ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості використання займенників у діловому, науковому та інших стилях професійного мовлення.

1 234 5 6

Широке семантичне застосування та cтрокатість морфологiчних i синтаксичних ознак займенникiв зумовлюють рiзноманiтнiсть їх стилiстичних функцій.

1. Особові займенники.Особові займенники вказують на особи: перша особа - мовець або група осіб, до яких входить мовець (я, ми); друга особа-співрозмовник, адресат мовлення або група осіб, до складу якої входить співрозмовник (ти, ви); третя особа - особа або особи (конкретний предмет, абстрактне поняття), які не беруть участі у розмові, але про які йдеться у комунікативному акті (він, вона, воно, вони).

Вони не замінюють іменників. Наприклад: Я- фермер, ти - підприємець; Ми працюємо; Вам належить майбутнє.

Займенник япозначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстот,предметів). Займенник япри формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часупропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замістьявживають також т.зв. авторське ми.Але за протиставлення обов’язковонаголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні.Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи "акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його вкомунiкативному планi".

Займенник явходить до складу фразеологізованихсполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився.

Займенник мипозначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:

 набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (ми i ви);

 набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське мив публiцистичному й науковому стилях) (У процесі дослідження ми прийшили до таких висновків, ми дослiдили);

 уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О .в. iменника або займенника (ми з мамою, миз тобою). Це є характерним для розмовного стилю;

 уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (Ми розглянули тему);

 уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он як ми заговорили);

 уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистості;

 у діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми;

 особливого забарвлення набуває займенник ми у мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?

Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник тиможе також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення:Кому ти потрiбен з такими знаннями?! З цим значенням тичастовживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi ... Iщо ти йому скажеш?! 3айменник тиможе мати рiзноманiтне експресивнезабарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть,повагу тощо. Усталеним прийомом (особливо в поетичнiй мовi) є звертання довизначних осiб не у формi пошанної множини, а у формi пошанної пафосноїоднини: Ти зiгрiвала Майдан!

Займенник випозначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того:

 у сполученнi з прийменником зта О.в. iменника або займенника виозначає ти(або шанобливе ви) з ким–небудь (ви з нею пiдiть у лабораторію). Займенник Ви, звичайно, використовують для називання особи, старшої за віком чи посадою.

Давня українська традиція передбачає вживання займенника Ви як пошанної множини у стосунку до батьків. Зникнення його у звертанні до рідних дехто сприймає не як звичайне руйнування граматичної форми, а як занепад моральних засад українського суспільства: ,Джерідні діти з матір'ю на ти" (Л. Костенко);

 ви вживають замiсть ти в офіційному усному спілкуванні спеціалістів, а також в ділових документах (заявах, офіційних листах) і у приватних листах, адресованих старшій за віком особі. Наприклад: Ви куди тепер, Олександре Сергійовичу? Прошу Вашого дозволу на поїздку… Одержав Вашого листа… При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у формі множини: Ви прийшли, Ви сказали.

Тут варто пам’ятати таке:

 слова весь, один, який, такийiз займенником виузгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, підлабузництво;

 при займеннику виприсудок, виражений коротким прикметником, в однині не вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);

 нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) приви не вживаються;

 здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнi – ви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi - приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.

2. Особово-вказівні займенники: він, вона, воно, вони вказують на осіб, про яких мовиться, але які в розмові участі не беруть. Ці займенники вказують і на осіб, і на неживі предмети. Вони вживаються як заступники іменників і як морфологічні синоніми. Наприклад: Мої друзі працюють в банку; він - економіст, вона - юрист; вчора вони повернулися з відпустки.

Займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй!

У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.

Займенник вономає особливо багато семантико–граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!). Вонов значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв: воно й видно, ось воно як. Форму Р–Зн.в. (його) вживають як частку, посилюючи питальнi займенники та займенниковi прислiвники: Що б його зробити? Куди б його пiти? Форма воно є також засобом експресивного забарвлення, передаєзневагу, презирство, спiвчуття, жаль тощо: Воно ще зовсiм слабке. А воно ще й комизиться.

Вонизамiсть вінуживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi.

Узагальнена вказівка на учасників комунікативного акту може бути засобом протиставлення дій, процесів, станів мовця, адресата мовлення, третьої особи і на основі такого протиставлення дає змогу будувати стилістично марковані тексти-мініатюри, напр.: ДІЄВІДМІНЮВАННЯ ЗА ОСОБАМИ:

— Ну, гаразд, нехай Я мовчу. А чому ТИ мовчиш

І чому ВІН мовчить?

— ВІН мовчить, очевидно, тому,

що МИ мовчимо - Я і ТИ.

А МИ чому мовчимо?

А ВИ чому мовчите?

А ВОНИ, ВОНИ-їх багато -

чому мовчать і ВОНИ? (В. Ганущак)

3. Присвійні займенники вказують на належність (або стосунок) предмета особі: першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (їхній, його, її, їх), першій, другій і третій особі (свій). Наприклад: Фірма постійно планує свою діяльність. Мій будинок на околиці міста; Твій лист надійшов вчасно. Присвійний займенник свій відноситься до всіх осіб в однині і в множині. Наприклад: Працівники малого підприємства представляли свою продукцію на Сорочинському ярмарку.

За логiчного або емоцiйного пiдкреслення, виокремлення особи замістьможливогo займенника свійуживають мій, твiй, нашта iн.: Я люблю мiйнарод. У розмовному мовленнi свiйможе набувати рiзноманiтних стилістичнозабарвлених переносних значень:

 передавати узагальнену належнiсть (Кожен кулик свое болото хвалить. Свое болото найдорожче);

 уживатися в ролi прикметника (Свої люди– чужi люди);

 субстантивуватися (Своє – найдорожче. Йду до своїх);

 входити до складу експресивно забарвлених фразеологiзмiв (На своїх двох. Свого часу).

Займенник наш (наша, наше, нашi)може:

 передавати близькiсть, відданість загальнiй справi, патрiотичнi почуття тощо (За наш народ, за наше нацiональне вiдродженння. Наша Українa);

 протиставлятися прикметниковi з антонiмiчним значенням (Нашi й ворожі бiйцi. Нашi й чужi люди);

 субстантивуватися (Фiльм О.Невзорова "Нашi");

 здебiльшого опредмечуючись, входити до складу рiзних фразеологізмів (Наша взяла! Наших б’ють! , нашим i вашим. Наш брат. Наше згори?

Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення „свій", наприклад, свій власний дім. Це випадок з власної практики.

ЇХНІЙ, ЇХ. *Дослідники вказують на паралельне вживання присвійних займенників їхній та їх, однак стверджують, що перший має відтінок розмовності, другий – книжності. Г.Й.Волкотруб та деякi iншi дослiдники культури мови дають рекоменндації щодо вживання конструкцiй з iхнiй, їхня, їхнє, їхнiта з їх.

Стилістично розрізняють конструкції з присвійними займенниками їхній, їхня, їхні, їхнє і конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони – їх, пор.: їхні проблеми – їх проблеми, їхня машина – їх машина, їхнє запрошення - їх запрошення, їхній вибір - їх вибір.

Займенник їх звичайно є Р.в. або З.в. множини від займенника вони (Керівник пояснює їх обов'язки). Цей займенник трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до займенника їхній (Їхня кров запеклася на ранах). Такий паралелізм призводить до плутанини. Щоб уникнути цього, на сьогоднішній день стилістично нейтральну форму їх уживають в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевагу віддають присвійному займеннику їхнiй. Отже, присвійний займенник їхній і займенник їх вживаються паралельно. Перший з них має відтінок розмовності, другий – книжності.

Форми М.в. на кшталт (на) моїм, своїм, синонiмiчнi з (на) моєму, своєму, є наближениими до розмовних. Форми Р. i Д.в. на кшталт мойого, мойому, мойому просторiчнi або дiалектнi.

4. Зворотний - це займенник, який вказує на кого- або що-небудь, що є об'єктом, адресатом власної дії, процесу або стану суб'єкта. Наприклад: У списках вступників до університету Марина знайшла й себе. Основним репрезентантом зворотності виступає займенник себе. Йому не властива форма називного відмінка, оскільки вказує на виконавця /виконавців зворотної дії, які позначені особовими займенниками, напр.: Я (ти, він) впевнений в собі. Зворотний займенник себе не має категорії роду та числа (може стосуватися усіх трьох осіб).Лише в контексті виявляється числове протиставлення через поєднання з узгоджуваними формами дієслів, напр.: Я бачу себе. Ти бачиш себе. Вони бачать себе.

У формі давального відмінка собі може втрачати самостійність лексичного значення та синтаксичної функції і переходити до розряду часток. Вживаючись при дієсловах, а також інших словах, які виступають у ролі присудка, наголошує, що дія відбувається вільно, незалежно. Функціонує переважно у текстах, що мають розмовний характер, напр.: А братія мовчить собі, витріщивши очі (Т. Шевченко).

Використання цього займенника в усному діловому мовленні пом'якшує категоричність наказу, напр.: Не беріть собі до серця!

У складі виразу нічого собі передає значення „досить добре, непогано" або „такий, як треба; досить добрий, непоганий", напр.: Він хлопець нічого собі! З виразним оцінним значенням, що супроводжує захоплення та здивування, звучить вираз «Нічого собі!» у радіопередачі про незвичайні історії та події.

I.Р. Вихованець вiдносить до зворотних займенникiв, крім себе, ще й один одного.

Зворотний займенник себезавжди стосується тiльки пiдмета й, виступаючи в реченнi додатком, набуває значення вiдповiдно до значення пiдмета: Василь насипав собi борщу [собi = Василевi).

Коли займенник себестосується особи, яку в межах речення можуть позначати рiзнi iменники, то можливе виникнення двозначностi внаслiдок вiднесення займенника себедо тих слiв, що можуть також виступати як суб’єкти цiєї дії або стану, тобто якщо займенник себе стосується кiлькох iменникiв, то це є причиною виникнення двозначностi: Степан попросив дружину насипати собі борщу.

5.Вказівні займенники стосуються широкого діапазону ознак (кількості) предмета (цей, той, такий, стільки), тобто спроможні замінити широке коло співвідносних з ними прикметників або числівників, напр.: Річний звіт включає такі форми. Цей гарний край, де колись цвіло українське життя, був занапащений дурною управою. Але той спустошений край, розкішний та вільний, вабив до себе сміливих людей. Таких знаходилося чимало (Історія України).

Супроводжувальною функцією займенників цей, той є вказівка на просторову та часову близькість, напр.: у цьому будинку - у тому будинку, ця конференція - та конференція. Для окреслення часового проміжку, позначеного іменником рік, використовують слова цей і минулий, пор.: цього року і минулого року.

Під впливом діалектного оточення можлива підміна форм - займенник той вживають у значенні „цей", а його функцію виконує діалектний займенник там, той.

Посилювальнi вказiвнi займенники оцей (оця, оце, оцi), отой (ота, оте, oтi), отакий (отака, отаке, oтакi)здебiльшого вживають у розмовномумовленнi. Займенники сей (ся, се, ci), отсей (отся, отсе, oтci)вживаються лишезрiдка. Цi форми використовують як дiалектизми й архаїзми, що маютьвiдповiднi стилiстичнi функцiї, надають мовленню урочистого характеру абопередають iронiю. Займенник цейуживається тодi, коли йдеться про те, щоперебуває в безпосереднiй просторовiй або часовiй близькостi до мовця.

Займенник тойвикористовують для позначання чогось дальшого, наступного.

3айменник тамтойуживають як дiалектний. У стiйкому експресивному

сполученнi такий–сякий(або сякий–такий) є вказiвний займенник сякий, що самостiйно не вживається. Займенниковi форми таке, така, таку, такi; те, та, ту, тi; це, ця, цю, цi, се, ся, сю, ciможуть мати нестягненi форми (такеє, сюю, ціїта iн.), що вживають, як i аналогiчнi форми прикметникiв, у фольклорi.

Займенники той, ото, ота, це, оце, така, такев розмовному мовленнi можуть вживатися в ролi часток, забарвлюючи мовлення емоцiйними відтінками незадоволення, роздратування, презирства, здивування тощо: Таке скажеш! Ото тобi й на! Займенник тойможна вживати замiсть особового займенника вiн, запобiгаючи виникненню двозначностi: Студент пpинic курсову роботу науковому керiвниковi. Він довго не брався до неї – Студент принiс курсову роботу науковому керiвниковi. Той довго не брався до нeї Займенник тойу розмовному й художньому мовленнi є стилiстичним засобом виокремлення, пiдкреслення iменникiв i прикметникiв (часто в порiвняннях зi словами як, наче, немов, неначебто, немовбитотощо): А степ як той океан. Посилюють i виокремлюють якiсть, пiдкреслюючи прикметники, вказiвний займенник такий i питальний який. Такий ти веселий! Яка ти щаслива!

6. Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку. До них належать: весь, всякий, кожен (кожний), жоден (жодний), сам, самий. Наприклад: Кожне слово хороше на своєму місці; Не хвали сам себе (нар. тв.).

Синонiмiя означальних займенникiв явище, характерне для мови ЗMI.Спiльною рисою означальних займеннникiв – весь, всякий, сам, самий, кожний (кожен), жодний (жоден), iнший – є узагальнено–якiснезначення, властиве їм.

NB! У кiлькох означальних займенникiв відзначається і повна i коротка

форма: кожнийi кожен, жоднийi жоден, усякийi усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленнi, вci iншi належать до загальностильових.

Водночас кожний iз означальних займенникiв має свої вiдтiнки значення й особливостi вживання. Зокрема, займенники всякийi кожнийдуже близькi за значенням. Вони позначають сукупнiсть узятих окремо одиниць кiлькiсного ряду. Проте окремiшнiсть, роздiловiсть виразнiше передає займенник кожний, а сукупнiсть – займенник усякий.

Займенник усякиймає ще й такi особливi значення:

 рiзний, рiзноманiтний, найрiзноманiтнiший, усiлякий (Ходять тут усякiлюди);

 будь–який з ряду однорiдних предметiв (Про це здогадується всяка

дiвчина).

Займенник кожний (кожен)має iншi особливi значення:

 один з ycix у цьому кiлькiсному рядi (Кожен зi студентiв);

 будь–який iз собi подiбних, узятий окремо (Кожен журналiст має це

знати).

Займенник увесь (весь, ввесь)має значення суцiльностi, сукупностi,

повного охоплення чогось. При цьому займенник увесь:

• в однинi встановлює зв’язок частини предмета з його цiлiстю (весь

текст);

• у множинi встановлює зв’язок предмета або особи iз сукупністю однорiдних предметiв чи осiб (усі друзі).

Займенник сам (сама, само):

 виокремлює, пiдкреслює самостiйну роль особи або предмета (за уособлення): Я сама це зроблю;

 позначає вiдокремлення особи або предмета вiд iнших осiб або предметів (Самі очi, здавалося, просили про допомогу);

 набуває значення "один", "тiльки один" (Я пiду сам);

 вказує на виокремлення особи чи предмета, які виконують дію самостійно, без сторонньої допомоги, напр.: Він сам розв'язав цю задачу;

виокремлює серед iнших особу, предмет, пiдкреслює їx важливicть, неповторнiсть (З його творiв дихало саме життя).

Займенник самий (сама, саме)здебiльшого стосується нeicтот, уживаючись:

 для передавання крайньої межi в якомусь просторовому або часовому понятті і має наголос на першому складі, напр.: Край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко), до самого ранку;

 для пiдкреслення тотожностi (у поєднаннi з вказiвним займенником той самий);

 у формі середнього роду саме займенник може виконувати роль частки при iменниках чи прислiвниках і підсилювати значення часу, причини, напр.: саме тому не прийшов; саме тоді не прийшов.

Не вживається займенник самийдля творення складеної форми найвищого ступеня порiвняння прикметникiв (не самий розвинутий, а найбiльш розвинутий).

Займенник жоднийокремi дослiдники не без певних пiдстав вiдносять до розряду заперечних. Проте в багатьох пiдручниках i посiбниках для вищих шкіл слово жоднийрозглядають серед означальних займенників. У сучаснiй українськiй мовi займенник жодний (жоден) уживають у таких двох значеннях:

у значеннi "ні один" (жодний з вiдомих мені журналiстiв);

 у значеннi "нiякий" (це не мало для нас жодних наслiдкiв).

Синонімічними є займенники кожен (кожний) і всякий (усякий, всяк), які виражають значення „виділення окремого із сукупності", тобто виконують функцію розділовості, напр.: Ми оцінюємо роботу кожного на основі його вкладу в загальний результат; Ми є прибічниками компетентної роботи кожного з нас на всіх рівнях; Кожен думай, що на тобі міліонів стан стоїть, що за долю міліонів мусиш дати ти отвіт (І. Франко); / кожен з нас те знав, що слави нам не буде, ні пам 'яті в людей за сей кривавий труд (І. Франко). До речі, з двох паралельних форм означального займенника кожний і кожен в офіційно-діловій мові перевага надається повній формі кожний.

Високою частотою вживання в діловому мовленні відзначається займенник інший, напр.: інші види діяльності, кредити банків та інших кредиторів, інші джерела фінансування, придбання майна іншого підприємства. Вінуживається для вiдмежування якогось предмета чи якоїсь особи вiд уже вiдомих предметiв чи осiб, протиставляючи цей предмет чи цю особу першому, попередньому (Тепер настали iншi часи) або від подібних йому або раніше названих, напр.: Фірма здійснює реалізацію продукиії інших матеріальних иінностей.

7. Питальні займенники ставлять до іменних частин мови: хто? що? який? чий? скільки? котрий? Наприклад: Хто скаже, котра година? Яка професія краща? Скільки ж треба зусиль, щоб відтворити на полотні таку красу?

NB! Займенники що, який, котрийстосуються і людей і речей. Вони взаємозамінні, тому можуть використовуватись як паралельні форми в підрядних реченнях і в запитаннях. Розмежовувати їх немає підстави (Людину, що стояла на розі вулиці, я вже не бачив. Людину, яка стояла на розі вулиці, я вже не бачив. Людину, котра стояла на розі вулиці, я вже не бачив).

На означення особи надається перевага вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ, істот – що:

... інженера-конструктора, який проживає ...

... ст. лаборанта, який працює ...

... контракт, що було підписано ...

В офіційно-діловому мовленні у складнопідрядних реченнях, в головній частині яких йде мова про предмет або особу, використовуються сполучні слова що, який, а не котрий.

Відповідниками російського відносно-питального займенникакоторыйє в українській мові слова який, що, котрий. Займенниккотрийне властивий науковому й офіційно-діловому мовленню. Займенники який, що використовуються без будь-яких стилістичних обмежень. У складних реченнях з неоднорідними підрядними слід варіювати займенники, наприклад: Як правило, ухвали складаються із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, і постановчої, яка містить перелік заходів із значенням термінів виконання й перелік службових осіб, що відповідають за втілення їх у життя.

6. Питальні - використовують для вираження питання про істот та предмети-неістоти чи невласне-предмети (дії, стани) - хто? що?; ознаку предмета (якість, властивість чи належність) -я/аш? чий?; кількість (предметів, явищ) чи порядок їх при лічбі - скільки? котрий?

Займенники хто? що? неозначено вказують на одну особу (предмет) чи кількох осіб, пор.: Хто ти такий? Хто ви такі? Що приніс? Морфологічною ознакою їх є координація у ролі підмета з присудком: питальний займенник хто? вимагає дієслівної форми чоловічого роду, а займенник що? - дієслівної форми середнього роду, пор.: Хто приїхав? Що впало? Залежні слова прикметникового типу словозміни допомагають виявити ознаки чоловічого і жіночого роду та ознаки числа займенника хто?, напр.: Хто такий? і Хто така? Хто такі?

8.Відносні займенники - це ті ж питальні, але без питальної інтонації. Вони виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних(хто, що, який, чий, котрий, скільки).. Наприклад: Вишивання - це робота, яка дає радість; Добре, що з'явилося сонце; Золота пшениця грає хвилею, скільки сягає око.

Рідше ці займенники можуть стосуватися також іменника в головному реченні, приєднуючи підрядне означальне речення, напр.: Сума коштів, що надійшла на банківський рахунок; Треба залучити працівників, у кого є досвід роботи. Власне атрибутивні відношення між частинами складнопідрядного речення передають займенники який, чий, котрий, пор.: Договір складено в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу: На кожний сорт і артикул товару, котрому визначено окрему ціну, відкривають окремий аналітичний рахунок.

Для займенників хто, що найтиповішою є функція зв'язку підрядного речення з головним, в якому наявні співвідносні займенники той, такий, кожний, все, напр.: Відповідати буде той, хто вчинив злочин; Треба займатися тим, що приносить прибуток.

9.Заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки. До них належать: ніхто, ніщо, ніякий, нічий та ін. Вони виступають другою формою вираження заперечення при основному запереченні, що здійснюється за допомогою частки не, напр.: Ніхто не промовив ні слова. Ніколи я такого хліба не їв; Ніщо не передвіщаю непогоди; Ніяких претензій немає.

Займенники нixтo, нiщо, нiякий, нiчий, нiкотрийутворені вiд питальнихза допомогою частки нi. Вони передають заперечення того лексичного змiсту,

Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь–який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюватись. Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення: кожний – "усі по одному", всякий – "різноманітний, різний", будь–який – який завгодно на вибір, який позначено вiдповiдним питальним займенником. Заперечнi займенники можуть указувати на:

• повну вiдсутнiсть особи, предмета (Hixтo цього не знав; нiчого тут не було);

• повну вiдсутнiсть ознаки предмета (нiякий колiр так не подразнює око).

Названі займенники вимагають заперечної форми присудка, але, незважаючи на формальне виникнення в реченні iз заперечними займенниками подвiйного заперечення, це речення не перетворюється на стверджувальне. (Порiвняйте: Я не можу не писати = Я можу (мушу!!!) писати i Hixтo не писав не = Хтось писав)

Заперечні займенники ніхто, ніщо у формі нікого, нічого вказують на відсутність суб'єкта, об'єкта, адресата, знаряддя дії в безособовому реченні, напр.: Нікому передати досвід; Нічого було втрачати. В текстах ділових паперів практично не використовуються.

10. Неозначені займенники вказують на невизначеність особи, предмета, кількісного їх вияву чи ознаки. Специфічних значень невизначеності надають займенникам цього розряду частки де-, аби-, -сь, будь-, -небудь, хтозна-, казна-, які приєднуються до займенників хто, що, який, чий, котрий, скільки, напр.: дехто, дещо, деякий, декотрий, абихто, аби-що, абиякий, абикотрий і под. Наприклад: Дещо з редакційної пошти; Деякі наші колеги обрали новий шлях - стали фермерами; Дечому навчились і ми.

Неозначені займенники можуть входити до фразеологічних словосполучень типу: не хто інший, як; не що інше, як. Вони здебільшого конкретизуються в реченні. Наприклад: Це був не хто інший, як фотограф; Те, що його цікавило, було не що інше, як архітектура.

Неозначенi займенники мають певнi функцiонально–стилiстичнi йекспресивно–змiстовi особливості. Так, iз часткою аби–та зказна–, хтозна–, бозна–займенники вживаються переважно в розмовномумовленнi: абихто, казна–що, бозна–який. До просторiччя належать форми iзчортзна–: чортзна–хто. Цi займенники передають здебiльшого погорду, пиху,зневагу, презирство, обурення тощо. Емоцiйного забарвлення можуть набуватий iншi неозначенi займенники (байдужостi, зневаги тощо): Якийсь доцент!

Неозначений займенник щосьвиявляє тенденцiю до переходу в прислiвник чи в частку, його використовують для надання конструкції значення приблизності (Щось цього матерiалу, мабуть, замало буде; Щось рокiв зо п’ять тому).

Використання неозначених займенників у текстах ділового та наукового стилю обмежене. Звичайно, окремі з них беззастережно функціонують у професійному мовленні, напр.: дехто з учасників, деякі фірми, будь-який час. Однак займенники, в структурі яких є частки аби-, казна-, хтозна-, вживають лише в розмовній мові.

У багатьох випадках значення займенників переймають інші частини мови, зокрема прикметники. Неозначений займенник деякий замінюють прикметниками окремий, певний, напр.: в окремих випадках, певний час.

Пiд час перекладу з росiйської мови треба зважати на те, що не вci російські неозначенi займенники можна автоматично передавати аналогічними українськими. Скажiмо, росiйський займенник некоторые,що виконує в реченнi роль пiдмета чи додатка (не означення), варто перекладати на українську мову не як деякi, а як дехто(зрiдка дещо): Некоторые об этом знают. Некоторые из них об этом знают – Дехто про це знає. Дехтоз них про це знає.

Любий і будь-хто. Інколи можна почути щось подібне до фрази: «Це настільки просто, що любий може це зробити». Але ж «любий» - прикметник, утворений від дієслова «любити». На позначення будь-якої особи доречно вживати займенники «будь-хто», «хто завгодно» тощо.

NB! Росiйськi займенники любой, другой мають омонiми в українськiй мові прикметник (любий) i числiвник (другий). Мiжмовна oмонімія є причиною вживання слiв любий i другий у невластивому їм значеннi. Отже, слiд розрiзняти вiдповідники у двох мовах:

Російський варіант	Суржиковий варіант	Український варіант
любой человек	люба людина	будь-яка людина
любые вопросы	любі питання	будь-які (всякі) питання
любимый (дорогой) друг	дорогий друг	любий друже
другой образец	другий зразок	інший зразок
второй образец	наступний зразок	другий зразок

Запам΄ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживаннi яких у результатi калькування росiйських вiдповiдникiв iнодi трапляються помилки:

1 234 5 6