ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В РОСІЇ У XVII-XX СТ.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая

Розвиткові педагогічної думки в Росії у XVIII ст. передусім сприяли освітня діяльність і педагогічні погляди Михайла Ломоносова (1711—1765), який виступав за демократизацію освіти, за народну школу. Він вважав, що система освіти повинна складатися з трьох ступенів державної безстанової школи: початкової, середньої (гімназії) та вищої (університету). Головне завдання школи — виховувати в дітей любов до праці, навчити їх «правил і прийомів поведінки», дати освіту. Мета виховання — формування щасливих, духовно і фізично розвинених громадян. М. Ломоносов створив навчальні плани і програми для навчальних закладів різних типів, визначив основні принципи та методи навчання, запровадив класно-урочну систему. Цінні його думки про сімейне виховання, взаємозв'язок школи і сім'ї, про допомогу батьків учителям. За ініціативи й активної участі М. Ломоносова в 175 5 p. було відкрито Московський університет.

Помітний слід у розвитку педагогічної думки в Росії залишив відомий учений, хірург і анатом, основоположник військово-польової хірургії, Микола Пирогов . У статті «Питання життя» виступив проти станової системи освіти в Росії, вузькопрофесійної підготовки молоді, зниження загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової та середньої школи і студентів університетів. Найважливішим чинником морального виховання, на його переконання, є наука, яка дає змогу людині зрозуміти природу, розвиває її свідомість, допомагає пізнати себе й інших. У центрі уваги педагогів, за М. Пироговим, повинні бути активні методи навчання, які сприяли б розвиткові думки учнів, розвивали б їхні здібності та інтереси, прищеплювали уміння самостійно працювати. В усіх навчальних закладах слід широко використовувати наочність. З метою активізації учнів варто організовувати навчальні ігри, оскільки вони сприяють розвиткові мислення, почуттів, фантазії. За переконаннями М. Пирогова у навчальній діяльності, освіті жінка за всіма критеріями здатна досягти таких самих результатів, що й чоловік. Однак, виступаючи за рівноправність чоловіка і жінки в освіті, він не був прихильником їх рівноправності в усіх сферах життя.

Видатний російський письменник і педагог Лев Толстой (1828—1910), заперечуючи революційну перебудову суспільства, мріяв про мирне самовдосконалення людей. Він довів неспроможність абстрактної, відірваної від практики педагогіки, переконував, що педагогіка буде справжньою наукою лише тоді, коли спиратиметься на досвід учителів і будуватиме свої висновки на узагальненнях педагогічної практики. На його думку, головне завдання школи — щоб дитина охоче і добре вчилася. Визначаючи ідею вільного виховання, Л. Толстой спершу вважав, що школа повинна займатися тільки освітою, а не вихованням учнів. Згодом він визнав помилковість цього погляду, утвердившись у думці, що школа має також виховувати дітей, але в релігійному дусі. На його думку, діти народжуються без негативних якостей, вони формуються під впливом середовища і неправильного виховання. Особистість дитини потрібно поважати і вміло розвивати її задатки й творчі здібності.

На початку ХХ ст. російська педагогіка розвивалася під впливом праць анатомка та фізіолога, лікаря, основоположника системи фізичного виховання Петра Лесгафта . П. Лесгафт дбав про створення нової школи, яка давала б справді наукову, пов'язану з життям освіту. Він був переконаний у необхідності утвердження в суспільстві рівного права жінок на освіту. Особливо переймався П. Лесгафт проблемами виховання дітей раннього і дошкільного віку.

Відомий педагог і психолог Павло Блонський (1884— 1941) обстоював самостійність педагогіки як науки. Визначаючи місце виховання в розвитку особистості, дійшов висновку, що спадковість є одним із чинників розвитку людини, але вирішальна роль належить вихованню. Завдання школи полягає в тому, щоб навчити жити, виробити в учнів уміння і бажання здобувати знання впродовж життя, озброїти їх уміннями і навичками самоосвіти, «робити свою освіту». В організації навчання дітей він надавав перевагу активним методам, що ґрунтуються на інтересі дитини, організації її самостійної діяльності. Дитина серцем і думкою пов'язана з історією рідної культури, з народом. Такий метод дає опору освіченій людині, розвиває в неї почуття патріотичного обов'язку і виховує повагу до свого народу. Багато цікавих думок П. Блонський висловив і щодо підготовки вчителя, який повинен бути вихованою й освіченою людиною, знавцем своєї науки, майстром в її викладанні.

Станіслава Шацького (1878—1934) вважають засновником нової форми роботи з дітьми та підлітками — дитячих клубів, Важливе завдання школи і вчителя — навчити дитину працювати, розвивати в учнів дослідницькі вміння, прагнення до дослідницької роботи. Він одним із перших дослідив педагогіку дитячого співтовариства («колективу»), порушив питання проте, як привчити дітей жити разом, спільно працювати, допомагаючи одне одному, і дати їм відчути, що спільними зусиллями можна зробити значно більше, ніж кожному окремо. На думку С. Шацького, у вихованні підростаючого покоління особливе місце має належати праці, яка виконує соціально-виховну роль.Вона має бути різноманітною, пов'язаною з працею дорослих, продуктивною; зміна видів праці, систематичною і посильною, раціонально організованою, емоційно забарвленою, сприяти усвідомленню учнями значущості своїх зусиль.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая