ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Зв’язок кримінології з іншими науками.

Для розкриття сутності кримінології як науки слід вияснити також її місце в системі наук.

Кримінологію не можна вважати лише правовою наукою, бо її предмет виходить за межі предмету юридичної науки, предметом якої є право як соціальне явище, більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на межі філософії, політології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки, статистики тощо. Кримінологія не лише використовує дані інших наук, а й збагачує інші науки своїми власними висновками.

Останнім часом, особливо у західних країнах, кримінологія тісно взаємодіє з біологічними науками і медициною, котрі відкривають засоби впливу на поведінку осіб, що вчиняють злочини, а також досліджують вплив алкоголізму і наркоманії, інших патологічних факторів на кримінальні прояви.

Кримінологія взаємодіє як із юридичними, так і з соціологічними науками. З-посеред юридичних кримінологія найчастіше пов’язана з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та кримінальний закон, що на ній заснований, дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб’єктам злочину), які становлять основу кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцеві та правозастосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочинними або переведення злочинів у ранг інших правопорушень (криміналізація та декриміналізація).

Хоча кримінологія тісно пов'язана з наукою кримінального права, але вона не є частиною цієї науки. Кримінологія є самостійною наукою, що має свій власний предмет, відмінний від предмету науки кримінального права. Предметом кримінального права є правовідносини з приводу конкретного злочину і встановлена законом кримінальна відповідальність за нього. Предмет кримінології – злочинність, її причини і умови, особистість злочинця, попередження злочинів як репресивними, так і нерепресивними засобами.

Зв’язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються крнимінально-процесуальними нормами, націлені не тільки на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення документів тощо), а й виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів.

Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксування фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрями для їх розробки, які випливають із даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації тощо, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їх застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права і кримінології найактивнішою є щодо боротьби з рецидивом злочинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочини після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, що виникають, а кримінологія – причини та умови рецидиву й заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації із запобігання рецидиву, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб.

Кримінально-правова статистика, як і кримінологія, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, вчинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з’ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів ї профілактики, тощо. Основними способами збирання, обробки та аналізу зазначеної інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції, суду, податкової та митної служб і результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, методичної, економічної та ін.) використовують під час дослідження причин злочинності і тенденції її розвитку.

Кримінологія пов’язана з деліктологією – міждисциплінарною комплексною наукою про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника, шляхи та засоби запобігання правопорушенням. Її систему становлять адміністративна, дисциплінарна, цивільна і сімейна деліктологія.

Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так само, як і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливі без знання економічної обстановки, галузевої та прикладної економіки.

Кримінологія пов’язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовують також у процесі розробки та аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напряму на межі кримінології і педагогіки, як кримінологічна педагогіка, або педагогічна кримінологія.

Кримінологія взаємодіє також із новою науковою дисципліною – юридичною конфліктологією, яка досліджує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шляхи розв’язання, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, оскільки вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Те саме стосується даних демографії, соціології (соціології права) та політології, які використовуються в процесі прогнозування і планування боротьби із злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин тощо.

Отже, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими і галузевими напрямами. Однак це ніякою мірою не позначається на чіткому визначенні предмета кримінології, його елементів, на розмежуванні із спорідненими галузями знань та права.