ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

У першій половині XIX ст. педагогічна думка розвивалася під впливом творів і міркувань письменників І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Корфа, О. Духновича та інших.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 111213 Следующая

Письменник, педагог, громадський діяч Іван Котляревський (1769-1838) мету виховання вбачав у підготовці корисних батьківщині та народові громадян, високоосвічених патріотів. Певний час працював попечителем Будинку для виховання дітей бідних дворян у Полтаві. Будучи прихильником гармонійного і всебічного виховання підростаючого покоління, він пропагував гуманні його методи, надаючи перевагу розповіді, бесіді, роз'ясненню, особистому прикладу та авторитетові педагогів. Особливу увагу звертав на роль батьків у вихованні дітей, відповідальність за їх майбутнє. В "Енеїді" різко засудив батьків, які недбало виконують свої родинні обов'язки.

Педагогічні погляди Тараса Шевченка (1814-1861) виражені у віршах, публіцистичних і художніх творах. Виховним ідеалом він вважав людину з різнобічними знаннями і високими моральними якостями, здатну застосовувати знання в житті, цінувати мистецтво, пройняту любове до праці.. Основою освітньо-виховного ідеалу Т. Шевченко проголошував працьовитість. Освіта, за Шевченком, повинна збагачувати серце людини, навчально-виховний процес у школі має вибудовуватися на нових засадах з метою розширення змісту загальної освіти. Він вважав (лист до М. Чалого), що початкове навчання покликане не лише привити дітям навички читання, письма, лічби, а й забезпечити здобуття ними знань з історії, географії, етнографії. Великого значення надавав він сімейному вихованню дітей, важливою умовою якого вважав теплі, сердечні стосунки між батьками. Особлива роль у вихованні, за його переконаннями, належить матері, яка правильно розуміє свої благородні материнські обов'язки. Цінним внеском Т. Шевченка у розвиток педагогічної думки є створений ним підручник для недільних шкіл - "Букварь Южнорусский", виданий накладом десять тисяч примірників. Невеликий за обсягом (24 стор.), він містив великі та малі літери алфавіту і цифри. Учні спершу вивчали звуки і літери в алфавітному порядку, згодом переходили до читання слів. Для полегшення процесу опанування грамоти слова спочатку поділялися на склади, а відтак наводився текст без такого поділу. І хоча царський уряд не допустив "Букварь" Шевченка у школи, його передові педагогічні ідеї, реалізовані у "Букварі" та інших творах, увійшли до золотого фонду прогресивної української педагогіки.

Великою заслугою письменника, історика, фольклориста, педагога і громадського діяча Пантелеймона Куліша (1819-1897) є вироблення українського правопису ("кулішівка"), пристосованого до найлегшої вимови слів (полтавсько-чигиринський діалект). Будучи переконаним у необхідності українського підручника для вивчення "першої науки письменства", написав "Граматику", покликану виховувати в дітей любов до рідного краю, народу, його історії та культури, підібрав змістовні дидактичні тексти, покликані розвивати високі патріотичні почуття: оповідання про славне минуле українського народу, відомості про видатних історичних осіб, уривки з пам'яток культури і фольклору.

Педагог, методист, організатор народної освіти, основоположник земських шкіл в Україні Микола Корф (1834-1883) створив початкову школу нового типу - земську трирічну школу, в якій один учитель водночас проводив заняття з трьома класами. Пропагуючи ідею загальної обов'язкової початкової освіти, відкрив понад 100 таких шкіл в Олександрійському та Бердянському повітах. У них навчалися за підручниками К. Ушинського. Сам М. Корф написав підручник-читанку "Наш друг", яка доповнювала "Рідне слово" К. Ушинського, а згодом - методичні рекомендації для вчителів. Важливими умовами здійснення загального навчання М. Корф вважав близькість школи до місця проживання учнів, спільне навчання хлопчиків і дівчаток, організацію навчання, яка гарантує здобуття дітьми корисних і міцних знань, умінь і навичок. Зміст початкового навчання має охоплювати вивчення рідної мови, арифметики, Закону Божого, уроки малювання і співів. На уроках рідної мови і читання вчитель повинен надавати учням знання з природознавства, географії, історії та літератури. М. Корф створив першу в Росії книгу зі школознавства, своєрідну енциклопедію початкової освіти "Русская начальная школа". Доповненням до неї став написаний ним пізніше збірник "Наше школьное дело".

М. Духнович обстоював ідею народності виховання, важливою ознакою якої вважав мову, виступав за те, щоб у школах Закарпаття викладання велося рідною мовою, щоб там було створено систему виховання відповідно до історичних і національних традицій народу. Особливим засобом такого виховання має бути народна пісня, що пробуджує і розвиває любов до рідного краю. Мета виховання, на його думку, полягає у формуванні громадянина і патріота. Для цього слід розвивати задатки, закладені в людині природою, і відповідно до них розвивати її розумово, морально й фізично.

Важливе місце серед українських культурно-освітніх діячів 30-40-х років XIX ст. посідають члени гуртка передової західноукраїнської молоді "Руська трійця" - Маркілн Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811- 1866) та Яків Головацький (1814-1888) - творці "Русалки Дністрової", яка започаткувала нову народну літературу на західноукраїнських землях, новий напрям у розвитку народної освіти, шкільництва і педагогічної думки. Усі наукові, літературні й публіцистичні праці діячів "Руської трійці" пронизувала ідея єдності українських земель, основою їхньої творчості були глибока народність, гуманізм, патріотизм. М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький вважали народну освіту "найпершою потребою всього народу". Про це йшлося в брошурі М. Шашкевича "Азбука і abecadto". Він виступив за використання в літературі українського алфавіту на відміну від вживаної тоді польської чи латинської транскрипції, підготував першу в Україні "Читанку для малих дітей", що залишила помітний слід в історії вітчизняної педагогіки.

Письменник і педагогічний діяч Юрій Федькович (1834-1888) працював шкільним інспектором Вижницького повіту, домашнім учителем, написав підручники для початкової школи, науково-популярні книги для народу, розробив план реорганізації системи освіти на Буковині, обстоював рівні права на освіту для чоловіків і жінок. Працюючи інспектором, намагався перекласти всі шкільні підручники з "церковного язичія" на народну мову. У творчій спадщині Ю. Федьковича важливою є ідея народності. У статті "Про школу і шкільні підручники" він зазначав, що головними критеріями народності виступають народна мова, народні звичаї, народна поезія. Він був переконаний, що в навчанні слід використовувати методи, які розвивають і збагачують дітей, забезпечують самостійно "бачити, думати, говорити". З огляду на це він умістив у "Букварі для селянських дітей на Буковині" тексти, спрямовані на пробудження допитливості та формування високих моральних якостей. Вважаючи, що навчання дітей особливо залежить від особистості вчителя, наголошував на необхідності постійного вдосконалення його педагогічної майстерності.

Важливим етапом у розвитку вітчизняної педагогічної теорії і практики стала діяльність українсько-російського вченого Костянтина Ушинського .До його науково-педагогічної спадщини належать такі твори: "Людина як предмет виховання", "Про користь педагогічної літератури", "Про народність у громадському вихованні", "Про елементи школи", "Проект учительської семінарії", "Праця в її психічному і виховному значенні", "Дитячий світ" та інші. К. Ушинський розглядав педагогічну науку в тісному взаємозв'язку з філософією, історією, психологією, анатомією та фізіологією людини, а також із педагогічною практикою. Пристрасно обстоював К. Ушинський ідею народності у вихованні. У статті "Про народність у суспільному вихованні" він високо оцінив усі народи Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до Батьківщини та свого народу. Суттєвою ознакою народності є мова, найкращий виразник духовної культури кожного народу. У статті "Рідне слово" К. Ушинський писав, що мова народу - кращий, нев'янучий цвіт його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. Висока оцінка ним рідної мови, боротьба за створення шкіл, у яких би діти навчалися рідною мовою, мала не лише педагогічне, а й політичне значення. Його виступи з цього питання використали представники прогресивних сил Росії у боротьбі з русифікаторською політикою царського уряду. Як видатний педагог-методист, К. Ушинський висловив цінні міркування щодо організації навчально-виховного процесу в школі. На його думку, для правильної організації навчання, розвитку розумових здібностей дітей потрібно знати їх вікові та індивідуальні особливості, передбачати правильне дозування змісту навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості й активності, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 111213 Следующая