ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Облогове знаряддя римського війська

1 2 3 45

Збереглися античні тексти, що розповідають про майстерне застосування бойової техніки римської армії. Яскравий приклад – облога фортеці Масада на території сучасного Ізраїлю.

Назва Масада походить від давньоєврейського Мецада – гірський замок, цитадель.

На вершині гори – руїни великого укріплення, побудованого Іродом Великим в І столітті до н.е. Серед цієї краси в 73 році н.е. стався один з найдраматичніших епізодів античної епохи.

Масадою називався укріплений палац, побудований Іродом Великим в Іудейській пустелі. Після римсько-іудейської війни її захопили заколотники, і римлянам потрібно було повернути фортецю собі.

Більше двох років повсталі протистояли міцності Римської імперії, що окупувала Юдею. Після взяття Єрусалиму, на розправу з бунтівниками був кинутий 10-й легіон.

Повсталих очолював Елазар бен Яір. Його противники були дуже сильні. Римлян, яківели облогу Масадаочолював Флавій Сильва. Він прибув не місце, по всій видимості, взимку 73 року і насамперед постарався відрізати захисників від допомоги ззовні.

Він побудував навколо фортеці стіну, яка не давала вибратися з міста і робила сильний психологічний тиск на людей, які знаходилися в облозі.

Рештки стіни збереглися донині. Через кожні кілька сотень метрів стояли вежі або невеликі форти, з яких римські лучники обстрілювали захисників фортеці. Про облогу нагадують вістря римських стріл, знайдені навколо стін Масади [9].

Римляни знали, що повсталі в пастці, але що вони могли вдіяти з неприступною твердинею?

У повстанців було як мінімум дві причини саме в Масаді дати ворогові останній бій. По-перше, її було практично неможливо штурмувати, а по-друге, тут не було проблем з прісною водою.

Складна система труб підводила до фортеці воду з найближчих річок. 12-ти величезних цистерн вистачало і для пиття, і для басейну, лазень, і нарешті, поливу рослин, що забезпечували захисників їжею.

Водопостачання виявилося надзвичайно важливим для повстанців, що утримували Масада 80 років по тому.

Фортеця – справжній скарб для археологів. Їх знахідки в значній мірі підтвердили повідомлення, залишені учасниками облоги.

Найдокладніше про неї пише Йосип Флавій. Він був первосвящеником і командував єврейськими силами в Галілеї. Зазнавши поразки від римлян, він перейшов на їхній бік і почав писати історію повстання іудеїв. Його книга містить цінні відомості про події в Масаді.

Йосип Флавій залишив чудовий звіт: «Коли Флавій Сильва побачив, що вся інша країна підпорядкована, і лише одна фортеця продовжує боротися, він зібрав всю свою армію і виступив проти цієї твердині, що називалася Масада»

На кону стояла честь Риму. Для римлян повстанці були скалкою, і Флавій Сильва поклявся, що знищить їх за всяку ціну. Але завдання яке стояло перед ним, здавалося б, не мало рішення: як він міг взяти Масаду, захищену самою природою?

Він використовував військову техніку, започатковану ще великими винахідниками – древніми греками.

Греки набагато випередили свій час, зробивши приголомшливі відкриття в інжинерній думці. На полі бою вони показували всю свою майстерність і винахідливість, але загалом вони не змогли дуже сильно розвинути техніку для облоги та штурму.

В Олімпії, є велика колекція стародавніх обладунків. Легко уявити воїнів, що кидалися в них на ворога дві з половиною тисячі років тому.

Але справжній жах у ворогів вселяли бойові машини греків. Перше насіння майбутніх великих винаходів були посіяні в Сіракузах, на острові Сицилія близько 400-го року до н.е. Тиран Діонісій Старший закликав на острів майстрів з Італії, Греції та Карфагена, щоб створити зброю, яка злякає будь-якого воїна по всьому Середземномор’ю.

Ці машини, облогові знаряддя, особливо катапульти[дод. 4], повністю змінили військове мистецтво. Змінився сам характер бою. Раніше битви велися лицем до лиця, махали мечами, рубали один одного, а тепер небезпека загрожувала вже здалеку. За допомогою катапульт можна було завдати ворогові великих втрат, не наближаючись до нього.

Ще кілька різновидів бойових машин з’явилися в результаті розвитку сіракузьких винаходів. У 4 столітті до н.е. в армії Александра Македонського були і катапульти, і каменемети, предки арбалетів.

Древні розуміли і те, яку вигоду може принести використання вогню. У 424 році до н.е. у війні Афін зі Спартою для руйнування дерев’яних стін Делія був застосований перший вогнемет.

Ці вогнемети[дод. 5] були досить примітивні: коротка трубка, одним кінцем занурена в котел з гарячою сумішшю смоли, сірки і деревного вугілля. Він бив всього метрів на 5, але в морському бою цього цілком достатньо, щоб підпалити ворожий корабель[11, с. 108].

Досконалості в будівництві вогнеметів досягнуть пізніше візантійці. Як видно з манускрипту епохи Відродження, в морському бою грецький вогонь був найнебезпечнішою зброєю.

Сучасний його еквівалент – напалм. Багато хто вважає, що пристрій, що стріляє вогнем – це винахід 20 століття. Однак, очевидно, що вогнемети використовувалися в боях кілька тисяч років тому. Реконструкції візантійських вогнеметів – приклади простої, але смертоносної зброї.

Існували також ручні варіанти вогнеметів, принцип роботи яких був такий: клапан може відкриватися і закриватися, засмоктуючи повітря, який, нагріваючись при змішуванні з нафтою, стрімко летить у ворога. Грецький вогонь, який розбризкувався з цих смертоносних пристроїв, був липкою рідиною, приставав до шкіри і спалювала ворога живцем.

Конструктивно це звичайний сифонний насос. При натисканні на поршень горюча рідина вистрілюється з сопла і підпалюється невеликим язичком полум’я. Сучасні вогнемети влаштовані аналогічно: використовують схоже пальне, але працюють за рахунок постійного високого тиску. А древній вогнемет стріляє при натисканні на поршень. Візантійці вдосконалили конструкцію примітивних вогнеметів, створених древніми греками.

Безумовно, використані візантійцями сифони були відомі олександрійським ученим за багато століть до цього. Ми можемо лише уявити застосування античного вогнемета в боях двотисячолітньої давності. Звичайно, це була надзвичайно руйнівна зброя. Приклад військової технології, яку в новий час не винайшли, а відкрили заново.Так само, як і зараз, в давнину вогнемети могли застосовуватися для знищення живих об’єктів на полі бою. Вони використовувалися так само, як і в сучасній війні.

Римляни використовували вогонь в якості зброї. Але, щоб захопити гірську твердиню Масади і зломити опір наполегливих іудеїв, їм довелося застосувати іншу стратегію і інші технології. Захисники Масади і їх безстрашний вождь Елазар бен Яір стали символом опору Римської імперії для всього Середземномор’я. У Римі розгром іудейського повстання вже відзначили тріумфом відразу після взяття Єрусалиму. Римська армія не могла відступити [1, с. 558].

Римлянам було важливо знищити зухвалих заколотників. Якби хтось із них врятувався, скажімо, втік до Єгипту, вони посіяли б насіння смути на новому місці. Потрібна була повна зачистка, ніхто не повинен був піти. З висоти своїх укріплень повсталі могли бачити, як штаб Флавія Сільви розмістився на схилі пагорба навпроти палацу. Римське військо чисельно помітно перевершувало повсталих. Щоб розмістити його, треба було 8 таборів. У таборах були побудовані святилища, госпіталь, форум і ринок, а можливо навіть і публічний будинок.

У таборі в кожному наметі жили 8 солдатів, був цілий ліс наметів. В основному таборі жили близько 2000 вояків, майже половина 10-го легіону. Інша частина легіону і кілька тисяч солдатів допоміжних військ розквартирувалися в інших таборах навколо Масади.

Чоловіки, жінки і діти, обложені в Масаді, занадто добре знали силу римської армії. З 960 обложених лише 200 могли битися, інші були жінки і діти. Їм протистояли 7 або 8 тисяч чудових солдатів, цвіт римської армії, кращі легіони східної армії римлян.

Римляни вже взяли Єрусалим, належало впасти і Масада. У римлян була перевага – найкраща система логістики і планування в античному світі. Під стіни, зведені на скелях Масади, вони привезли найпотужніші облогові машини. Ці метальні знаряддя були античною важкою артилерією. Йосип Флавій був вражений їх міццю: «З усіх цих хитромудрих пристроїв, які метали камені і дротики, кращими вважалися машини 10-го легіону, які були більшими і потужнішими за інших. Вони не тільки відбивали атаки іудеїв, а й змушували шукати укриття тих, хто стояв на стінах» [2, с.4].

Були два види артилерії: катапульти випускали стріли, подібно арбалетів, а балісти – камені, як маленькі, так і брили до 25 кілограмів вагою, які руйнували стіни. Фортеця постійно піддавалася обстрілу з 50-60 машин.

Ядра римських баліст можна знайти в містах по всьому Середземномор’ю. Примітна знахідка ядер в гавані Пірея на північномузаході від Афін. Снаряди кам’яні, вони були зроблені з невеликих колон, які тоді стояли на кладовищі за міськими стінами. На ядрах ставилися позначки, що вказують їх вагу: вони були потрібні не тільки для того, щоб зарядити ядро в підходящу машину, але і щоб правильно оцінити далекобійність. Хороші артилеристи вносили відповідні поправки.

Згідно інженеру Філону, найбільші з баліст, що стояли на озброєнні римської армії, метали каміння вагою 26 кілограмів приблизно на 200 метрів. Але цілком ймовірно, що будувалися балісти, які метали снаряди вагою до 78 кілограмів. Випущені такою машиною камені били по стінах з жахливою силою. Пристрій більше 8 метрів у висоту був справжньою важкою артилерією. Йосип Флавій пише, що снаряди подібних машин могли укласти кілька рядів воїнів.Римські катапульти були настільки досконалі, що середньовічні, які були побудовані на 1400 років пізніше, виглядають у порівнянні з ними примітивними. Складно уявити, скільки інженерних і технічних навичок було втрачено з розпадом Римської імперії [3, с. 108].

Однак, в 73 році імперія була в зеніті слави. У іудейських заколотників не було нічого, порівнянного зі зброєю ворогів ні по силі, ні по дальнобійності, вони стріляли з простих пращ. Захисників Масади обстрілювали з баліст.Однак збереглися свідчення застосування римлянами ще більш потужної і складної зброї. На рельєфах колони Траяна в Римі можна побачити ручну метальну зброя римлян. З неї зазвичай стріляли стоячи, але при необхідності вантажили на візок і швидко перевозили з місця на місце [1, с. 558].

Римляни зменшили грецькі винаходи в розмірі, зробивши їх ефективнішими в бою. Наприклад, важкі стріли з «скорпіонів» летіли більше, ніж на 450 метрівp

«Скорпіон», невеликий стріломет, отримав назву на честь тварини, яка смертельно жалить і легко переміщується з місця на місце. Це була улюблена зброя Цезаря і багатьох інших римських полководців[8].

Винайдені греками машини використовували силу натягу мотузки. Мотузка краще і ефективніше запасає енергію, ніж сучасні сталеві пружини тієї ж маси. Рідкісна знахідка – служила знаком відмінності солдатського кільця– допомогла реконструювати найлегший з римських стрілометів, так звану хіробаллістру.Її назва перекладається як «ручна баліста». Ймовірно, один воїн міг підняти її і використовувати в бою, що було дуже цінним.

Кращі мотузки для цих машин робилися з сухожиль тварин, але могло використовуватися також кінське або жіноче волосся.

Ці пристрої приводяться в дію дуже сильно натягнутими мотузками. Щоб повністю звести хіробаллістру, потрібно було докласти зусилля в 335 кілограмів.

В механізма була рухома середня секція, що тримала мотузку металевим затискачем. Повзунок зводили за допомогою важелів, а зубці не давали йому зісковзнути, поки мотузка не буде повністю натягнута.

Коли це траплялося, стрілок вкладав стрілу і відпускав затиск мотузки. Стріла розганяється майже до 200 км / год – цілком достатньо, щоб пробити наскрізь неприкритий шоломом череп.

Римські стріли були зроблені так, щоб не тільки летіти з максимальною швидкістю, але і наносити при цьому максимальної шкоди. Вони схожі на сучасні кулі «дум-дум». Вістря на величезній швидкості врізається в ціль, а оперення розриває її, залишаючи важку відкриту рану.

Снаряд з хіробалістри летів зі швидкістю понад 50 м/с, а куди більш важка стріла «скорпіона» - зі швидкістю 39 м/с.

Жахливі свідоцтва того, які рани могли наносити римські стреломети, були виявлені в англійському Дорсеті у замку Мейден-Касл. Тут знайшли кладовище, де були поховані бритти, які скоріш за все, захищали фортецю від другого легіону Веспасіана [3].

Стріла з римської зброї і досі стирчить у хребті невдачливого солдата. На одному з черепів видно слід прямого попадання стріли. Щоб стрілапронизала кістку, не розколовши її, швидкість повинна бути дуже велика. Руйнівна сила цієї зброї жахає.

Досвідчений артилерист міг зробити з ручної балісти до 5 пострілів в хвилину, а він, звичайно ж, стріляв не один. Цих машин було багато: 55 пересувних важких стрілометів в кожному легіоні. Так що, якщо ви мали, скажімо, три легіони, то при кожному пострілі летіло 165 снарядів.

Нам здається, що масовані залпи артилерії – відмінна риса сучасних бойових дій. Але римляни застосовували ту ж стратегію ще 2 тисячі років тому під Масада.

Але захисники фортеці якимось чином витримали облогу. Римлянам довелося змінити стратегію.

Римському полководцеві Флавію Сільві потрібно було придумати спосіб проникнення в фортецю. Для цього можна використовувати таран.

Тарани застосовувалися для облоги з найдавніших часів, і до наших днів майже не збереглися.

Але солдати, що несуть таран, дуже уразливі для стріл захисників міста. Для захисту воїнів застосовувалися найрізноманітніші методи, наприклад, навколо тарана споруджувалося укриття. Ідея виглядає досить просто, але найдосконаліші грецькі тарани вельми нагадували сучасні танки.

Одна з конструкцій була придумана маловідомим грецьким інженером Гегетором. Такий таран називається «черепахою Гегетора».

По суті, «черепаха Гегетора» - той же бойовий таран. Зазвичай воїнів прикривали вогнем з катапульт і луків, а ця машина везла батарею катапульт з собою, таким чином, забезпечуючи собі вогневе прикриття.

Ця незвичайна черепаха зроблена з дерева і обшита залізними листами. Від спроб підпалу її захищали мішки з мокрими водоростями.

«Черепаха Гегетора» при облозі грала найважливішу роль: її підвозили до стін ворожого міста, коли хотіли їх зруйнувати. Сам вигляд «черепахи», яка просувається по полю бою, вселяв жах, приблизно як батальйон танків в сучасному бою.

Облогова «черепаха» була настільки небезпечною зброєю, що проти неї були розроблені спеціальні контрзаходи. Так, з заритих у землю глиняних посудин робили своєрідне мінне поле: під вагою черепахи посудини ламалися, утворюючи яму під її колесами.

Величезна машина з тараном довжиною 30 м повільно котилася по полю бою. Щоб керувати нею, стріляти з катапульт, приводити в дію таран були потрібні десятки людей.

Набагато більш пізні середньовічні тарани – не рівня своїм античним предкам.

Але навіть «черепаха» виявилася не найпотужнішим з облогових знарядь античності[14].

Гелеполіс[дот.6] - «бере міста». Побудований для облоги Родосу в 304 році до н.е. грецьким інженером Епімахом був, як кажуть, висотою 9 поверхів і заповнений зброєю.

Родоський гелеполіс, як вважається, досягав 40 метрів у висоту і піднімався над стінами міста. Він важив близько 160 тонн, а від каменів і запалювальних снарядів родосців його з трьох сторін захищала броня. Вікна та бійниці закривалися щитами, так що на час перезарядки катапульти вони були захищені. Його озброєння складалося з катапульт і баліст, а на верхньому майданчику стояли солдати з драбинами, готові залізти на міські стіни. Це була жахлива машина [6].

Загадка гелеполіса – як ця величезна машина пересувалася? За наявними відомостями, така можливість існувала. Можна тільки уявити собі, який жах вона вселяла! Головним чином гелеполіс забезпечував нападаючим переважно вогневу перевагу, але не можна забувати і про психологічний ефект величезної машини, яка рухається.

Ми можемо лише уявити жах родосців, які бачили, як величезна споруда наїжачена зброєю, котиться до стін їхнього міста. Чи багато хто сподівався, що Родос спасеться. Але місто вистояло. Розповіді про Родосский гелеполіс, створені в епоху Відродження, можуть бути і перебільшеними. Ймовірно, він був занадто великий, щоб переміщатися, і тому зазнав невдачі. Родосцям вдалося розхитати частини його броні і підпалити. Проте, гелеполіс зруйнував частину стін і веж міста, залишки яких можна бачити і сьогодні.

Римляни надавали перевагу облоговим баштам меншого розміру, нерідко вони споруджувалися прямо на місці: ними було легше управляти.

Однак, обривисті скелі навколо Масади, здавалося б, не давали шансів підвезти башту під стіни. Бунтівники, замкнені в стінах фортеці, які піддаються постійному обстрілу з катапульт протягом декількох тижнів не боялися загрози з боку облогових веж. Вони помилялися ...

Римляни розуміли, що єдиний варіант – забратися на вершину, і побудували облогову вежу 25 метрів заввишки. Спереду вона була покрита залізними пластинами, а всередині сиділи лучники і стояли катапульти. Але вона стояла на 250 метрів нижче вершини, і римляни зробили неможливе. Флавій пише, що Сільва наказав побудувати насип, по якому вежа могла під’їхати до стін.На захід від вершини пагорба розташовувалася широка скеля. Однак, від неї до вершини Масади було 300 ліктів. Флавій Сильва наказав армії носити землю і побудувати міцний насип в 200 ліктів. Залишки цього насипу добре помітні і зараз.

Йосип Флавій пише, що війська римського полководця Флавія Сільви зрізали гілка дерев, що росли біля озера, встромляли їх у землю і навалювали камені і землю, шар за шаром, поки, нарешті, не наблизилися на 20 метрів безпосередньо до плато Масади. Навіть сьогодні результати їх праці вражають уяву, хоча за 2 тисячі років ерозія зробила свою справу.На це пішло кілька місяців, але до травня 73 року римляни були готові підняти облогову вежу і таран по дерев’яній дорозі до стін Масади [9].

Захисники Масади розуміли, що не можуть здатися: вони занадто добре знали, якою буде їхня доля, якщо вони опиняться в руках 10-го легіону. Жорстокість римської армії була добре відома: вдале завершення облоги легіонери відзначали виплеском жорстокості, насильства і грабежами.Захисники Масади не могли протистояти римській військовій машині. Однак, приклади успішного опору міцності римлян були, і мабуть, найвідоміший з них – облога Сіракуз, де жив геніальний математик Архімед.

Архімед більш відомий як математик, але його також вважають одним з найбільших інженерів Стародавньої Греції. Він винайшов бойові машини для оборони міста, щоб воно не потрапило в руки римлян.

Один із найзагадковіших винаходів Архімеда – підйомний кран описаний Плутархом: «Він витягувався за міські стіни і хапав залізною рукою кораблі за «ніс», а потім піднімав в повітря і кидав в море».Римляни під Сиракузамі були так налякані винаходами Архімеда, що лише побачивши сивого старого на стінах, починали кидатися в паніці, як безголові курчата, з криками: «О ні! Це Архімед! Біжимо, поки не пізно!».

Історики сперечаються з приводу деяких винаходів Архімеда: чи існували вони насправді, чи це всього лише міф? Чимало суперечок викликала так звана парова гармата Архімеда: багато фахівців просто не вірять, що зброя, якавикористовує силу пару могла бути створена в ІІІ столітті до н.е. Однак відомо, що греки змогли підкорити силу пара: Герон Олександрійський побудував парову кулю, по всій видимості – перший паровий двигун в історії.Вірив у парову гармату Архімеда і Леонардо да Вінчі. Він читав кілька робіт Архімеда, їх виявили в його бібліотеці. Леонардо використовував креслення грека для створення схожої гармати.

35 років тому професор Іоанніс Сакас, грецький інженер і провідний спеціаліст по Архімеду, переконався в тому, що Архімед дійсно міг побудувати парову гармату [6].

Сакас був інженером і присвятив своє життя відтворенню творінь Архімеда. Він побудував модель в масштабі 1 до 5. Результат був вражаючим. У потрібний момент він відкривав клапан, наповнювався водою, і ядро вилітало на 300-400 метрів. Думка про те, що Архімед міг побудувати настільки сучасну зброю понад 2 тисячі років тому, вражає!Всі використані принципи були добре відомі стародавнім грекам, мова йде про високий тиск в камері.Успішне застосування машин Архімеда змусило римлян відмовитися від спроб взяти Сіракузи штурмом і перейти до облоги.

Але у захисників Масади не було чудових машин Архімеда, їм протистояла армія, яка набагато перевершувала їх і людьми, і зброєю. На той час римляни вже спорудили насип під стінами Массада і готові були приступити до фінального штурму.Римляни підвезли облогову вежу висотою 20-25 метрів і били стіни тараном, поки, нарешті, не пробили пролом.Захисники зробили останню спробу зупинити римлян. Хитромудрі іудеї побудували зміцнення з землі і дерева, проти якого таран був марний, і Сільва наказав використовувати вогонь[6].

Але вітер повернув пожежу, яка почала поглинати дерев’яний каркас барикади, в сторону облогової вежі. Йосип Флавій писав: «Коли стіна зайнялася, повіяв північний вітер. Він дув у бік римлян, і ті злякалися, що згорять їх облогові машини. Але потім вітер змінився і подув з півдня, і незабаром стіна горіла по всій товщині. Римляни радісно повернулися з табору, готуючись на наступний день йти в атаку на ворога. Вони виставили посилені караули, щоб ніхто з юдеїв не спробував врятуватися».

Але ніхто з обложених і не намагався втекти. Споночіло, і повстанці зрозуміли, що на наступний ранок римляни підуть в атаку, а вони не зможуть зупинити їх. Кульмінацію цієї драми ми знаємо тільки завдяки Йосипу Флавію. Всі чоловіки зібралися в одному з палаців і вирішили вчинити масове самогубство.Вождь повсталих, Елазар бен Яір, не міг дозволити, щоб його люди і сім’ї потрапили в руки жорстоких римлян. Краще померти від своєї руки, ніж терпіти таке приниження. Вони помруть достойно і вкрадуть у римлян їх перемогу над Масада.

Римський полководець Флавій Сильва в цю ніч смакував перемогу, до якої тепер можна було швидко дістатися. А захисники фортеці в цей час кидали жереб, щоб вибрати десятьох, які вб’ють інших. Флавій писав: «Всі чоловіки разом зі своїми дружинами та дітьми лягли на землю, підставивши шию під удари тих, хто повинен був виконати цей обов’язок. І коли ці десятеро зробили це, вони кинули жереб між собою, щоб вибрати того, хто вб’є інших дев’ятьох, а потім і себе».

Коли на наступний ранок римські війська увійшли в Масаду, вони побачили, що в живих не залишилося нікого. Ми не знаємо, хто останнім залишився в живих. Але на наступний день, коли римляни пішли на штурм, мріючи про битву після шести місяців очікування, проведених в цій негостинної пустелі, їх зустріла зловісна тиша. В Масаді загинуло близько 960 осіб: чоловіків, жінок і дітей. Ніхто не залишився боротися з римлянами. Захисники Масади позбавили римлян задоволення кривавої перемоги.

Вважається, що врятувалися тільки дві жінки зі своїми дітьми, що сховалися в водяних цистернах. Масада стала важливим символом незалежності євреїв і єдності нації. І все ж без творів Флавія ми б не дізналися ні історію повсталих, ні про міці, кинутої проти них Римом.Захоплення Масади підкреслює, що римляни розуміли важливість ретельного і завчасного планування, а також значення розвитку військових технологій[4, с. 34].

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи дану роботу можна зробити такі висновки:

— Дослідивши джерела тієї епохи: Вітрувія, Амміана Марцелліна [1], Йосипа Флавія [3], Секста Юлія Фронтіна [6] та і.н. Мы можемо говорити про стан облогового мистецтва римської армії часів імперії. Джерела досконало демонструють, що в античні часи Римська імперія не тільки накопичили величезний арсенал облогової зброї, а й досягли значної майстерності в її виготовленні. Нам стає відомо о приблизно 25 – 35 пристроїв: онагр[дикий осел][дод.4], літобол, баліста[дот.1], скорпіон[дот. 2], хейробалістра, самбука та і.н. Всі вони досить ретельно описані, але іноді різні автори джерел називають іх по різному. Наприклад Амміан Марцеллін називає онагр – скорпіоном, однією облоговою машиною для метання каміння. Вітрувій у свою чергу згадує та описує іх, як дві різні облогові машини – онагр [onager], скорпіон [scorpio][дод. 2]. Слід також розуміти, що не всі описані облогові пристрої мали місце бути. Так існування античного вогнемета [дод. 5] піддається сумніву.

— Розвиток облогової справи Римської держави був зумовленний завойовницьким характером. Казати про вплив інших держав на розвиток облогової справи римської армії, не можна. Хоча мы можемо казати про вплив на Протиоблогові пристрої(Облога Сиракуз 214—212 до н. е, зустріч з Архімедом). На початку же Римської імперії був встоновленний «Римський мир [Pax Romana]» чи «Августов мир», тому основні напрямки розвитку облогової справи залишалися такими, як і за часів Римської республіки.

Розвиток облогової справи та облогових пристроїв Римської імперії відбувався по 3 напрямкам:

Розвиток та використання Тенсіонних машин, які використовували енергію пружної деформації дощок, пластин, пружин, прутів і складених з них композицій.(Токсобаліста, онагр).

Розвиток та використання Торсіонних машин. Використовують енергію скручених волокон сухожиль, мотузок, волосся тварин(Балісти, скорпіони, хіробалісти, поліболи).

Розвиток та використання Баробалістичних машин. Використовували енергію противаги, в ролі якого іноді виступає вага або м'язове зусилля людини, спрямоване вниз(Требушет (Фрондібола) і його різновиди: ручний (тяговий), з противагою і комбінований).

Також в Історіографії можно зустріти, що ці напрямки називають та класифікуть досить інакше: Каменомети, Стріломети, Комбіновані.

— Основні тактичні принципи римської армії при облозі:

1) Вибрати пункт для нападу і розташувати військо в сприятливій позиції.

2) Оточити осаджуване місце.

3) Поступово наближатися до укріплень за допомогою різних озброєнь, причому ворог, який знаходиться в облозі, намагається перешкодити роботам і зруйнувати вже зроблені споруди.

4) Зробити пролом в стіні і взяти укріплення нападом.

— Як, що аналізувати різновиди ведення облоги римської армії. Мы зустрічаємо детальні описи облог у Гая Юлія Цезаря(Облога Алезії 52р до н. е.), Йосипа Флавія(Штурм Масади 70р. н.е. ). При облозі Масади ми бачимо традиційну тактику штурму та облоги римської армії, а ось вже облога Алезії для нас є дуже цікавою. Цікавою застосуванням контр- і ціркумвалаціонних ліній.

Контрвалаціонная лінія (від contra - проти і valatio - зміцнення, вал) - фортифікаційна споруда (вал, стіна) навколо облагово об'єкта, що перешкоджає обложеним прорвати блокаду або здійснювати вилазки.

Парним терміном для контрвалаціонной лінії є ціркумвалаціонная лінія (від circum - навколо і valatio - зміцнення, вал), призначена для захисту обложників від зовнішнього нападу.

В стародавній час, часто вдавалися до будівництва укріплень, оскільки довготривала блокада була більш продуктивною тактикою на противагу штурмів. Лінії оборони обложників зводилися з каменю та дерева або землі і включали в себе добре укріплені будови.

Облога Алезії в 52 році до н. е., під час якої війська Гая Юлія Цезаря звели навколо галльського міста-фортеці дві стіни, що дозволило їм відбити удар багаторазово переважавших їх військ галлів як зовні, так і де блокувати війська вождя галів Венцегеторикса. Слід зазначити, що використання укріплень при облозі фортець згадуеться і у Спартанців. Наприклад, вони застосували блокаду з будівництвом цегляно-дерев'яних контр- і ціркумвалаціонних ліній при облозі грецького міста Платеї в 431 році до н. е.

У живій силі, ресурсах, технології нічого порівняно з римською армією в Європі не було аж до 19 століття, до армії Наполеона. Більше 2 тисяч років тому спочатку греки, а потім римляни усвідомили, що ключ до перемоги – бойові машини. Вони розробили передові технології для перемоги над ворогом. Зробивши це, вони заклали основи сучасної військової справи в античні часи.

1 2 3 45