ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал
Игровые автоматы с быстрым выводом Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими Целительная привычка Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Тренинг уверенности в себе Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Как слышать голос Бога Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной 
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д. Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу. Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар. | Лабораторне заняття № 17–18 Головні особливості родини Барбарисові (Berberidaceae). Характеристика роду Барбарис (Berberis) та головних його представників Мета заняття:ознайомитися з особливостями будови вегетативних і генеративних органів родини Барбарисові (рід Барбарис), відношенням до чинників навколишнього середовища, декоративними формами, засобами розмноження. Матеріал та обладнання:ботанічні таблиці, гербарний матеріал, плоди, насіння, визначники. Хід роботи 1. Ознайомитись із характеристикою родини Барбарисові (Berberidaceae), будовою вегетативних і генеративних органів, строками цвітіння та плодоношення тощо. З’ясувати які роди цієї родини найчастіше використовуються у озелененні територій. 2. Розглянути гербарні зразки запропонованих видів роду Барбарис (Berberis), відмітити характерні ознаки видів, а саме форму листків, їх колір, тип квіток, суцвіть, плодів тощо. 3. Розглянути різні декоративні форми найпоширеніших видів роду Барбарис (Berberis), які використовуються при створенні об’єктів озеленення. Звіт про роботу: 1. Замалювати зразок пагона з листками, квітками і плодами видів барбарисів, які широко використовуються у створенні об’єктів садово-паркового будівництва. Зробити відповідні підписи. 2. Заповнити порівняльні табл. 31 і 32 щодо будови вегетативних та генеративних органів, термінів цвітіння та плодоношення рослин роду Барбарис (Berberis), вимогів до екологічних чинників та ін. Таблиця 31 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак видів роду Барбарис № п/п | Життєва форма | Висота рослини | Діаметр і форма куща | Тип листків | Форма та забарвлення квіток | Тип плоду | Термін цвітіння | Термін плодо-ношення | | | | | | | | | | Таблиця 32 – Відношення видів роду Барбарис до екологічних чинників Вид | Відношення до освітлення | Посухо-стійкість | Морозо-стійкість | Відношення до ґрунтів | Відношення до вологи | Відношення до антропогенних чинників | | | | | | | | Питання для самоконтролю 1. Охарактеризувати родину Барбарисові (Berberidaceae), зупиниться на його декоративному та господарському значенні цих рослин. 2. Назвати природний ареал існування вивчаємих рослин. 3. Надати морфологічний опис видам роду Барбарис (Berberis) за такою схемою: життєва форма, тип листків, пагонів, крони, будова квіток, тип суцвіття, плодів, строки цвітіння та плодоношення. 4. Перелічити головні вимоги різних барбарисів (барбарис амурський, барбарис звичайний, барбарис Юліана, барбарис криваво-червоний, барбарис Тибет, барбарис Тунберга та ін.) до грунтово-кліматичних умов. 5. Надати екологічну характеристику різних видів роду Барбарис за відношенням до температури, водного, світлового режимів, типу ґрунтів, забруднення довкілля тощо. 6. Які види роду Барбарис (Berberis) краще використовувати за наших агрокліматичних умов південного сходу країни? 7. Які декоративні форми барбарису скрученолистого, барбарису Тунбурга та інших барбарисів використовують у садово-парковому будівництві? 8. Які засоби розмноження барбарисів Вам відомі? Які з них найбільш доцільні? Тема 17. Рід Магонія (Mahonia) Рід Магонія (Mahonia Nutt.) Магонія дістала назву на честь американського садовода Мак-Магона, який жив у XVIII сторіччі. Рід Магонія (Mahonia) представлена вічнозеленими чагарниками або невеликими деревцями з перистими складними листками, що складаються з 5–9 гострозубчастих, блискучих, темно-зелених листочків. Кора сіра. Квітки жовті, зібрані у волотеподібні суцвіття завдовжки до 5–10 см. Ягоди темно-сині, 8–10 мм у діаметрі, їстівні. Являє особливу цінність для декоративного садівництва як гарний вічнозелений чагарник з темно-зеленими блискучими листками, особливо ефективні під час цвітіння і плодоношення. Магонія падуболиста (Mahonia aquifolium (Pursh.) Nutt.). Природний ареал: Північна Америка – від Колумбії до Каліфорнії. У культурі в Україні з 1838 р. Вічнозелений чагарник до 1–1,2 м висотою, з шароподібною щільною кроною, 1,5 м у діаметрі, утворює зарості внаслідок розростання кореневими нащадками. Кора на молодих пагонах рожево-сіра, на старих буро-сіра, з подовжніми смужками (рис. 69). Верхівкова брунька яйцеподібна, до 1 см довжиною. Листки складні, непарноперисті, до 20 см завдовжки, з 5–9 шкірястих, видовжено-яйцеподібних темно-зелених листочків, 4–8 см завдовжки і 1,5–2,5 см завширшки, на червонуватих черешках довжиною 0,5–2 см.  Рис. 69. Магонія падуболиста (Mahonia aquifolium): пагін із квітками Листки при розпусканні червоні, влітку темно-зелені, восени золотисто-бронзові, взимку червоно-бурі. Жорсткі листки мають колючі зубці та нагадують листки падуба, звідси і видова назва магонії. Квітки двостатеві, ароматні, яскраво-жовті, близько 8 мм у діаметрі, в багатоквіткових китицях 5–8 см завдовжки, що розташовані на кінцях пагонів. Цвіте починаючи з трьохрічного віку у другій половині травня – початку червня. Магонія падуболиста – добрий медонос. Плоди довгасто-еліптичні ягоди, 9,5 мм завдовжки і 8 мм завширшки, синювато-чорні з сизим нальотом, з 2–8 насінинами, їстівні. Плодоносить щорічно у серпні – вересні. Насіння дрібне, ребристе, маса 1 тис. насінин – 7,5–11,5 г, в 1 кг – 100 тис. штук. Магонія – прекрасний декоративний чагарник у будь яку пору року. Культивують повсюдно – в парках та скверах по всій території України. Росте добре. Цілком морозо-, зимо- і посухостійка. Виносить без ушкоджень морози до –30 °С. До ґрунтів невибаглива, але краще росте на свіжих суглинистих ґрунтах. Добре переносить задимлення, ущільнення ґрунту, обрізку. Тіньовитривала рослина, може рости під пологом дерев, але за таких умов цвіте слабко. Декоративна завдяки вічнозеленим листкам в зимовий час, яскраво-жовтим суцвіттям і синювато-чорним з сизим нальотом плодам. В садах і парках використовується для створення низьких груп на газонах, низьких бордюрів, як опушечна рослина для високих кущів і невисоких дерев. Придатна для створення невисоких живоплотів. Вона добре переносить обрізку та формування крони, дає кореневі паростки і під нещільним пологом інших рослин дуже розростається у ширину. При цьому листки зберігають блиск, зелене забарвлення до глибокої осені. Таким чином можна створити гарний вічнозелений ярус під пологом дерев з ажурною кроною. Розмножується посівом свіжезбираного або стратифікованого насіння, відводками, зеленими живцями, кореневими паростками. У магонії падуболистої є такі форми: 1. Витончена (f. gracilis Jouin) з більш видовжено-ланцетоподібними листками. Придатна для оформлення кам’яних гірок на сонячних експозиціях, насаджень на передньому плані газонів. 2. Горіхолиста (f. juglandifolia Join.). Має характерні непарноперисті листки, які складаються з семи дрібних видовжених листочків. Використовується для солітерних і групових насаджень. 3. Багатобарбарис (Mahoberberis neuberti Schn.) – декоративний гібрид між M. аquifolium Nutt. і Berberis vulgaris L. Висота 1,5 м, з простими без колючок листками, зелений взимку. Придатний для декоративних насаджень на газонах, партерах на сонячних безвітряних експозиціях. Магонія повзуча (Mahonia repens (Lindl.) G. Don.). Природний ареал: захід Північної Америки. Вічнозелений низький повзучий чагарник до 0,25м висотою. Листки непарноперисті, складаються з 3–7 листочків, які широкоовальні або овальні, 3–6 см завдовжки, по краях колюче-зубчасті, зверху сизувато-зелені. Квітки двостатеві, зібрані в прямостійні, багатоквіткові волоті, 3–7 см завдовжки, золотисто-жовті. Цвіте в квітні – травні. Плоди темно-сині ягоди, з сизуватим нальотом, яйцеподібні. Плодоносить у серпні – вересні. Насіння нагадує насіння магонії падуболистої. У культурі в Україні у ДНБС, в Дніпропетровську, Ужгороді, Асканії-Новій, Кам’янці-Подільському і дендропарку «Тростянець». Плодоносить майже щорічно. Більш тіньовитривала, ніж магонія падуболиста. У садово-парковому будівництві використовується для насаджень на газонах, партерах, під пологом у різних куртинах, на галявинах лісових масивів і груп. У культурі розмножується насінням, відсадками, кореневими паростками. Цілком зимо- і посухостійка. Витримує забруднення повітря газами та пилом. Вельми декоративна вічнозеленими листками, жовтим квітками і темно-синіми плодами. У культурі на Україні відома декоративна форма магонії повзучої: 'Масrосаrра' – великоплідна, яка є гібридом М. squifolium × М. repens. Від магонії падуболистої відрізняється слабким ростом, слабким блиском листків, а від магонії повзучої – більш інтенсивним ростом, крупнішими листками. Квітки з оранжевим відтінком. Цвіте в квітні – травні. Плоди темно-сині, з сизим нальотом. Плодоносить у серпні – вересні. Лабораторне заняття № 19 Еколого-морфологічні особливості родів Магонія (Mahonia) та видів, що використовуються в озелененні Мета заняття:надати морфолого-екологічну характеристику роду Магонія, ознайомитися з вимогами до середовища існування, субстрату, типами розмноження тощо. Матеріал та обладнання:ботанічні таблиці, гербарій, плоди, насіння, навчальні посібники, визначники. Хід роботи: 1. Ознайомитися з морфологічною характеристикою вегетативних та генеративних органів роду Магонія (Mahonia). 2. Розглянути гербарні зразки видів роду Магонія (Mahonia) родини Барбарисові, при цьому звернути увагу на особливості у будові листкової пластинки (прості, складні, цільні, пальчасті), різні типи суцвіть, розмір і забарвлення квіток, тип плодів, особливості будови насіння тощо. 3. Надати порівняльну характеристику декоративних форм представників роду Магонія (магонія падуболистої та магонії повзучої), які використовуються в озелененні територій. Звіт про роботу: 1. Замалювати пагін, квітку та плід вивчених видів роду Магонія: магонії падуболистої та магонії повзучої. 2. Заповнити порівняльні таблиці щодо характеристики морфологічних ознак, термінів цвітіння та плодоношення, вимог до екологічних чинників рослин роду Магонія (Mahonia) (табл. 33 і 34). Таблиця 33 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак видів родів Магонія № п/п | Життєва форма | Висота рослини | Діаметр і форма куща | Тип листків | Форма та забарвлення квіток | Тип плоду | Термін цвітіння | Термін плодо-ношення | | | | | | | | | | Таблиця 34 – Відношення видів родів Магонія до екологічних чинників Вид | Відношення до освітлення | Посухо-стійкість | Морозо-стійкість | Відношення до ґрунтів | Відношення до вологи | Відношення до антропогенних чинників | | | | | | | | Питання для самоконтролю 1. Надати загальну характеристику роду Магонія (Mahonia). 2. Порівняти за морфологічними ознаками види роду Магонія – магонію падуболисту та магонію повзучу. 3. Який з перелічених вище видів частіше використовують в озелененні? 4. Надати екологічну характеристику видів наведених вище родів за відношенням до чинників навколишнього середовища, у тому числі антропогенного тиску. 5. Які декоративні форми магонії падуболистої (Mahonia aquifolium) Вам відомі? Тема 18. Родина Півонієві (Paeoniaceae) Рід Півонія (Paeonia) Родина Півонієві (Paeoniaceae L.) Включає лише один рід півонія (Раеоnia) і 35–40 видів поширених у Середземномор'ї, субтропічних, помірних районах Азії, а також у Північній Америці. Майже всі види мають великі яскраво забарвлені квітки з численними тичинками, які легко перетворюються на пелюсткоподібні стамінодії. Оцвітина подвійна, чашечка п'ятилиста, пелюсток 5 або багато, квітки правильні. Плід збірна листянка, у кожній з них багато насінин. У декоративному садівництві найбільш поширені різні copти півонії, що виникли від схрещування півонії білоцвітої (Раеоnia albiflora) і півонії лікарської (Раеоnia officinalis). На залишках цілинних степів росте півонія тонколиста, або півонія воронець (Раеоnia tenuifolia), з темно-червоними квітками і перисто-розсіченими на лінійні часточки листками. У соснових лісах по відкритих схилах гірського Криму поширена півонія даурська (Раеоnia daurica) з світло-ліловими, рожевими та червоними квітками. На теперішній час два останні види потребують охорони і занесені до Червоної книги України. Рід Півонія (Paeonia L.) Назву роду дав грецький філософ Теофраст у честь грецького лікаря богів Пеона. Це багаторічні трави або рідше невеликі чагарники з черговими трійчастими листками без прилистків. Квітки великі, термінальні, поодинокі (іноді їх декілька), спіральні або спірально-циклічні, двостатеві, актиноморфні. Чашолистків 5, які залишаються біля плодів. Пелюсток 5, рідше 10 (ще рідше до 13), великі (рис. 70). Тичинки численні, з тонкими нитками, з'єднаними в п'ять пучків. Гінецей апокарпний, карпели товстостінні, з майже сидячими розширеними приймочками, з декількома або багатьма насіннєзачатками. Плоди – багатолистянки. Насіння велике.  Рис. 70. Півонієві (Paeonia): Півонія відхиляючаяся (Раеоnia anomala): 1 – фрагмент квітки. Півонія напівчагарникова (P. suffruticosa): 2 – фрагмент квітки; m – тичинка; пл – плодолистик; ч – чашолистик; д – диск. Півонія тонколиста (Раеоnia tenuifolia): 3 – фрагмент листка. Півонія крупнолиста (Раеоnia macrophylla): 4 – загальний вигляд листка. Півонія чоловіча (Раеоnia masculata): 5 – багатолистянка Півонія деревовидна (Paeonia suffruticosa Andr.). Природний ареал: гірські схили Західного Китаю. Ця гарна рослина була введена до культури в глибоку давнину, спочатку в Китаї, а у кінці XVIII сторіччя – у Європі. Однодомний чагарник до 2 м висотою з прямими товстими пагонами та великою кількістю здерев’янілих стебел. Кора пагонів темно-сіра, ребриста, на однорічних пагонах – зеленкувата. Листки двічіперисті, з 3–5 долями, на довгих черешках (рис. 71). Листочки від широко-яйцеподібних до яйцевидно-довгастих, 3–5-лопатеві, рідко цілі. З верхнього боку сірувато-зелені, з нижнього – з сизуватим відтінком. Під час цвітіння це один із самих гарних чагарників.  Рис. 71. Півонія деревовидна (Paeonia suffruticosa), пагін з квіткою Квітки поодинокі, 10–30 см у діаметрі, білі, рожеві або червоні, напівмахрові та махрові, з приємним ніжним маковим ароматом. На рослині утворюється багато бутонів, які розпускаються поступово. Чагарник цвіте щорічно, з 4-х років, у кінці травня – середині червня. Плоди – листянки до 4 см завдовжки, насіння чорне, 8–10 мм завдовжки. Плодоносить у вересні. Росте добре, особливо при поливі. Морозостійкий. Невибагливий до ґрунтів. За умов культури розмножується насінням, щепленням, живцюванням, поділом куща. Для поліпшення проростання насінню необхідна тривала стратифікація, тому що вони вкриті дуже щільною оболонкою. Пеон деревовидний розмножується також поділом куща, відводками та черенками, проте вкорінюються вони дуже слабко. Заслуговує найширшого застосування в зеленому будівництві України як гарна під час цвітіння рослина. На Україні культивують у ботанічних садах і дендропарках Києва, Ніжина, Херсона, Вінниці, Чернівців, Ялти, Полтави, Білої Церкви. Починає з'являтися в культурі у міських насадженнях. У культурі розповсюджені тільки культурні форми. В Україні відомі наступні різновиди: 1) var papaveracea (Andr.) Bailey – з крупнішими білими квітками; 2) var. rоsea (Andr.) Bailey – квітки більш менш махрові, рожеві. При використовуванні в озелененні часто використовуються сорти даного виду. Декоративні форми: „Papaveraceae” – макоподібна, „Rosea” – рожева. Півонія жовта (Paeonia lutea Franhc.).Природний ареал: Південно-Східний Китай. Чагарник до 1 м висотою, з голими стеблами та здерев’янілими пагонами. Листки двічі-перисті, світло-зелені, з обох боків голі. Квітки поодинокі, на кінцівках пагонів, 5–10 см у діаметрі, золотисто- або мідно-жовтого кольору. Пелюсток 6–8, тичинки жовті (рис. 72). Півонія жовта – дуже декоративний чагарник. У суворі зими підмерзає, але швидко відновлюється кореневими нащадками. Добре відзивається на агротехнічні заходи та полив. Відносно посухостійкий. Виділяється габітусом, орнаментальними листками і великими, незвичайного забарвлення квітками.  Рис. 72. Півонія жовта (Paeonia lutea): пагін із квіткою Рекомендується для переднього плану в невеличкі групи. Доцільно висаджувати спільно з півонією деревовидною і півонією Делавея з метою збільшення тривалості цвітіння груп на фоні газону та надання контрасту. Півонія Делавея (Paeonia delavayi Franhc.).Природний ареал: Південно-Східний Китай. Однодомний листопадний чагарник до 0,8–1 м висотою. Листки двічіперисті, 15–5 см довжиною, зверху темно-зелені, знизу сіро-зелені, декоративні (рис. 73). Квітки поодинокі, рідко по 2–4 на кінцівках однорічних пагонів, чашоподібні, 5–6 см у діаметрі, пелюсток 5–9 темно-пурпурових або оксамитово-темно-малинових. Листянки 2–2,5 см довжиною, шкірясті, голі.  Рис. 73. Півонія Делавея (Paeonia delavayi): квітучий пагін Декоративний чагарник, що виділяється габітусом, орнаментальними листками і великими квітками дуже рідкого забарвлення. У суворі зими підмерзає, але відростає завдяки численним кореневим відводкам. Відносно посухостійкий. Стійкий до міських умов. Краще використовувати у маленьких групах на передньому плані. Бажано сполучати з півонією деревовидною, півонією жовтою у групах. Лабораторне заняття № 20 Загальна характеристика роду Півонія (Paeonia) та головних представників, що використовуються в озелененні територій Мета заняття:ознайомитися з будовою вегетативних та генеративних органів найпоширеніших видів роду Півонія (родина Півонієві), їх декоративними формами та вимогами до умов зростання. Матеріал та обладнання:ботанічні таблиці, гербарій, плоди, насіння, навчальні посібники, визначники. Хід роботи: 1. Розглянути гербарні зразки видів роду Півонія (Paeonia) родини Півонієві. Звернути увагу на характерні особливості представників цих родів: тип листків (прості, складні, цільні, пальчасті), забарвлення гілок, кори, розмір і забарвлення квіток, тип суцвіть, плодів, особливості будови насіння тощо. 2. Ознайомитись з вимогами вивчаємих видів рослин до ґрунтових і кліматичних умов зростання, відношення до забруднення довкілля тощо. 3. Надати характеристику декоративним формам півоній деревовидної, жовтої, Делавея, які використовуються для озеленення об’єктів садово-паркового господарства. Звіт про роботу: 1. Замалювати пагін, квітку та плід вивчених видів роду Півонія. 2. Заповнити порівняльні таблиці будови вегетативних та генеративних органів, термінів цвітіння та плодоношення, вимог до різних екологічних умов вивчаємих рослин роду Півонія (Paeonia) (табл. 35 і 36). Таблиця 35 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак видів роду Півонія № п/п | Життєва форма | Висота рослини | Діаметр і форма куща | Тип листків | Форма та забарвлення квіток | Тип плоду | Термін цвітіння | Термін плодо-ношення | | | | | | | | | | Таблиця 36 – Відношення видів роду Півонія до екологічних чинників Вид | Відношення до освітлення | Посухо-стійкість | Морозо-стійкість | Відношення до ґрунтів | Відношення до вологи | Відношення до антропогенних чинників | | | | | | | | Питання для самоконтролю 1. Охарактеризувати родину Півонієві (Paeoniaceae). 2. Порівняти за морфологічними ознаками види роду Півонія (Paeonia)– півонію деревовидну, півонію жовту, півонію Делавея. 3. Які декоративні форми півонії деревововидної (Paeonia suffruticosa) Вам відомі? 4. Порівняти вимоги різних видів півоній до ґрунтів та кліматичних умов. 5. Які види роду Півонія доцільніше використовувати у створенні об’єктів садово-паркового господарства за наших природних умов? 6. Які з перелічених вище видів півоній найчастіше використовують в озелененні? Підклас Розіди (rosidae) Родина Розоцвіті (Rosaceae) Родина розоцвітих представлена листопадними або вічнозеленими деревами і чагарниками. Листки чергові (у розовика супротивні), прості або складні, часто з прилистками. Квітки двостатеві, правильні, п’ятичленні, з подвійною оцвітиною, десятьма або багатьма вільними тичинками, з одною або багатьма маточками, поодинокі або зібрані у суцвіття. Плоди різноманітні, але початковим типом слід вважати збірну листянку. Насіння з малорозвиненим ендоспермом. Багато видів є господарсько цінними лісовими, плодовими, лісомеліоративними, декоративними, медоносними і лікарськими рослинами. За типом квіток, характером квітколожа і плодів родину поділяють на сім підродин, з яких для флори України характерні представники чотирьох: 1) Таволгові (Spiraeoideae), 2) Розові (Rosoideae), 3) Яблуневі (Pomoideae) та 4) Сливові (Prunoideae). Таволгові – кущі з сухими збірними листянками, Яблуневі – дерева і кущі з крупними і дрібними квітками і соковитими плодами яблуками, Розові – головним чином кущі в основному з шипами і перистоскладними листками, плоди збірні, складаються з численних горішків, що заключні у квітколожі, що значно розростається, Сливові – дерева і кущі з простими листками і соковитими кістянками. Тема 19. Підродина Таволгові (Spireoidae) Рід Таволга (Spiraea) Підродина Таволгові(Spiraeoideae Focke) Включає декоративно-квітучі чагарники, серед яких в озелененні найбільш поширені таволги і пухироплідник, рідше зустрічаються горобинник, екзохорда. Характеризуються простими (у горобинника − непарноперисто-складними) листками без прилистків. Квітки дрібні (у екзохорди − крупні), п’ятипелюсткові, рожеві або білого забарвлення, зібрані у зонтики, щитки або волоті на кінцях коротких гілочок (таволги), в крупні кінцеві волоті (горобинник), зонтикоподібні волоті (пухироплідник) і багатоквіткові верхівкові китиці (екзохорда). Маточок 2–5, квітколоже плоске. Плоди листянки можуть бути багатонасінними (таволги), з нечисленним насінням (горобинник), однонасінні (екзохорда) і пухировидним (пухироплідник). Для нашої кліматичної зони з цієї підродини мають інтерес роди Таволга, Горобинник, Пихироплідник, Екзохорда. Рід Таволга (Spiraea L.) Рід Таволга включає близько 90 видів, переважно у помірному поясі північної півкулі. У флорі Європи налічується близько 20 видів, з них на Україні росте 5 видів. Чагарники висотою від 0,15 до 2,50 (3) м з дрібними, простими, рідше лопатевими або складними листками без прилистків, зубчастим краєм (рис. 74). Квітки дрібні, зібрані у зонтики, щитки, гроно- або колосоподібні волоті на кінцях коротких гілочок. Колір квіток варіює від білого до червоного і пурпурного. Цвітуть таволги у різний час (з квітня по жовтень), у першій половині літа нетривало. Особливо дружно цвітуть білоцвіті таволги. Рожево- і червонокольорові таволги зацвітають переважно у другій половині літа та восени. Багатонасінні листянки дозрівають через 1,5−2,5 місяця після цвітіння. Насіння дрібне, плоске, коричневе, крилате. Рослини цього роду високо цінуються за рясне цвітіння, витривалість за умов культури. Багато видів невибагливі до ґрунтових умов, зимостійкі, посухостійкі, тіньовитривалі (хоча деякі світлолюбні), стійкі до пилу, диму, газів.  Рис. 74. Листки (зліва на право): таволги іволистої, Ван-Гутта, фонтенезії японської, екзохорди Альберта; зверху – листок таволги трьохлопатевої (за Ф.Я. Щепот’євим, 1990) На Україні найчастіше культивують такі види: таволгу середню (S. media Franz Schmidt), таволгу зарубчасту (S. crenata L.), таволгу звіробоєлисту (S. hyperifolia L.), таволгу Японську (S. japonica L.), таволгу верболисту (S. salicifolia L.) і таволгу Дугласову (S. douglasii Hook.). Це найкращі чагарники для живих загорож, бордюрів, солітерів тощо. Таволга середня(Spiraea media Schmidt.)Природний ареал – південні райони Сибіру, Середня Азія. Росте по сухих відкритих схилах і узліссях. Чагарник заввишки 1−1,5 м, з прямостійними міцними гілками і округлою щільною кроною. Пагони жовтуваті, коричневі або червоно-бурі. Молоді пагони опушені, пізніше з корою, що подовжньо лущиться. Листки мінливої форми і величини, довжиною і шириною до 5 см, довгасто-яйцеподібні або довгасто-еліптичні з клиновидною основою і декількома зубцями на верхівці; зверху голі, знизу та вздовж жилок опушені; густо вкривають гілки. Нижня поверхня листка дещо світліше верхньої. Квітки білі (8 мм у діаметрі) в багатоквіткових щиткоподібних або зонтикоподібних китицях на кінцях гілочок (рис. 75), густо розташованих по всій довжині пагона. Розпускаються вельми рясно у травні. Насіння дозріває у вересні.  Рис. 75. Таволга середня (Spiraea media): пагін із квіткою Розмножується насінням і вегетативно. Мало вибаглива до родючості ґрунту. Морозостійка. Відносно посухостійка. Переносить деяке затінювання. Газостійка. Добре витримує пізні весняні і літні пересадки. Придатна для бордюрів, груп, солітерів. Культивується майже у всіх ботанічних садах України. Таволга звіробоєлиста(Spiraea hypericifolia L.).Ареал розповсюдження – степова і лісостепова зони України, гірські райони Середньої Азії − по відкритих схилах в арчевих лісах, на Кавказі − на субальпійських лугах. Рис. 76. Таволга звіробоєлиста (Spiraea hypericifolia): пагін із квітками Чагарник заввишки 0,5−1,5 м з піднятими догори гілками, які потім дугоподібно згинаються вниз. Пагони майже круглі або тупоребристі, прут’єподібні. Листки дрібні (1,5−3,5 см), видовженозворотньояйцеподібні або ланцетоподібні, цільнокрайні, сірувато-зелені, на верхівці з 2−3 зубчиками (рис. 76). Квітки дрібні, у 4−10-квітковых сидячих або майже сидячих зонтиках, щільно розташовані, безлисті або з розеткою дрібних листків у основи, щільно вкривають тонкі довгі гілки. Цвіте у квітні–травні, майже одночасно з розпусканням листків. Розмножується насінням і вегетативно. Посухостійка, зимостійка. Заслуговує ширшого використання у посушливому південному сході. Рекомендується для групових насаджень, створення куртин, узлісь. Таволга Вангутта(Spiraea vanhouttei Zab.).Одна з кращих ранньоквітучих таволг. Гібрид Spiraea cantoniensis (таволги кантональної) і Spiraea trilobata (таволги трилопатевої). Чагарник заввишки до 2 м з розкидистою кроною, утвореною дугоподібно зігнутими і переважно звисаючими пагонами.  Рис. 77. Таволга Вангутта(Spiraeavanhouttei): пагін із суцвіттям Пагони − круглясті або тупоребристі, у молодому віці лілові, пізніше світло-коричневі або червоно-бурі. Листки зворотньо-яйцеподібні, широко- або ромбічно-яйцеподібні, з широкою клиновидною основою, переважно загострені, 3-, 5-лопатеві; з обох боків голі, знизу тьмяно-сизі, зверху темно-зелені, завдовжки 3−4,5 см і шириною 2−3 см (рис. 77). Суцвіття − плоскі багатоквіткові зонтикоподібні китиці, рясно вкривають стебло по всій довжині. Квітки двостатеві, чисто білі, у бруньках і бутонах червоні, з широкоокруглими, перекриваючими один одного пелюстками. Зацвітають в травні–червні. Плоди – листянки, пурпурові, спочатку прямостійні, пізніше трохи розходяться, тупі, з прямими стовпчиками під верхівкою. Розмножується насінням і вегетативно. Швидкозростаюча порода. Середньовибаглива до родючості ґрунту, світлолюбна, маломорозостійка, посухостійка. Квітки з’являються вже з третього року. Ефектна у невеликих групах і поодиноких солітерних чагарниках. Таволга зарубчаста(Spiraea crenataL.).За природних умов росте у Східній Європі, Західному Сибіру, Передкавказзі і Закавказзі. Низький чагарник, що не перевищує звичайно висоти 1 м. Крона ширококонічна, вужча у нижній частині куща через зігнуті назовні бічні гілки. Пагони тонкі, опушені. Листки довгасті, завдовжки до 3,5 см, сірувато-зелені. Квітки білі, 5 мм у діаметрі, зібрані у густі і широкі зонтикоподібні щитки (рис. 78). Зацвітає у травні–червні. Листовки тонко опушені.  Рис. 78. Таволга зарубчаста (Spiraea crenata L.): пагін із квітками Розмножується насінням і вегетативно. До ґрунту маловибаглива, зимостійка, посухостійка. Рекомендується для групових насаджень, створення куртин. Таволга самосилолиста(Spiraea chamaedryfolia L.).У природі росте в Середній Європі, Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході, у Середній Азії. Одна з найрозповсюдженіших спірей у наших краях, зустрічається в парках, на вулицях. Чагарник заввишки 1–2 м з округлою кроною і довгими ребристими пагонами. Листки довгасто-яйцеподібні, загострені, гостро пильчасті, завдовжки 4–6 (10) см, зверху яскраво-зелені, знизу сизі. Рясно цвіте в травні–червні. Квітки білі, у напівкулястих щитках. Пелюстки у 2 рази коротші тичинок, тому численні щиткоподібні суцвіття здаються пухнастими. Під вагою квітки гілки красиво згинаються до землі. Суцвіття 4–20-квіткові, розвиваються на кінцях облистених молодих пагонів різної довжини, розташованих вздовж старих гілок. Розмножується насінням, поділом куща і зеленими живцями. Невибаглива до ґрунтів, зимостійка, виносить невелике затінювання. Добре розвивається за міських умов. Використовується переважно для створення живоплотів, але може бути висаджена у невеликі групи. Таволга Бумальда(Spiraea Bumalda Burv.).Гібрид Spiraeajaponica × Spiraeaalbiflora (спірея японська × спірея белоцвіта). Низький чагарник заввишки до 0,75 м з кулястою кроною, утвореною прямостійними гілками. Пагони злегка ребристі, голі. Листки яйцеподібноланцетні, завдовжки до 5−8 см, гостродвоякопильчасті, голі, при розпусканні рожеві. Ранньою весною дуже декоративний завдяки пурпурному відтінку листків, що розпускаютьс. Цвітіння рясне, продовжується 50 діб. Суцвіття − поодинокі, кінцеві, щиткоподібні волоті, що складаються з окремих щитків (рис. 79). Квітки від білих, рожевих, до темно-гвоздично-червоних. Цвіте з червня по вересень. Плоди – листянки від основи або середини розходяться.  Рис. 79. Таволга Бумальда(Spiraea Bumalda): пагін із квітками Дуже декоративний гібрид, як при розпусканні листків, так і у період тривалого цвітіння. Ще більш декоративна його карликова форма заввишки 25−30 см з карміново-червоними квітками. Це одна з кращих таволг для створення низьких бордюрів і рабаток, у основи дерев і кущів з високою кроною. Таволга гострозазубрена(Spiraea arguta Zbl.)(гібрид Spiraea thunbergii × Spiraea multiflora). Введена до культури близько 1884 р. Чагарник до 2 м висотою, з широкою розкидистою кроною. Листки вузькі, ланцетні, до 4 см довжиною, темно-зелені. Квітки вузькі, до 0,8 см в діаметрі, у багатоквіткових зонтикоподібних суцвіттях, щільно вкривають пагони (рис. 80).  Рис. 80. Таволга гострозазубрена(Spirae arguta): пагін із квітками Початок цвітіння у кінці квітня – початку травня, раніше всіх видів. Середня тривалість цвітіння 31 день. Морозостійка, посухостійка рослина. Розмножується поділом куща, відводками, живцями і насінням. Найбільш декоративна з ранньоквітучих спірей, застосовується в групах, галявинах та у вигляді солітерів на передньому плані. Таволга японська (Spiraea japonica L.).Широко відома в культурі з кінця ХІХ сторіччя. Батьківщина − Японія і Китай. Росте у вигляді невисокого гіллястого чагарника висотою до 1−1,5 м, рідко вище. Крона зворотньояйцеподібна. Листки довгасто-яйцеподібні, з відтягнутою верхівкою, гостро-зубчасті по краю, завдовжки до 8 см, при розпусканні червонуваті, влітку темно-зелені, восени від оранжевих до темно-бордових. Квітки темно-рожеві, рожево-червоні, рідко білі, з довгими тичинками, у складних щитках на кінцях гілок (рис. 81). На сильних пагонах суцвіття особливо широкі, діаметром 25–30 см. Цвіте з червня по вересень.  Рис. 82. Таволга японська (Spiraea japonica): пагін із квітками До ґрунтів маловибаглива. Досить морозостійка. Світлолюбна. Добре переносить міські умови. Але у посушливих районах півдня і південного сходу, потребує регулярного поливу. Використовується для створення груп, живих огорож, бордюрів. Таволга верболиста(Spiraea salicifolia L.).Природний ареал – південно-східна Європа до північно-східної Азії і Японії. Чагарник заввишки 1−2 м, з прямозростаючими прут’єподібними червоно-бурими пагонами, гладкими або гранисто-смугастими. Листки видовжено-ланцетоподібні, загострені з клиновидною основою, завдовжки 4−10 см і шириною 1,5−4 см; іноді двоякопильчаті; голі або знизу по головній жилці опушені, з жилками, що сильно виділяються; зверху темно-зелені, знизу світліші (рис. 83). Квітки двостатеві білі, біло-рожеві або рожеві на коротких, звичайно жовтувато-опушених квітконіжках, зібрані у овально-циліндрові, циліндрові або пірамідальні суцвіття – волоті, завдовжки до 12 см, з жовтувато-опушеними, рідко із зовсім голими осями (рис. 83). Цвіте з червня по вересень. Плоди – збірні, сухі листянки, голі або війчасті по внутрішньому шву, відхилені назовні у верхній частині.  Рис. 83. Таволга верболиста(Spiraea salicifolia): пагін із квітками Таволга верболиста менш декоративна, ніж інші таволги. Краще росте на свіжих і навіть вологих ґрунтах і вибаглива до їх родючості. Світлолюбна, зимостійка, але малопосухостійка. Застосовується переважно у містах північних районів. Використовують у групових і солітерних насадженнях, а також для живих огорож. Розмножується насінням і вегетативно. Лабораторне заняття № 21 Головні особливості родини Розоцвіті (Rosaceae), розподіл її на підродини. Характеристика роду Таволга (Spiraea) і головних її представників Мета заняття: вивчити головні морфологічні особливості родини Розоцвіті, ознайомитися з ознаками, за якими родина поділяється на підродини Таволгові, Розові, Яблуневі, Сливові; надати морфологічну та екологічну характеристику видам роду Таволга. Матеріали та обладнання: гербарій, насіння, ботанічні таблиці, навчальні посібники, лупи і препарувальні голки. Хід роботи: 1. Розглянути гербарні зразки видів роду Spiraea, звернути увагу на: 1) різницю у характері крони у різних видів таволг (округла, щільна, розкидиста, ширококонічна); 2) відмінності у будові пагонів (округлі, тупоребристі, голі, опушені тощо); 3) характерні особливості листків (відмінності у формі листкової пластинки, наявність або відсутність опушення); 4) розмір і забарвлення квіток (дрібні, великі, білі, рожеві); 5) будова суцвіть (щитко-, зонтикоподібні, волотисті); 6) характер листянок (мало- або багатонасінні, роздуті, дерев’янисті) та ін. 2. Скласти порівняльну характеристику вимог видів роду Spiraea до екологічних умов: до світла, температури, вологості, родючості ґрунту. Звіт про роботу: 1. Замалювати запропоновані види роду Таволга, зробити відповідні підписи 2. Заповнити порівняльні таблиці будови вегетативних та генеративних органів, термінів цвітіння та плодоношення, вимог до екологічних чинників навколишнього середовища вивчаємих видів роду Таволга (Spiraea). Таблиця 37 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак видів роду Таволга № п/п | Життєва форма | Висота рослини | Діаметр і форма куща | Тип листків | Форма та забарвлення квіток | Тип плоду | Термін цвітіння | Термін плодо-ношення | | | | | | | | | | Таблиця 38 – Відношення видів роду Таволга до екологічних чинників Вид | Відношення до освітлення | Посухо-стійкість | Морозо-стійкість | Відношення до ґрунтів | Відношення до вологи | Відношення до антропогенних чинників | | | | | | | | Питання для самоконтролю 1. Надати загальну характеристику родині Розанні (Rosaceae). 2. Представники яких підродин родини Rosaceae характерні для флори України? 3. Охарактеризувати підродину Таволгові (Spiraeoideae). 4. Які з видів роду Таволга (Spirea) мають білі квітки? Рожеві, кармінові або червоні? 5. Які роди підродини Таволгові використовуються у озелененні? 6. Охарактеризувати рід Spirea. 7. Перерахувати вимоги Spirea media до ґрунтових і кліматичних умов зростання (родючість ґрунту, волога, світло тощо). 8. Як розмножуються представники роду Spirea? 9. Описати природний ареал існування видів роду Таволга. 10. Охарактеризувати морфо-біологічні особливості Spirea salicifolia, Spireа vangoutti, Spirea crenata, Spirea hupericifolia. Тема 20. Рід Горобинник(Sorbaria) Рід Пухироплідник(Physocarpus) Рід Екзохорда (Exochorda) Рід Горобинник (Sorbaria А. Вr.) Відомо близько 10 видів чагарників, поширених у Північно-східній і Середній Азії. На Україні зростає 4 види. Широко культивується один вид. Характеризуються непарноперистоскладними яскраво-зеленими листками, що складаються з пилчастих по краю листочків і прилистків. Дрібні білі або рожево-білі квітки зібрані у крупні кінцеві волоті. Маленькі листянки з дрібним нечисельним насінням. Декоративні завдяки ажурній кроні і крупним суцвіттям. Найчастіше можна зустріти горобинник горобинолистий. Віддають перевагу свіжим і вологим родючим ґрунтам, тому придатні для садіння близь ставків, закріплення берегів і схилів. Горобинник горобинолистий (Sorbaria sorbifolia А. Вr.).Природний ареал – Сибір, Маньчжурія, Корея, у проріджених хвойних і змішаних лісів.  Рис. 84. Горобинник горобинолистий(Sorbaria sorbifolia): пагін із квітками Чагарник висотою до 3 м. Молоді пагони голі або тонкоопушені, зелені, старі з буро-сірою корою і численними сочевичками. Бруньки загострені. Листки нагадують листки горобини (рис. 84). Непарноперистоскладні, крупні, завдовжки до 27 см і шириною 13 см складаються з 9−21 ланцетоподібних листочків. Квітки білі з жовтуватим відтінком, запашні, зібрані у суцвіття – пірамідальні китиці завдовжки до 30 см. Плоди – опушені листянки, дозрівають у серпні. Розмножується насінням та кореневими паростками. Росте швидко, особливо на свіжих і вологих родючих ґрунтах, виносить тимчасове затоплення. Зимостійка рослина. Перспективна для середньої і північної частини України, як підлісок у парках, для поодиноких насаджень, живоплотів. Може використовуватися у меліоративних насадженнях при облисінні берегів річок, та ярів. Рід Пухироплідник (Physocarpus Maxim.) Включає близько 12 видів, поширених у Східній Азії і Північній Америці. У флорі СНД (Далекий Схід) зростають два види. Широко культивується один вид. Чагарники з густою кроною, черговими пальчастими, 3-, 5-лопатевими листками. Білі або рожеві квітки зібрані в щитко- або зонтикоподібні китиці. Здуті пухероподібні листянки містять тверде блискуче насіння. Не маючи яскравих красивих квіток, пухироплідник проте декоративний завдяки великій кількості листків і формі крони. Рослини цього роду маловибагливі до родючості ґрунту, морозостійкі, посухостійкі, тіньовитривалі, добре переносять забруднення повітря. Цінні для живоплотів, групових насаджень, солітерів. Пухироплідник калинолистний (Physocarpus opulifolia (L.) Maxim.). Батьківщина − схід Північної Америки. Росте у долинних лісах, по узбережжях річок і озер, по схилах гір.  Рис. 85. Пухироплідник калинолистний (Physocarpus opulifolia): пагін із квітками Чагарник заввишки до 3 м з дещо розкинутими, на кінцях злегка пониклими гілками, які утворюють щільну напівкулясту крону. Пагони дугоподібні, коричневі, з корою, що відшаровується. Листки 3-, 5-лопатеві, округло-овальні або округлоеліптичні, завдовжки 2−4 см, схожі на листки калини звичайної, по краях дрібнозубчасті, з обох боків голі або майже голі, зверху зелені, знизу світліші. Квітки двостатеві білі або рожеві з червоними тичинками, зібрані у зонтикоподібні китиці діаметром близько 5 см (рис. 85). Цвіте у червні–липні. Плоди – пухироподібні листянки, голі, на верхівці загострені, восени червоніють. Насіння грушоподібне, до 2 мм у діаметрі, гладке, блискуче, завдовжки до 2 мм і шириною 1 мм. Розмножується насінням та вегетативно. Мало вибагливий до родючості ґрунту, відносно посухостійкий, віддає перевагу свіжим ґрунтам. Морозостійкий, посухостійкий, добре переносить забруднення повітря, стрижку і формування крони. Використовується у групах, солітерах, для щільних живих загорож, а також на газонах. Рід Екзохорда (Exochorda Lindl.) Нараховує п’ять видів, поширених у Середній, Центральній і Східній Азії. У флорі України зростають два види. Екзохорди − чудові декоративні чагарники з простими цільнокрайніми листками і великими гарними сніжно-білими квітками, зібраними у багатоквіткові гроноподібні верхівкові суцвіття. Плоди складаються з п’яти зрощених дерев’янистих однонасінних листянок. Насіння окрилене. Рослини до ґрунтів не вибагливі, посухостійкі, світлолюбні. Ростуть добре, але у дуже холодні зими підмерзають. Заслуговують більш ширшого впровадження у практику озеленення міст України для створення груп і солітерів у парках і скверах. Екзохорда Альберта (Exochorda аlberti Rеgеl.).Природно росте в східному Таджикистані. Розкидистий гіллястий чагарник заввишки до 3–4 м з червоно-бурими голими молодими пагонами і сірувато-бурими гілками. Бруньки дрібні, конусоподібні. Листки чергові, прості, довгасті або зворотньояйцеподібні, завдовжки до 7 см, влітку яскраво-зелені, восени жовтіють (рис. 74). У травні–червні з’являються сніжно-білі квітки, 3–4 см у діаметрі, зібрані по 5–10 штук у щільні китиці 3–8 см довжиною (рис. 86). Волоті розташовані на кінцях пагонів і стоять прямо, як свічки. Плоди − кулясті, 1,2–1,7 см у діаметрі, складаються із зрощених між собою 5 дерев’янистих листянок, що містять по одній крилатій насинені. Дозрівають у липні–серпні.  Рис. 86. Екзохорда Альберта (Exochorda аlberti): пагін із квітками Розмножується насінням і вегетативно. Має добре розвинену кореневу систему і краще росте на глибоких, добре дренованих ґрунтах. Посухостійка, але добре реагує на полив. Зимостійка. Світлолюбна. Мало розповсюджена у культурі. Рекомендується для бордюрів, групових і поодиноких насаджень. Розмножується насіння і живцями. Екзохорда великоквіткова (Exochorda grandiflora (Hook.) C. K. Schneid.). Батьківщина – Західний Китай. Введена у культуру в 1894 р. Чагарник до 3 м висотою. Листки до 6 см довжиною, еліптичні або видовжено-яйцеподібні, цільнокрайні або вище середини зубчасті, на верхівці з хрящуватим вістрям (рис. 87). Квітки білі до 4 см у діаметрі, зібрані у волоті. Цвіте і плодоносить. Початок цвітіння у середині травня; середня тривалість цвітіння 12 діб.  Рис. 87. Екзохорда великоквіткова (Е. grandiflora): пагін із квітками Морозо- та посухостійкий. Розмножується насінням, відводками та однорічними черенками. Гарноквітучий чагарник, в зеленому будівництві може застосовуватись для посадки поодинокими екземплярами, а також групами на газоні. Лабораторне заняття № 22 Морфолого-екологічної характеристики найпоширеніших видів роду Пухиреплідник (Physocarpus), Горобинник (Sorbaria) та Екзохорда (Exochorda) Мета заняття: ознайомитися з особливостями будови вегетативних та генеративних органів найважливіших представників родів Пухироплідник, Горобинник й Екзохорда, їх вимогами до грунтово-кліматичних умов зростання та використанням в практиці озеленення садово-паркових об’єктів. Матеріали та обладнання: гербарій, роздатковий матеріал, лупи, голки та інше препарувальне приладдя, плоди, насіння, визначники. Хід роботи: 1. Роздивитися гербарні зразки запропонованих видів, відмітити характерні ознаки вегетативних (різноманітність листків, колір пагонів, кори, форма крони тощо) та генеративних органів (колір, розміри квіток, тип суцвіть, плодів, терміни цвітіння та плодоношення) вивчаємих декоративних видів родів Пухироплідник та Горобинник, Екзохорда. 2. Надати екологічну характеристику видам наведених вище родів за відношенням до температури, водного та світлового режимів, типу ґрунтів, забруднення довкілля тощо. 3. Охарактеризувати різні декоративні формі вивчаємих видів, які широко використовуються в озелененні. Звіт про роботу: 1. Замалювати пагін, суцвіття та плід представників родів Пухироплідник, Горобинник та Екзохорда. 2. Скласти порівняльну таблицю будови вегетативних та генеративних органів, термінів цвітіння та плодоношення вивчаємих рослин родів Пухироплідник, Горобинник та Екзохорда. Таблиця 39 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак видів родів Пухироплідник, Горобинник та Екзохорда № п/п | Життєва форма | Висота рослини | Діаметр і форма куща | Тип листків | Форма та забарвлення квіток | Тип плоду | Термін цвітіння | Термін плодо-ношення | | | | | | | | | | Таблиця 40 – Відношення видів родів Пухироплідник, Горобинник та Екзохорда до екологічних чинників Вид | Відношення до освітлення | Посухо-стійкість | Морозо-стійкість | Відношення до ґрунтів | Відношення до вологи | Відношення до антропогенних чинників | | | | | | | | Питання для самоконтролю 1. Охарактеризувати рід Горобинник (Sorbaria). 2. Які види роду Горобинник використовуються у озелененні на Україні? 3. Надати біолого-екологічну характеристику горобиннику горобинолистому (Sorbaria sorbifolia). 4. Вказати на особливості роду пухироплідник (Physocarpus). 5. Рід Екзохорда (Exohorda) – ареал, біологічні особливості, використання у зеленому будівництві тощо. 6. Охарактеризувати відношення виду пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolia) до кліматичних, ґрунтових умов, антропогенних чинників. 7. Надати порівняльну характеристику генеративним і вегетативним органам екзохорди Альберта та екзохорди великоквіткової. 8. Перерахувати головні морфологічні характеристики пухироплідника калинолистого (Physocarpus opulifolia) та відношення до чинників навколишнього середовища. Тема 21. Підродина Розові (Rosoideae) Рід Троянда (Шипшина) (Rosa) Підродина Розові (Rosoideae Focke) Об’єднує листопадні або вічнозелені чагарники, прямостійні або плетисті. Дерев’янисті стебла і пагони часто вкриті колючками різної величини і форми, що є виростами епідермісу (троянда, шипшина). Листки складні, непарноперисті або прості (розовик, керія). Квітки різноманітного забарвлення, поодинокі або у зонтикоподібних волотистих суцвіттях. Тичинок багато, маточка – одна або декілька. Плід − багатогорішок (троянда), кістянка (розовик, керія). Рід Троянда (Rosa L.) Рід троянда (шипшина) представлений чагарниками з прямостійними стеблами, різної висоти або довжини (від 20 см до 7 м), що лазять або стелються, і майже завжди мають шипи. Листки складні, чергові, розташовані спірально, непарноперисті, з прилистками, що звичайно приросли до черешка. Квітки крупні, двостатеві, поодинокі або зібрані у зонтикоподібно-волотисті суцвіття з 2−3 або багатьох квіток. Чашолистків та пелюсток 5. Віночок п’ятипелюстковий або махровий, обпадають або залишаються на плодах; тичинки і маточки чисельні, сидячі або на коротких ніжках. Плоди − однонасінні горішки, які знаходяться усередині гипантію, часто опушеного всередині, утворюючого оболонку неправильного плоду, червоного, темно-пурпурового або чорнуватого кольору. Троянда поширена у помірній і субтропічній зонах північної півкулі. Число видів в роді близько 400; число садових форм і сортів до 10000. Троянда собача(Rosa canina L.).За природних умов зростає майже по всій Європі, у Північній Америці, Передній і Малій Азії.  Рис. 88. Троянда собача(Rosa canina): пагін із квітками і плодами Чагарник заввишки до 3 м з дугоподібними видовженими гілками. Кора зелена або червоно-бура без сизого нальоту. Колючки міцні, рідкі, на головних пагонах густо розташовані, у основі широкі, серповидно-зігнуті, рідко прямі. Листки непарноперисті, складаються з 5–7 листочків, зелені або сизуваті, голі або рідко опушені; листочки еліптичні або яйцеподібно-округлі, загострені, гостродвічіпильчасті (рис. 88). Прилистки вузькі, залозисто-війчасті. Черешки листків переважно залозисті або з шипами. Квітки двостатеві, у діаметрі до 5 см, поодинокі або рідше по 3−5 (20) штук у щитках, білі, блідо- або яскраво-рожеві. Цвіте у травні–червні. Чашолистки знизу волосисті, після цвітіння незабаром обпадають. Плоди овально-довгасті або округлі, гладкі, червоні, довжиною 1,5−2 см. Плоди містять вітамін С. Насіння продовгувате, опушене. Розмножується насінням і вегетативно. Маловибаглива рослина до родючості ґрунту, посухостійка, світлолюбна, коренева система міцна, дає велику кількість пагонів. Світлолюбний, морозостійкий чагарник, є кращою підщепою для садових сортів троянд. В садах, парках, скверах висаджують як живоплоти на післяеродованих схилах. Троянда корична(Rosa cinnamomea L.).Природно росте у Середній Європі, Скандинавії, Західному і Східному Сибіру. У західних областях України росте вдовж річок, у лісах. Чагарник висотою від 50 см до 2 м, з тонкими, дещо нахиленими коричнево-червоними гілками. Шипи частіше парні, гачкувато-зігнуті; квітконосні пагони звично без шипів. Листки з 5−7 листочків, довгасто-еліптичні, однозубчасті, знизу звично голі, зверху з волосками. Прилистки у листків безплідних пагонів вузькі, на квітконосних пагонах широкі. Квітки поодинокі або іноді по 2−3, блідо- або темно-пурпурові, близько 5 см у діаметрі (рис. 89). Розпускаються у травні-червні. Чашолистки залишаються при плоді. Плоди кулясті або шароподібні, гладкі, шарлахові, червоно-оранжеві, м’ясисті, багаті вітаміном С і Р.  Рис. 89. Троянда корична(Rosa cinnamomea): пагін із квітками і плодами Розмножується насінням і вегетативно. Зустрічаються різновидності з запашними махровими квітками. Декоративний чагарник для групових насаджень. Троянда корична морозостійка. У зеленому будівництві використовують для декоративних насаджень у понижених вологуватих місцях. Троянда зморшкувата(Rosa rugosa Thunb.).Батьківщина – Далекий Схід, Корея, Північний Китай, Японія, зростає на піщаному ґрунті на березі моря. Рис. 90. Троянда зморшкувата(Rosa rugosa): пагін із квітками і плодами Чагарник з чисельними прямостоячими опушеними пагонами, заввишки 1−2 м. Шипів дуже багато, неоднакової довжини і твердості, переважно прямих, тонких, опушених. Листки з 5−9 листочків, округлих або еліптичних, сильно зморшкуватих, товстих, зверху голих, знизу опушених. Прилистки широкі, знизу біловолосисті. Черешки повстяно-волосисті (рис. 90). Квітки поодинокі до 6–8 см, або у 3−6-цветковых суцвіттях, темно-пурпурно-кармінові, ароматні. Плоди крупні 2−2,5 см у діаметрі, м’ясисті, кулясті, сплюснуті, яскраво-червоні, з прямостоячими чашолистками. Плоди містять вітамін С і провітамін А. Розмножується насінням. Має форми з білими і махровими квітками. Досить декоративна рослина для поодиноких і групових насаджень. Дуже зимостійка, не страждає від грибних захворювань. Морозостійкий подвой для культурних троянд. Добре переносить мікроклімат великих міст і промислових районів. Висаджують у садах, парках, скверах, у захисних загорожах на післяеродованих схилах. Троянда Генрі (Rosa henryi Boulenger). Природний ареал: Центральний і Східний Китай. Багаторічний|багатолітній| чагарник, до 1,7 м висотою. Стебла|стеблини| довгі, витягнуті, шипи розсіяні|неуважні|, великі, на старих стеблах|стеблинах| трикутні, крюковаті|. На квітучих пагонах шипів немає. Листок|аркуш| складається з 5–7 листочків, жовтувато-зелених, овальних із|із| загостреною верхівкою, голих, блискучих (рис. 91)|лискучі|. Прилистки| плівчасті, з|із| вузькими вушками, спрямованими в різні боки. Квітки в складних напівпарасольках, білі, 3,5 м у діаметрі. Пелюстки з|із| виїмками на верхівці. Цвіте в другій-третій декаді червня. Тривалість цвітіння 20 днів. Плодоносить. Плоди в рихлих кулястих напівпарасольках, кулясті, гладкі, червоно-оранжеві з|із| чашкою, що обпадає.  Рис. 91. Троянда Генрі (Rosa henryi): а – квітучі пагони, б – плоди Розмножується насінням і зеленими живцями|держаками| (червень). Насіння вимагає стратифікації|. Росте на будь-яких ґрунтах. Морозостійка. Рекомендується для обсаджень каркасних споруд, драпіровки стовбурів|стволів| дерев. Троянда Звегінцева (Rosa sweginsowii Kochne.). Природний ареал: Північно-Західний Китай. Багаторічний к|багаущ до 3 м висотою, з могутніми стеблами. Стебла|стеблини| могутні. Шипики палеві, прямі, до 10 мм завдовжки. Кора світло-коричнева|ясно-коричнева|, гладка. Листок|аркуш| складається з 9–13 листочків (рис. 92). Листочки округло-овальні, зверху зелені, голі, знизу сірувато-жовто-зелені, опушені. Прилистки| рожеві,|трояндові| із|із| загостреними вушками. Суцвіття напівзонтики з|із| 1–5 квітками. Квітки яскраво-темно-рожеві|трояндові|, 5 см у діаметрі. Чашолистки перисті|пір'ясті|, пелюстки на верхівці з|із| виїмками. Цвіте в червні. Тривалість цвітіння 15–18 днів. Плодоносить. Плоди видовжені, поодинокі, з|із| вузькою шийкою, червоно-рожеві, щетинисті, при дозріванні частково обпадають|опадають|. г Рис. 92. Троянда Звегінцева (Rosa sweginsowii): а – квітка, б – форма колючок, в – пагін з бутонами, г – плоди) Розмножується насінням. Насіння вимагає стратифікації|. Росте на родючих ґрунтах. Відрізняється світлолюбністю|. Вид|вид| морозостійкий. Ефектний під час цвітіння, восени в період плодоносіння і навіть взимку своїми вохряно-рожевими|трояндовими| сильно колючими гілками і плодами, що довго залишаються на пагонах рослин. Рекомендується для насаджень групами і на паркових узліссях|опушеннях|. Троянда голчаста (Rosa acicularis Lindl.). Природний ареал: Скандинавія, Північна Монголія, Північний Китай, Японія, Північна Америка. Рослина багаторічна|багатолітнє|. Кущ до 2 м висотою. Гілки вкриті густими шипиками| і щетинами. Шипики прямі, дуже тонкі, часто розташовані|схильні| попарно. Листок|аркуш| складається з 5–7 листочків. Листочки яйцеподібні, гострі, тонкі, сизуваті, зверху голі, знизу по жилках волосисті з|із| вушками (рис. 93). Квітки поодинокі, рожеві|трояндові|, 3,5–4,5 см у діаметрі. Квітконос довгий. Чашолистки вузькі, на верхівці розширені, після|потім| відцвітання спрямовані догори, не обпадають|опадають|. Цвіте у червні. Тривалість цвітіння 18–20 днів. Плодоносить. Плоди пониклі|знічувалися|, довгасті, при основі звужені, червоні.  Рис. 93. Роза голчаста (Rosa acicularis): а – квітучий пагін, б – плоди Розмножується насінням і вегетативно – зеленими живцями|держаками| (червень). Насіння вимагає стратифікації|. Віддає перевагу піщаним ґрунтам. Вид|вид| світлолюбний і дуже морозостійкий. Рекомендується для живоплоту і є|з'являється,являється| цінною|коштовною| сировиною для виготовлення фарбника|барвника| та ефірних масел|мастил,олій|. Троянда ксантина (Rosa xanthina Lindl.). Природний ареал: Північний Китай. Рослина багаторічна|багатолітнє|. Кущ до 2 м висотою. Молоді гілки темні, сіро-коричневі. Шипи тонкі, гнучкі, у|в,біля| основі ширші. Листок|аркуш| складається з 7–13 листочків. Листочки яйцеподібні, тупі, волосисті по жилках (рис. 94).  Рис. 94. Троянда ксантина (Rosa xanthina): а – квітучий пагін, б – плоди Прилистки| вузькі, залізисті. Квітки розташовані|схильні| по 2–3, жовтуваті, 4,5 см у діаметрі. Чашолистки загострені, ближче до верхівки зубчасті|зубчасті|. Цвіте в червні. Тривалість цвітіння 15–18 днів. Плодоносить. Плоди округло-довг |