ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Диференційні та інтегральні складові Шафарикового синтезу.

1 2 3 456

Діалектична єдність і взаємозумовленість національно-літературних і міжлітературних аспектів вперше виявилася в Історії словацької літературної історії у програмовому творі ІІ.Й.Шафарика "Історія слов'янської мови і літератури" (сло-нацькою (1963), котра вперше побачила світ у Будині 1826 р. німецькою мовою. Зовнішнім стимулом, котрий зумовив появу цієї праці, були беззастережно відроджувальні снаги автора запропонувати молодим адептам славістики необхідні відомості про мови та літератури окремих слов'янських народів. Цій меті відповідає і композиційна структурованість проблематики. Ша-фарик розділив книжку на дві основні частини, у межах яких подає історію мови та літератури окремих слов'янських нідгалужень, зокрема у рамках груп південнослов'янських і нівнічнослов'янських. Стосовно методологічної концепції, то мова йшла про "паралельну", об'єктивістську концепцію викладу окремих слов'янських мов, особливо літератур, позбавлену поняття національних спільнот, їх внутрішніх взаємин, що мала переважно фактографічний, реферативний характер. З іншого боку, навряд чи адекватною часові може бути вимога компара-Іивності, оскільки навряд чи вона відбивала б тогочасну концепцію міжлітературного процесу слов'янської літературної Історії. Методологічну цінність Шафарикової "Історії" можна І'ясувати лише з урахування того, шо за часом своєї появи вона співпадає з цілою серією праць аналогічного характеру (Див.: І ichhorn J.G. Allgemeine Geschichte der Literatur, 1788; Wachler l Versuch einer allgemeinen Geschichte der Literatur, 1793-1801, І Id. 1-4; Grasse J.G. Lehrbuch einer allgemeinen Literargeschichte, 1837-1857, Montgomery J. Lectures on General Literature, Poetry, 1833). Хронологічно праця Шафарика дотична також до низки праць, де вперше зустрічаємо поняття "порівняльний" (Див.: Noel a Laplace. Cours de literature comparée, 1816; Villimain F. tableau de la littérature française, 1828-1829; Goethe. Erster l .ntwurf einer allgemeinen Einleitung in die vergliechende Anatomie, \ 795; Carrière M. Das Wesen und dnv Formen der Poesie, 1854). B ІІшІії історики літератури вперше вживають термін "компара-швна література" в назві кафедри "delà letteratura comparata" ( 1872), а в Росії поняття "сравнительное литературоведение" І 'являється у праці О.Веселовського 1868 р.

Зародження компаративних тенденцій в окремих національних літературах слід датувати появою намагання збагнути новочасові національні літератури як відносно цілісні утвори історико-літературного процесу. Цей висновок Д. Дю-ришина випливає з того, що історико-літературні єдності національної літератури неможливо визначати з них самих, а лише на підставі, на тлі імовірної екзистенції "вищої¹" історико-літературної спільноти. Такою спільністю є в загальному вигляді певна форма міжлітературного синтезу, міжлітературної співдружності літератур чи врешті-решт поняття "світова література". Саме перша хвиля компаративістських тенденцій знаменує водночас і зародження рудиментарних форм національнолітературного процесу, котрі виявляються у вигляді тенденцій, поки що позбавлених необхідного термінологічного апарату.

Шафарикова "Історія слов'янської мови і літератури" в умовах чеської та словацької історії літератури репрезентує початковий період взаємної діалектичної обумовленості національнолітературних та міжлітературних позицій. Вона побачила світ саме в тій добі, коли ще мали місце довідроджувальні погляди на слов'янство як на єдиний організм, хоча водночас повною мірою заявляли про себе специфічні знаки окремих національних об'єднань. Старші концепції далися взнаки уже в самій назві книжки "Історія слов'янської мови і літератури". Недиференційованість концепції слов'янства відчувається уже в першому, вступному розділі, де Шафарик подає цілісну картину історії, моральні та культурні норми життя слов'янства як цілісності. Але й тут уже з'являються елементи, котрі порушують гомогенність концепції на користь історичної диференціації. Шафарик демонструє в своїй праці тогочасне розуміння синтезу, що об'єднує окремі національні літератури як самостійні одиниці.

Компаративні елементи і тенденції "Історії слов'янської мови і літератури" виявляються саме в її узагальнюючому характері. Автор зумів продемонструвати їх історіографічне, хоча й не сформулював теоретично, їхнім контрапунктом є бачення слов'янських літератур як явищ самодостатніх, що зумовлюють у кінцевому підсумку загальну форму об'єктивного існування слов'янських літератур у рамках європейського літературного процесу. Слов'янські літератури не виступають тут уже як попередня гомогенна цілісність, але як міжлітературна співдружність специфічних спільнот. Цей узагальнюючий синтез автор розуміє як певну опозицію до аналогічних спільнот європейського

літературного процесу* конкретно до історично опозиційної спільноти германських літератур. Це був новий елемент концепції літературного історизму, заснований на спроможності виявити народжувану діалектику . національного та інтернаціонального, в художній літературі, У цьому полягає історико-літературний конкретний та історичний потенціальний внесок Шафарикової "Історії слов'янської мови і літератури" у розвиток порівняльного вивчення, не , лише слов'янських літератур, а й порівняльного дослідження літератури загалом.

1 2 3 456