ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика галузей публічного права

Публічне право — це сукупність правових норм різних галузей права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (державних, суспільних) інтересів за допомогою переважно імперативного методу регулювання. Тут юридичний пріоритет у питаннях захисту публічного інтересу має воля органів державної влади, яка, однак у першу чергу підкоряється її завданню захисту інтересів особи і суспільства в цілому. Тому саме цій кінцевій меті і підпорядковується логіка побудови галузей публічного права. Останнє своїми засобами створює соціальні умови правопорядку, за наявності яких громадянин почуває себе захищеним і має можливість реалізувати власні інтереси.

До галузей публічного права перш відносять наступні: конституційне право, кримінальне право, фінансове право, трудове право, адміністративне право, бюджетне право, митне право, податкове право, земельне право [5, с. 50].

Конституційне право – одна з провідних галузей права України, предметом регулювання якої є найважливіші суспільні відносини. Ці відносини складаються у всіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Конституційно-правові норми закріплюють насамперед принципи, які визначають устрій держави і суспільства, належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільстві і державі, її основні права, свободи і обов’язки. Предметом конституційного права України є форми безпосередньої демократії, наприклад, вибори, референдум, система органів державної влади, основи їх функціонування, система органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, виконавчої та судової влади, Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, порядок їх створення, компетенція, основні форми діяльності. До предмета конституційного права належать питання територіального устрою України, правового статусу

Автономної Республіки Крим тощо.

До предмета конституційного права слід вважати належними ті відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв'язків «держава — особа» і «особа — держава», тобто в самій сфері державного владарювання; сюди ж належить і частина суспільних відносин, які слід визначити як соціально-політичні відносини владарю­вання. Вони виникають у структурі зв'язків «суспільство — держава — особа» і відображають загальну природу політики, лінії її взаємозв'язків з економічною організацією суспільства і звичайно не регулюються консти­туційним правом. Сказане передусім характерне для країн з конституціями, прийнятими у XVIII—XIX ст.ст. Проте і в країнах, де конституції були прийняті пізніше, також здебільшого не пішли далі встановлення загальних положень соціально-політичного характеру і широко не регулюють відносини, безпосередньо пов'язані з економічною і політичною організацією суспільства [14, с. 136].

Поняття «кримінальне право» прийнято розглядати у двох значеннях: як позитивне (об'єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кримінальному кодексі України, та як галузь юридичної науки, що знаходить свій вияв у механізмі регулювання кримінально-правових відносин; вивченні вітчизняного кримінального закону і судової практики; теорії і історії кримінального права, науковому аналізі кримінально-правових норм, судо­вих прецедентів та кримінального права зарубіжних країн.

Предметом кримінального права є відносини, які виникають внаслідок вчинення злочину і застосування від­повідного за формою та змістом покарання за його вчинення. Специфічні, властиві лише кримінальному праву відноси­ни між особою, яка вчинила злочин проти особистих благ людини, публічних чи приватних прав тощо, і державою, яка охороняє такі блага й інші суспільні цінності, регла­ментуються також специфічним, притаманним лише кримінальному праву методом, — застосуванням з боку держави до особи злочинця санкції кримінально-правової норми, тобто покарання.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі мобілізації коштів у публічні центра­лізовані і децентралізовані фонди держави і органів місцевого самоврядування та інші фонди, що визначаються державою публічними, їх розподілу і використання, а також у ході кон­тролю за рухом цих коштів, їх ефективним і цільовим вико­ристанням, а також із емісією та обігом грошових знаків. Під впливом фінансово-правових норм знаходяться і фінансові відносини господарюючих суб'єктів (комерційних та некомерційних підприємств), відносини, які виникають на ринку фінан­сових послуг, при формуванні і подальшому використанні не­державних пенсійних фондів, приватних господарств. Фінансове право закріплює загальні принципи і форми фінансової діяльності держави й органів місцевого самовряду­вання, методи мобілізації і розподілу коштів через публічні централізовані і децентралізовані фонди, одержання їх учасни­ками фінансових правовідносин. У цих відносинах виявляється владно-організуюча роль держави і органів місцевого самоврядування в розподілі і пе­рерозподілі національного доходу країни. Саме в цих відноси­нах держава і органи місцевого самоврядування виражають публічний фінансовий інтерес, задовольняючи фінансові по­треби держави, окремих територіальних утворень і одночасно всіх громадян, зацікавлених у безперебійному функціонуванні органів держави і місцевого самоврядування. Ці відносини ма­ють грошовий характер й однією стороною в них завжди виступають органи держави або органи місцевого самовря­дування, які підтримують публічний фінансовий інтерес. Дру­гою стороною цих відносин можуть виступати органи держа­ви, юридичні й фізичні особи, муніципальні органи тощо, у яких виникає обов'язок внесення коштів у централізовані й децентралізовані фонди або право на одержання коштів із цих фондів, але вони зобов'язані підтримувати публічний фінансо­вий інтерес і задовольняти особистий чи колективний (юридич­ні особи) інтерес. Друга

сторона відносин завжди підпорядко­вана першій, незалежно від місця, яке

займає орган в системі органів держави.

Отже, до загальних ознак галузей публічного права можна віднести такі:

- галузі публічного права регулюють відносини між нерівними, юридично підпорядкованими суб'єктами;

- його норми спрямовані на регулювання відносин, в яких суб'єкти задовольняють загальний (публічний, державний) інтерес;

- має особливості суб'єктного складу (основним учасником публічно-правових відносин завжди виступає держава, а додатковим—суб'єкти приватного права;

- за своїм призначенням воно випливає з приватного права, підкоряється йому (тобто державно-правовий порядок створюється засобами публічного права з метою забезпечення сфери свободи особи, вільної від державного втручання);

- його суб'єкти здійснюють волевиявлення одноособово. Це означає, що публічно-правові відносини може регулювати, а відповідні права і обов'язки їх суб'єктів здатна встановлювати лише держава;

- у ньому застосовується імперативний метод регулювання. Головним правовим інструментарієм таких галузей є позитивні зобов'язання та заборони. Типом правового регулювання виступає спеціальний дозвіл.

Таким чином, до галузей публічного права перш відносять наступні: конституційне право, кримінальне право, фінансове право, трудове право, адміністративне право, бюджетне право, митне право, податкове право, земельне право. Публічне право і метод централі­зації, характерний для нього, мають такі ознаки: регулювання відносин відбуває­ться з одного центру, яким є держава; норми є конкретно-визначеними і вказують кожній особі її права та обов'язки щодо держави; суб'єктивні права та обов'язки держави за змістом є рівнозначними, а нездійснення права визнається невиконанням обов'язку.