ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Займенник: лексичне значення, граматичні категорії.

12 3 4 5 6

Лекція Особливості використання граматичних форм займенників у діловому, науковому та інших стилях професійного мовлення

Мета: поглибити знання студентів про стилістичні функції займенників у професійному мовленні, ознайомити з особливостями їх використання у діловому мовленні.

Завдання: охарактеризувати основні вимоги правопису та вживання займенників у текстах ділової документації.

Студенти повинні знати: особливості вживання граматичних форм іменників, займенників у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти:правильно використовувати займенники у професійному мовленні; користуватися довідковою літературою, "Українським правописом".

План

1.Займенник: лексичне значення, граматичні категорії, особливості відмінювання.

2.Особливості використання займенників у діловому, науковому та інших стилях професійного мовлення.

Основні поняття: іменник, граматичні категорії – рід, число, відмінок

Рекомендована література:

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібн. - К., 1999.

3. Волкотруб Г.Й. Практична стилiстика української мови: Використання морфологiчних засобiв мови. – К.: ТОВ "ЛДЛ", 1998. – С. 96.

4. Волощак М.Й. Неправильно–правильно. Довiдник з українського слововживання: За матерiалами ЗMI. – К.: Марія Волощак, 2007. – С. 173.

5. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005. - 368с.

6. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. - X., 2004. - С. 229.

7. Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2007. – 400с.

8. Кравець Л.В. Стилістика української мови: Практикум: Навч. Посіб./ За ред. Л.І. Мацько. – К., 2004. – 199с.

9. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.

10. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навчальний посібник. К., 2006. – 240с.

11. Плющ М.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Підручник. 2-е видання, доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 328 с.

12. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс: Підручник. 4-те вид. – К.: Арій, 2009. – 448с.

13. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007. – 823с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Займенник: лексичне значення, граматичні категорії.

Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на особу чи предмет, ознаку або кількість, але не називає їх.

Наприклад: Словесна наочність - це живі образи і картини. Вони створюються риторами за допомогою мовних засобів, які досягаються шляхом умілого використання тропів, прислів'їв, приказок, афоризмів та інших зображувальних засобів мови.

Отже, з-поміж усіх частин мови займенник вирізняється способом репрезентації (вказівність). У мовленні він дублює іменники, прикметники, числівники. Співвідносячись з названими класами слів, займенник має властиві тільки йому семантичні ознаки та синтаксичні функції.

Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови (іменниками, прикметниками, числівниками). Наприклад, у реченні: Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем, і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати! (І. Франко) — є тільки вказівки на якихось осіб, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. У даному разі йдеться про героїв повісті Івана Франка “Борислав сміється” — Бенедя Синицю і робітників.

Специфіка семантики займенників полягає в опосередкованості їх лексичного значення, тобто лише в сфері мовлення вони наповнюються конкретним змістом. З огляду на це займенники використовують тільки у відповідному контексті, у зв'язку з конкретною ситуацією, яка дає змогу визначити обсяг їх значень. Закріпленість займенників за ситуативною предметністю мовлення визначає їхнє основне функціональне призначення - текстотвірне, тобто займенники можуть замінювати назви предметів, присудки, навіть цілі речення і виступають засобом розгортання та встановлення змістових зв'язків у тексті, напр.: Це місто — монстр. Воно себе пасе. Воно не знає, де його коріння (Л. Костенко). У такий спосіб вони сприяють скороченню елементів тексту, конденсації висловлювання.

Займенники в мові .вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з числом і родом іменника, замість якого цей займенник ужито. Наприклад: 1. Українське селянство боролося проти поневолювачів. Воно повставало, його становище було тяжким. 2. Українські селяни боролися за волю. Вони повставали, їхнє становище було тяжким. Після іменника селянство, який стоїть в однині і має середній рід, вжито й відповідно займенники воно, його, а після іменника селяни, який стоїть у множині, — вони, їхнє.

Кількість займенників у лексичному складі сучасної української літературної мови обмежена, але частота їх вживання дуже висока. Без допомоги займенників важко уявити собі процес побудови речення, хоча, звичайно, їх нагромадження без відповідного словесного оточення утруднює розуміння тексту.

Розряди займенників.За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на розряди.Зведена таблиця.

№ з/п	Розряд займенника	Приклади	Лексичне значення	Морфологічні ознаки	Синтаксична роль у реченні
	Особовий	Я- ми; ти-ви; він, вона, воно - вони.	вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття	Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.	виступають головним або другорядним членом речення
	Присвійний	Мій- наш; твій-ваш; його, її-їхній.	вказують на приналежність предмета особі.	Присвійні займенники (крім його, її, які є незмінними) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.	виступає переважно в ролі означення
	Зворотний	себе	вказує на того, хто виконує дію.	Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється.	виступає додатком, інколи- обставиною
	Означальний	Сам, самий, кожний (кожен), інший, жодний (жоден), всякий (усякий, ввесь).	вказують на узагальнену ознаку, позначають відношень між одиничністю й сукупністю	Відмінюються як прикметники: за родами, числами і відмінками.	виступає в ролі підмета, означення, додатку Самий - у ролі підсилювальної частки.
	Питальний	Хто? Що? Який? Чий? Котрий? Скільки?	вживаються для вираження запитань про предмети, їхню ознаку, кількість	Хто,що, скільки – відмінюються тільки за відмінками; який, чий, котрий – відмінюються як прикметники: за родами, числами і відмінками.	виступають головним або другорядним членом речення
	Вказівний	Цей, той, такий, стільки	вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки).	Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.	виступають головним або другорядним членом речення
	Відносний	Ті ж, що і питальні, тільки без питання	виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних	мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники	сполучні слова є головними або другорядними членами підрядного (залежного) речення.
	Заперечний	Питальні + ні	вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості	мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники	виступають головним або другорядним членом речення
	Неозначений	Питальні+частки будь-, небуд-, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь.	вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість	мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники	виступають головним або другорядним членом речення

Розряди займенників

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

1) особові — я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

2) зворотний —себе (вказує на. ту особу, яка виконує дію);

3) присвійні — мій, наш (вказують на належність першій особі), твій, ваш (вказують на належність другій особі),, їхній (вказують на належність третій особі множини), свій; на належність третій особі вказують особові займенники в родовому відмінку його, її, рідше — їх;

4) вказівні — цей, той, застарілий сей (вказують на предмет), такий (вказує на ознаку), стільки (вказує на кількість);

5) означальні — весь, всякий, кожний, інший, сам, самий;

6) питальні — ті, що їх ставимо як запитання до іменних частин мови: хто? що? (запитання до іменника), який? чий? (запитання до прикметника), котри́й? скільки? (запитання до числівника);

7) відносні — ті самі, що й питальні, але вживаються в складнопідрядних реченнях у ролі сполучних слів для приєднання підрядного речення до головного;

8) неозначені — утворюються від питальних додаванням часток аби-, де-, -сь(пишуться разом) та хтозна-, казна-, будь-, -небудь (пишуться через дефіс): дехто, щось, абиякий, казна-скільки, хтозна-що, хтозна-чий, будь-який, що-небудь, чий-небудь;

9) заперечні — утворюються від питальних додаванням частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, а також жодний.

У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою і займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо. Порівняйте: в декого — де в кого: абиким — аби з ким; до будь-кого — будь до кого: про ніщо — ні про що; нікого — ні від кого.

12 3 4 5 6