ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лабораторне заняття № 10–11

1 2 345

Характеристика підкласу Магноліїди.

Основні особливості представників роду Магнолія (Magnolia)

Мета заняття:вивчити морфологічні особливості родини Магнолієві підкласу Магноліїди, а також представників роду Magnolia, які використовуються у створенні об’єктів садово-паркового будівництва.

Матеріали та обладнання:гербарій, бінокуляр, плоди та насіння магнолій, ботанічні таблиці, препарувальні голки, навчальні посібники, визначники.

Хід роботи:

1. Використовуючи малюнки, табличний і гербарний матеріал, звернути увагу на відмінності між порядками і родинами підкласу Магноліїди (будова квітки, насіння, поширення на території України тощо).

2. Роздивитись гербарні зразки вивчаємих видів декоративних рослин: магнолії оголеної, магнолії великоквіткової, магнолії кобус, магнолії оберненояйцеподібної, магнолії Суланжа, магнолії зірчастої. Ознайомитись з формою листків, розмірами і типом квіток. Порівняти декоративні якості різних форми представників роду Магнолія (Magnolia), які використовуються в озелененні населених місць.

Звіт про роботу:

1. Замалювати пагін з листками, квітками і плодами вивчаємих видів роду Магнолія. Зробити підписи родової та видової назв видів на українській і латинській мовах.

2. Заповнити таблиці 19 і 20:

Таблиця 19 – Морфологічні ознаки головних представників роду Magnolia

№ п/п	Життєва форма	Висота рослини	Діаметр і форма рослини	Тип листків	Форма та забарвлення квіток	Тип плоду	Термін цвітіння	Термін плодо-ношення

Таблиця 20 – Відношення видів роду Магнолія до екологічних чинників

Вид	Відношення до освітлення	Посухо-стійкість	Морозо-стійкість	Відношення до ґрунтів	Відношення до вологи	Відношення до антропогенних чинників

Питання для самоконтролю

1. Надати стислу характеристику підкласу Магноліїди (Magnoliidae). Яке місце в еволюційному плані займає цей підклас? Назвіть примітивні ознаки у будові рослин, які збереглися у представників цього підкласу.

2. Охарактеризувати родину Магнолієві – життєву форму, тип листків, форму листкової пластинки, тип та колір квіток, суцвіть, плодів тощо.

3. Перерахувати особливості роду Магнолія (Magnolia).

4. Вказати природний ареал існування різних видів магнолій.

5. За якими ознаками можна відрізнити види роду Магнолія?

6. Використовуючи таблиці, малюнки, гербарні зразки надати характеристику таким видам роду Магнолія, як магнолія оголена, магнолія оберненояйцеподібна, магнолія великоквіткова, магнолія кобус, магнолія Суланжа, магнолія Вільсона та інших?

7. Які види магнолій зростають в ботанічних садах Степу України?

8. Охарактеризувати види магнолій за їх відношенням до кліматичних, ґрунтових та антропогенних чинників.

9. Які Ви знаєте декоративні форми магнолії оголеної, магнолії оберненояйцеподібної, магнолії великоквіткової, магнолії кобус, магнолії Суланжа, магнолії Вільсона? Які з декоративних форм використовуються у садово-парковому будівництві на південному сході країни?

Тема 11. Рід Ліріодендрон (Liriodendron)

Рід Ліріодендрон (Liriodendron L.)

Рід Ліріодендрон має два види, які зростають у Північній Америці. Це красиві дерева до 50 м заввишки, з ліроподібними листками і оранжево-жовтими квітками. Ці види широко культивується в садах і парках Західного Закавказзя (від Сочі до Батумі), де місцями досягає величезних розмірів. На Україні успішно ростуть у багатьох парках.

Ліріодендрон тюльпанний (Liriodendron tulipifera L.). Природний ареал: центр Північної Америки і східна частина Америки. У культурі на Україні з 1813 р.

Листопадне довговічне дерево. Доживає до 400–500 років. Досягає у висоту на батьківщині 40–50 (60) м і 3,5 м у діаметрі стовбура, в культурі до 12–15 м заввишки і 1,5 м у діаметрі. Стовбур прямий, правильної циліндричної форми, з світло-сірою гладкою корою, з віком з'являються неглибокі подовжні тріщини. Крона у молодому віці широкопірамідальна. У старих екземплярів шароподібна, пагони коричнево-сірі.

Листки на довгих черешках, лопатеві, ліроподібні (звідки родова назва дерева „ліріодендрон”), 7–15 см довжиною і майже такої ж ширини, зверху гладенькі, блакитно-зелені, знизу блідо-зелені або сизі (рис. 46). Восени листки забарвлюються в золотистий колір.

Рис. 46. Ліріодендрон тюльпанний (Liriodendron tulipifera): а – квітка, б – пагін з листком і плодом

Зацвітає у віці 25-ти років. Квітки двостатеві, тюльпаноподібні (звідси видова назва дерева), до 6 см у діаметрі, слабко духмяні. Чашолистки зеленувато-білі, відгинаються, пелюстки жовтувато-зелені з оранжевими плямами всередині. Цвіте в травні-червні. Квітки не представляють декоративної цінності.

Плодолистики перетворюються на шишкоподібне сухе супліддя довжиною 6–8 см. Кожен плодолистик являє собою вузьке крило з 1–2 горішками у основі. Плоди складні, сухі, шишкоподібні. Плодоносить у жовтні. Нагадує плоди ясеня звичайного.

Росте швидко, особливо інтенсивно з 10 років. Теплолюбний, зимостійкий, морозостійкість посилюється з віком. Вибагливий до світу, вологи і складу ґрунту. Погано росте на сухих вапнякових ґрунтах. У молодому віці боїться заморозків. Стійкий за міських умов і майже не ушкоджується шкідниками і хворобами. Світлолюбний.

Розмножується насінням. Відсоток схожого насіння дуже низький (біля 10 %). Сіяти слід восени. При весняному посіві насіння треба довго стратифікувати. Крім насіння розмножується відсадками, зеленими живцями.

Культивують у Києві, Львові, Ужгороді, Івано-Франківську, Немирові, Чернівцях, Миколаєві, Одесі, у Дніпропетровському та Запорізькому ботанічному садах. Декоративний завдяки стовбуру, гарній формі крони, крупним квіткам оригінальної форми, орнаментальними листками. Використовують для солітерів, рідких груп і алей. Добре сполучається з дубом червоним, кленом сріблястим, буком, платаном східним та ін.

Перспективний для ширшого культивування на Україні. В центральних і північних областях України для молодих насаджень слід вибирати захищені місця.

Ліріодендрон китайський (Liriodendron chinensis (Hemsl.) Sarg.). Природний ареал: Центральний Китай.

Дерево до 16 м заввишки або чагарник із шатроподібною кроною. Пагони сірі. Листки чотирьохлопатеві, лопаті глибокі, до половини листкової пластинки, загострені у основі (рис. 47). Знизу листки сріблясті, на дотик оксамитові. Квітки чашоподібні, зеленуваті зовні, жовті всередині, без оранжевих плям в основі. Тичинкові нитки майже вдвічі коротші, ніж у тюльпанного дерева. Плоди 7–9 см завдовжки, туповерхівкові. Цвіте і плодоносить.

Рис. 47. Ліріодендрон китайський (Liriodendron chinensis): пагін із квіткою

У культурі на Україні зустрічається рідко. Менш морозостійкий, ніж ліріодендрон тюльпанний, але переносить деякі суворі зими без пошкоджень. Розмножується насінням. Культивують у Чернівцях, Житомирі, Тростянці, Хмельницькій і Сумській областях. Рекомендується висаджувати його у вигляді солітера на передній край газонів. Заслуговує більш ширшого інтродукційного випробування на Україні. Перспективний для паркового будівництва.

Лабораторне заняття № 12

Морфолого-екологічні особливості найпоширеніших видів роду Ліріодендрон (Liriodendron) та їх використання в зеленому будівництві

Мета заняття:засвоїти порівняльну морфолого-екологічну характеристику найбільш поширених видів роду Ліріодендрон – ліріодендрону китайського та тюльпанного.

Матеріали та обладнання: ботанічні таблиці, гербарій, плоди, насіння ліріодендронів, навчальні посібники, визначники.

Хід роботи:

1. Роздивитись гербарні зразки запропонованих видів роду Ліріодендрон, звернути увагу на характерні ознаки, а саме на будову вегетативних органів: форму листкової пластинки, її краю, характер крони, колір пагонів та кори у молодому та старому віці тощо.

2. Ознайомитися з головними декоративними формами ліріодендрону тюльпанного та китайського, відзначити їх особливості та застосування в озелененні.

Звіт про роботу:

1. Замалювати квітучий пагін з листками, а також плід та насіння запропонованих видів роду Ліріодендрон – ліріодендрону китайського та тюльпанного. Під малюнком зробити відповідні підписи, вказати українську та латинську родову та видову назви.

2. Заповнити таблиці 21 і 22.

Таблиця 21 – Порівняльна характеритика морфологічних ознак головних представників роду Ліріодендрон (Liriodendron)

№ п/п	Життєва форма	Висота рослини	Діаметр і форма дерева	Тип листків	Форма та забарвлення квіток	Тип плоду	Термін цвітіння	Термін плодо-ношення

Таблиця 22 – Відношення видів роду Ліріодендрон до екологічних чинників

Вид	Відношення до освітлення	Посухо-стійкість	Морозо-стійкість	Відношення до ґрунтів	Відношення до вологи	Відношення до антропогенних чинників

Питання для самоконтролю

1. Надати характеристику роду Ліріодендрон (Liriodendron) за планом: життєва форма, висота, тип крони, форма листкової пластинки, її параметри, колір тощо.

2. Які види роду Liriodendron Вам відомі?

3. Назвати природний ареал існування ліріодендрону китайського і тюльпанного.

4. Охарактеризувати види роду Ліріодендрон відносно ґрунтових, антропогенних та кліматичних чинників.

5. У створенні якого роду об’єктів озеленення використовуються ліріодендрони?

Тема 12. Родина Лаврові (Lauraceae)

Рід Лавр (Laurus)

Родина Лимонникові (Schizandraceae)

Рід лимонник (Schizandra)

Порядок Лавроцвіті (Laurales L.)

Дерева і чагарники, іноді здерев’янілі ліани, рідко безлисті паразитні трави. Листки чергові, іноді супротивні або в кільцях, цілісні чи іноді лопатеві, рідко пальчасто-складні. Квітки спіральні, спіральноциклічні або частіше циклічні, двостатеві або рідше одностатеві, звичайно в цимозних або рацемозних суцвіттях, переважно з більш або менш розвинутим гіпантієм (квітковою трубкою) звичайно чашоподібної форми, утвореним переважно внаслідок зростання основами членів оцвітини і тичинкових ниток. Оцвітина циклічна (часто тричленна) або спіральна, зазвичай нечітко диференційована на чашолистки і пелюстки. Андроцей з 3, 5 або багатьох тичинок, циклічний або спіральний; тичинки більш чи менш стрічкоподібні або частіше диференційовані на нитку і пиляк. Гінецей переважно апокарпний, але у представників родини Gomortegaceae – синкарпний і з нижньою зав'яззю. У кожній карпеллі і в кожному гнізді зав'язі по одному насіннєвому зачатку. Плоди різного типу.

Порядок містить 10–12 родин, близько 90 родів і понад 3500 видів тропічних і субтропічних рослин. Розглянемо одну родину.

Родина Лаврові (Lauraсеае L.)

Дерева або кущі, рідше трав'янисті ліани. Листки прості, цілісні, з внутрішніми ефірними залозками, з характерним різким запахом. Квітки в суцвіттях, двостатеві, рідше одностатеві, правильні; квітколоже ввігнуте або дископодібно розширене, до його краю прикріплюються листочки оцвітини, утворюючи два тричленні кола; тичинок 9–12 у 3–4 кола, нитки їх біля основи мають залозки; у деяких родів лише два або навіть одне коло фертильних тичинок; пиляки чотирьохгнізді або двогнізді внаслідок абортування двох гнізд; пиляки відкриваються двома-чотирма клапанами; маточка одна, з одногніздою верхньою зав'яззю і одним насіннєвим зачатком; плід – кістянка або ягодоподібний, часто оточений більш або менш розрослим квітколожем.

Родина Лаврові охоплює 30–45 родів і 2500–3000 видів, поширених переважно в тропіках і субтропіках. Серед них є ряд цінних технічних і пряних рослин.

Рід Лавр (Laurus L.)

Лавр благородний (Laurus nobilis L.). Природний ареал: Мала Азія, Середземномор’я.

Вічнозелене дерево до 12–15 м висотою або високий чагарник, дводомне, рідше однодомне. Кора стовбура гладка, бура. Пагони голі. Листки прості, чергові, цільні, шкірясті, овально-довгасті або ланцетові, 5–10 см завдовжки, загострені на верхівці, клиноподібні в основі, з хвилястими краями, з сильним запахом. Черешки короткі (рис. 48). Квітки правильні, трьохчленні, зеленувато або жовтувато-білі, 1 см у діаметрі, запашні, по 4–6 у зонтикоподібних пазушних суцвіттях.

Рис. 48. Лавр благородний(Laurus nobilis): 1 – пагін з листками і квітками, 2, 3 – квітка у розрізі, 4 – тичинка, 5 – насіння

Цвіте в березні – травні. Плід – яйцеподібна кістянка, 1,5–2 см завдовжки, з блискучим м'ясистим на початку темно-зеленим, при дозріванні чорним околоплідником, містить жирні та ефірні масла. У 1 кг до 2000 насінин. Маса 1 тис. штук насіння 400–500 г. Плодоносить у вересні – листопаді.

На півдні України культивують здавна. У перші 2–3 роки росте повільно, з 4–5 років швидше. Витримує зниження температури до –13 С°, нижче –15 °С підмерзають верхівки молодих пагонів. Посухостійкий, але краще росте на свіжих дренованих вапняно-глинистих або супіщаних ґрунтах. Розмножується насінням (схожість 60–100 %), яке швидко втрачає схожість, тому їх слід висівати відразу після збору або стратифікувати до весни.

Одна з найцінніших декоративних деревних рослин для садово-паркового будівництва і топіарного мистецтва в південних районах України. Перспективний в культурі вид для внутрішнього озеленення приміщень. Являє велику цінність також як пряно-смакова, технічна і лікарська рослина.

У культурі на південному березі Криму відомі наступні декоративні форми лавра благородного: 1) „Angustifolia” – вузьколиста; 2) „Eriobotryfolia” – мушмулолиста (листки ланцетні, схожі на листки мушмули японської); 3) „Lаtifо1iа” – широколиста; 4) „Ligustrifо1iа” – бірючинолиста (листки подібні листкам бирючини японської); 5) „Microcarpa” – дрібноплідна; 6) „Мultiflora” – багатоквіткова; 7) „Sаlicifоliа” – верболиста.

Родина Лимонникові (Schizandraceae Blume)

Природний ареал: Далекий Схід, Китай, Японія, Індія, Північна Америка. Налічується|нараховується| 2 роди і 47 видів.

Вічнозелені або листопадні, в'юнкі або лазячі чагарники із|із| зубчастими|зубчастим| або цільнокраїми листками. Листкорозташування чергове, листки черешкові з перистим жилкуванням.

Плід гладкий, складається з багато чисельних 1–2-насінних або більше одногніздних плодиків, розташованих на видовженому квітколожі. Насіння з оболонкою, що твердіє з середини та соковитою зовні; ендосперм м’ясистий, маслянистий.

Рід лимонник (Schizandra Michx.)

Природний ареал: Південний Схід Північної Америки, Далекий Схід, Японія, Китай. Відомо 14 видів.

Лимонник китайський (Schizandra chinensis (Turcz.) Baill.). Природний ареал: Далекий Схід, Приморський край, Японія, Північний Китай.

Рис. 49. Лимонник китайський (Schizandra chinensis): пагін із плодами

Листопадна ліана з|із| пагонами до 8 м висотою; стебла|стеблини| зі зморшкуватою корою, темно-коричневі. Пагони з гладкою жовтуватою корою. Листки еліптичні, обернено-яйцеподібні, 5–10 см завдовжки і 3–5 см завширшки|уширшки|, з клиноподібною основою, зверху темно-зелені, голі, знизу блідніші, з|із| опушуванням по жилках; черешки листків 2–3 см завдовжки, іноді червоні (рис. 49). Молоді пагони на опорі за сезон виростають|виростають| до 2 м, без опори – 20–40 см.

Квітки різностатеві|, зібрані в основі однорічних гілочок по 3–5, на пониклих квітконіжках 1–4 см довжиною, кремувато-білі або блідо-рожеві, запашні, до 2 см у діаметрі. Оцвітина з 6–9 часток, з них зовнішні пониклі, внутрішні – збіжисті, овально-видовжені, тупі, вужчі ніж зовнішні. Цвіте з травня місяця. Тривалість цвітіння 15 діб. Плоди оранжево-червоні двонасінні ягоди у волотях|пензлях|, 3–10 см завдовжки. Плоди дозрівають|достигають| у липні–серпні.

Пагони цього віку дуже тіньовитривалі. Добре розмножується насінням при осінньому посіві в гряди, відводками і поділом куща. Насіння вимагає стратифікації. Віддає перевагу пухким родючими ґрунтам. Зимостійкий. Рекомендується для вертикального озеленення.

Лабораторне заняття № 13

Морфолого-екологічна характеристика лавру благородного (Laurus nobilis) та лимоннику китайського (Schizandra chinensis)

Мета заняття:ознайомитися з морфолого-екологічною характеристикою родів Лавр та Лимонник.

Матеріали та обладнання: ботанічні таблиці, гербарій, плоди, насіння лівру благородного та лимоннику китайського, визначники.

Хід роботи

1. Роздивитись гербарні зразки запропонованих видів родів Лавр та Лимонник, відзначити їх характерні ознаки. Звернути увагу на форму листкової пластинки, її край, характер крони, колір пагонів та кори.

2. Надати характеристику видів родів Лимонник та Лавр за їх відношенням до типу ґрунту, міських та кліматичних умов.

Звіт про роботу:

1. Користуючись визначником, навчальним посібником, гербарієм замалювати квітучий пагін з листками та насіння лавру благородного та лимоннику китайського, зробити відповідні підписи. Вказати строки цвітіння та плодоношення лавра благородного, лимоннику китайського за наших кліматичних умов.

2. Заповнити таблиці 23 і 24.

Таблиця 23 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак головних представників родів Лавр та Лимонник

№ п/п	Життєва форма	Висота рослини	Діаметр і форма рослини	Тип листків	Форма та забарвлення квіток	Тип плоду	Термін цвітіння	Термін плодо-ношення

Таблиця 24 – Відношення видів родів Лавр та Лимонник до екологічних чинників

Вид	Відношення до освітлення	Посухо-стійкість	Морозо-стійкість	Відношення до ґрунтів	Відношення до вологи	Відношення до антропогенних чинників

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризувати морфологічні особливості лавру благородного.

2. Особливості будови генеративних органів лавра благородного.

3. Зазначити строки цвітіння та плодоношення лавра благородного.

4. Відношення лавра благородного до ґрунтових і кліматичних умов.

5. Які декоративні форми лавра благородного Вам відомі?

6. Назвати морфолого-екологічні особливості видів родини Лимонникові (Schizandraceae): життєву форму, тип та форму листків, листкової пластинки, квіток, суцвіть, плодів, насіння тощо.

7. Надати морфологічну характеристику лимоннику китайському.

8. Характеристика лимоннику китайського відносно до екологічних чинників.

Підклас Ранункуліди (Ranunculidae)

Тема 13. Порядок Жовтецевоцвіті (Ranunculales)

Родина Лунонасінникові (Menispermaceae)

Рід Лунонасінник (Menispermum)

Підклас Ранункуліди (Ranunculidae L.)

Найчастіше трав'янисті рослини переважно з двостатевими ациклічними або частково циклічними квітками, з багатьма тичинками і маточками (або маточок кілька з вільними чи зрослими карпелами); насіння з ендоспермом або без нього. Ранункуліди за рядом ознак близькі до Магноліїд, але більш розвинуті. Охоплюють чотири порядки, чотири підпорядки, 12 родин, 16 підродин і значну кількість родів та понад 3000 видів.

Порядок Жовтецевоцвіті (Ranunculales L.)

Багаторічні або однорічні трави, трав'янисті або дерев'янисті ліани, рідше прямостоячі чагарники або невеликі дерева. Листки чергові, рідше супротивні, прості або рідше складні, звичайно без прилистків. Квітки в різноманітних термінальних або пазушних суцвіттях або рідше поодинокі; двостатеві або одностатеві; актиноморфні або рідше зигоморфні, спіральні, спіральноциклічні або циклічні, з подвійною або простою оцвітиною, дуже рідко без оцвітини. Тичинки численні або їх 6, рідко 3, дуже рідко одна, зазвичай з добре диференційованою тичинковою ниткою і пиляком. Гінецей переважно апокарпний. Плоди – листянки, горішки, ягоди або кістянки. Насіння з маленьким зародком і більш чи менш багатим ендоспермом, іноді без нього. Відомо 5 родин, з яких на Україні представлено лише дві.

Родина Жовтецеві (Ranunculaceae L.)

До родини Жовтцеві відносяться багаторічні трави, рідше кущі, ліани або однорічники. Листки чергові, рідше супротивні, здебільшого прості. Квітки актиноморфні або зигоморфні, з ациклічним, циклічним або геміциклічним розміщенням частин квітки на квітколожі; оцвітина з невизначеною або визначеною кількістю членів, проста або подвійна, п'ятичленна, з різними переходами від простої до подвійної; тичинок багато, маточок кілька або багато, рідше одна, гінецей найчастіше апокарпний; зав'язь з одним або кількома насіннєвими зачатками; плоди різної будови – збірні листянки або сім'янки, рідше ягоди або коробочки.

Жовтецеві – велика (переважно позатропічна) родина, що охоплює понад 66 родів і близько 2000 видів. Деякі ботаніки вважають, що ця родина ще перебуває у процесі інтенсивного видоутворення. Поряд із примітивним типом квітки з невизначеною кількістю всіх її членів та ациклічним розміщенням тут спостерігаються всі переходи до більш досконалого її типу. Квітка еволюціонувала від невизначеної кількості членів простої оцвітини до п'ятичленної подвійної оцвітини, від актиноморфної до зигоморфної, від апокарпної до синкарпної.

У складі родини є чимало отруйних і небезпечних для тварин та людини рослин, які містять алкалоїди, глюкозиди тощо.

Рід Лунонасінник (Menispermum L.)

Природний ареал: Південна Америка, Середня Азія. Відомо 2 види.

Лунонасінник даурский| (Menispermum dahuricum DC.). Природний ареал: Східний Сибір, Далекий Схід, Китай, Корейський півострів, Японія.

Рис. 50. Листки (зліва на право): лунонасінника канадського, лунонасінника даурського (за Ф.Я. Щепот’євим, 1990)

Лунонасінник канадський (Menispermum саnаdense L.). Природний ареал: Північна Америка.

Розмножується насінням, яке вимагає стратифікації|, а також відводками і живцями|держаками|. Рекомендується для вертикального озеленення.

Лабораторне заняття № 14

Головні особливості підкласу Ранункуліди (Ranunculidae). Загальна характеристика роду Лунонасінник (Menispermum)

Мета завдання: ознайомитися з головними особливостями рослин підкласу Ранункуліди, будовою вегетативних і генеративних органів роду Лунонасінник (Menispermum).

Матеріали та обладнання: ботанічні таблиці, гербарний матеріал, плоди, насіння лунонасінників даурського та канадського, визначники.

Хід роботи

1. Використовуючи навчальні посібники, таблиці, визначники, гербарний матеріал вивчити морфологію рослин підкласу Ранункуліди, звертаючи увагу на життєві форми, будову листків та інших вегетативних органів.

2. Роздивитись гербарні зразки запропонованих видів декоративних деревних рослин – лунонасінника даурського та канадського, при цьому звернути увагу на різноманітність листків, суцвіть, плодів та схожість у будові квіток, тому що більшість представників цього підкласу дуже декоративні під час цвітіння або плодоношення.

3. Ознайомитися з декоративними формами лунонасінника даурського та канадського, які використовуються в озелененні.

Звіт про роботу:

1. Користуючись гербарними зразками, навчальними посібниками та визначниками замалювати квітучий пагін з листками головних представників роду Лунонасінник – лунонасінника даурського та канадського.

2. Заповнити таблиці 25 і 26.

Таблиця 25 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак головних представників роду Лунонасінник (Menispermum)

№ п/п	Життєва форма	Висота рослини	Діаметр і форма куща	Тип листків	Форма та забарвлення квіток	Тип плоду	Термін цвітіння	Термін плодо-ношення

Таблиця 26 – Відношення видів роду Лунонасінник до екологічних чинників

Вид	Відношення до освітлення	Посухо-стійкість	Морозо-стійкість	Відношення до ґрунтів	Відношення до вологи	Відношення до антропогенних чинників

Питання для самоконтролю

1. Навести загальну характеристику представників підкласу Ранункуліди (Ranunculidae).

2. Охарактеризувати головні особливості будови вегетативних та генеративних органів видів порядку Жовтецевоцвіті, вказати їх природний ареал існування.

3. Охарактеризувати рід Лунонасінник (Menispermum) з точки зору будови вегетативних та генеративних органів і відношення до грунтово-кліматичних умов.

4. Назвати природний ареал існування відомих Вам видів роду Лунонасінник.

5. Який вид з роду Лунонасінник є отруйним? Чому?

6. Порівняти види лунонасінник даурський (Menispermum dahuricum DC.) і лунонасінник канадський (Menispermum саnаdense L.). Який вид краще використовувати у садово-парковому будівництві за наших кліматичних та ґрунтових умов?

Тема 14. Рід Княжик (Atragene)

Рід Княжик (Atragene L.)

Це швидко зростаючі кущоподібні ліани, які обвивають опору на висоту 2–3 м. Відрізняються ажурними листками і рясним ярким цвітінням. Листки з довгими черешками, якими рослина закріплюється на опорі. Листок складається з декількох простих крупнолопатевих листочків. Квітки довжиною до 5 см, тонко опушені по краю, на довгих квітконосах, поодинокі, розташовані у пазухах листків, пониклі. Чашолистки забарвлені як пелюстки і визначають досить оригінальну форму квітки. Пелюстки разом із багаточисельними тичинками утворюють внутрішні кола квітки. Плоди – багаточисельні, дрібні, світло забарвлені, з довгим сріблястим опушеним носиком. Дозрівають на початку серпня. Розмножують насінням, відводками, літніми живцями, які укорінюються на 50–70 %.

Княжик сибірський (Atragene sibirica L.). Природний ареал: Західний і Східний Сибір, Середня Азія, Монголія.

Близький до попереднього виду, відрізняється від нього білими або жовтувато-білими квітками, крупними, пониклими, довжиною 5–6 см (рис. 51). Цвіте пізніше – в червні-липні, іноді спостерігається цвітіння вдруге – восени. Плодоносить у серпні – вересні.

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Дніпропетровська, Донецька, Ялти. Заслуговує широкого використання у вертикальному озелененні нарівні з попереднім видом.

Рис. 51. Княжик сибірський (Atragene sibirica): пагін з квіткою

Княжик альпійський (Atragene alpina L.). Природний ареал: Центральна і Південна Європа.

Листопадна чагарникова ліана з пагонами до 3 м заввишки. Листки довгочерешкові, двічітрійчасті, первинні листочки на довгих, вторинні на коротких черешках або майже сидячі, від овальних до ланцетоподібних, 2–5 см завдовжки, на кінці загострені, по краях пильчато-зубчаті. Квітки переважно поодинокі, на тонких квітконіжках, пониклі, широкодзвоникоподібні, до 6 см у діаметрі, лазорево-сині або фіолетово-блакитні (рис. 52). Цвіте в травні-червні, плодоносить у серпні-вересні.

Рис. 52. Княжик альпійський (Atragene alpina L.): пагін із квіткою

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Донецька, Львова, Ялти. Рекомендується для вертикального озеленення як ранньоквітуча ліана.

Княжик великопелюстковий (Atragene macropetafa Lab.). Природний ареал: Східний Сибір, Далекий Схід (басейн Амура), схід Монголії.

Листопадна ліана до 2–3 м висотою. Листки з довгими черешками, двічітрійчасті або двічінепарноперисторозітнуті, з трьохроздільною кінцевою часткою; сегменти в контурі яйцеподібні або довгасті, 2–3 см завдовжки, по краях виємчасті або неправильнопильчасті. Квітки синьо-пурпурові, майже чорні, на довгих квітконіжках, 4–5 см завдовжки (рис. 53). Багаточисельні пелюстки ближче до середини квітки стають дрібніше і світліше. Цвіте травні-червні Плоди – сім'янки, опушені, з довгим опушеним носиком. Плодоносить у липні-серпні.

Рис. 53. Княжик великопелюстковий (Atragene macropetafa Lab.): пагін із квіткою

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Дніпропетровська, Донецька. Заслуговує упровадження в культуру в садах і парках України.

Лабораторне заняття № 15

Загальна характеристика родини Жотецевоцвіті (Ranunculaceae). Еколого-морфологічні особливості родів Княжик (Atragene) та його представників

Мета заняття:ознайомитись із загальною характеристикою родини Жовтецевоцвіті та роду Княжик, навчитися розрізняти головні види княжиків та їх садові форми за морфологічними ознаками.

Матеріали та обладнання:ботанічні таблиці, гербарний та роздатковий матеріал, навчальні посібники, визначники.

Хід роботи:

1. Використовуючи гербарій, таблиці ознайомитися з основними характеристиками родини Жовтецевоцвіті (Ranunculaceae) (життєва форма, тип листків, форма квіток, будова оцвітини). Відмітити примітивні ознаки родини стосовно еволюційного розвитку: ациклічне розміщення частин квітки, відсутність нектарників та ін.

2. Роздивитись гербарій запропонованих видів роду Княжик, відмітити характерні ознаки видів. Звернути увагу на особливості видів цього роду, а також характерні відмінності, які властиві представникам цього роду – княжика альпійського (Atragene alpina), княжика великопелюсткового (Atragene macropetafa) та княжика сибірського (Atragene sibirica).

Звіт про роботу:

1. Замалювати пагін із листками, квітками, а також плід найпоширеніших видів роду Княжик.

2. Заповнити таблиці 27 і 28.

Таблиця 27 – Порівняльна характеристика морфологічних ознак головних представників роду Княжик (Atragene)

№ п/п	Життєва форма	Висота рослини	Діаметр і форма куща	Тип листків	Форма та забарвлення квіток	Тип плоду	Термін цвітіння	Термін плодо-ношення

Таблиця 28 – Відношення видів роду Княжик до екологічних чинників

Вид	Відношення до освітлення	Посухо-стійкість	Морозо-стійкість	Відношення до ґрунтів	Відношення до вологи	Відношення до антропогенних чинників

Питання для самоконтролю

1. Які життєві форми переважають у представників родини Жовтецевоцвіті (Ranunculaceae)?

2. Перелічити примітивні ознаки у будові вегетативних та генеративних органів збереглися у рослин родини Жовтецевоцвіті.

3. Які роди родини Жовтецевоцвіті використовують у створенні об’єктів садово-паркового будівництва в Україні? Степу України?

4. Охарактеризувати будову вегетативних та генеративних органів видів роду Княжик (Atragene).

5. Які види роду Княжик краще використовувати для озеленення за наших кліматичних умов?

6. Вказати особливості видів роду Княжик (княжик альпійський, княжик великопелюстковий, княжик сибірський).

7. Які кліматичні та ґрунтові умови необхідні рослинам роду Княжик для успішного росту?

Тема 15. Рід Ломиніс (Clematis)

Рід Ломиніс (Clematis L.)

Нараховує близько 230 видів трав’янистих і дерев’янистих рослин, які зростають переважно у помірному поясі Північної півкулі. Латинська назва роду виникла від давньогрецького слова „клема”, яке у перекладі позначає лоза або пагін. Має стебло, що стелиться та підіймається високо по опорі або утворює плеті, що лежать на землі. Так, як і княжик, ломиніс тримається за опору за допомогою черешків, має ажурні листки, які складаються з декількох невеликих листочків. Цвіте влітку, а іноді в кінці літа і навіть восени (рис. 54). Плоди також декоративні, як і у княжиків, а перистоопушені носики досягають 2–7 см у довжину. Розмножуються живцями і прищепою, а сортові екземпляри – поділом куща. Рослини невибагливі до ґрунту, посухостійкі, але маломорозостійкі. Іноді пошкоджуються попелицею і звичайним павутинним кліщем. Види ломиносу отруйні, так як містять у стеблах алкалоїд клематин.

Рис. 54. Головні форми квітки гібридних ломиносів: А – Жакмана, б – Вілль де ліон, в – Даніель Деронд, г – Джипсі Квін

Нижче наведені види роду Ломиніс, які широко використовуються для створення об’єктів садово-паркового господарства. Такі види, як ломинісетузолистий (Clematis aethusifolia Turez.), ломиніс серцеподібний (Clematis cordata Parsh.), ломиніс Дюрана (Clematis durandii Ktze.), ломиніс кольористий (Clematis florida Thunb.), ломиніс сизий (Clematis glauca Willd.), ломиніс борщевиколистий (Clematis heracleifolia DC.), ломиніс східний (Clematis orientals L), ломиніс прямий (Clematis еrecta L.), ломиніс пильчатолистий (Clematis serratifolia Rehd.) пропонуються для самостійного опанування.

Ломиніс Жакмана (Clematis jackmanii Th.). Міжвидовий гібрид, виведений Жакманом у 1860 р. від схрещування ломиносів фіолетового і шерстистого. Дерев’яниста ліана з зеленими пагонами, які виростають за рік до 3–4 м. Листки непарноперисті, темно-зелені, з 3–5 листочків. Восени вони не змінюють свого забарвлення. Листочки від яйцеподібних до широко-яйцеподібних із серцеподібною основою, на черешках, до 5–8 см довжиною і 3 см шириною. Квітконіжкі довжиною до 15 см, зелені, з часом стають коричневими (рис. 55). Квітки двостатеві, яскраві, оксамитові, звисаючі, крупні, до 15 см у діаметрі, синьо-фіолетові, не вигорають, на довгих (8–12 см) тонких квітконосах із двома листоподібними прицвітками. Пелюсток 4–6, широкі, часто з більш світлою середньою частиною. Квітки виступають із пазух листків зазвичай по 3 шт. і частіше зібрані у невеликі суцвіття по 2–3 шт. Квітконіжки довжиною до 15 см, зелені, потім стають коричневими. Пиляки жовті. Цвіте безперервно і рясно з кінця червня, все літо, поодиноко у вересні. Плоди – сім'янки, округлі, до 8 мм у діаметрі, з довгим, до 4 см, перистим носиком, зібрані в шатроподібне супліддя. Самостійно насіння не зав'язується. Штучне запилення і отримання насіння здійснюють тільки з селекційною метою. Насіння з тривалим періодом схожості (до 19 місяців).

Теплолюбна, світлолюбна, морозостійка і досить посухостійка рослина. Рослина потребує родючого, легкого, волого, багатого на гній ґрунту. За недостатнього зволоження зменшується кількість і розміри квіток. Любить вапнякові субстрати. Висаджують так, щоб ґрунт, у якому знаходяться корені, завжди залишався в тіні, а стебла були на сонці. Зазвичай рекомендують прикривати ґрунт у основи стебла каменями або висадити поблизу низькі кущі. Обвивається навкруги опори черешками листків, а не стеблами. Кожен рік ґрунти під ломиніс потрібно мульчувати компостом і слідкувати за тим, щоб рослина не захворіла вілтом. Розмножують поділом куща, відводками навесні або зеленими живцями.

Рис. 55. Ломиніс Жакмана (Сlematis jackmanii): пагін із квіткою, сорт Королева циган

Види, що цвітуть навесні злегка обрізають відразу після цвітіння, а літньо-квітучі – ранньою весною. Різновиди, що квітують у кінці літа і восени потребують більш значної обрізки. Їх обрізають рано навесні. На стеблі залишають лише декілька сантиметрів приросту минулого року. Восени зрізають надземну частину і вкривають корені сухими листками і торфом.

Ломиніс Жакмана – один із найкрасивіших ломиносів, заслуговує широкого культивування в декоративних насадженнях. Використовують для вертикального озеленення, пергол, колон, бесідок, огорож, стін будинків, стволів дерев. На Україні культивують повсюдно, хоча і в обмежених масштабах. Відомо більше 200 сортів. Нижче наведені характеристики деяких з них:

„Andre Leroy" – „Андре Леруа”. Листки непарноперисті, з 5 листочками. Листочки цільнокраї, загострені. Квітки широко розкриті, до 12 см у діаметрі і складаються з 4–5–6 синьо-фіолетових чашолистків із мармуровою смужкою по центру. Чашолистки не перекриваються. Пиляки безбарвні. Цвітіння дуже рясне з кінця червня до вересня, пізніше – помірне до морозів.

„Comtesse de Bauchard” – „Графиня Бош”. Листки непарноперисті, з 5 листочками. Листочки цільнокраї. Квітки широко розкриті, до 10 см у діаметрі, атласно-рожево-бузкові. Цвітіння рясно в червні – серпні, пізніше – помірне. Чашолистків 4–6. Пиляки безбарвні.

Ломиніс етузолистий (Clematis aethusifolia Turez.). Природний ареал: Східний Сибір (Саяни), Далекий Схід (Амурська область, Приморський край), Китай (Маньчжурія).

Листопадна напівчагарникова ліана з прямостоячими пагонами до 2 м довжиною. Листки двічі- або тричіперисті, листкові часточки дрібні, дуже варіюють за ступенем розсіченості та ширині кінцевих часток. Первинні долі більш або менш довгочерешкові, розділені на трійчасті долі різної ширини (від лінійних до ромбічних), широко-клиноподібні, надрізані, пильчасті та знизу густо опушені. Квітки білуваті або кремові, в пазушних волотях на пагонах поточного приросту, пониклі, дзвоникоподібні, до 2 см завдовжки. Чашолистки вузько видовжені, коротко загострені, з відігнутими зовні верхівками, по краю густо опушені. Цвіте в липні – серпні. Сім'янки опушені, сплюснуті, з довгим перистоопушеним носиком до 3 см завдовжки. Плодоносить у вересні.

За природних умов ломиніс етузолистий зростає по кам’янистим схилам. Зимостійкий. На Україні культивують у ботанічних садах Києва і в ГНБС. Пагони щорічно відмерзають, а весною відростають від прикореневої шийки. Цінується за ажурні листки і рясне цвітіння. Як рясноквітучий, в’юнкий напівчагарник використовують у ландшафтних насадженнях, кам’янистих садах.

Ломиніс китайський (Clematis chinensis Osbeck.). Природний ареал: від Центрального Китаю до Індокитаю.

Листопадна ліана з могутніми пагонами до 4–5 м висотою. Пагони сірі, молоді – зелені. Листки перисті, листочків зазвичай 5, овальні, 2–6 см завдовжки, цільнокрайні, темно-зелені, округлі в основі. Молоді листочки злегка опушені. Квітки 1,5–2 см у діаметрі, білі, пониклі, зібрані в численні пазушні суцвіття. Цвіте у вересні. Насіння близько 5–6 мм довжиною і 2–3 мм, з перистоопушеним носиком до 2 см. За умов України не плодоносить.

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Донецька, Дніпропетровська, Ялти. Не зимостійкий. За умов Києва пагони щорічно відмерзають до рівня снігового покриву, весною поновлюються від кореневої шийки та відростають до 3–3,5 м і рясно цвітуть з половини серпня до половини жовтня. Через пізнє цвітіння насіння майже не визріває. Розмножується насінням, а там, де насіння не визріває, – розподілом куща або зеленими живцями. У вертикальному озелененні цінується за швидкий ріст, крупні темно-зелені листки, щільне облиствлення і рясне тривале цвітіння.

Ломиніс серцеподібний (Clematis cordata Parsh.).Природний ареал: Північна Америка, Каліфорнія.

Листопадна ліана з могутніми пагонами до 6 м висотою. Листки непарноперисті з 5–7 листочками, останні 3–7 см завдовжки і 3 см завширшки, загострені, крупнозубчасті, рідше трилопатеві. Квітки білі, до 2 см у діаметрі, зібрані в кінцеві або пазушні багатоквіткові щитки. Сім'янки з перистоопушеним носиком, до 5 см довжиною. Цвіте в липні-вересні. Насіння дозріває в жовтні-листопаді.

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, в ГНБС і дендропарку «Асканія-Нова». За умов Києва пагони досягають граничної висоти. При значному обрізанні в березні-квітні молоді пагони до серпня дають приріст до 3,5 м. У вертикальному озелененні цінується за дуже швидкий ріст, щільну крону, рясне і тривале цвітіння. Після цвітіння декоративний великою кількістю опушених насінних суплідь.

Ломиніс Дюрана (Clematis durandii Ktze.). Гібрид від схрещування ломиносу Жакмана і ломиносу цільнолистого. Листопадна напівчагарникова ліана з пагонами до 2 м висотою. Листки прості, яйцеподібні, 8–12 см завдовжки і до 4–6 см завширшки (рис. 56). Черешки 2–5 см довжиною. Квітки 8–12 см у діаметрі, темно-фіолетово-сині, при відцвітанні блакитні. Цвіте з червня до морозів.

Рис. 56. Ломиніс Дюрана (Clematis durandii): а – листок, б – квітка, в – супліддя

У культурі на Україні з 1890 р. Широко культивується в ботанічних садах і садівниками-любителями без укриття на зиму. Пагони щорічно відмерзають до рівня землі, але весною знову відростають і вже на початку червня ломиніс рясно цвіте до самих морозів. Розмножується тільки вегетативно (розподілом куща, відсадками, щепленням на корені інших видів, зеленими живцями). Цінується за рясне, тривале цвітіння, крупні та гарно забарвлені квітки. Застосовується для оформлення парадних входів у парки, сквери.

Ломиніс пекучий (Clematis flammula L.). Природний ареал: Західне Закавказзя, Південна Європа, Північна Америка, Передня Азія.

Листопадна дерев'яниста лазяча ліана до 5 м висотою. Стебло слабкоребристе. Листки непарно-двічіперисті з 5–7 листочками, бічні листочки 2–3 лопатеві. Листочки від широко-яйцеподібних до вузьколанцетних, 1,5–4 см завдовжки, загострені, яскраво-зелені, голі, іноді тупі у основі. Квітки білі, ароматні, 2–3 см у діаметрі, численні, у великих волотистих суцвіттях. Чашолистків 4–6, по краю опушені (рис. 57). Цвіте в липні-вересні. Сім'янки довгасті, по 5 мм завдовжки і до 3 мм завширшки, з перистоопушеним носиком, до 2 см завдовжки. Дозріває насіння в жовтні.

Культивують на Україні в ботанічних садах Києва, Дніпропетровська, Ялти. За умов Києва пагони щорічно відмерзають, весною добре поновлюються від кореневої шийки, зростають до 25 м висотою з рясним цвітінням у цьому ж сезоні. Добре розмножується насінням і зеленими живцями. Цінний для зеленого будівництва завдяки приємному аромату квіток, рясному і тривалому цвітінню.

Рис. 57. Ломиніс пекучий (Clematis flammula): квітучий пагін

Ломиніс кольористий (Clematis florida Thunb.). Природний ареал: Центральний Китай.

Напіввічнозелена ліана з пагонами до 4 м довжиною. Листки верхньої частини пагонів трійчасті, нижні бувають двічі-трійчаті, листочки яйцеподібно-ланцетові, цільнокрайні, голі, зверху темно-зелені. Квітки кремово-білі, широко розкриті, до 8–12 см у діаметрі, на квітконіжках до 10 см довжиною. Плід – плоска округла сім'янка до 5 мм у діаметрі з волосистим чубком.

У культурі на Україні лише у ГНБС і в дендропарку «Асканія-Нова». Від схрещування цього виду з іншими ломиносами виведені сорти, які умовно об'єднані в особливу групу ломиносу кольористого. З групи ломиносу кольористого на Україні відомі два сорти:

"Duchess of Edinburgh" – "Дачис оф Единбург". Листки верхньої частини пагонів трійчасті, нижні бувають двічітрійчастими, листочки яйцеподібно-ланцетові, поступово звужуються в гостру верхівку, цільнокрайні. Квітки білі, махрові, до 12 см у діаметрі. Цвіте в травні – червні і на пагонах поточного року в липні – вересні.

"Feja' – 'Фея". Листки трійчасті, листочки крупні, до 8 см завдовжки і до 4 см завширшки, шкірясті. Квітки широко розкриті, напівмахрові та махрові, до 12–14 см у діаметрі, світло-бузкові з білою смужкою по центру чашолистка. Цвіте в липні-вересні. Зав'язується дуже багато доброякісного насіння.

"Мечта" – гібрид ломиносу кольористого (Дачис оф Единбург) та фіолетового. Ліана до 3 м висотою з трійчастими листками. Квітки фіолетово-блакитні з більш темною смугою по центру чашолистка, до 14 см у діаметрі. Чашолистків 6–8. Цвіте в червні – липні.

Ломиніс сизий (Clematis glauca Willd.). Природний ареал: Сибір, Середня Азія, Монголія, Китай.

Дерев’яниста листопадна ліана до 5 м висотою, з ребристими, червонувато-фіолетовими пагонами, майже голими або короткоопушеними. Листки перисті або двічі-перисті, сіро-зелені; листочки від еліптичних до ланцетоних, до 5 см завдовжки, 2–3-лопатеві або цільні.

Квітки жовті, іноді зовні червонуваті, 3–4 см у діаметрі, поодинокі або в суцвіттях на тонких квітконосах, 3–8 см завдовжки, спочатку дзвоникові, пізніше широко розкриті. Чашолистки від еліптичних до еліптично-видовжених, загострені з обох боків голі, з відігнутим назовні кінчиком. Пиляки темно забарвлені. Сім'янки сплюснуті, опушені, з довгим перистим носиком.

На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Дніпропетровська, Донецька, Ялти. Росте на кам’янистих схилах, лукам, вздовж берегів. Кінчики пагонів відмерзають. Щорічно цвіте в липні-серпні, насіння дозріває в жовтні-листопаді. Цінна рослина для вертикального озеленення завдяки рідкісному забарвленню листків, квіткам і пухнастим насінним супліддям. У культурі іноді зустрічається вузьколиста форма цього виду (f. angustifolia Ledeb), яка відрізняється лінійно-видовженими листками.

Ломиніс борщевиколистий (Clematis heracleifolia DC.). Природний ареал: Північно-Східний Китай, Корея. На Україні культивують у ботанічних садах Києва, Донецька, Ялти.

Листопадний напівчагарник до 1 м висотою, пагони прямі, дерев'янисті у основі. Листки трійчасті, шкірясті, опушені, широкоовальні, 6–15 см завдовжки, усічені або ширококлиноподібні у основі, крупнозубчасті, але часто майже лопатеві, з гостро зазубленими зубцями. Квітки двостатеві, зібрані у китиці, трубчасті, 2–2,5 см у діаметрі, блакитні, опушені зовні. Чашолистків 4, їх верхівки відігнуті назовні, всередині опушені. Цвіте з початку серпня і до кінця вересня. Насіння 2–3 мм довжиною с перистим стовпчиком близько 20 мм. Плодоносить у листопаді.

У ботанічних садах зустрічається декілька різновидів: 1) var. davidiana Hemsl. – з темно-блакитними квітками; 2) var. tubulosa Turcz. – з гронами блакитних квіток і міцними стеблами. Відомі наступні сорти: 1) „Ароматик” – гібрид клематисів цільнолистого і пекучого. Напівчагарник з пагонами 0,5–2 м довжиною та паростями або перистоскладними листками з 5–7 листочків. Квітки темно-фіолетові, ароматні, зібрані у суцвіття, до 4 см у діаметрі. Цвіте в червні – липні. 2) „Інтермедія” – гібрид клематисів цільнолистого і фіолетового. Ліана до 2,5 м висотою з простими і перистими листками. Квітки поодинокі, світло-фіолетові, близько 5 см у діаметрі. Чашолистків 4, щільні. Пиляки жовті. Цвіте в червні – липні.

Щорічно цвіте і плодоносить. Цінується за крупні листки, оригінальну будову квіток і пізнє цвітіння. Придатний для використання у ландшафтних та змішаних насадженнях, на газонах.

Ломиніс цільнолистий (Clematis integrifolia L.). Природний ареал: Крим, Кавказ, Північний Казахстан, Південна Європа, Мала Азія, Китай. В Україні культивують лише у Києві.

Листопадна багаторічна трав'яниста рослина (або напівчагарник) до 60 см висотою з прямостійними або слабко галузистими, у нижній частині червонувато-коричневими стеблами, до 0,6–1 м висотою. Листки цільні, шкірясті, прості, сидячі, довгасто-яйцеподібні, до 5–10 см завдовжки, цільнокрайні, коротко загострені, з різко виступаючими жилками. Квітки фіолетові або чорно-пурпурові, рідше білі, 6–8 см у діаметрі, поодинокі, пониклі, на довгих квітконосах, верхівкові (рис. 58). Чашолистків 4, гострі (рис. 55). Щорічно добре цвіте в червні-серпні. Плід – сім'янка, на короткій ніжці, зворотно-яйцеподібна, коричнювато-жовта або бура, 5 мм завдовжки і 4 мм вширшки, сплюснута з боків. Насіння дозріває в серпні – жовтні. Маса 1000 насінин – близько 8 г. У 1 кг – до 125 тис. штук.

Рис. 58. Ломиніс цільнолистий(Сlematis integrifolia): пагін із квіткою

Добре розмножується насінням. Восени пагони відмирають. Відомі наступні сорти ломиносу цільнолистого: 1) „Бризки моря” – гібрид клематисів борщевиколистого (різновид Давідіана) і виноградалистого. Ліана до 3 м висотою із складними, шкірястими, темно-зеленими листками. Квітки трубчасті, зібрані у розкидисті суцвіття, синювато-білі з фіолетовим відтінком. Чашолистків 4. Пиляки світло-жовті. Цвіте в серпні – вересні. 2) „Кампанелла” – чагарник до 1,5 м висотою з трійчастими листками. Квітки блакитні, 2 см у діаметрі. Чашолистків 4. Цвіте в серпні – вересні.

Як морозостійкий вид може бути використаний сумісно у насадженнях на газонах, кам’янистих гірках, галявинах, на бордюрах, по узбережжю рік, водойм.

Ломиніс шерстистий (Clematis lanuginosa L.). Природний ареал: Північний Китай.

Дерев’яниста ліана з пагонами 2–3 м висотою. Молоді пагони вкриті волосками. Листки прості або трійчасті, листочки шкірясті, яйцеподібні з округлою або серцеподібною основою, загострені, цільнокрайні. Зверху голі або шовковисто опушені, знизу по краю опушені. Квітки білі або темно-лилові, поодинокі або по 2–3 на квітконосах завдовжки 5–10 см, до 15 см у діаметрі і більше. Чашолистків 6–8, вони яйцеподібні або еліптичні, опушені. Пиляки зазвичай жовті, рідше зелені або коричневі. Квітконоси більшою мірою без приквітників, зазвичай коротше чашолистків. Цвіте в червні, протягом двох тижнів, вдруге і більш слабко – у кінці серпня. Сім'янки овальні до 6 см завдовжки, з довгим, до 6–7 см, перистим носиком, зібрані в кулясті супліддя. За наших умов не плодоносить.

Від схрещування ломиносу шерстистого з іншими видами ломиносу виведено багато сортів. Морозостійкий, але дворічні пагони відмерзають. Як невисоку ліану з великими красивими квітками можна використовувати у південних регіонах. Всі вони за основними біологічними ознаками близькі до основного виду і умовно об'єднані в особливу групу ломиносу шерстистого. Характеристика деяких з них приводиться нижче:

1) „Azhrunyi” – „Ажурний”. Листки ясно-зелені, жорсткі, з 3–5 листочків середньої величини (6 × 2,5 см). Квітки широко розкриті, до 10–12 см у діаметрі. Чашолистків 6, бузково-рожеві, еліптичні, у основі з просвітами. Пиляки інтенсивно забарвлені. Цвітіння рясне з початку липня і до морозів.

2) „Balerina” – „Балерина”. Листки прості та трійчасті, щільні. Квітки до 15 см у діаметрі. Чашолистків 6–8, широкі, заходять один за одноий, білі. Пиляки крупні, пурпурні. Цвіте в липні – вересні.

Ломиніс лигустиколистий (Clematis ligusticifolia Nutt.). Природний ареал: Північна Америка – від Британської Колумбії і Північної Дакоти до Нью-Мехіко і Каліфорнії. В Україні культивують у ботанічних садах Києва, Донецька, Дніпропетровська, Ужгороду, в ГНБС.

Дводомна листопадна дерев’яниста ліана з могутніми пагонами до 6 м висотою. Листки щільні, жорсткі, жовтувато-ясно-зелені, непарноперисті, з 5–7 листочків, 3–7 см завдовжки і до 3 см завширшки, загострені, іноді 3-лопатеві. Листочки від яйцеподібних до ланцетних. При основі усічені або клиноподібні, жорсткі, вкриті розсіяними щетинками або голі. Квітки різностатеві, білі, до 2 см у діаметрі, зібрані в кінцеві або пазушні багатоквіткові щитки. Чашолистків 4 (рис. 59). Цвіте з кінця липня до вересня. Сім'янки густо опушені, 4 мм завдовжки і 2,5 мм завширшки, з перисто-опушеним носиком до 7 см довжиною. Плодоносить за умов наявності екземплярів обох статей в жовтні – листопаді.

Рис. 59. Ломиніс лигустиколистий (Сlematis ligusticifolia): пагін з квітками

Зимостійкий. У Києві зростає могутньою ліаною, досягає граничної висоти. Можна застосовувати у будь-якому вигляді вертикального озеленення до 6 м висотою.

Ломиніс східний (Clematis orientals L.). Природний ареал: Крим, Прикаспійська низовина, Кавказ, Середня і Мала Азія, Монголія, Китай, Іран. На Україні культивують у більшості ботанічних садів.

Рис. 60. Ломиніс східний (Clematis orientalis L.): загальний вигляд

Це листопадна напівдерев'яниста ліана до 6 м висотою, з густо курчавоопушеними або майже голими пагонами (рис. 60). Стебло ребристе. Листки сірувато-зелені, перисті або двічі-перисті, жорсткі; нижні листки, зазвичай, тричі-трійчасті, іноді 5-лопатеві або трійчасті. Листочки сильно варіюють за формою і величиною: від овальних до видовжено-овальних або ланцетових, 1,5–5 см завдовжки, трійчасто розітнуті на дві бічні короткі і середню більш довгу часточку. Часточки цільнокрайні або зубчаті, тупі або загострені. Квітки в пазухах листків, з 4 повстяноопушеними з обох боків чашолистками, жовтуваті, 3,5 см у діаметрі, на тонких квітконосах 4–10 см завдовжки, зібрані у невеликі пазушні волоті. Чашолистків 4, 1,5–2,5 см довжиною, з обох сторін коротко повстяно опушені. Цвіте в серпні-жовтні з п’ятирічного віку. Сім'янки стислі, до 3 мм довжиною, з потовщеними краями, опушені, з перистоопушеним стовпчиком. Плодоносить, але плоди не достигають.

Найяскравіший східний ломиніс під час дозрівання плодів-сім’янок, але ці волоски при попаданні в ніс викликають неприємні відчуття, внаслідок чого рід одержав свою назву. Розмножується насінням і зеленими живцями. У сурові зими річні пагони підмерзають. Як піздньоквітуюча ліана, може бути рекомендована для озеленення невисоких споруд.

Ломиніс прямий (Clematis еrecta L.). Природний ареал: Закавказзя, Західне Середземномор’я, Крим, Кавказ, Україна, Балкани.

Листопадний напівчагарник з прямими трав'янистими пагонами до 1,5 м висотою (за сприятливих умов). Восени пагони відмерзають, але щорічно рясно і швидко відростають від кореневої шийки. Листки непарно-перисті, листочків 5–7, від овальних до ланцетових, біля основи закруглені, на верхівці загострені, голі, на коротких черешках, до 9 см завдовжки, цільнокрайні. Квітки численні, дрібні, білі, до 3 см у діаметрі, зібрані в складнощиткоподібні суцвіття до 50 см довжиною, слабко ароматні. Чашолистків 4, зовні слабко опушених. Цвіте в червні – липні. Насіння з каймою, 5–7 мм довжиною і 4–5 мм шириною, з перисто-опушеним носиком, дозріває у вересні – жовтні.

Це єдиний вид ломиносу, який зустрічається по узліссях, узбережжях річок, сухих луках. На Україні культивують у багатьох ботанічних садах. У декоративному відношенні цінується за низький ріст і рясне цвітіння. Застосовуються в групових і поодиноких насадженнях на газонах. Відома пурпурова форма ломиносу прямого – С. еrecta f. рurpurea, у якого молоді пагони і листки темно-пурпурові, пізніше (до половини липня) – світло-червоні, а в кінці липня – повністю зелені.

Ломиніс пильчатолистий (Clematis serratifolia Rehd.). Природний ареал: Далекий Схід, Корея, Приморський край.

Сильногілляста листопадна дерев'яниста ліана з пагонами до 4 м висотою. Молоді пагони з сильним галуженням. Листки світло-зелені, двічі-трійчасті. Листочки овально-ланцетові, 3–6 см завдовжки, загострені, пильчасті, зубці направлені вперед, іноді 3-лопатеві, на тонких довгих черешках. Квітки блідо-жовті, нечисельні, крупні, по 1–3 в пазухах листків, на тонких квітконосах до 4–6 см завдовжки, широкодзвоникові, пізніше широкорозкриті, до 4 см у діаметрі. Чашолистики від яйцеподібних до яйцеподібно-ланцетних, 2–2,5 см довжиною, загострені, зовні голі, з внутрішнього боку слабко опушені. Тичинкові нитки пурпурові. Квітки з’являються з 2–3-х річного віку протягом тривалого часу – з середини вересня до середини жовтня. Плодоносить у жовтня у великій кількості. Сім'янки 2–3 мм довжиною з довгим перистоопушеним носиком.

Зростає на кам’янистих схилах та узбережних чагарниках, у культурі – у вигляді густих плітей, які лежать на землі або на газоні. Морозо-, зимо- та посухостійкий. Зимує під снігом, який захищає рослину від вимерзання. На Україні культивують у Києві. Відрізняється рясним цвітінням і плодоношенням. Розмножується самосівом, живцями. Для вертикального озеленення цінується через пізнє цвітіння, оригінальне забарвлення квіток, а після – декоративний безліччю пухнастих насінних суплідь.

Ломиніс виноградолистий або білий (Clematis vitalba L.). Природний ареал: Крим, Кавказ, Середня і Південна Європа, Мала Азія, Північна Африка. На Україні культивують повсюдно.

Листопадна могутня дерев'ян

1 2 345