Акулий жир. Вот из-за чего ваши суставы омолодятся... Всего 199 гривен и - суставы перестанут болеть! КУПИТЬ  Рис. 2.9. Структура методів навчання Класифікація методів навчання У дидактиці є різні підходи до класифікації методів навчання. Так, поширені класифікації методів за джерелами знань (Д.О. Лордкіпанідзе, Є.Я. Голант, Н.М. Верзілін та ін.); за характером логіки пізнання (І.Я. Лернер); за рівнем проблемності засвоєння знань (М.І. Махмутов); на основі цілісного підходу до процесу навчання (Ю.К. Бабанський); на основі цілісного підходу до навчальної діяльності (A.M. Алексюк) та інші. Охарактеризуємо деякі з них. Тимберленды до -45% Доставка бесплатная lamoda.ua | Отличный подарок Curewe Kerien - кожаный клатч для стильных мужчин. reklama-on.com 349 грн | Xhose по распродаже! От 7,5 до 60 м. Увеличивается в три раза xhose.com.ua Скидка 75% | Методи навчання за джерелами знань Виокремлення методів навчання за зовнішніми проявами їх форм, тобто за джерелами інформації, яку мають засвоювати учні, залишається найбільш прийнятним і зрозумілим. На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні (рис. 2.10). Словесні методи навчання. Розповідь — це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в уяві певного образу. Інколи цей метод образно називають "малювання словом". Метод розповіді використовують на всіх рівнях навчання, але найчастіше — у початкових класах. Пояснення — вербальний метод навчання, який передбачає розкриття сутності певного явища, процесу, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду учнів. Наприклад: пояснення сутності граматичних категорій прикметника, спадковості, закону гідростатики, валентності тощо. Бесіда передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних знань. З погляду форми проведення виокремлюють два види бесіди: евристичну і репродуктивну. За місцем у навчальному процесі виділяють бесіди: вступну, поточну, підсумкову. Лекція — це метод навчання, який передбачає розкриття у словесній формі сутності явищ, наукових понять, процесів, які знаходяться між собою в логічному зв'язку, об'єднані загальною темою. Лекція використовується, як правило, в старших класах і вищих навчальних закладах. Окрім навчальних (академічних) лекцій є публічні. До кожного з видів названих лекцій висуваються певні вимоги щодо їх підготовки і проведення. Окреме місце в навчальному процесі посідає інструктаж. Він передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпеки перед використанням їх у процесі виконання навчальних операцій. Це важливий етап у підході до оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Важливо, щоб учні розуміли не лише що треба робити, але і як це робити.  Рис. 10. Методи навчання за джерелами знань Чільне місце в групі словесних методів посідає метод роботи з книгою. Належність його до цієї групи дещо умовна. Учні мають усвідомлювати, що основним джерелом отримання наукової інформації є книга. Тому так важливо навчити учнів методам і прийомам самостійної роботи з нею: читання, переказ, виписування, складання плану, таблиць, схем та ін. Висока ефективність навчання не можлива без широкого використання наочних методів. Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання. Наочні методи передбачають, передусім, використання демонстрації та ілюстрації. Демонстрація — це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їхньому натуральному вигляді, в динаміці. Ілюстрація — метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, малюнки, схеми, графіки та ін.). Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному чи виробничому середовищі без втручання у ці явища й процеси. Усі методи цієї групи тісно взаємопов'язані. Використання в навчальному процесі тих чи інших методів зумовлене різними факторами: психологічними особливостями учнів певного віку, дидактичними цілями, рівнем матеріального забезпечення навчальних закладів тощо. Велике значення у використанні наочних методів має оволодіння технологією і компонентами педагогічної техніки вчителями. Всі ці питання мають розглядатися в процесі вивчення фахових методик. Практичні методи навчання. Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють формуванню умінь і навичок, логічному завершенню ланки пізнавального процесу стосовно конкретного розділу, теми. Лабораторна робота передбачає організацію навчальної роботи з використанням спеціального обладнання та за визначеною технологією для отримання нових знань або перевірки певних наукових гіпотез на рівні досліджень. Практична робота спрямована на застосування набутих знань у розв'язанні практичних завдань. У шкільній практиці значне місце посідають вправи. Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок. У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ: письмові, графічні, технічні та ін. Щодо навчальної мети виділяють такі різновиди вправ: підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, за інструкцією, за завданням), творчі. Вибір системи вправ зумовлюється дидактичними завданнями, особливостями фізичного і психічного розвитку учнів. 34. Методи навчання за характером логіки пізнання Основним "інструментом" пізнання є мозок людини. Тому в навчальному процесі природно використовуються методи, які властиві логіці як науці про закони, форми та прийоми людського мислення. Це аналіз, синтез" індукція, дедукція. Аналітичний метод передбачає мисленнєве або практичне розкладання цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Але це лише початковий компонент пізнання. Наприклад, у мові є загальне поняття "слово". У процесі пізнання в слові виділяють його частини: основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс; знайомляться із сутністю цих морфем, їх значенням у слово будові. Для розуміння цілісності явища, сутності певного поняття необхідно переходити до наступної логічної операції — синтезу. Синтез — це метод, який передбачає теоретичне або практичне поєднання виділених аналізом елементів чи властивостей предмета, явища в єдине ціле. Синтез є органічним продовженням аналізу і може ґрунтуватися лише на аналізі. Це гносеологічна закономірність навчального процесу. Отже, у процесі пізнання конкретного предмета, явища, категорії є діалектична взаємодія і взаємозумовленість аналізу й синтезу. Наприклад, для засвоєння у повному обсязі поняття "іменник" учні спочатку засвоюють загальне значення іменника, потім виділяють і усвідомлюють сутність його категорій (рід, число, відміну, відмінок та ін.), а на заключному етапі шляхом синтезу переходять на більш високий рівень розуміння сутності цих мовних категорій. Поряд з аналізом і синтезом у процесі пізнання використовують такі логічні методи, як індукція і дедукція. Індуктивний метод передбачає вивчення предметів, явищ від одиничного до загального. В результаті розуміння сутності ознак, властивостей одиничних предметів, явищ чи понять є можливість усвідомити суттєві, типові закономірності чи властивості однопорядкових предметів або явищ. Проте, використовуючи індуктивний метод, не варто змушувати учнів завчати велику кількість одиничних понять, а лише ту інформацію, що дасть змогу виокремити у споріднених поняттях суттєве, загальне, типове. Дедуктивний метод передбачає вивчення навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Учні знайомляться із загальною закономірністю, а потім на основі цієї закономірності, закону чи правила, характеризують інші явища, предмети. Індуктивний і дедуктивний методи перебувають у діалектичному взаємозв'язку. Методи навчання за логічними ознаками не відокремлені від методів навчання за джерелами знань. У процесі використання словесних, наочних і практичних методів учитель і учні не можуть обійтися без індукції, дедукції, аналізу й синтезу. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності. Ефективність навчання багато в чому залежить від способу організації мислення людини. Тому в окрему групу виділяють методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності. Залежно від рівня розумової активності учнів виокремлюють такі методи навчання: проблемний виклад (проблемно-інформаційний), частково-пошуковий, дослідний. Застосування названих методів навчання ґрунтується на послідовній і цілеспрямованій постановці перед учнями проблемних задач, які спонукають їх оволодівати новими знаннями для успішного їх розв'язання. Використовуючи такі методи, необхідно дотримуватися певних вимог: висувати пізнавальні задачі відповідно до змісту навчального матеріалу та вікових особливостей учнів; окреслювати гіпотези; сприяти мобілізації резерву знань і способів пізнання; залучати учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності; аналізувати й оцінювати результати навчальної роботи вихованців. Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у виокремленні та "прийнятті" проблемної задачі, використання словесних і наочних методів навчання для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу в процесі отримання нової інформації. 35. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності учнів. Pепродуктивні методи характеризуються тим, що за їх допомогою учні засвоюють знання в готовому вигляді, виконуючи інтелектуальні і практичні дії по зразку, який надає викладач, майстер виробничого навчання. Недостатньо високий рівень самостійної розумової діяльності учнів забезпечує використання пояснювально-ілюстративного методу, коли викладач пояснює, ілюструє навчальний матеріал. Учні отримують знання на уроці, з літератури, через екранний засіб у готовому вигляді. Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний – методи традиційного навчання, основна сутність яких зводиться до процесу передачі готових відомих знань студента. Переваги пояснювально-ілюстративного і репродуктивного методів: - економічність часу; - можливість передачі знань, умінь за стислий час і невеликими затратами зусиль; - міцність знань завдяки можливості їх багаторазового повторення. Недоліки цих методів: - уповільнений темп вивчення матеріалу; - єдиний усереднений обсяг знань; - передача знань в “готовому” вигляді призводить до того, що студенти «розучуються» думати; пам’ять студента. Пошукові (продуктивні) методи передбачають послідовне і цілеспрямоване включення учнів у вирішенні завдань різної складності, в процесі якого вони активно засвоюють нові знання і уміння. Використання цих методів передбачає виконання таких вимог: - висунення пізнавальних задач; - висунення гіпотез; - залучення учнів до активної пізнавальної діяльності; - аналіз і оцінка результатів навчальної діяльності. Залежно від рівня розумової активності учнів виділяють такі продуктивні (пошукові) методи: Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у виокремленні та прийнятті проблемної задачі, використання словесних методів (пояснення, розповіді, лекції) для активації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу, шляхом отримання нової інформації. Учні стають співучасниками наукового пошуку. Частково-пошуковий (евристичний) метод спрямований на залучення учнів до пошуків шляхів, прийомів і засобів розпізнавання пізнавальної задачі. Дослідний метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв’язання пізнавальної задачі з використанням необхідного обладнання. Переваги пошукових (продуктивних) методів: - розвиток логічного творчого самостійного мислення і здібностей учнів, їх творчих умінь - засвоєні таким чином знання більш міцні; - розвиток креативності; - викликає позитивне, емоційне відношення до навчання і розвитку професійного проблемного мислення. 36. Вибір методів навчання Методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістові освіти. Вони налаштовують учителя на виховування всебічно розвинених людей, які б мали широку освіту й свідомо використовували свої знання і здібності на користь держави, суспільства. Особливої уваги заслуговують методи, що потребують від учнів свідомого підходу, активності, самостійності й творчості у навчально-пізнавальній діяльності. Загалом методи навчання залежать від загальної мети освіти та виховання. Процес навчання в школі визначається системою дидактичних принципів, що випливають із його закономірностей. Дидактичні принципи слід враховувати й під час вибору методів навчання, за допомогою яких учитель повинен поступово, систематично навчати учнів, подавати їм навчальний матеріал доступно, наочно, науково, дбати, щоб учні виявляли самостійність та активність і свідомо засвоювали його. Вибір методу значною мірою залежить від навчальної дисципліни. Окремі методи успішно використовують у процесі вивчення всіх навчальних дисциплін (пояснення, бесіда, робота з книгою), інші - лише певної групи предметів (лабораторні заняття проводять переважно з фізики, хімії, біології). У кожному конкретному випадку вчитель вирішує, який метод найефективніший на уроці. Обираючи його, вчитель передусім повинен враховувати тему, мету уроку. Якщо на уроці хімії планується розкриття змісту нової теми, можна використати методи розповіді, бесіди, демонстрування досліду; на уроці закріплення набутих знань і застосування їх на практиці доцільним є метод вправ. Це свідчить, що мета уроку, завдання, які вирішуватимуться на ньому, відіграють вирішальну роль у виборі методу навчання. Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів. На кожному етапі вирішують конкретні завдання, що також позначається на виборі методів навчання. Так, перевірку домашнього завдання можна здійснити, вдавшись до індивідуального, ущільненого чи фронтального опитування, а для вивчення нового матеріалу потрібні зовсім інші методи. Вибір методу залежить і від вікових особливостей дітей. Наприклад, шкільну лекцію не можна читати в молодших і середніх класах, самостійну роботу з книгою практикують лише тоді, коли в учнів сформовано навички такої роботи. Значною мірою вибір методу навчання зумовлений навчально-матеріальною базою школи. Добре обладнані навчальні кабінети, наочні посібники дають змогу не лише використовувати методи ілюстрування, демонстрування, проведення лабораторних, практичних та дослідних робіт, а й поєднувати ці наочні й практичні методи зі словесними. На вибір методу навчання впливає й географічне розташування школи. Так, міські школи мають кращі можливості для використання у навчальному процесі промислових об'єктів, музеїв, театрів, а в сільських школах легше організувати спостереження за природою, сільськогосподарським виробництвом, дослідницьку роботу. Обираючи метод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їхню увагу, зацікавленість. Адже одноманітність набридає, учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесу навчання. Методи навчання залежать і від часу, відведеного на проведення уроку. Слід добирати методи, які дають змогу досягти навчальної мети якомога меншими затратами часу. На вибір методу навчання впливає й особистість педагога. Одні з них добре розповідають, інші вдало організовують дискусію, перетворюють урок на гру. Однак це не означає, що вчитель повинен використовувати лише ті методи, які йому найкраще вдаються. Педагогічна майстерність полягає в досконалому володінні всією їх сукупністю. Важливою умовою підвищення ефективності методів навчання є їх діалогічність, тобто включення до будь-якого методу діалогу між педагогом і учнями. Вона активізує й сприяє розвиткові всіх особистісних функцій, забезпечує процес засвоєння знань та ін. Тривала педагогічна практика дає вчителеві змогу, спираючись на свої теоретичні знання в галузі дидактики, використовувати залежно від обставин ефективні методи. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і сформувати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній праці. Певну специфіку має використання методів навчання у зарубіжній школі. Американські вчителі використовують як традиційні (лекцію, розповідь учителя), так і активні методи (робота з первинними документами, джерелами, групова робота, дискусія, рольова гра). Обов'язковими на уроках є комп'ютери, мультимедійні засоби, відеотехніка. Учні є активними учасниками підготовки і виконання групових та індивідуальних проектів. У класах американської школи багато різноманітної техніки: комп'ютери, відеотехніка, мультимедійні проектори тощо. Є там і холодильники, мікрохвильові печі, якими користуються на перерві вчителі й учні. Нерідко експонуються фотографії вчителя в колі сім'ї, під час відпустки, які свідчать про певні якості його особистості. Американські школярі не носять підручників до школи, оскільки в кожному класі є їх комплект. Підручники оформлені фотографіями, малюнками, мапами, схемами і графіками. Кожна їх частина починається з окреслення навчальних цілей, завершується висновками, блоком запитань та завдань різного рівня складності. У посібнику для вчителя в повному обсязі відтворено учнівський підручник, розміщено рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу, використання матеріалу підручника. У ньому є рубрика "Розвиток критичного мислення", посилання на друковані, аудіо- та Інтернет ресурси. Вчитель має у своєму розпорядженні й інші посібники - збірки тестових завдань та варіантів перевірочних робіт, первинні документи тощо. У розпорядженні вчителя є комплекти настінних карт, навчальні тематичні відеофільми та CD-диски з Power Point презентаціями до тем курсу, копіювальна техніка. 37. Форми організації навчання, їх становлення. |