 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки та її сучасний стан.
В Україні, яка входила до складу Російської імперії, до революції 1917 року кримінологія розвивалась як розділ кримінально-правової теорії. 1922 – У Радянській Росії створюються кримінологічні кабінети, у Петрограді, Саратові, Москві, Мінську та інших містах вони здебільшого займалися вивченням особи злочинців. (М.М. Гернет, А.А. Жиленко, М.Н. Ісаєв, С.В. Познишев, М.М. Полянський, Є.П. Френкель, Н.П. Паше-Озерський, М.А. Чельцов-Бебутов та ін). У 1924 році в Одесі виник Кабінет по вивченню злочинності і особи злочинця з філіалами у Харкові і Києві. У 1931 році Кабінет було перетворено на Всеукраїнський кримінологічний інститут у м. Харкові. Для кримінологічних досліджень тієї пори широко використовувались досягнення біології, психіатрії, психології, теорія Бехтєрєва і Павлова. У 1925 році всі українські кабінети було перетворено на інститути науково-судової експертизи, які, згідно з Положенням від 25 квітня 1925 року мали проводити різного роду наукові дослідження та експертизи у судових справах, а також експериментальні дослідження з питань кримінальної техніки та методики вивчення злочинності й особи злочинця. У 1930 р. у Харкові був створений Всеукраїнський кримінологічний інститут, на який покладалися обов’язки з координації роботи кабінетів і разом з тим проведення планових наукових досліджень. Починаючи з 1929 р. до середини 30-х років українська радянська кримінологія потерпіла розгром. Приводом стала звинувачення у пропаганді ідей Ч.Ломброзо про природженого злочинця. Кримінологічні кабінети були ліквідовані, а інститути по вивченню злочинності перетворені в установи по вивченню кримінальної політики і кримінального права. Це ознаменувало собою ліквідацію кримінології як “буржуазної лженауки”. Відродження кримінологічної науки почалось тільки з 1956 р., після чергового з'їзду КПРС. У 1963 р. створений Всесоюзний інститут з вивчення причин та розробки заходів попередження злочинності із завданням об’єднати й очолити наукові дослідження у цій галузі. Основними напрямками роботи інституту були: 1. Визначення поняття та загальних проблем злочинності (А.А. Герценоз, А.І. Долгова, І.І. Карпець, Н.Ф. Кузнєцова). 2. Особа злочинця (А.І. Алєксєєв, Ю.М. Антонян, А.Ф. Зелінський). 3. Віктимологічні проблеми злочинності (П.С. Дагель, Д.В. Рівман, Л.В. Франк). 4. Концепція попередження злочинності та окремих її видів (І.А. Аванесов, А.П. Закалюк, В.К. Звірбуль, А.Е. Жалінський). З 1964 р. вводиться викладання кримінології в юридичних вузах. В Україні відродження кримінології пов'язане з іменем проф. П.П.Михайленка. В 1964 р. він видав у співавторстві з І.Гельфандом монографію "Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступности". У 1966 р. виходить перший підручник з радянської кримінології. 1991 – з проголошенням України незалежною державою кримінологічні дослідження стали рішуче звільнятися від заідеологізованості компартійних догм, класового підходу до проблем злочинності. Кримінологи дістали більшу можливість звертатися до теорії і практики боротьби зі злочинністю у розвинутих країнах світу. Непослідовність соціально-економічних змін, невтішні результати реформування економіки призвели до загострення соціально-економічної і криміногенної ситуації в країні що висунуло перед сучасною кримінологічною наукою низку складних завдань, які позначилися на предметі, тематиці й методиці наукових досліджень. 1995 – при Академії правових наук України створено Науково-дослідний інститут вивчення злочинності. Координаційні функції покладено на Координаційне бюро з проблем кримінології, створене при АПНУ. Його завдання полягають у плануванні та узгодженні фундаментальних і прикладних досліджень; підготовці науково-педагогічних кадрів через аспірантуру і докторантуру; забезпеченні навчально-методичною літературою юридичних вузів і факультетів, де викладається курс кримінології; організації проведення наукових семінарів, конференцій, симпозіумів тощо. 23 липня 1998 р., - з метою сприяння поширенню кримінологічних знань серед населення, а також використання досягнень цієї науки у справі запобігання злочинам в Україні була створена Кримінологічна асоціація. Вона є громадською організацією, яка об’єднує кримінологів та інших фахівців, професійна діяльність яких пов’язана з протидією злочинності. Перспективними планами роботи асоціації передбачається: - організація і проведення наукових семінарів та конференцій з актуальних проблем детермінації і попередження злочинів, - участь у розробці та експертизі законопроектів, - сприяння науковим дослідженням, - налагодження тісних зв’язків з ученими та кримінологічними установами в зарубіжних країнах, а також співробітництвом з Міжнародним кримінологічним товариством, - підготовка і видання збірника наукових праць вітчизняних кримінологів. Регіональні відділення Асоціації вже створено у більшості областей України. Сучасний етап кримінології в Україні характеризується тим, що суспільство зіткнулося з розширеним відтворенням злочинної поведінки, самодетермінацією злочинності (В.В. Галіна, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.П. Закалююк, А.Ф. Зелінський, А.Н. Костенко, І.П. Лановенко, І.К. Туркевич та ін.). В Україні нині проводиться низка кримінологічних досліджень, які охоплюють такі важливі проблеми, як: - теорія та практика профілактики злочинів; - значення "фонових" явищ у генезі злочинності; - аналіз кількісних і якісних показників злочинності; - удосконалення організації та методики кримінологічних досліджень; - вивчення суб'єктивних детермінантів суспільно небезпечних діянь; - узагальнення позитивного досвіду запобігання злочинам у зарубіжних країнах тощо. У цьому напрямку плідно працюють відомі вітчизняні кримінологи - Ю. Александров, В. Борисов, В. Голіна, В. Глушков, І.Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, О.Костенко, Ф.Лопушанський, П. Михайленко, С. Тарарухін, І. Туркевич та ін. У зв'язку з цим необхідно відзначити також плідну діяльність секції кримінального права та кримінології Інституту держави і права імені Корецького НАН України, Міжвідомчого науково-дослідного центру при Президентській координаційній раді з боротьби з корупцією та організованою злочинністю й Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності в Харкові. Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються проблеми організованої та професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання запобігання злочинності, запобігання та прогнозування рецидивної злочинності, кримінальної психології. Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів.
|
