ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Армія Римської імперії в І-ІІ ст. н.е.

123 4 5

У перший період свого правління, з 27 року до н.е. Август вів загарбницькі війни, які, перш за все, мали на меті збільшення кількості рабів і подальше розширення території. В Іспанії було завершено підкорення північно-західних племен, на Дунаї римляни значно розширили свою територію, але на Рейні вони зустріли запеклий опір німців і не добилися бажаного успіху. З 6 по 14 рік н.е. Римська імперія перейшла до стратегічної оборони; на її кордонах з’явилися суцільні оборонні споруди.

Римська армія в період правління Августа зросла до 75 легіонів, але до кінця його правління (14 р.) Була скорочена. Загальна чисельність армії сягала до 150 тисяч чоловік [9, с. 507]. Відносно перебудови римської армії в цей період Енгельс писав: «Август закінчив справу перетворення римських збройних сил в постійну регулярну армію».

Згідно з положенням, розробленим в період правління Августа, легіони мали комплектуватися тільки з числа римських громадян. Але потреби армії значно перевищили підготовлені людські ресурси. Тому, Август після поразки в Тевтобургському лісі (9 р.) наказав поповнити армію відпущеними на волю рабами. Армія посилювалася допоміжними військами, які набиралися в провінціях. У II столітті н.е. імператор Адріан встановив новий порядок комплектування легіонів, наказавши брати на службу не тільки римських громадян, але і жителів провінцій, що ще більше змінило склад римської армії [12, с. 108 ].

Із 100 р. до н.е армії були професійними. На військову службу в порядку добровільного вербування тепер приймалися чоловіки у віці 17-20 років. У разі, якщо добровольців не вистачало, застосовувався примусовий набір. Легіонер присягав імператору і зобов’язаний був служити 25-30 років

За службу в армії легіонер регулярно отримував платню. Це, однак, не виключало повстань в армії, що виникали на економічному грунті, а також через жорстоку дисципліну і тяжкіх робіт, якими обтяжували легіонерів. Тацит повідомляє подробиці повстання в літньому таборі трьох паннонських легіонів, яке відбулося відразу ж після смерті Августа (14 р.) З великими труднощами вдалося ліквідувати це повстання, задовольнивши основні вимоги повсталих. Майже одночасно повстали рейнські легіони.

Римська армія I-II століть була найманої армією, легіони комплектувалися з римлян, а не з іноземних найманців. Платня в армії стала підставою для вступу на службу. Римська армія тепер була постійною армією, легіони якої не розпускалися після походів, як легіони періоду республіки. Армія мала стійкі організаційні форми, ієрархію командного складу, систему виховання і навчання і була постійною регулярною армією. В армії була відновлена сувора військова дисципліна, яка різко впала за період громадянських воєн. У легіонах Август ввів стару римську систему виховання і навчання.

Армія була опорою імператорської влади і як така була самостійною політичною силою: легіони проголошували імператорами своїх полководців. За словами Тацита, смерть Нерона «привела в рух все легіони і полководців, після того як була виявлена таємниця імператорської влади, що главою держави можна стати не тільки в Римі, але і в іншому місці».

Затвердивши свою владу за допомогою армії, Август вивів її з Італії і розмістив в прикордонних областях. Армія була розосереджена, але управління нею було централізоване. На Рейні знаходилося 8 легіонів, які складали головні сили римської армії; в Дунайських країнах було розквартировано 6 легіонів, в Сирії і Малій Азії – 4 легіони, в Іспанії – 3, в Африці і Єгипті – по 2 легіони. «В Італії були розташовані гарнізонами добірні війська, які рекрутували виключно в самій Італії і складали імператорську гвардію; остання спочатку складалася з 12, пізніше і з 14 когорт; крім того, місто Рим мало сім когорт муніципальної гвардії (vigiles), котра формувалася спочатку із звільнених рабів. Крім цієї регулярної армії, провінції повинні були як і раніше доставляти свої легко озброєні допоміжні війська, тепер здебільшого зведені до ролі міліції для гарнізонної та поліцейської служби». На кордонах залучалися на службу іноземні найманці, яких було ще порівняно небагато [15, с.58].

В організацію легіону були внесені деякі зміни. Чисельність його зросла до 6100 чоловік піхоти, розподілених по 10 когортам. Перша когорта була вдвічі більша за інші. У кожен легіон входили легкі і допоміжні війська, облогова техніка і невеликі загони кавалерії. Легіоном командував префект, когортами – трибуни. Центуріони стали тепер молодшим командним складом. [15]

Життя легіонів, як у воєнний, так і в мирний час було суворо регламентоване. Більшу частину дня легіонери проводили в стройових навчаннях, озброєні особливими навчальними щитами і дерев’яними мечами, які були вдвічі важче бойової зброї, легіонери виконували навчальні вправи. Маніпули і центурії займалися стройовою підготовкою, а потім, розділившись на дві групи, билися між собою. Вершники практикувалися в скачках з перешкодами, ходили в атаку на піхоту. Великі з’єднання здійснювали спільні навчальні походи. Нарешті, всі без винятку, воїни і командири вправлялися в бігу, плаванні, боротьбі. Стройова підготовка сприяла зміцненню військової дисципліни. Велика увага приділялася чіткості команд. Асклепіодот і Еліан, писали про тактику греків, в своїх трактатах «Тактики» вказують, що наказ повинен бути коротким і ясним і що у поданих командах приватне повинне передувати загальному. Таким чином, команда поділялася на підготовчу та виконавчу.

Представники вищого командування, аж до імператора, уважно стежили за станом військового навчання, особисто інспектуючи легіони.

Наприклад, нам відома мова імператора Адріана до солдатів 3-го легіону, яку він виголосив після огляду. «Ви не зробили ніяких упущень у військових вправах, - сказав Адріан, - ви енергійно виконали всі вправи».

Крім військових вправ, солдати зобов'язані були виконувати численні будівельні роботи. Вони зводили табірні будівлі і зміцнення, будували дороги, мости, водопроводи, споруджували прикордонні укріпленнєві лінії і стежили за їх збереженням.

Згодом значну частину цих робіт легіони стали перекладати на плечі рабів. Працею рабів на кордонах були зведені величезні оборонні споруди.

Ці споруди складалися з валів з частоколами і глибоких ровів. На валах височіли спостережні вежі і стояли сторожові пости. Позаду валу будувалася військова дорога, по якій уздовж кордону перекидалися війська і військові матеріали. Такими укріпленими лініями були прикриті римські кордони на півночі Британії – Адріановий вал, між Дністром і Прутом в Бессарабії – Троянів вал і в Африці – Тріполітанскій вал.

Постачання всієї армії харчами і військовим спорядженням вироблялося через особливі органи постачання. Повний солдатський пайок складався з хліба, сала і оцту. У малонаселених прикордонних районах солдати були зобов’язані були самі добувати собі м’ясо, організовуючи мисливські команди. Одяг, зброя та бойова техніка, що видаються державою, ремонтувалися в особливих табірних майстернях.

123 4 5