ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Професійна освіта - освіта, яка охоплює знання, практичні вміння і навички, необхідні для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.

Предыдущая 4 5 6 7 8 9 101112 13 14 15 16 17 18 19 Следующая

Зміст професійної освіти забезпечує поглиблене вивчення наукових основ і технології обраного виду праці, формування спеціальних практичних умінь та навичок, виховання психологічних, моральних, естетичних якостей, необхідних фахівцеві конкретної галузі трудової діяльності.

Питання професійної освіти частково вирішують загальноосвітні навчальні заклади в процесі профорієнтації, на факультативних заняттях, у різноманітних гуртках. Але головний шлях здобуття професійної освіти - навчання молоді у професійно-технічних училищах і вищих закладах освіти різних типів і профілів.

У спеціалізованих професійно-технічних училищах (СПТУ) здійснюється підготовка робітників для різних галузей економіки і господарювання. Вони функціонують на базі виробничих об'єднань, підприємств, організацій. Випускники середньої школи навчаються в них З роки і завершують загальну середню освіту, водночас здобуваючи професійну.

До навчальних планів СПТУ належать три цикли навчальних дисциплін: професійно-технічний, який містить спеціальну технологію та виробниче навчання і є провідним; загальнотехнічний, що охоплює загальну технологію, електротехніку з основами промислової електроніки, технічне креслення; загальноосвітній - предмети 10-11 класів середньої школи.

Особливе місце в підготовці висококваліфікованих кадрів посідають вищі заклади освіти. Вищу професійну освіту молодь України здобуває в 163 вищих закладах освіти III-IV рівнів акредитації (класичні, технічні та педагогічні університети, академії та інститути); у 735 державних вищих закладах освіти І-II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі); 123 вищих закладах освіти, заснованих на інших формах власності.

Система вищої освіти здатна забезпечити місцями у вищих навчальних закладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У вищих закладах освіти навчаються і здобувають професію із 71 напряму понад 1,5 млн студентів: до 620 тис. у закладах І-II рівнів акредитації та понад 920 тис. - у закладах Ш-IV рівнів акредитації.

Синтез загальної, політехнічної та професійної освіти свідчить про наступність усіх рівнів і видів освіти, органічний зв'язок між науковими дисциплінами, а також між наукою і виробництвом.

29. Компоненти загальної освіти.

Зміст освіти виступає одним з основних засобів та факторів розвитку особистості. Зміст освіти має історичний характер, оскільки визначається цілями і завданнями освіти на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.

У традиційній педагогіці, орієнтованої на реалізацію переважно освітніх функцій школи, зміст освіти визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, досягнутий у результаті навчально-виховної роботи.

При такому підході (психолого-орієнтований) до визначення сутності змісту освіти в центрі уваги знаходяться знання, вони виступають абсолютною цінністю і заступають самої людини.

Реалізація в останні роки особистісно-орієнтованого підходу до визначення сутності змісту освіти дозволила абсолютною цінністю висунути не відчуження від особистості знання, а самої людини.

Цей підхід знайшов відображення в роботах І. Я. Лернера, М. Н. Скаткина, В. С. Леднева, Б. М. Бім-Бада, А. В. Петровського.

Так, І. Я. Лернер і М. Н. Скаткін під змістом освіти розуміють педагогічно адаптовану систему знань, навичок і умінь, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-вольового ставлення, засвоєння яких покликане забезпечити формування всебічно розвиненої особистості, підготовленої до відтворення і розвитку матеріальної та духовної культури суспільства.

Відповідно до точки зору С. А. Смирнова зміст освіти може бути представлено наступними компонентами:

- когнітивний досвід особистості;

- досвід практичній діяльності;

- досвід творчій діяльності;

- досвід відносин. Когнітивний досвід особистості включає систему знань про природу,

суспільстві, мисленні, техніці, способах діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу.

Знання як основний елемент змісту освіти - це результат пізнання дійсності, законів розвитку природи, суспільства і мислення.

Досвід практичної діяльності становить система загальних інтелектуальних і практичних умінь і навичок, які є основою конкретних видів діяльності.

Досвід творчої діяльності покликаний забезпечити готовність учнів до пошуку рішень нових проблем, до творчого перетворення дійсності.

Досвід відносин особистості являє собою систему мотивацион-но-ціннісних і емоційно-вольових відносин. Його специфічність полягає в оціночному відношенні до світу, до діяльності, до людей.

30. Нормативні документи змісту освіти.

Навчальний план - нормативний документ, що його складає вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, у ньому подано перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекцій, лабораторних, практичних, семінарських, індивідуальних занять, консультацій, навчальних і виробничих практик) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані вказано й час, відведений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляють на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми і затверджує керівник вищого навчального закладу.

У ньому реалізовано цілі та завдання виховання майбутнього фахівця, основні принципи добору наукової інформації, її систематизації з урахуванням міжпредметних зв'язків і логіки викладу матеріалу. Тут знаходять своє втілення ідеї розвитку особистості на основі органічного поєднання загальної, політехнічної і професійної освіти, з'єднання навчання з продуктивною працею, розвитку творчого мислення та пізнавальної активності студентів, їх самостійності в надбанні знань, зв'язку теоретичної й практичної підготовки, спадкоємності з іншими типами навчальних закладів.

Науково обґрунтовані принципи побудови навчальних планів розробляють на різних рівнях професійної підготовки кадрів. Узагальнюючи досвід таких досліджень, можна висунути незалежно від їхньої кваліфікації/і профілю такі основні принципи побудови навчальних планів підготовки фахівців, а саме:

■ гуманістичного спрямування, орієнтований на задоволення освітніх запитів особистості, виховання високоморальних загальнолюдських якостей майбутнього фахівця;

■ науковості, який передбачає відповідність отримання освіти до рівня й перспектив розвитку науки, формування в студента наукового світогляду на основі правильних уявлень про загальні і спеціальні методи наукового пізнання, засвоєння основних закономірностей процесу пізнання з позицій діалектичного матеріалізму;

■ систематичності й послідовносте потребує розміщувати навчальні дисципліни з урахуванням логіки досліджуваної наукової системи знань і закономірностей розвитку наукових понять у свідомості студентів;

■ доступності, що враховує рівень підготовки студентів;

■ єдності навчання, виховання розвитку, який передбачає нерозривний зв'язок навчання з формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей особистості кожного студента;

■ гуманітаризації, який передбачає залучення до змісту всіх навчальних курсів (не тільки гуманітарних, й природничо-математичних, технічних і виробничо-технологічних) відомостей про роль і місце в соціальному, економічному і науково-технічному прогресі, його відповідальності за майбутнє цивілізації і духовних скарбів;

■ зв'язку теорії з практикою за умови базової ролі теорії, який передбачає необхідність підведення студентів до розуміння значення теорії в житті, практиці, виробничій праці; розвитку в них здібностей умілого застосування засвоєних знань, умінь і навичок для розв'язання завдань практичного і виробничого характеру;

■ політехнічний, який передбачає цілісність загальної політехнічної і професійно-політехнічної освіти й забезпечує професійну мобільність фахівця, його здатність орієнтуватися в системі громадського виробництва, за найкоротший термін адаптування до змін та змісту праці;

■ професійної спрямованості, який передбачає загальну орієнтацію всіх студійованих дисциплін на остаточні результати навчання студентів, пов'язані з набуттям конкретної спеціальності;

■ стабільності й динамічності, який передбачає наявність стабільної (базової) частини вивчення навчальних предметів і динамічної (спеціальної) частини, змінюваної з урахуванням вимог виробництва до підготовки фахівців;

■ уніфікації і диференціації, зумовлений об'єктивними особливостями і закономірностями характеру, змісту праці фахівців цього профілю і кваліфікації і та врахуванням індивідуальних особливостей студентів;

■ спадкоємності змісту освіти, а також з різноманітними видами неформальної освіти й самоосвіти;

■ інформаційної технологічності навчання, орієнтований на застосування в освітньовиховному процесі педагогічно виправданих засобів інформаційної та комп'ютерної техніки (персональних комп'ютерів, інформаційних банків даних і знань, комп'ютерних експертних систем тощо). Характерною рисою нового покоління навчальних планів системи навчання у ВНЗ є створення умов, які сприяють самоактуалізації та самореалізації особистості. Ця можливість виявляється у гнучкості системи навчання, покликаної забезпечити врахування індивідуальних пізнавальних особливостей студентів, їхні інтереси та уподобання.

Реалізація цієї ідеї виявляється у блочній побудові навчальних планів з великим вибором елективних курсів, рей-тингової системної оцінки знань (кількісною системою "залікових одиниць"), широким спектром можливостей для самостійної поглибленої професійної спеціалізації; у створенні можливості застосування відкритих систем навчання, які дають змогу організувати навчання студентів за індивідуальними програмами.

31. Сутність методів, прийомів і засобів навчання.

У методі навчання як способі упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учня, спрямованої на розв'язання завдань освіти, відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Метод навчання має об'єктивну і суб'єктивну складові. Проблему системи методів навчання можна розв'язати шляхом створення єдиної або кількох класифікацій, які б адекватно відображали завдання і зміст цілісного процесу навчання. Обираючи метод навчання, потрібно враховувати причини-фактори, які охоплюють основні компоненти навчання: завдання, зміст, форми і засоби, а також відповідні умови.

Метод і прийом навчання

Відповідь на питання дидактики "як навчати?" дає категорія методів навчання. Без них неможливо досягнути поставлених цілей, реалізувати зміст навчального матеріалу, організувати пізнавальну діяльність учнів. Метод навчання - важлива ланка в дидактичній

системі "мета - зміст - методи - форми - результат навчання ".

Метод (грец. methodos- спосіб пізнання) навчання - спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на розв'язання завдань освіти.

Існують й інші визначення методу навчання:

- форма руху змісту навчального матеріалу;

- упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань;

- форма обміну навчальною інформацією між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться;

- форма руху пізнавальної діяльності учнів;

- упорядкована сукупність прийомів, дій і логічних операцій;

- спосіб співробітництва вчителя й учнів;

- спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.

Отже, методи навчання є складним, багатовимірним педагогічним явищем, у якому відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв'язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотний: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичного втілення.

У дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя, і методи учіння, що забезпечують перебіг навчальної діяльності учнів. Методи навчання характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів і потребують активності їх обох.

Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіду можна використати і для засвоєння нових знань, і для повторення, і для перевірки, проте в різних випадках цей метод матиме свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність їхньої пізнавальної діяльності, можливість застосовувати знання на практиці.

Кожний метод навчання має виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, а й стимулювальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам'яті, емоційно-почуттєвої сфери).

Будь-який навчальний предмет, крім загальних методів навчання, має свої методи, зумовлені специфікою його змісту. Наприклад, у викладанні української мови застосовують спеціальні методи: читання і письмо, словникова робота, граматичний розбір та ін.; у географії важливе місце належить роботі з картами; у природознавстві - спостереження, досліди тощо. Дидактика вивчає методи, які мають найбільш загальне значення і можуть бути застосовані при вивченні різних навчальних предметів.

У структурі методів виокремлюють прийоми, тому кожний метод можна представити як сукупність методичних прийомів.

Предыдущая 4 5 6 7 8 9 101112 13 14 15 16 17 18 19 Следующая