Тема: Законодавча процедура прийняття актів в Україні План 1 Поняття, принципи та тенденції законодавчої процедури в Україні 2 Стадії законодавчої процедури 3 Право законодавчої ініціативи: поняття та суб’єкти 4 Обговорення законопроектів і їх прийняття 5 Підписання, оприлюднення законів та набрання ними чинності Н-ПА: 1 КУ 2 ЗУ «Про регламент ВРУ» (Розділ 4) 1 Різниця між процедурою і процесом: з огляду на філологічне значення законодавча процедура – порядок оформлення і здійснення законотворчого процесу, врегульованого нормами права. (доктринальне визначення) Завдяки цій процедурі цей процес стає впорядкованим і узгодженим. А процес (з лат. – проходження, просування вперед) – певний ряд послідовних дій, спрямований на досягнення певного результату. Законодавча процедура – один з юридичних процесів. Законодавча процедура (процес) – сукупність послідовних, нормативно упорядкованих, врегульованих нормами законодавства дій суб’єктів права законодавчої ініціативи та законодавчого органу щодо розробки, обговорення та прийняття закону згідно з регламентно визначеними системами певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури, що характеризується наявністю юридично передбаченого, фіксованого результату. Законодавчий процес – передбачений КУ та і Н-ПА України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень. Види: - конституційний – процес, що являє собою порядок внесення змін до КУ. - звичайний (ще деякі вченні поділяють на: той, що прийнятий на референдумі та ВРУ) – порядок прийняття, зміни ЗУ. Принципи– вихідні засади, які визначають сутність, правову основу, структуру та спрямованість ЗП (законодавчого процесу): 1) гуманізм; 2) верховенства права; 3) демократизму; 4) законності; 5) відкритості; 6) наукової обґрунтованості; 7) професіоналізму; 8) системності та узгодженості; 9) оперативності; 10) адекватного відображення нормативно-правових потреб; 11) поєднання стабільності та динамізму; 12) техніко-юридична досконалість. Монографія якоїсь тітки???? – почитати Тенденції сучасного ЗП: - зростання кількості законів про внесення змін у чинне законодавство; - зниження якості законів, їх юридично-технічного рівня; - нерівномірне законодавче регулювання окремих сфер і напрямів; - зменшення рівня систематизації законодавчих актів; - тощо (додати негативні та позитивні риси)ю 2 Стадії ЗП – самостійні ланки процедури дій щодо формування державної волі або організаційно відокремлені комплекси тісно пов’язаних між собою дій, спрямованих на створення законодавчого акта. Характерними ознаками кожної стадії ЗП є спрямованість на вирішення порівняно самостійного завдання, документальне закріплення правових дій, юридичний характер процесуальних дій і фіксація правового результату. Стадії: І Внесення законопроектів (вияв законодавчої ініціативи) ІІ Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою 3 читань ІІІ Підготовка прийнятих законів для направлення на підпис ПУ IV Підписання, оприлюднення закону та набрання ним чинності. 3 Ст. 93 КУ Право законодавчої ініціативи– можливість вносити у законодавчий орган законопроекти. За ст. 93 Ку право ЗІ належить: ПУ, народні депутати України, КМУ, НБУ (перелік є виключним, тобто будь-який інший орган чи особа не може безпосередньо вносити свої законопроекти ВРУ, які були б обов’язковими). Право ЗІ не є абсолютним, тобто будь-який суб’єкт не може внести будь-який за тематикою і галузевою приналежністю законопроект. Стаття 96 КУ, ч. 2 ст. 89, ч. 2. Ст. 148 ЗУ «про Регламент», ч. 3 ст. 32 ЗУ «Про КМУ», БК, ЗУ «Про державний бюджет» - встановили ексклюзивне право КМУ на внесення проектів ЗУ «Про ДБ». Ст. 89, 202 ЗУ «Про регламент», ст. 106 КУ, ст. 116 КУ, ст. 7 ЗУ «Про міжнародні договори» - зафіксували, що проект ЗУ про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить ПУ або КМУ. Пп. 20, 21 ст. 106 КУ, ст. 184-185 Регламенту ВРУ та ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану» (опрацювати) – тільки ПУ вносить законопроекти щодо воєнного та надзвичайного стану. За ПУ закріплено спеціальне право визначати деякі законопроекти як невідкладні і вимагати від ВРУ їх позачергового розгляду (ч. 2 ст. 93 КУ). Рішення КСУ (прочитати) від 28.03.2001 у справі про позачерговий розгляд законопроектів. Такі законопроекти мають бути терміново включені до порядку денного сесії та розглянуті у пріоритетному порядку (раніше інших законопроектів) на всіх стадіях законодавчої процедури. Право ЗІ може бути реалізовано індивідуально або колективно (ст. 89 ??? Регламенту). Право ЗІ здійснюється шляхом внесення до ВРУ: - проектів законів, постанов, які містять положення нормативного характеру (законопроект); - можуть вносити у вигляді проектів інших актів ВРУ (постанови, резолюції, декларацій, звернень, заяв); - подача пропозиції до законопроектів (внесення змін до тексту законопроекту: статті, частини, пункти, речення; зміну порядку розміщення; об’єднання розділів, глав, статей; їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті); - поправки: внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту. Рішення КСУ від 17.05.2001 – подивитися. 4 ВРУ розгляд законопроектів здійснюється за процедурою трьох читань. Альтернативний законопроект – законопроект, який містить положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання один і тих же суспільних відносин (ст. 100 Регламенту). (Самостійно опрацювати всі читання!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!) ПЕРШЕ ЧИТАННЯ – обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу. ДРУГЕ ЧИТАННЯ – постатейне обговорення і прийняття законопроекту. Законопроект подається у вигляді порівняльної таблиці (сам текст законопроекту, який було прийнято за основу, внесенні пропозиції, поправки, висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок, а також остаточна редакція статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні (ст. 102 Регламенту, глава 20). ТРЕТЄ ЧИТАННЯ – прийняття законопроекту, що потребує узгодження і доопрацювання в цілому. Підписання і введення в дію закону – ст. 94 (?????) Указ ПУ від 10.06.1997 «Про порядок офіційного оприлюднення Н-ПА та набрання ними чинності». Не пізніше як у 10-денний строк після прийняття…..??? Закон підписує Голова ВРУ і далі його невідкладно відправляють ПУ. Ч. 2 ст. 94 КУ – ПУ протягом 15 днів після отримання закону підписує його і офіційно його оприлюднюють. Або – ПУ не погоджується з положеннями цього закону – тоді ПУ накладає вето (в перекладі означає з латинської «забороняю») – він повертає закон зі своїми вмотивованими пропозиціями до ВРУ. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнято ВРУ не менше як 2/3 від конституційного складу, то президент зобов’язаний його підписати і офіційно оприлюднити, але вже протягом 10 днів. Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Згідно з Указом ПУ закони та інші акти ВРУ не пізніше як в 15-денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписанню підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях (Офіційний вісник, газета «Урядовий Кур’єр», для ВРУ – «Голос України», «Відомості ВРУ»). («Офіційний вісник ПУ» – подивитися). ПОДИВИТИСЯ: розгляд питань ВРУ у веденні надзвичайного стану, ратифікація і денонсація. Монографія 2012 р Законотворення: теоретико правові основи (глава 2). |