ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Активна діяльність особистості як фактор її розвитку

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая

Під поняттям діяльність розуміють усю різноманітність занять людини, все те, що вона виконує. Основними видами діяльності дітей і підлітків є гра, навчання, праця. За спрямованістю виділяють пізнавальну, громадську, художник, спортивну, технічну, ремісницьку та гедонічну (спрямовану на отримання задоволення) діяльність. Особливим видом діяльності є спілкування. З глибини століть дійшли до нас мудрі спостереження:

Хто, будучи навіть дорослим, уміє говорити лише одними словами, а не справами, той людиною вважатися не має права.
Я. А. Коменський

Що людина робить, такою вона і є.
Г. Гєгель

Без явно посиленої працьовитості немає ні талантів, ні геніїв.
Д. І. Менделєєв

Діяльність -- шлях до знань.
Б. Шоу

Ніщо так людину не вчить, як досвід.
А. С. Макаренко

Якщо ви вдало оберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само вас знайде.
К.Д. Ушинський

Висловлювання видатних людей свідчать про прямий зв’язок між інтенсивністю діяльності й результатами розвитку. Чим більше працює людина в певній галузі, тим вищий рівень її розвитку в ній. Звичайно, рамки дії цієї закономірності не безмежні. Вони регламентуються здібностями, віком, організацією самої діяльності та ін.
Діяльність може бути активною і пасивною. Робота, що виконується без бажання, настрою не забезпечує високих результатів розвитку. Ефективний розвиток відбувається лише в процесі активної, емоційно забарвленої діяльності, в яку людина вкладає всю душу, повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Така діяльність приносить задоволення, стає джерелом енергії і натхнення. Ось чому важлива не стільки діяльність сама по собі, скільки активність особистості, що виявляється в цій діяльності.
Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови, якщо воно позитивно впливає не внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою, тобто коли розвиток набуває характеру саморозвитку. Ось чому Л. М. Толстой порівнював розвиток людини з тим, як росте плодоносне дерево. Адже в буквальному смислі людина його не вирощує – воно само росте. Вона лише копає землю, вносить добрива, обрізає зайве гілля, тобто створює необхідні зовнішні умови, які сприяють його саморозвитку. Сам же розвиток відбувається за своїми внутрішніми законами. Дещо подібне спостерігається під впливом соціальних і виховних факторів, але вони розвивають і формують особистість лише певною мірою, завдяки якій викликають позитивний відгук у її внутрішній сфері й стимулюють власну активність у роботі над собою.
Розуміння ролі активності самої людини у власному розвиткові дозволяє педагогу цілеспрямовано організовувати діяльність школяра, ставити його в позицію активного діяча, озброювати такими способами діяльності. Які дають змогу активно виявляти свої сили; вивчати його особистісну своєрідність, розкривати потенціальні можливості, тобто розумно спрямовувати процес розвитку особистості.

10. Акселерація та ретардація.

Проблема акселерації, або прискореного розвитку, є дуже актуальною для сучасних науковців, педагогів та соціологів. Це явище було зафіксоване та спостерігається на протязі останніх 100 років і має місце майже серед усіх народів земної кулі. На сьогодні є підстави говорити про біологічну та соціальну акселерацію.

Біологічна акселерація стосується усіх тих змін, котрі пов'язані з біологією розвитку людини. Безумовно, що сама по собі біологія розвитку завжди реалізується в певних соціальних умовах і таким чином соціально детермінована.

Під чисто соціальною акселерацією розуміють збільшення об'єму знань та прискорення розумового розвитку сучасних дітей відносно їх однолітків, які жили 50-70 років і більше тому назад.

Біологічна акселерація торкнулась, перш за все, збільшення показників морфологічного і функціонального розвитку людства. Наприклад, у наш час діти народжуються з більшою довжиною тіла, ніж у 1930-40 роках в середньому на 1,5-2,0 см; у віці одного року московські діти на 2 см вищі, ніж їх однолітки 1930 року, і на 5 см вище однолітків 1901-1905 років. У трьохрічних хлопчиків це перебільшення (відносно дітей 1901-1905 років) досягає 15,5 см. У польських та німецьких трьохрічних дітей тільки за останні 30 років зріст збільшився на 4-5 см.

Довжина тіла семирічних хлопчиків Росії більше ніж у однолітків 1901-1905 років в середньому на 9 см, у 12-річних дітей це перебільшення становить 6-7 см. У 11-річних дітей Північної Ірландії за 15 останніх років довжина тіла зросла на 5 см; у хлопчиків та дівчаток Англії (у віці 8-12 років), за останні 40 років довжина тіла збільшилась на 7,5-13 см. Зріст 14-17 річних підлітків та юнаків Москви, Санкт-Петербургу та Києва (відносно 1925 року) збільшився на 10-13 см. Ці приклади можна продовжувати і всі вони яскраво свідчать про акселерацію росту: якщо у 1925 році юнаки східної Європи (Росія, Білорусь, Україна, Польща, Угорщина) мали в середньому зріст 167-172 см, то у 1980 році він становив 175-180 см. Таким чином спостерігається наближення середньої довжини тіла до верхнього рівня норми (180-182 см), яка склалась в віках для гармонічно розвинутих пропорцій тіла людини.

Має місце також акселерація строків росту довжини тіла людей: якщо у 1940 році зростання росту закінчувалось для дівчат у 20 років, а для юнаків—у 25, то тепер (2000 рік)—відповідно у 17 і 20 років. Серед сучасних дітей відмічається також прискорене дозрівання сили м'язів, більш раннє формування зорових, слухових, емоційних та мовних функцій. Так, наприклад, підлітки 2001-2005 років в середньому на 2—5% швидше бігають, вище і далі стрибають, мають більшу силу м'язів кісті, ніж їх однолітки 30-х років минулого століття.

Маса тіла сучасних дітей також наростає значно швидше, чим це може бути обумовлено збільшенням довжини тіла. Вважається, що це явище може бути пов'язане, перш за все, зі змінами якості їжі: вона стала більш калорійною і різноманітною як для вагітних жінок, так і для самих дітей. Маса тіла сучасних новонароджених, відносно однолітків 1940 року, збільшилась майже на 200 г, тоді як на 1 см приросту довжини тіла це збільшення повинно становити всього 6-7 г. Сучасні діти у віці 1 року на 1,5-2,0 кг важчі, ніж їх однолітки 50 років тому назад. За даними ряду міст Європи, за останні 90-100 років маса тіла 13-річних хлопців зросла на 12 кг, а дорослих людей — в середньому на 9 кг. Безумовно, що таке значне збільшення маси тіла людей може бути обумовлене не тільки акселерацією, а і збільшенням кількості їжі, що вживається. Результатом цього є поширення явищ ожиріння серед сучасних людей, що особливо несприятливо для дітей. Ожиріння сприяє формуванню значних змін обмінних процесів у клітинах, обумовлює виникнення багатьох, пов'язаних з цим, захворювань: цукрового діабету, атеросклерозу, гіпертонії, відхилень у роботі серця і т. д. Проблеми боротьби з ожирінням дітей дуже актуальні для багатьох держав світу: у Європі нараховується до 6 % дітей з ожирінням, у США — 10-40 %, в Україні — до 8 %.

Дуже важливе значення мають явища акселерації при розвитку та при дозріванні багатьох фізіологічних систем. Так, наприклад, окостеніння кісток у сучасних дітей завершується на 1-2 роки раніше, ніж у їх однолітків в 1940 році. На ці ж строки змістилась і зміна молочних зубів на постійні.

Статеве дозрівання у сучасних підлітків також завершується на 2-3 роки раніше, ніж на початку минулого століття. Наприклад, початок місячних у сучасних дівчат реєструється в 12,5-14 років, тоді як у 1940 р. це відбувалося у 16-17 років, до того ж у міських дівчат статеве дозрівання починається на 2-3 роки раніше, ніж у сільських.

У сучасних жінок також на 7-8 років збільшився дітородний період (Так, якщо у 1940 році він тривав до 43-44 років, то тепер — до 48-50 років).

Виділяється декілька гіпотез акселерації, серед яких можна назвати, як вказувалось вище: геліогенну гіпотезу (зростання інтенсивності сонячного випромінювання), гіпотезу гетерозії (розширення кордонів шлюбних стосунків, що змінило спадкоємність), гіпотезу урбанізації (перехід значної частини населення до проживання у великих містах), нутрівну гіпотезу (зміну складу їжі, її вітамінізацію) та ін.

Наявність акселерації треба враховувати при складанні та вдосконаленні навчальних програм освіти та фізичного виховання дітей різного віку.

Як свідчать М.М.Безруких із співавт. (2002); І.М.Маруненко із співавт. (2004) акселерація має тимчасовий характер і у філогенезі людства може змінюватись на протилежні процеси затримки розвитку, що має назву ретардація. Відомо, наприклад, що в стародавні та середні віки людство в основному мало невеликі розміри тіла. Приблизно у 1J-V1 ст. нашої ери фізичні розміри людей наближались до сучасних. З VIII до XVI ст. мала місце певна стабільність та ретардація параметрів розвитку, а з кінця XIX ст. знову почалася хвиля акселерації, підйом якої на сьогодні (2006 рік) практично припинився, про що свідчать антропометричні дослідження останніх 5-10 років в Росії, країнах Європи і Америки. Встановлено також певні територіальні та популяційні особливості процесів акселерації. Наприклад, у південних країнах (у Японії, Кореї, Китаї та інших) акселерація почалася значно пізніше, ніж на заході і зараз активно триває, а у деяких країнах Південної Америки проявів акселерації у ХІХ-ХХ ст. взагалі не спостерігалось.

11. Вікова періодизація дітей

Вікову періодизацію Еміль Руссо визначив у межах чотирьох періодів: перший - від народження до двох років - час, коли найголовнішим є фізичне виховання дитини; другий - від 2 до 12 років - це період "сну розуму", коли, на думку мислителя, дитина ще не може розмірковувати і логічно мислити, коли потрібно розвивати головним чином зовнішні відчуття; третій - від 12 до 15 років, коли розгортається розумове виховання; четвертий - з 15 років до повноліття - період "буремних пристрастей", який вимагає морального виховання.

Конкретні поради стосовно кожного з чотирьох періодів Руссо визначив таким чином:

Перший період (до двох років). Дитину повинна годувати сама матір. Дитину не слід пеленати, оскільки це позбавляє немовля свободи руху

("щастя, що йому ще хоч лишають можливість дихати"). Маленьку людину слід з перших днів загартовувати і зміцнювати її фізичні сили.

Другий період (від 2 до 12 років). Не треба примушувати вихованця розмірковувати, завчати оповідання і казки. Не можна "вичитувати" й настанови. Хай дитина у цей час усе виміряє, зважує, рахує і порівнює сама, коли відчує в цьому потребу. Добре було б до ] 2 років взагалі не знати книги. Але якщо вихованець навчився читати, то нехай його першою і єдиною книгою буде "Робінзон Крузо".

Замість покарань у цей період Руссо пропонує метод " природних наслідків". Якщо дитина ламає стілець, яким користується, сердитися не потрібно. Просто не слід їй пропонувати новий, натомість дати можливість відчути незручності через відсутність стільця. Якщо вихованець розбив вікно у своїй кімнаті, не вставляти нового ("краще хай схопить нежить, ніж має вирости безумцем"). Але якщо таке покарання не допомагає, винуватця слід закривати у темній кімнаті.

Третій період (від 12 до 15 років). Наступає час розумового і трудового виховання. При виборі предметів для вивчення виходити з інтересів підлітка. Як правило, його в цей час цікавить географія, астрономія, природознавство. Еміль вивчає ці предмети, перебуваючи в ролі дослідника, який відкриває наукові істини і навіть винаходить компас. Кмітливість, самодіяльність, уміння спостерігати - основа дидактичних підходів Руссо. Максимальна наочність - закон навчання. Такою наочністю для Еміля виступає сама природа, життєві факти, з якими він стикається.

Четвертий період (з 15 років до повноліття). Це період морального виховання, яке може дати тільки суспільство. Емілю тепер не страшне розпутне місто. Він достатньо загартований серед природи. Юнак покликаний стати носієм загальнолюдських ідеалів, тому головне завдання - виховати в нього любов до всіх людей. Постає три завдання морального виховання: 1) виховання добрих почуттів, 2) добрих суджень, 3) доброї волі. Для цього юнак спостерігає картини людських страждань і радості, вивчає історію та біографії великих людей, здійснює добрі справи.

До 17-18 років юнаку не бажано говорити про релігію. Еміль сам поступово підійде до визнання божественного начала.

Майбутня дружина, яку Руссо вибирає для Еміля, виховується дещо по-іншому. Софі готується до сім'ї і домашнього затишку. Вона здатна пристосовуватися до думки інших, підкорятися чужій волі, їй не потрібна самостійність суджень.

Розуміння особливостей педагогічної системи Руссо поглиблюють такі його вислови: "Вам ніколи не вдасться створити мудреців, якщо вбиватимете у дітях пустунів", "Без руху - життя тільки летаргічний сон", "Люди, будьте людяні! Це ваш найперший обов'язок. Будьте такими для всіх станів, для всякого віку, для всього, що не чуже людині".

12. Сутність, завдання, основні категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками

Що таке дидактика?

Дидактика (від гр. didasco — навчаю) — це галузь педагогіки про теорію навчання й освіти людини.

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Следующая