 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Структура процесу засвоєння учнями навиків і умінь
В педагогічній психології, загальній дидактиці і окремих методиках багато уваги приділяється проблемам формування в учнівських навиків і умінь. У останні роки багато психологів і дидакти схиляються до думок, що навик є компонентом складного уміння. Можна зустріти і твердження, що елементарне уміння переходить у навик, а навики є компонентами складного уміння. Цю думку можна уявити у вигляді схеми: «знання - елементарне уміння - навики - складні уміння». У даній схемі розуміння процесу ускладнюється введенням двох рівнів умінь: елементарні і складні. Але фактично вони є категоріями різного порядку. Ті, що відносять до елементарних умінь, ще не є такими. Це тільки знання про засоби виконання дії (прийому) і первинне їхнє застосування. Тільки в процесі багатократного повторення (управ), це знання перетворюється в навик, що у свою чергу можуть стати компонентом тих або інших умінь. Таким чином, навиком називається вироблене на основі вправ автоматизована дія, що є компонентом уміння. Уміння -здатність виконувати складну комплексну дію. Навики формуються на основі знання засобів виконання дій (прийомів). Найбільше успешно- швидко і безпомилково - учнівські опановують навиками на основі знання алгоритму й алгоритмічного розпорядження або орієнтованої основи дій (П.Я. Гальперін). Уміння у своїй основі є творчими діями. Вони не можуть автоматизуватися, тому що являють собою готовність людини до прийняття рішень і творчої їхньої реалізації в що змінюються (нестандартних, життєвих) умовах. Уміння містять у собі цілий комплекс знань, прийомів, навиків і досвід – почуттєвий, практичний. Наприклад, уміння водити автомобіль містить у собі знання дорожніх знаків, навики переключення швидкостей, гальмування, зупинки машини, досвід миттєвих рішень і їхньої реалізації в різноманітних дорожніх ситуаціях. Оволодівши даним умінням, водій завжди готовий миттєво прийняти необхідне рішення і реалізувати його в дію при раптовій зміні дорожньої ситуації: загальмувати, звернути вправо (уліво), змінити швидкість і т, п.
Взаємозв’язок між знаннями, навиками й уміннями можна уявити у вигляді такої схеми. У основі структурних навиків лежать елементарні дії. Вміння містить у собі знання теоретичних основ дії (поняття, закону, теорії), знання засобів виконання дій, їх змісту і послідовності (правила, прийому), призначення необхідного устаткування (апаратури, приладів, інструментів), навиків поведінки з ними, практичний досвід виконання аналогічних дій, елементи творчості (рішення проблем, інсайту) і т.п. Вміння, як складні комплекси дії в нестандартних умовах, формуються на основі включення учнів у творчу діяльність. Роль навиків і умінь в умовах науково-технічної революції зростає. Автоматизація виробництва, застосування електроніки в різноманітних галузях народного господарства, використання складних приладів і апаратів у побуті ставить перед загальноосвітньою школою задачу, щоб всі учнівські чітко овладели різноманітними технічними навиками й уміннями. Перетворення науки в продуктивну силу, залучення усе більшого числа спеціалістів у сферу наукової діяльності, усе зростаючий потік наукової інформації потребує озброєння учащихся навиками й уміннями працювати з книгою, науковою і довідковою літературою. Навиками письма, уміннями готувати реферати, доповіді, оформляти статті в газету, науковий часопис повинна володіти кожна сучасна культурна людина. Основи цих навиків і умінь закладаються в загальноосвітній школі. Навики й уміння засвоюються учнями на основі вправ. Так, уміння водити автомобіль формується на основі багатократних вправ (практичної їзди), під керівництвом досвідчених інструкторів. Вміння виконувати практичні завдання по фізиці (практикуми) або лабораторні роботи з хімії потребує не тільки попереднього формування відповідних знань і навиків, але і вправ у виконанні дій у комплексі, що потім стануть основою для застосування в що змінюються (нестандартних) умовах. Що ж варто розуміти під терміном вправи?Яка їхня дидактична структура? У трактуванні даного поняття серед дидактів є деякі розбіжності, головним чином по питанню про цільове призначення вправ. Надалі під вправами ми будемо розуміти цілеспрямоване багатократне повторення учнівських певних дій із метою формування навиків і умінь. У цьому визначенні підкреслюється цілеспрямування вправ, що здійснюються на основі старанно продуманого педагогічного керівництва. Стихійне, некероване повторення дій може не призвести до їхнього удосконалення або призведе до механічного тренування в застосуванні дій у стандартних умовах. Педагогічне керівництво формуванням навиків і умінь припускає застосування певної методики (технології) занять і науково обгрунтованих посібників і керівництв для учнів. Фізіологічною основою виробітки навиків і умінь є утворення систем тимчасових нервових зв'язків, що, закріплюючись, стають стереотипними.На початковому етапі формування навиків важливе значення має взаємодія слова – другої сигнальної системи людини – і демонстрації (рухів, дій, малюнків, зразків і т.п.). Правда, уже на цьому етапі формування навиків можна обмежитися словесним поясненням правила, інструкції, якщо в учнівських є достатній для їхнього розуміння життєвий досвід або знання. Слово, мова сприяє формуванню навиків і умінь, дотриманню певної послідовності дій, рухів, їхнього темпу, ритму і т.п. Спочатку учень непевно володіє досліджуваними діями, при найменшому утрудненні намагається пригадати відповідне правило. В міру удосконалювання прийому потреба в пригадувані правила або засобів виконання дії зменшується, а потім і зовсім відпадає. Поступово дії автоматизуються, переходять у навики. Увага учнівських при цьому переключається на процес одержання необхідного результату і на якість виконання дії або операції. Таким чином, у процесі застосування вправ змінюється взаємодія між перший і другий сигнальними системами. Роль слова, мови – другої сигнальної системи – при цьому знижується. Як же проблема вправ вирішується в педагогічній практиці? Слід зазначити, що передові учителі, не задовольняючись рекомендаціями методичних посібників, шукають нові шляхи і засоби формування в учнів навиків і умінь на основі вправ. Як педагогічна наука, так і практика значно просунулися в питанні формування в учнів навчальних навиків і умінь (засобів виконання розумових і практичних дій). У цьому напрямку здійснюються цікаві підходи в удосконаленні вправ, зміні співвідношення репродуктивних і творчих завдань на користь останніх, застосуванні проблемних завдань і т.п., а також у методиці виконання вправ учнями і керівництві цією роботою з боку вчителя. Проте дотепер не вироблена раціональна дидактична система вправ, придатна для формування самих різноманітних навиків і умінь. У педагогічній літературі зустрічаються різноманітні підходи до класифікації вправ. Широко впроваджена в практику така типологія вправ, основою розподілу в якій служить рівень самостійності і творчості учнів у їх виконанні. Перші вправи в цій класифікації мають репродуктивний характер і передбачають актуалізацію раніше придбаних знань і практичного досвіду. Вони виконуються під жорстким контролем і за допомогою вчителя, але при цьому потребують мінімум самостійності і творчості учнівських. Перехід від попередніх видів управ до наступним припускає поступове наростання не тільки трудності і складності завдань, але і посилення самостійності в їхньому виконанні і творчому підході в їхньому рішенні. За цією ознакою розрізняють такі види і підвиди вправ: 1. Підготовчі (попередні або пропедевтичні). 2. Вступні (мотиваційні, пізнавальні). 3. Спробні: попереджувальні; коментовані; пояснювальні. 4. Тренувальні: за зразком; по інструкції; за завданням. 5. Творчі: реконструктивні; конструктивні; проблемні. 6. Контрольні. |
