народів, що потенційно поставили проблему взаємовідносин слов'янськими літературами і міжлітературних взаємин лом. І все це окреслювало як історико-літературну проблему прямому сенсі слова.

Поціновуючи Колларів трактат з компаративного погл слід мати на увазі той факт, що його концепція об'єктивно ві ражає певну інтегруючу тенденцію саме в добу, коли історичи розвиток національних 'літературних спільнот мав йиразно ференційні потенції. Внаслідок цього тут могли виникати й ві никали певні колізії між Колларовим задумом і об'єк обставинами розвитку. Особливо це проявилося у меї національних спільнотах, наприклад, у словаків, словенців, раїнців і т.п., тобто у тих народів, котрі не було увиразнені ; його чотиримовній російській, ілірійській, польській і чехос вацькій формі.

Коллар, отже, був свідомий незворотного диференціЕ процесу слов'янських народів, ä також мов і літератур:

таємність полягає не в універсалізації чи насильницькому Імітуванні всіх слов'янських наріч в одне літературне наріччя, чн почали про це мріяти деякі славісти. Слов'янські наріччя з І раматичного боку вже віддалені одне від одного надто далеко, Іиііж могли б бути природним способом злиті й сковані в одну-Ідину мову" (Там само. - СЛІЗ). При цьому, однак,-Коллар у І поему месіанському захопленні часто більше виходить з І уб'єктивних факторів, ніж з об'єктивної еволюційної ситуації, коли одну з перешкод на шляху взаємності вбачає у "людській І пабкості, самозакоханості й егоїзмові", від яких марно очікувати, "аби якесь плем'я пожертвувало своєю бодай якось пристосованою незалежністю" (Гам само).

Колларове зацікавлення увиразненою цілісністю, як і ба-жпння подолати власними намагами згадувані перешкоди, монтували, окрім іншого, й Колларове прагнення кодифікувати иювацьку літературну мову. Його погляди стосовно І Іюи'янства, слов'янських мов і літератур загалом були подібні ло Шафарикових. Шафрик у своїй "Історії..." створив U Іорично адекватну мовознавчу й літературознавчу працю у t правжньому сенсі слова. Всупереч тому Колларове есе не тяжіє по філологічної спеціалізації, навіть виходячи з неї внутрішньо. Міркування про словенську взаємність мають ширше культур-Ію-суспільне значення і результат, у якому мовна та літературна n темність є частково метою, зокрема засобом увиразнення запільної ідеї. Тоді як Шафарик виходить з слов'янської пильності й рухається до диференціації, реалізуючи її мовоз-Імнчо та літературознавче, Коллар, навпаки, додержуючись ди-фі-реншйного статус кво прямує повз нього до певної специфічної форми синтезу. Але це скоріше має часово об'єктивні передумови й обґрунтоване об'єднання, котре багатьма своїми ни.Ісїивостями (патріотизм, демократизм, любов до свободи, міольнолюдські підвалини тощо) мало позитивне значення для рошитку національної культури і національно-визвольного руху, пімж синтез як результат іманентно мовознавчого та ІІпературознавчого аналізу, ніж зусилля по включенню, І мжімо, галузі літератури в міжлітературний процес. Якщо ІІІафарикову працю можна поціновувати як створення цілком конкретних передумов для майбутнього розвитку порівняльного ниіічення літератури, то Колларів трактат відіграв у цьому сенсі І коріше роль мобілізуючого фактора.

Компаративні тенденції можна помітити також і у фшософському романі Карола Кузманого "Ладіслав", котрий t моїми численними есеїстичними відступами є з точки зору

компаративістики суттєвим увиразненням концепції словацько
го народу і словацької літератури як самобутньої та органічної
цілісності, котрий природно й закономірно прямує до єднання з
чеською літературою і в кінцевому підсумку до слов'янської
літературної взаємності. Момент словацької

національнолітературної специфіки і слов'янської літературної взаємності Кузьманий демонструє композиційною побудовою сюжетних елементів і в їхніх рамках міркуваннями окремих героїв роману, де словацько-чеська літературна взаємність є містком до взаємності з літературою польською (народна творчість, Міцкевич тощо), російською (Державін, Пушкін та ін.), югославською (сербські народні пісні тощо). Позитивне ставлення Кузьманого до Колларової концепції слов'янської взаємності призводила до того, що до роману "Ладіспав" введено оригінальні уривки із творів вищезазначених літератур, і тим, власне конкретизується проголошена взаємність.

Варто зазначити, що слов'янська міжлітературна спільність, документована також і його редакторською діяльністю в "Татранці", зокрема публікуванням перекладів зі слов'янських літератур, причому ця спільність постає у нього не ізольованим організмом, а творить підґрунтя, на якому Кузьманий налагоджує зв'язки з неслов'янськими літературами (німецькою, італійською), й потенційно - з іншими європейськими літературами. Таким чином, Кузьманий реалізує деякі компаративні ідеї Коллара і впроваджує їх у практику.

Людовіт Штур: кристалізація аналітичних порівняльних підходів.

У творчості Людовіта Штура у цьому сенсі особливе місце посідають його "Лекції про поезію слов'янську" (Predntëky о poézii slovanskej), котрі мали велике значення для формування естетичних поглядів штурівців і для кристалізації підвалин і напрямку слов'янського мистецтва з наголосом на засадниче місце в ньому усної народної творчості. Ці лекції являють собою узагальнюючі роздуми з галузі естетики, де ідеться про характер окремих видів мистецтва (архітектура, скульптура, образотворче мистецтво, музика, поезія), про сутність поезії та про її п'оділ, наприклад, на поезію символічну, класичну, романтичну і, нарешті, слов'янську, котра є власне предметом основної частини лекцій. Характеристиці слов'янської поезії автор присвячує найбільше уваги і намагається при цьому продемонструвати її головні атрибути, підтверджуючи свої думки уривками з словацької народної поезії.

Такий широкий кут зору в осмисленні головних проблем р< І f гики передбачав розгляд європейської художньої продукції. Л тор оперує античною літературою, переходячи До вершинних «ниш англійської літератури (Байрон), німецької (Шіллер, Гете), рік ІЙської (Пушкін), польської (Міцкевич) тощо. Маємо, таким и и но м, узагальнюючий підхід у теоретичних студіях, котрий у пінному сенсі передбачає потенційне порівняння ІІиспіджуваного матеріалу. Хоча, безперечно, навряд чи можна ниюрити про послідовну компаративістику, що випливає з диференціації аналітичних підходів з власним випрацьованим апа-ряіом, метою й методикою дослідження. У "Лекціях про поезію і міт'янську" йшлося скоріше про підготовку індуктивного і Порівняльного методу вивчення слов'янської поезії і ІілоІГянського фольклору. Висловлені у цій праці тези Штур ІршІІинув далі у студії "Про народні повісті й пісні племен Іілои'янських" (О nârodnych povestiach a piesnach plemien \tlit\4inskych), котра становить значний внесок у розвиток не ли-I нір словацької славістики, а й посідає помітне місце серед ана-I лш Ічних праць слов'янського та неслов'янського світу. І Штурівське зацікавлення народним письменством було зу-ІМІшлене вітчизняними суспільно-політичними, літературно-IІІІ етичними й науковими історико-літературними причинами.

I Ilium поразки революції 1848 р. увиразнення загальнолюдських

I1 ті іільнослов'янських цінностей народної творчості як основи
І »унижньої поезії окремих слов'янських народів мало
І мноілізуюче та інспіруюче значення. Основні інтенції своєї

ІнІІрчості Штур спрямовує на думку про слов'янську взаємність, ни Історико-літературний твір Шафарика і трактат Коллара. Цим, якщо Коллар у своєму творі виходить з ширших и І цільних та філософських постулатів й узагальнення форм Іиішільшого співжиття слов'ян, то Штур конкретизує ідею І юІГянської взаємності у формі літературно-естетичного оі І,І її ну усної народної творчості. Його праця, таким чином, має мнуковий і теоретичний характер і на певному відрізку розвитку * ІІІшІстики обґрунтовує спільноту слов'янських літератур.

Подібний підхід цілком закономірно передбачав запровад-+• пня порівняльного аналізу народної поезії та повісті окремих І юн янських народів. Штур хоча й не декларував такий підхід, ujmie внутрішньо його сприймав і конкретизував. Наслідком нию дослідження стали узагальнюючі уваги про характер и ииГянського фольклору загалом, про його функції та роль у ншунках з авторською поезією слов'янських народів і, крім тю, тематичне зібрання народної поезії та повісті окремих

1 2 3 4 56