ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СЛОВАЦЬКА КОМПАРАТИВІСТИКА: ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА ТЕОРІЇ

Галина Сивачснко

Історія літературної компаративістики пов'язана з загаль­ними умовами розвитку суспільства і взаєминами з іншими дис­циплінами і відгалуженнями літературознавства, їх мимрішньою структурованістю і взаємозумовленістю. При порівняльному дослідженні складаються особливі означені сто-І \ ики у рамках історії літератури, зокрема у межах окремих шицепцій різних періодів історії літератури з їх закономірною нштоцією. Виникнення компаративного дослідження означає у принцип! збагачення існуючої концепції історії літератури на нпиюму етапі її розвитку.

В історії літератури нового часу існував період, коли І чі увалася неможливість подолання існуючої концепції історії ІІморатури з певними відносно закритими цілісностями. У іирішейських масштабах ідеться про добу утвердження ниикшальних літератур, коли цей процес не був стрімким і рап-ІІнІим, не відбувався в усіх країнах одночасно. Цією посту-

повістю й варіабільністю розвитку можна пояснити ту ситуацію, що порівняльні дослідження з'являлися в окремих країнах з три-1 валим часовим інтервалом. Початки порівняльних студій j літератури рахуються від перших, часто випадкових, згадок,. наприклад, у французькій літературі ХУІ-ХУП ст., аж до про- j грамових порівняльних студій в XIX ст. Якщо бути точним до| кінця, то термін "компаративний" відрізняється від терміну! "порівняльний", точніше "генеральний", котрий, порівняно зі першим, уже несе ознаки більш-менш усвідомленого програмо-] вого порівняльного дослідження.

Аналогічні намагання з'ясувати початки порівняльних ac-j пектів уже своєю послідовністю непрямо вказують на той факт, що компаративний ракурс вивчення літератури в окремі період розвитку національних літератур прямо пропорційний формаг. та інтенсивності національної свідомості. Передумовою появи порівняльного вивчення є, отже, існування конкретної уяви внутрішню динаміку процесу національної літератури.

При аші і куванні цієї тези на конкретний еволюційний пре цес може, однак, виникнути думка про вторинність літературне компаративістики стосовно історії національної літератури Історія будь-якої літератури виявляє чергування хвиль перев жання чи то нашональнозамкненої історико-літературної кок цепції, чи переваги порівняльних підходів, на чому базує динаміка історико-літературної історіографії. Проблема ж пер шочерговості чи вторинності згаданих концепцій випливає дуалістичного висвітлення літературної історії, при яко\ національнолітературний процес відокремлюється віі міжлітературного.

З гносеологічного погляду ідеться, отже, про становлені) основних зв'язків між національним та Інтернаціональним художній літературі.

Аплікація цих категорій на літературний процес не зава зберігає єдність і взаємозумовленість між національ літературними та міжлітературними моментами, що часом ви ляється у механістичному витлумаченні вищезазначених пои У процесі історико-літературного узагальнення найчастіше никає спонтанна спроба якомога точніше з'ясувати, які конкр но елемент, складники є в національній літературі носія національного, а які - інтернаціонального. Історія літерат знас чимало спроб встановити специфічність національ літератури завдяки статистичним підрахункам форм, обра мотиваційних, ідейних і формальних елементів окремих твс З іншого боку, зусилля виявити міжлітературність знаход

прояв, скажімо, в концепціях світової літератури, побудованих на явищах, що мають наднаціональну специфіку, наслідком чого і є згадувана змінність функції чи національноісторичних, чи міжлітературних компонентів в окремі періоди. Ці, по-своєму крайні, позиції висвітлення історії літератури часом призводять до спонтанної тенденції встановити рівновагу між ними.

У перебігу словацької літературної історії аналогічна тен­денція вперше зустрічається в добу національного відродження, зокрема в історико-літературній діяльності П.Й.Щафарика, тео­ретичних міркуваннях про слов'янську взаємність Яна Коллара, а пізніше-в студіях Людовіта Штура.

Друга хвиля підйому компаративістичних тенденцій намітилась у всеохопній "Історії словацької літератури" чесь­кого дослідника Я.Влчка, котра ще в 90-і pp. позаминулого століття утворила передумови для програмової конфронтації словацької літератури з міжлітературним процесом.

Наступну добу можна в загальних рисах датувати 30-ми роками XX ст., ознаменованими в історії словацького літературознавства наступом групи фахівців, їхнім зусиллям специфікувати та внутрішньо диференціювати словацьке літературознавство.

Нарешті, остання доба програмового наступу порівняльних аспектів датується кінцем SO-x pp. і визначається як потужною хвилею міжлітературних зусиль, так і конституюванням систе­матики порівняльних досліджень літератури на нових методо­логічних засадах.

Говорячи про початки і передовсім тенденції, слід мати на увазі не історико-літературні чи теоретичш компаративні уваги програмового характеру, а дійсні початки, часто принагідні, ба й випадкові конфронтації словацького літературного розвитку з Інонаціональним, котрі поступово формували цілісну атмосфе­ру, створюючи передумови для появи цілеспрямованих студій про словацько-інонаціональні літературні контакти. Дані тен­денції випливали з загальної просвітницької ідеології, з її внутрішньої орієнтації на універсальні цінності. Значною мірою цьому сприяла й класицистична художня естетика з своєю відносно усталеною перевіреною часом ціннісною ієрархією, котра вивершувала узагальнюючий принцип над індивідуально-суб'єктивним. її вилікування на умови словацького літературного життя, ео ipso призводило до взаємоперетину паціональнолітературних цінностей з цінностями інших літератур, передусім тими, котрі в сучасному уявленні виража­ли саме згадувану універсальність, усталеність, "вічний" прин-

цип, чи йшлося про 'ангачяі зразки, чя про зразки, точніше за-охочувальні приклади літератури "німецької, англійської і російської і значною мірою Й'здобуті позиції чеської літератури.

Атмосферу' -загальних передумов усвідомленої літературознавчої конфронтащї в' словацьких умовах найви­разніше репрезентувала реалізована, але передусім сформульо­вана Юраєм Палковичем поетика* та реалізована Богуславом Табліцем у своїх "Поезіях" естетика. Табліц у дусі власних просвітницьких ідеалів не лише посилався на твори Вольтера, Шекспіра, Лессінга, Руссо, Гете, але й вводив конкретні уривки творів багатьох англійських та німецьких авторів, наприклад, уривок з філософського монологу Гамлета тощо. Визнаним є і , переклад твору Буало "Мистецтво поетичне" {Umeni basnirské, 1832), як і його уваги про літературні зв'язки чехів та словаків у статті "Про літературні зв'язки словаків з чехами та моравана-ми в колишній та нинішній добі" (О literârnich svazich Slovaku a Cechy a Moravany v nekdejSi a nyneßi dobe), як і відома історіографічна праця "Pameti ceskoslovenskych basnirw aneb verSuvcuv, kteriź se budto v Uheré yemi yrodtli, aneb aspoń v Uhrich zivi byli", певною мірою складає уявлення про цілісність сло­вацької літератури й уможливлює проблему конфронтації з ана­логічними історико-літературними цілісностями.

Згадувана діяльність Палковича й Табліца поглиблюється завдяки їхній перекладацькій діяльності, вмотивованій потреба­ми внутрішньсЯ конфронтації вітчизняної літературної продукції ' з сучасними більш старшими художніми здобутками в ; європейських літературах. Саме в цій галузі можна найбільш ^Ą пластично продемонструвати тенденції до міжлітературності, що випливає з природної функціональності перекладу в ^; національній літературі як найконкретнішого і най­послідовнішого посередника інонаціональних цінностей і з індивідуальної інтерпретації завдань художнього перекладу, ; особливо Я.Палковича, Б.Табліца й деяких інших тогочасних^ перекладачів (Самуел Рожнай, Самуел Чернянський, Ондрей¹¹ Плахий та їй.). Певну перекладацьку програму можна дедукува" * ти з перекладацької концепції, з відбору авторів і творів, тобто ' викладу їхньої актуальності для сучасного історико- < літературного процесу, особливо з відносно численних зауваг | (як спеціальних, так і принагідних) стосовно призначення пере-І кладу та перекладацьких концепції. Видається, що переклад у\ тогочасному розуміння виконує свою посередницьку функцію ij що водночас є органічним складником вітчизняної літератури,! що передбачає утвердження програмових і внутрішніх компара-і

І ивних поглядів у рамках концепції перекладача і багато в чому с приймача перекладного твору.