ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема: Законодавча процедура прийняття актів в Україні

1 234 5

План

1 Поняття, принципи та тенденції законодавчої процедури в Україні

2 Стадії законодавчої процедури

3 Право законодавчої ініціативи: поняття та суб’єкти

4 Обговорення законопроектів і їх прийняття

5 Підписання, оприлюднення законів та набрання ними чинності

Н-ПА:

1 КУ

2 ЗУ «Про регламент ВРУ» (Розділ 4)

1 Різниця між процедурою і процесом: з огляду на філологічне значення законодавча процедура – порядок оформлення і здійснення законотворчого процесу, врегульованого нормами права. (доктринальне визначення)

Завдяки цій процедурі цей процес стає впорядкованим і узгодженим.

А процес (з лат. – проходження, просування вперед) – певний ряд послідовних дій, спрямований на досягнення певного результату.

Законодавча процедура – один з юридичних процесів.

Законодавча процедура (процес) – сукупність послідовних, нормативно упорядкованих, врегульованих нормами законодавства дій суб’єктів права законодавчої ініціативи та законодавчого органу щодо розробки, обговорення та прийняття закону згідно з регламентно визначеними системами певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури, що характеризується наявністю юридично передбаченого, фіксованого результату.

Законодавчий процес – передбачений КУ та і Н-ПА України порядок здійснення законодавчої функції і реалізації законодавчих повноважень.

Види:

- конституційний – процес, що являє собою порядок внесення змін до КУ.

- звичайний (ще деякі вченні поділяють на: той, що прийнятий на референдумі та ВРУ) – порядок прийняття, зміни ЗУ.

Принципи– вихідні засади, які визначають сутність, правову основу, структуру та спрямованість ЗП (законодавчого процесу):

1) гуманізм;

2) верховенства права;

3) демократизму;

4) законності;

5) відкритості;

6) наукової обґрунтованості;

7) професіоналізму;

8) системності та узгодженості;

9) оперативності;

10) адекватного відображення нормативно-правових потреб;

11) поєднання стабільності та динамізму;

12) техніко-юридична досконалість.

Монографія якоїсь тітки???? – почитати

Тенденції сучасного ЗП:

- зростання кількості законів про внесення змін у чинне законодавство;

- зниження якості законів, їх юридично-технічного рівня;

- нерівномірне законодавче регулювання окремих сфер і напрямів;

- зменшення рівня систематизації законодавчих актів;

- тощо (додати негативні та позитивні риси)ю

2 Стадії ЗП – самостійні ланки процедури дій щодо формування державної волі або організаційно відокремлені комплекси тісно пов’язаних між собою дій, спрямованих на створення законодавчого акта.

Характерними ознаками кожної стадії ЗП є спрямованість на вирішення порівняно самостійного завдання, документальне закріплення правових дій, юридичний характер процесуальних дій і фіксація правового результату.

Стадії:

І Внесення законопроектів (вияв законодавчої ініціативи)

ІІ Розгляд і прийняття законопроектів за процедурою 3 читань

ІІІ Підготовка прийнятих законів для направлення на підпис ПУ

IV Підписання, оприлюднення закону та набрання ним чинності.

3 Ст. 93 КУ

Право законодавчої ініціативи– можливість вносити у законодавчий орган законопроекти.

За ст. 93 Ку право ЗІ належить: ПУ, народні депутати України, КМУ, НБУ (перелік є виключним, тобто будь-який інший орган чи особа не може безпосередньо вносити свої законопроекти ВРУ, які були б обов’язковими).

Право ЗІ не є абсолютним, тобто будь-який суб’єкт не може внести будь-який за тематикою і галузевою приналежністю законопроект.

Стаття 96 КУ, ч. 2 ст. 89, ч. 2. Ст. 148 ЗУ «про Регламент», ч. 3 ст. 32 ЗУ «Про КМУ», БК, ЗУ «Про державний бюджет» - встановили ексклюзивне право КМУ на внесення проектів ЗУ «Про ДБ».

Ст. 89, 202 ЗУ «Про регламент», ст. 106 КУ, ст. 116 КУ, ст. 7 ЗУ «Про міжнародні договори» - зафіксували, що проект ЗУ про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить ПУ або КМУ.

Пп. 20, 21 ст. 106 КУ, ст. 184-185 Регламенту ВРУ та ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану» (опрацювати) – тільки ПУ вносить законопроекти щодо воєнного та надзвичайного стану.

За ПУ закріплено спеціальне право визначати деякі законопроекти як невідкладні і вимагати від ВРУ їх позачергового розгляду (ч. 2 ст. 93 КУ).

Рішення КСУ (прочитати) від 28.03.2001 у справі про позачерговий розгляд законопроектів.

Такі законопроекти мають бути терміново включені до порядку денного сесії та розглянуті у пріоритетному порядку (раніше інших законопроектів) на всіх стадіях законодавчої процедури.

Право ЗІ може бути реалізовано індивідуально або колективно (ст. 89 ??? Регламенту).

Право ЗІ здійснюється шляхом внесення до ВРУ:

- проектів законів, постанов, які містять положення нормативного характеру (законопроект);

- можуть вносити у вигляді проектів інших актів ВРУ (постанови, резолюції, декларацій, звернень, заяв);

- подача пропозиції до законопроектів (внесення змін до тексту законопроекту: статті, частини, пункти, речення; зміну порядку розміщення; об’єднання розділів, глав, статей; їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті);

- поправки: внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту.

Рішення КСУ від 17.05.2001 – подивитися.

4 ВРУ розгляд законопроектів здійснюється за процедурою трьох читань.

Альтернативний законопроект – законопроект, який містить положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання один і тих же суспільних відносин (ст. 100 Регламенту).

(Самостійно опрацювати всі читання!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ – обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу.

ДРУГЕ ЧИТАННЯ – постатейне обговорення і прийняття законопроекту. Законопроект подається у вигляді порівняльної таблиці (сам текст законопроекту, який було прийнято за основу, внесенні пропозиції, поправки, висновок головного комітету щодо внесених пропозицій, поправок, а також остаточна редакція статей законопроекту, що пропонується головним комітетом для прийняття у другому читанні (ст. 102 Регламенту, глава 20).

ТРЕТЄ ЧИТАННЯ – прийняття законопроекту, що потребує узгодження і доопрацювання в цілому.

Підписання і введення в дію закону – ст. 94 (?????)

Указ ПУ від 10.06.1997 «Про порядок офіційного оприлюднення Н-ПА та набрання ними чинності».

Не пізніше як у 10-денний строк після прийняття…..???

Закон підписує Голова ВРУ і далі його невідкладно відправляють ПУ.

Ч. 2 ст. 94 КУ – ПУ протягом 15 днів після отримання закону підписує його і офіційно його оприлюднюють.

Або – ПУ не погоджується з положеннями цього закону – тоді ПУ накладає вето (в перекладі означає з латинської «забороняю») – він повертає закон зі своїми вмотивованими пропозиціями до ВРУ. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнято ВРУ не менше як 2/3 від конституційного складу, то президент зобов’язаний його підписати і офіційно оприлюднити, але вже протягом 10 днів.

Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з Указом ПУ закони та інші акти ВРУ не пізніше як в 15-денний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписанню підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях (Офіційний вісник, газета «Урядовий Кур’єр», для ВРУ – «Голос України», «Відомості ВРУ»). («Офіційний вісник ПУ» – подивитися).

ПОДИВИТИСЯ: розгляд питань ВРУ у веденні надзвичайного стану, ратифікація і денонсація.

Монографія 2012 р Законотворення: теоретико правові основи (глава 2).

1 234 5