 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Закономірності й принципи вищої освіти.
Є різні підходи і навіть класифікації закономірностей педагогіки вищої школи. Зокрема В.М.Галузинський та М.Б.Євтух виокремлюють такі: · процес формування особистості студента (у процесі його навчання, виховання і розвитку) є єдиним і взаємозумовленим; · виховання, навчання і освіта студента, його переростання у спеціаліста є так само історично зумовленим соціальним процесом; · загальний і специфічний характер виховання студента (у широкому розумінні цього слова) є також єдиним і взаємозумовленим. Чим повніша ця єдність, тим вищим постає результат виховання; · професійно-педагогічна діяльність викладача і навчальна діяльність студента є також взаємозумовленими і взаємозалежними; · формування особистості студента відбувається в структурі внутрішньо колективних стосунків. До основних закономірностей педагогіки вищої школи, на наш погляд, доречно віднести й такі: · чим вмотивованішим є вибір студентом майбутнього фаху і вищого навчального закладу, тим ефективнішим є навчально-виховний процес; · результати навчання і виховання залежать передусім від активності самої особистості, від того, наскільки продуктивна її діяльність. На результати впливають також технології,що застосовуються, методи і форми організації навчально-виховного процесу; · чим педагогічно доцільніше побудований навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, тим сильнішим є його вплив на особистість майбутнього спеціаліста; · чим повніше впливає навчально-виховний процес на усі сфери (вербальну, сенсорну та ін.) особистості, тим швидше відбувається розвиток і виховання студента. Закономірності знаходять свій конкретний вияв у принципах і правилах, що з них випливають. Під принципамивищої освіти розуміють вихідні, нормативні вимоги до оптимальної організації і здійснення навчально-виховного процесу у вищій школі. Серед основних принципів назвемо такі: гуманізація, гуманітаризація, фундаменталізація, інформатизація, стандартизація, індивідуалізація, диференціація, багаторівневість, безперервність, інтернаціоналізація. Гуманізація освіти — це орієнтація освітньої системи і усього освітнього процесу на становлення і розвиток відносин взаємної поваги студентів і педагогів, в основі яких повага прав кожної людини, підтримка почуття власної гідності, розвиток особистісного потенціалу. Саме така освіта гарантує студентам право вибору індивідуального шляху розвитку. Гуманітаризація — це орієнтація на засвоєння тієї складової змісту освіти незалежно від її рівня і типу, яка дозволяє вирішувати головні соціальні проблеми на благо та в ім'я людини; вільно спілкуватися з представниками різних національностей і народів, будь-яких професій і спеціальностей; добре знати рідну мову, історію і культуру; вільно володіти іноземними мовами; бути економічно і юридично освіченою людиною. Фундаменталізація — посилення взаємозв'язку теоретичної і практичної підготовки молодої людини до сучасного життя. Особливе значення надається тут глибокому і системному засвоєнню науково-теоретичних знань з усіх дисциплін навчального плану вищого навчального закладу. Інформатизаціяосвіти пов'язана з широким і масовим використанням інформаційних технологій в процесі навчання. Інформатизація освіти отримала найбільше поширення у світі саме в останні десятиліття у зв'язку з доступністю для системи освіти і відносною простотою користування різноманітними видами сучасної відео-, аудіотехніки і комп'ютерів. Стандартизація — орієнтація освітньої системи на реалізацію перш за все єдиного у державі галузевого освітнього стандарту — набору обов'язкових навчальних дисциплін з чітко визначеним їх змістом і обсягом. Індивідуалізація— розкриття, врахування і розвиток особливостей студентів в усіх формах взаємодії з ними в навчально-виховному процесі. Диференціація — це орієнтація освітніх установ на досягнення студентів з урахуванням, задоволенням і розвитком їх інтересів, нахилів і здібностей. Диференціація може втілюватися на практиці у різні способи: через групування студентів за ознакою рівня знань (наприклад, з іноземної мови); розподіл навчальних дисциплін на обов 'язкові та за вибором навчального закладу і студента; створення індивідуальних програм для студентів відповідно до їх інтересів і професійної орієнтації і т. ін. Диференціація передбачає, в свою чергу, поліваріантність — створення в освітній системі умов вибору і надання кожному суб'єкту шансу на успіх, стимулювання студентів до самостійного вибору і прийняття відповідального рішення, забезпечення розвитку альтернативного і самостійного мислення. На практиці поліваріантність виявляється в можливості обирати темп навчання, досягати різного рівня освіченості, обирати тип освітнього закладу, а також диференціацію умов навчання залежно від індивідуальних особливостей студентів (в групі, індивідуально, дистанційно тощо) та ін. Багаторівневість — це організація багатоетапного освітнього процесу, що забезпечує можливість досягнення на кожному освітньому етапі того рівня освіченості, який відповідає можливостям та інтересам людини. Кожен рівень — це період, який має свої цілі, терміни і свої характерні особливості. Завершення навчання на кожному етапі є якісним завершенням освіти: перший рівень — неповна (загальна) вища освіта (2 роки); другий рівень — базова вища освіта — бакалаврат (2 роки загальної освіти + 2 роки); третій рівень — повна вища освіта — спеціаліст (5 років); магістратура (4 роки бакалаврату + 1 рік (спеціаліст) /1-2 роки магістратури). Безперервністьозначає не раз і назавжди отриману освіту, а процес постійної протягом усього життя освіти-самоосвіти людини відповідно до швидко змінюваних умов життя в сучасному суспільстві. Інтернаціоналізаціяозначає підготовку таких фахівців, що здатні конкурувати на міжнародному ринку праці і передбачає значну інтернаціоналізацію змісту, процесів, навчальних програм університетської освіти.
|
