ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Предмет кримінології та його характеристика.

12 3 4

План

1. Предмет кримінології та його характеристика.

2. Функції кримінології.

3. Завдання кримінології.

4. Зв’язок кримінології з іншими науками.

5. Методи кримінологічних досліджень.

6. Система кримінології.

7. Історичні етапи розвитку кримінології.

1) Кримінологічної думка античних філософів.

2) Період теологічного судження про злочинність

3) Кримінологічна думка періоду Відродження

4) Етап класичної школи кримінології.

5) Етап позитивістської (антропологічної) школи

6) Новітня (соціологічна) школа кримінології.

Сучасні кримінологічні теорії.

8. Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки та її сучасний стан.

Предмет кримінології та його характеристика.

Кримінологія як галузь наукових знань виникла у 18 столітті на базі кримінального права. Її поява була пов’язана із загостренням соціальних суперечностей, що призвело до різкого зростання злочинності. За цих умов наука, що пояснювала злочинність як явище, почала здобувати дедалі більшу суспільну значимість. Проблема злочинності і сьогодні є однією із найактуальніших і політично гострих.

Саме слово кримінологія означає, що це наука про злочинність. Crimen (лат.) – це злочин, злочинність, а logos (грец.) – вчення.

Виникнення науки про злочинність пов'язують з виходом у світ у 1764 році невеличкої книжки 26-літнього італійського юриста Чезара Беккаріа (1738-1794). Ця книжка називалась "Про злочини і покарання". Ідеї, що були викладені в ній, надзвичайно швидко поширились по всьому світу і справили вирішальний вплив на подальший розвиток науки і практики протидії злочинністі.

Але назву "кримінологія" наука про злочинність отримала пізніше, після того як у 1885 р. італійський вчений Рафаель Гарофалло видав книжку, яка називалась "Кримінологія".

До виникнення кримінології як спеціальної галузі науки проблеми злочинності розглядались у філософії і релігії, що розвивали етичні проблеми, на яких базується правосуддя.

Об’єктом науки кримінології є суспільні явища, пов’язані із злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань із запобігання і профілактики правопорушень.

Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів і властивостей розвитку суспільних відносин, що становлять об’єкт кримінології.

Предмет кримінології складається з чотирьох основних елементів:

1) злочинність – соціальне і кримінально-правове явище в суспільстві, що являє собою сукупність усіх злочинів, вчинених у певній державі за визначений період часу. Злочинність визначається такими якісно-кількісними показниками (параметрами): стан, рівень, структура, динаміка, характер;

2) особистість злочинця – система негативних соціально значущих властивостей, які впливають у сполученні із зовнішніми умовами та обставинами на характер злочинної поведінки. Дані про особистісні властивості осіб, які вчиняють злочини, містять інформацію про причини злочинів;

3) причини та умови злочинності (криміногенні детермінанти) – це система негативних економічних, демографічних, психологічних, політичних, організаційно-управлінських явищ і процесів, що породжують і зумовлюють злочинність. Причини та умови злочинності з урахуванням їх змісту, природи та механізму дії вивчаються на різних рівнях: причини та умови злочинності в цілому; окремих груп злочинів; конкретного злочину;

4) запобігання (профілактику) злочинності розуміють як систему державних, громадських та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію чи послаблення причин і умов злочинності, утримання від вчинення злочинів і корекцію поведінки правопорушників. Профілактичні заходи класифікують за спрямованістю, механізмом дії, етапами, масштабом, змістом, суб’єктами та іншими ознаками.

До предмету кримінології можуть включатися також інші елементи, вивчення яких є необхідним для виконання їх основного завдання: сприяти підвищенню ефективності протидії злочинності. Як елементи предмета кримінології бажано розглядати проблеми: жертви злочинів; прогнозування і планування протидії злочинності; кримінально-правову статистику; методи дослідження злочинності; негативні соціальні явища, які тісно корелюють із злочинністю, (фонові явища) тощо.

Так звані “фонові” чи негативні соціальні явища (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, СНІД, безпритульність і бездоглядність тощо) кримінологія вивчає тією мірою, якою ці явища взаємопов’язані з механізмом вчинення злочинів, оскільки чинники, тенденції та профілактика всіх соціальних відхилень як злочинного, так і незлочинного характеру мають багато спільного.

Останнім часом предметом вивчення кримінології стала економіка: аналізується кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняються у різних сферах економіки (в кредитно-банківській; зовнішньоекономічній; паливно-енергетичній; агропромисловому комплексі тощо).

Сім’ю з кримінологічних позицій вивчають у рамках сімейної кримінології: досліджують специфіку злочинів, які вчиняються на ґрунті сімейно-побутових відносин, а також об’єктивні і суб’єктивні чинники, які сприяють різним видам злочинів (насильницьким, корисливим; злочинів, що вчиняються жінками, неповнолітніми). Кримінологія розробляє шляхи та методи запобігання злочинів за допомогою впливу на сім’ю.

При визначенні що є предметом, яким займається кримінологія, слід мати на увазі наступне. Коло елементів, з яких складається предмет кримінології не може бути незмінним, однозначно визначеним. Зміст предмету кримінології, його структура змінюються з розвитком науки і практики. В той же час має існувати певний критерій, з допомогою якого можна було б відносити ті чи інші фактори до предмету кримінологічної науки. Виходячи з цього критерію, кримінологію можна визначити наступним чином.

Кримінологія – соціолого-правова наука, яка вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її профілактики.

Іншими словами, кримінологія – це наука, що вивчає природу злочинності для пізнання причин і умов, котрі породжують злочинність і розробляє на підставі цього ефективні засоби протидії злочинності.

В цьому визначенні поняття кримінології і міститься критерій того, що може бути включено до предмету кримінологічної науки.

Функції кримінології.

До основних функцій кримінології належать: 1) описова, 2) пояснювальна, 3) прогностична і 4) практично-прикладна (регулятивна).

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, що є предметом кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з’ясувати характер та особливості досліджувального процесу.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища та його процесу.

Із метою використання результатів пізнання виокремлюють практично-прикладну функцію, що дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допомогою перших трьох функцій, у реальній дійсності.

За видами впливу практично-прикладні функції можна поділити також на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін.

Завдання кримінології.

Теоретична мета кримінології полягає у словесному формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявленням актуальних проблем протидії злочинності. Практична мета – у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків з підвищення ефективності запобігання злочинності. Вона формулюється з урахуванням професійної підготовленості кадрів, їх матеріально-технічного, фінансового забезпечення та реального часу.

Мета і предмет кримінології визначають її основні завдання, а саме:

- вивчення об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;

- соціально-кримінологічне дослідження окремих видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

- вивчення особистості злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинців;

- вивчення особистості потерпілого від злочинів, взаємозв’язку між жертвою та злочинцем;

- визначення основних напрямів і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.

Основне завдання кримінології на сучасному етапі переходу суспільства до утвердження демократичних цінностей полягає в науковому поясненні й прогнозуванні кримінологічних явищ з метою більш ефективної профілактики злочинності.

12 3 4