ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ТЕОРЕТИКО – ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12 3 4

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО – ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

1.1 Поняття та значення повідомлення про підозру……………………………8

1.2 Зміст та порядок вручення письмового повідомлення про підозру………11

1.3 Зміна повідомлення про підозру………………………………………….....16

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

2.1 Ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на повідомлення про підозру……………………..18

2.2 Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб…………...21

2.3 Порядок повідомлення про підозру в зарубіжних країнах………………..24

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні…………………………………………27

3.2 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в зарубіжних країнах……………………………30

3.3 Напрями вдосконалення проблемних питань повідомлення про підозру..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….39

ВСТУП

Кожна людина в процесі свого існування може зіштовхнутися з таким інститутом кримінального процесуального права як повідомлення про підозру. Саме тому вона має бути ознайомлена з нормами права, що врегульовують відносини пов’язані з даним інститутом. Перш за все, це потрібно для того, аби вона могла захистити свої права та законні інтереси. Норми мають бути законодавчо закріплені для можливості ознайомлення з ними. Хоча на сьогодні цьому інституту присвячено всього лише чотири статті Кримінального процесуального кодексу України, грунтовні його дослідження можуть сприяти розширенню кількості цих статтей.

Актуальність теми.Інститут повідомлення про підозру є порівняно новим в юридичній літературі і саме тому, він потребує ще більшої уваги та дослідження. Важливість розгляду даної теми пояснюється тим, що внаслідок вручення повідомлення про підозру, особа набуває статусу підозрюваного. А підозрюваний, у свою чергу, є тією фігурою у кримінальному процесі, навколо якої зосереджуються процесуальні дії органів досудового процесу, прокурора та інших учасників процесу. Важливим в сучасних умовах є і визначення обґрунтованості даного повідомлення та дотримання законності під час його вручення.

Ступінь вивчення проблеми. Дослідження даної теми має відбуватися спираючись на Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 та науково-практичний коментар до нього, адже саме в них відображено стан дослідження інституту повідомлення про підозру. Внаслідок того, що дане питання займає особливе місце під час кримінального провадження, деякі науковці працювали над його вивченням, зокрема, О. Ю. Татаров – доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України. До розгляду проблем підозри у кримінальному процесі також зверталися такі вчені, як В. Я. Дорохов, З. Д. Енікеєв, М. В. Жогін, І. В. Петров, Р. Д. Рахунов, М. С. Строгович, І. Я. Фойницький. Проте дане питання не є остаточно вивченим і потребує подальшого вдосконалення.

Об’єкт і предмет курсової роботи. Важливим для написання даної роботи є визначення її об’єкта та предмета, їх співвідношення. Об’єктом, у даному випадку, є кримінально-процесуальні відносини, що складаються на стадії притягнення до кримінальної відповідальності особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне і окреме. Предмет міститься в межах об’єкта. Предметом цієї роботи є інститут повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.

Мета і завдання курсової роботи.Встановлення мети є невід’ємною частиною ґрунтовного дослідження будь-якого питання. Адже, це те, заради чого воно проводиться. Мета даної роботи полягає в узагальнені знань про інститут повідомлення про підозру, а також в можливості застосування цих знань на практиці. Для досягнення цієї мети мають бути поставлені завдання, які мають бути чіткими. У цьому випадку завданнями є:

1) надання теоретико-правової характеристики повідомленню про підозру в кримінальному провадженні;

2) аналіз ступеня досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на повідомлення про підозру;

3) дослідження особливостей повідомлення про підозру окремій категорії осіб;

4) визначення порядку повідомлення про підозру в зарубіжних країнах;

5) вивчення проблем, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні;

6) встановлення напрямів вдосконалення проблемних питань повідомлення про підозру.

Вирішення поставлених завдань дасть змогу використовувати теоретико-правову базу для подальших досліджень, а також для вдосконалення нормативно-правових засобів регламентації даного інституту і практики застосування його норм. Суттєвим є з’ясування особливостей повідомлення про підозру окремій категорії осіб, зокрема, визначення їх причин та значення. Оскільки, людям слід розуміти чому саме окремі категорії мають особливий порядок кримінального провадження. Задля вдосконалення досліджуваного інституту доцільним є визначення порядку повідомлення про підозру в іноземних країнах. Це має здійснюватися з метою не допущення помилок, які були здійснені цими країнами. Інститут повідомлення про підозру, як і будь-який інший, потребує постійного вдосконалення. Для цього мають бути встановлені проблемні питання та можливі шляхи їх подолання. Усі ці завдання мають бути вирішені для того, аби громадяни могли захистити свої права та інтереси спираючись на норми права, що повинні бути демократичними. Норма права є особливим засобом регулятивного впливу на суспільство, однак цей вплив має відбуватися з додержанням таких засад: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, недоторканості житла чи іншого володіння особи, таємниці спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканості права власності, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини та ін.

Дослідження теми буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед початком дослідження, зумовили й структуру роботи. У Розділі 1 буде надана теоретико-правова характеристика повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. У Розділі 2 зазначено особливості інституту повідомлення про підозру. У Розділі 3 вивчено проблеми та напрями їх вдосконалення.

Основними джерелами інформації є чинні нормативно-законодавчі акти України, науково-практичні коментарі, підручники закордонних та вітчизняних вчених, наукові публікації і монографічні видання.

Ретельне дослідження інституту повідомлення про підозру є необхідним, адже порушення законодавства та помилки, які можуть бути допущені при його врученні та в самому змісті повідомлення можуть призвести до суттєвих обмежень прав і свобод громадянина.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО – ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

1.1 Поняття та значення повідомлення про підозру

Інститут повідомлення про підозру є достатньо новим в юридичній літературі. Проте не зважаючи на це, йому присвячена глава 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи положення даного кодексу, можна побачити що він не дає поняття «повідомлення про підозру». Однак детально вивчивши зміст статей глави 22, слід виокремити ознаки, які притаманні вказаному поняттю. До них слід віднести наступне:

1) повідомлення про підозру є процесуальним рішенням;

2) воно складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором;

3) здійснюється на стадії досудового розслідування;

4) внаслідок вручення даного повідомлення, особа набуває статусу підозрюваного.

На основі вказаних ознак можна сформулювати таке визначення поняття «повідомлення про підозру». Повідомлення про підозру – це процесуальне рішення, що складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором на стадії досудового розслідування, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного.

З’ясувати значення повідомлення про підозру можна спираючись на статтю 276 Кримінального процесуального кодексу України.

Частина 1 вказаної статті передбачає вичерпний перелік випадків обов'язкового письмового повідомлення особі слідчим або прокурором про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Зміст такого повідомлення повинен відповідати вимогам статті 277 Кримінального процесуального кодексу України.

Письмове повідомлення про підозру обов'язково вручається особі в разі її затримання без ухвали слідчого судді, суду на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення. Застосувати таке затримання має право кожен, хто не є уповноваженою особою, а також уповноважена особа. Проте відповідно до вимог частини 1 статті 278 Кримінального процесуального кодексу України вручати особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення зобов'язані слідчий або прокурор.

Однією з підстав застосування запобіжного заходу під час кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У разі обрання щодо особи одного із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, уповноважені особи зобов'язані вручити їй письмове повідомлення про підозру. Запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Зазначене повідомлення вручається також за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У статті не роз'яснюється, що слід розуміти під "достатніми доказами" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки заздалегідь визначити вичерпний перелік таких відомостей щодо різних видів кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення неможливо. "Достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення" - це оціночне поняття. Їх достатність для підозри особи в кожному випадку повинні встановлювати уповноважені особи, указані у частини 2 цієї статті, залежно від характеру вчиненого правопорушення, його індивідуальних особливостей та конкретних обставин.

На момент повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) кримінальне правопорушення дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.

Однак навіть при врученні повідомлення про підозру в таких випадках мають дотримуватися засади кримінального провадження, що закріплені в статті 7 Кримінального процесуального кодексу України і є гарантією дотримання прав та законних інтересів у кримінальному провадженні.

Особливий порядок вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному і народному засідателю під час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, Генеральному прокурору України, його заступнику визначається статтею 481 Кримінального процесуального кодексу України.

З моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вона набуває процесуального статусу підозрюваного. У зв'язку із цим слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його процесуальні права, передбачені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України. Окрім цього, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язана на прохання підозрюваного детально роз'яснити кожне із його прав [9, с. 691-693].

Виходячи з положень даної статті, можна визначити юридичне значення інституту повідомлення про підозру:

1. У разі якщо підозра є обґрунтованою, вона дозволяє призначити покарання, яке адекватно відповідає скоєному злочину.

2. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка скоїла кримінальне правопорушення.

3. За допомогою даного інституту забезпечується зміцнення законності та правопорядку, охорона прав та свобод громадян.

4. Після даного повідомлення процесуальне становище особи погіршується.

5. Повідомлення особи про підозру означає, що зібрано достатню кількість доказів, аби можна було підозрювати дану особу у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак і після вручення повідомлення про підозру прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, адже можуть бути з’ясовані такі обставини, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання.

1.2 Зміст та порядок вручення письмового повідомлення про підозру

Зміст письмового повідомлення про підозру визначає Кримінальний процесуальний кодекс України, а саме стаття 277. Проте вказана стаття не описує детально структуру повідомлення. Для її з’ясування слід звернутися до науково-практичного коментаря, у якому детально описано порядок його складання та зміст.

Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором у випадках, передбачених частиною 1 статті 276 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо повідомлення про підозру складає слідчий, то він обов'язково погоджує його з прокурором, який ознайомлюється зі змістом повідомлення та доказами, які підтверджують підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення. У разі згоди прокурор накладає відповідну резолюцію на повідомленні про підозру, указує свою посаду, класний чин, прізвище та ініціали, ставить свій підпис та скріплює його гербовою печаткою відповідного органу прокуратури.

Письмове повідомлення про підозру повинно складатися із вступної та описової частин.

У вступній частині зазначаються: назва документа, місце та дата його складення; посада, спеціальне звання (класний чин), прізвище та ініціали слідчого чи прокурора, який повідомляє про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється таке повідомлення; точний час та дата повідомлення про підозру; особи (захисник, законний представник, перекладач тощо), у присутності яких здійснюється повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; кримінальне правопорушення (стаття (пункт, частина) закону України про кримінальну відповідальність), у вчиненні якого підозрюється особа.

В описовій частині вказуються, у зв'язку з яким випадком, передбаченим частиною 1 статті 276 Кримінального процесуального кодексу України, особі повідомляється про підозру; зміст підозри, тобто стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі - час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (пункту, частини) закону України про кримінальну відповідальність. Ця складова частина повідомлення повинна містити відмітку, засвідчену особистим підписом підозрюваного, щодо факту оголошення йому про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, роз'яснення суті підозри, а також точного часу і дати виконання зазначених дій слідчим чи прокурором. Крім того, у ній повинні бути перераховані процесуальні права підозрюваного, передбачені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, а також вказано, що про ці права повідомлено особі та роз'яснено їх зміст [9, с. 694-695]. До таких прав підозрюваного належить:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 Кримінального процесуального кодексу України;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

та інші права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Факт повідомлення про процесуальні права, роз'яснення їх змісту, час та дата виконання зазначених дій слідчим чи прокурором повинні бути засвідчені особистим підписом підозрюваного. Письмове повідомлення про підозру підписується слідчим чи прокурором, які здійснюють повідомлення.

У разі вчинення однією особою декількох кримінальних правопорушень, що підпадають під ознаки різних статей закону України про кримінальну відповідальність, в описовій частині повідомлення про підозру повинно бути вказано, які саме дії ставляться цій особі у вину по кожній із цих статей.

Повідомлення про підозру має складатися у двох примірниках. Один із них приєднується до матеріалів кримінального провадження, а другий - вручається підозрюваному в порядку, визначеному статтею 278 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо повідомлення про підозру здійснює слідчий, то копію такого повідомлення він повинен надіслати прокуророві. До матеріалів кримінального провадження повинна приєднуватися розписка підозрюваного щодо отримання письмового повідомлення про підозру із зазначенням часу та дати його вручення слідчим чи прокурором [9, с. 695].

Процесуальний порядок та строки вручення особі слідчим чи прокурором письмового повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення регулюється статтею 278 Кримінального процесуального кодексу України. Із змісту ч. 1 цієї статті випливає, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні. Якщо в матеріалах кримінального провадження є дані про те, що кримінальне правопорушення вчинене декількома особами, то повідомлення про підозру має вручатися кожній із них окремо.

У нормах Кримінального процесуального кодексу України не роз'яснюється значення терміна "вручення". У контексті статті, що коментується, це поняття охоплює низку процесуальних дій, які мають бути виконані слідчим або прокурором, а саме: 1) виклик особи відповідно до вимог статей 133,135-143 Кримінального процесуального кодексу України; 2) встановлення особи, якій повинно бути вручено повідомлення про підозру; 3) усне оголошення їй повідомлення про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, роз'яснення суті підозри, відібрання в особи розписки про виконання зазначених дій слідчим або прокурором; 4) повідомлення особі про її процесуальні права, передбачені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, роз'яснення їх суті, відібрання в особи відповідної розписки; 5) фактична передача письмового повідомлення про підозру особі; 6) відібрання в особи розписки про те, що їй вручено письмове повідомлення про підозру, із зазначенням часу та дати виконання такої дії слідчим або прокурором.

У разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. Такі способи передбачені статтею 135 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. В статті також зазначено особливі випадки виклику особи в кримінальному провадженні.

Частина 1 статті вимагає, щоб письмове повідомлення про підозру було вручене особі в день його складення слідчим або прокурором. Це означає, що в такому повідомленні обов'язково має бути зазначена дата його складання. Оскільки вручення особі письмового повідомлення про підозру повинно здійснюватися, як правило, в органах досудового розслідування, слідчий або прокурор зобов'язані вчинити вказану дію до закінчення робочого дня у відповідній установі.

При затриманні особи в порядку статті 208 письмове повідомлення про підозру має бути вручене їй не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. При цьому слідчий або прокурор повинні дотримуватися загального правила, установленого частиною 1 статті 278, згідно з яким письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення.

Якщо затриманому в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України по закінченні 24 годин з моменту затримання не вручено письмове повідомлення про підозру, то службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана негайно звільнити таку особу.

Згідно з частиною 4 статті слідчий або прокурор повинні невідкладно внести до ЄРДР інформацію про дату та час повідомлення особи про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Термін "невідкладно" означає, що зазначені дії мають бути вчинені слідчим чи прокурором негайно після вручення ними особі письмового повідомлення про підозру.

1.3 Зміна повідомлення про підозру

Порядок зміни повідомлення про підозру регулюється статтею 279 Кримінального процесуального кодексу України. Вона є завершальною в главі, що присвячена інституту повідомлення про підозру.

Після вручення особі письмового повідомлення про підозру під час подальшого досудового розслідування слідчий, прокурор можуть отримати фактичні дані, які вказуватимуть на вчинення нею інших кримінальних правопорушень. Крім того, отримані ними докази можуть свідчити про необхідність зміни первинної підозри за фактичними обставинами або виключення з неї окремих кримінальних правопорушень, епізодів, кваліфікуючих ознак тощо, які не знайшли свого підтвердження. Зазначені обставини слід розглядати як підстави для зміни повідомлення про підозру.

Повідомлення особі про нову підозру або про зміну первинної підозри здійснюється слідчим за погодженням з прокурором або самим прокурором у порядку, передбаченому статтею 278 Кримінального процесуального кодексу України. Якщо повідомлення про первинну підозру здійснював прокурор, то тільки він уповноважений повідомити особі про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру [9, с. 696].

Загалом, зміна повідомлення про підозру полягає у:

1) повідомленні про нову підозру, не пов'язаної одним злочинним задумом з попередньою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією;

2) доповненні попередньої підозри новими обставинами кримінального правопорушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кримінального закону;

3) уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо);

4) виключені з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування;

5) уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри.

Отже, надавши інституту повідомлення про підозру в кримінальному провадженні теоретико-правову характеристику, можна дійти таких висновків. Значення інституту повідомлення про підозру є дуже суттєвим, адже він означає початок нового етапу в кримінальному провадженні. Хоча Кримінальний процесуальний кодекс України і не дає поняття «повідомлення про підозру», він визначає в яких випадках обов’язково здійснюється його вручення, порядок, зміст та зміну даного повідомлення. Проте даний інститут потребує подальшого вивчення та вдосконалення у зв’язку з існуючими проблеми, що виникають в його межах.

РОЗДІЛ 2

12 3 4