 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Додаток до семінару з віршування№ 4
Строфіка
Строфіка – розділ віршознавства, що вивчає властивості, внутрішню структуру строфи як ритмічно-інтонаційної цілості, як фонічно викінчену віршову сполуку, а також історію її виникнення, еволюцію, зв'язок з жанром та віршовим розміром, визначає її класифікацію. Водночас цей термін вживається у значенні строфічного ладу творів певного автора чи стильової течії або явища. Строфа (грецьк. strophe — поворот, зміна, коло) – сполучення рядків у вірші, що мають певну метричну, ритмічну та інтонаційно-синтаксичну побудову та об’єднані римуванням. Наймінімальнішою С. вважається двовірш (дистих), максимальною – вісімнадцятивірш, де береться за основу схема римування, на відміну від античної версифікації, яка у своєму метричному (квантитативному) віршуванні спиралася на чергування різної кількості стоп. Строфи поділяються на прості й канонізовані Прості строфи Моновірш (моностих) – це строфа – рядок. Прекрасними зразками моновірша є прислів'я, приказки, загадки, примовки: "Половина світу скаче, половина плаче", "Хто везе, того й поганяють ", "До булави треба голови", "На похиле дерево й кози скачуть", "За моє жито ще мене й бито ". Є й літературні моновірші. У Ліни Костенко: "Історія сміється capдонічно", "Україна — неядерна, Україна — роз'ятрена", "В мені щодня вбивають Україну". У Б.-І. Антонича: "Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог." Дистих (грец. distichon — двовірш) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, Для того й свободу брали ми із бою, — щоб нам між народів буть самим собою!
Будьте ж самобутні. Будьте незалежні! Волею залізні, духом м'ятежні! (П. Тичина) Терцет (лат. tertius — третій) – трирядкова строфа. З'явилася в давньогрецькій поезії, відома в романському фольклорі. Терцет має чотири різновиди: 1. Усі три рядки римуються — AAA: Добрий вечір тобі, Зелена діброво! Переночуй мене, молодого!
Мене, молодого, Й коня вороного, Й сіделечко зі злота самого! 2. Два рядки римуються, третій без рими (холостий) — ААB: А там, на обрії, не вершник таємничий, Ні! Будить заспаних і недолугих кличе Брудний, замурзаний, веселий тракторист. (М. Рильський)
3. Два римуються, третій має риму в суміжній строфі — ААB, ВВC: Хто лише муку зна, муку кохання, Лиш той пізнав до дна моє страждання! Сам я без втіхи й сна смутний блукаю...
Хто мене любить, зна, в дальньому краю: Душа моя смутна в огні страждання... Хто лиш кохав, той зна жагу кохання! (Й.В. Ґете. Переклад М. Зерова)
4. Неримований терцет. Серед неримованих розрізняють силабічні, силабо-тонічні, верліброві: Я чую в скронях пульс тих рідних жил, В них бачу блискавку мого сумління, Що осяває темряву душі. (Д. Павличко)
Терцина – трирядкова строфа з особливим римуванням: аbа, bcb, cdc. Перший рядок римується з третім, а другий – з першим і третім рядком наступної строфи. Замикає твір віршовий рядок, що римується з середнім рядком останнього тривірша. Отже, рад терцин утворює безперервний ланцюг рим, що йде крізь увесь твір. Так написана «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі, в українській поезії відомі терцини М. Рильського, П. Тичини. І. Франко написав терцинами пролог до поеми «Мойсей». Наприклад: У сні зайшов я в дивную долину. Було так ясно, тихо, легко в ній, Що бачилось мені: не йду, а лину. Сміялася в пишноті весняній Природа, пахощами вся облита, І скрізь співав пташок незримий рій.
Катрен (франц. quatrain) – строфа з чотирьох рядків з суміжним, перехресним або кільцевим римуванням. Є катрен з моноримою, три рядки римуються, один – неримований; два римуються, два неримовані; неримований. Катрен з'явився у VII столітті до н. е. в ліриці Сапфо і Алкея. 1. Катрен з суміжним римуванням: В теплім місяці у травні А Шепче вітер думи давні А В синім місяці у квітні B Думи явора столітні. B (А. Малишко)
2. Катрен з перехресним римуванням: Дорога в'ється між полями... А Ти не прийдеш, не прилетиш, B І тільки з дальніми піснями А В моєму серці продзвениш. B (М. Рильський)
3. Катрен з кільцевим римуванням (охопним): Він дні свої, як сосни злотокорі, А Для нив будущини спалив дотла. B Його душа у слово перейшла, B Повставши в працьовитій непокорі. А (Д. Павличко)
4. Катрен, у якому римуються другий і четвертий рядки, перший і третій – неримовані: Як на вулиці зустрінеш, А То мене обходиш ти. B Добре робиш! Спільним шляхом B Не судилось нам іти. B (І. Франко) 5. Катрен неримований: Коли мій батько відійшов назавжди, В його столі знайшли ми "Кобзаря", А в книзі декілька старих квитанцій І мій пожовклий, ще студентський лист (Д. Павличко)
П'ятивірш, пентина (від грец. penta — п'ять) – п'ятирядкова строфа. Можливі різні варіанти розташування рим у пектинах: АBАBА, АBААB, АBBАB, ААBBА, АBBBА, АBBАА, АААBB, ААBBB. Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш, А Хай цінний скарб краса твоя B І чарами її ти всіх собі скоряєш.. А Та коли ти Вкраїни не кохаєш,— А Ти не моя! B (М. Вороний) Пентина без рими: Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрожав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: "Не надійся нічого!" (І. Франко) Шестивірш, секстет (від лат. sextos — шостий). Найбільш поширені такі варіанти римування: ААBCCB, АBАBCC, АBАBАB, АBАBBА, АBCАBC, ААBBCC. Один із варіантів секстета: Інша слава сонцю, інша місяцю, А Інша звіздам, що на небі сяють. B Різна вартість тварей: пса, осла, гадюки, C Що сю всеплодючу землю заселяють. B Між людьми так само здібні й неподібні D Праведники й грішні різну вартість мають. B (І. Франко)
Семивірш, септима, септина (від лат. septima — сьома) зустрічається рідко. Його знаходимо у Лесі Українки І. Франка, М. Рильського. Септима П. Тичини: Цвіт у моєму серці, А Ясний цвіт — первоцвіт, B Ти той цвіт, мій друже, C Срібляний первоцвіт. B Ах, ізнов, кохана, D Де звучала рана, — D Квітне цвіт — первоцвіті B Восьмивірш, октоверс, октет (від лат. okto — вісім, versus — рядок вірша). В октоверсі є багато варіантів римування. Найбільш поширені у поетичній практиці такі форми: АBBА, CDDC, АBАB, CCDD. Октоверс І. Франка: Без впину А За річкою геть у долину, А І геть аж до синіх тих гір B Мій зір B Летить і в тиші потопає, C У пахощах дух спочиває, - C У душу тепла доливає. C Простір. B
Дев'ятирядник (нонаверс від лат. nona – дев'ята), рідкісна строфа. Один із варіантів: Коли земля в горючій мряці кисла, А І укладалися всі сили в повну зв'язь. B і тьма предвічна всю ту масу тисла, А І клекотів огонь, і в парі грузь пеклась, B І колихалося кипуче море глини, C І піврідкі ще маси гір D Немов гігантські хвилі, то в безмір D Здіймалися, то бовтались в долині — C Ще не було його. E (І. Франко) Зустрічається і така форма: ААBCCBDDB.
Десятирядник (дециверса від лат. decima — десята). Римування вільне: Є вірші — квіти, А Вірші — дуби. B Є іграшки вірші. B Є рани. C Є повелителі і раби. B І вірші є — каторжани. C Крізь мури в'язниць, D по тернах лихоліть E ідуть, ідуть E по етапу століть. E (Ліна Костенко)
У поетичній практиці зустрічаються 11-, 12-, 13-, 14-, 15-, 16-рядники у формі самостійних творів чи моностроф, строфічних складників більших творів.
Канонізовані строфи –це строфи, які пишуться згідно з усталеними правилами, їх називають твердими. До найпоширеніших твердих строфічних форм відносяться рондо і сонет. Рондо (франц. rondeau, лат. rotundus) – строфа переважно з тринадцяти рядків на дві рими, де перший, восьмий і тринадцятий рядки повторюються. Виникла у середньовічній французькій поезії. Може мати й іншу кількість рядків – від 8 до 15. Схема: абба ббаб баб ааба баа: Соловейковий спів на весні А Ллється в гаю, в зеленім розмаю, B Та пісень я тих чуть не здолаю, B І весняні квітки запашні А Не для мене розквітли угаю, — B Я не бачу весняного раю; B Тільки співи та квіти ясні, А У сні!.. А Вільні співи, гучні голосні А В ріднім краю я чути бажаю, — B Чую скрізь голосіння сумні! А Ох, невже в тобі, рідний мій краю, B Тільки й чуються вільні пісні — А У сні!.. А (Леся Українка. «Rondeau»). Строфа рондо затвердилася в середньовічній французькій поезії. До неї зверталися Ф. Війон, В. Тредіаковський, І. Северянін, Леся Українка, М. Рильський. Сонет (італ. sonetto, змен. від лат. sonus — звук) – чотирнадцятирядковий вірш, написаний п'яти- або шестистопним ямбом, який складається з двох катренів і двох терцетів чи терцин. Перший катрен називається строфою, а другий – антистрофою. У строфі жіноча рима чергується з чоловічою, а в антистрофі – навпаки. У катренах обов'язкове чергування чоловічих рим з жіночими, рими мають бути дзвінкими. У першій строфі визначається тема, у другій пояснюється, у третій вирішується проблема, а в останній робиться висновок. З'явився сонет у XIII ст. в Італії. Сонети писали Петрарка, Шекспір, Пушкін. В українському віршуванні відомі сонети І. Франка («Вольні сонети», Тюремні сонети»), М. Рильського («Чернігівські сонети», Напр., сонет І. Франка: Голубочки, українські поети, А Невже вас досі нікому навчити, B Що не досить сяких-таких зліпити B Рядків штирнадцять, і вже й є сонети? А
Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети, А Пов'язані в дзвінкі рифмові сплети, — А Лиш те ім'ям сонета слід хрестити. B
Конфлікт чуття, природи блиск погідний C В двох перших строфах ярко розвертаєсь. D
Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови, E Та при кінці сплива в гармонію любови. E
Не спонукай мене, щоб я твою А Виправдував неправду і образу. B Убий мене безжалісно й відразу В Без хитрощів, в одкритому бою А
Лише очей від мене не ховай. D Хай твого погляду убивчі стріли C Мене, беззбройного, разять. Нехай! D
Блаженство в них з трутизною злилось. E І, може, їх відводиш ти, кохана, C Щоб ними вбити іншого когось. E
Мене уб'ють — я смерть прийму охоче. F
Сучасні літературознавці говорять про сонет як про ліричний жанр – сонети елегійні, любовні, еротичні, медитативні, пейзажні, релігійно-містичні тощо. В українській поезії є неримований (білий) сонет. Авторами білих сонетів є І. Франко, Д. Павличко. Крім цього, є ще неканонічні форми сонета: - «хвостаті сонети» («сонет з кодою»), тобто з додатковим рядком; - перевернуті сонети, що починаються двома тривіршами; - суцільні — побудовані на двох римах; - «безголові» — з одним чотиривіршем і двома тривіршами; - «кульгаві», в яких останні рядки чотиривіршів усічені; - напівсонети — один чотиривірш і один тривірш. Вінок сонетів – складається з п'ятнадцяти сонетів. Останній – магістрал (магістральний) утворюється з перших рядків 14 сонетів. Кожен наступний сонет починається останнім рядком попереднього. Магістрал може йти першим. А. Ткаченко цю форму сонета називає букетом сонетів. NB. У світовій поезії є такі канонічні строфи, як віланель, китайська танка, японська вака (танка), хайку (хоку), індійська шлока, персо-арабські газель, бейт, рубаї, грузинська шаїрі та інші. Танка, хоку і рубаї є жанрами лірики.
Максим Рильський -український поет, науковий діяч, критик, перекладач, публіцист, фольклорист, етнограф, мистецтвознавець, літературознавець, мовознавець. Основні твори: збірки: «На узліссі», «Під осінніми зорями», «Синя далечінь», «Крізь бурю й сніг», «Тринадцята весна», «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», «Троянди й виноград», «Далекі небосхили», «Голосіївська осінь», «В затінку жайворонка». Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, кращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України «Молюсь і вірю...» Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-рефлексія. Вид лірики:інтимно-філософська. Провідний мотив:як прекрасно жити на цьому світі; герой закликає ліричну героїню побачити красу навколо, вирушити в далеку життєву путь. Твір має виразний життєствердний мотив: Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Чекають неба береги. Віршовий розмір: чотиристопний ямб. Вид римування: перехресне. Рима: чергування жіночої і чоловічої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Символи у вірші - голуби (символи миру, кохання), синя глибина ( небо, символ свободи, почуттів). У вірші поет майстерно відтворює красу почуттів ліричного героя, його єдність з природою, стан закоханості у світ. Поет здійснює своєрідний психоаналіз внутрішнього світу персонажа. Вірш пройнятий життєрадісністю, спрагою жагучого серця, вишуканістю почуттів. Композиційно твір будується як монолог. Оповідь веде ліричне «я», звертаючись до «ти», як до «іншого», унаслідок чого виникає діалогізм: І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. У вірші виразно проступає неокласицистична поетика: витонченість образів, захоплення красою світу, гармонія думки і почуттів. Молюсь і вірю Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині.
Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя. Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.
Аналіз поетичного твору І. Метричний рівень поетичної мови. 1. Визначаємо розмір вірша: В основі силабо-тоніки – впорядковане чергування наголошених (сильних) і ненаголошених (слабких) складів у віршованому рядку. віршування називають сполучення наголошених з певною кількістю ненаголошених складів, яке повторюється у рядку. Стопа сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. Залежно від кількості складів стопи поділяють на: 1) двоскладові:
2) трискладові:
Нарощення– поява «зайвого» або «зайвих» (двох) слабких складів після останньої стопи у вірші (у силабо-тонічному віршуванні – ненаголошених). Приклад односкладового нарощення в 1 та 3 віршах: День росте в височінь і вдаряє роз’яреним вітром. Вже хребти бурунів на шматки розривають туман. Запах квітів і трав у солодкому в’ється повітрі, Біле сонце в безодні полудень важкий підніма. (А. Гарасевич) UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / U UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / Усічення (каталектика) – відсутність метрично необхідних слабких складів у останній стопі віршованого рядку (в метричному віршуванні – коротких, в силабо-тонічному – ненаголошених. Сіра, непевна дрижить каламуть, __ UU / __ UU / __ UU / __ Берег та баржа навколо. __ UU / __ UU / __ U З берега коней на баржі везуть, __ UU / __ UU / __ UU / __ Очі зав’язують коням. (Б. Мамайсур) __ UU / __ UU / __ U При визначенні віршованого розміру нарощена стопа не враховується, а усічена – навпаки. Щодо амфібрахія, то він може бути і нарощеним (U __ U / U __ U / U), і усіченим (U __ U / U__ ). У деяких строфах поєднуються різні стопи. Такі вірші називаються логаедами. Цю любов Я із вересня виніс UU __ / UU __ / UU __ / U за вдачу птичу, U __ / U __ / U і за очі, що шепотом синім UU __ / UU __ / UU __ / U початок кличуть.(Б.Рубчак) U __ / U __ / U
ІІ. Римування 1. Рима –співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки, тобто рима – це однакове звучання клаузул. Клаузула – кількість складів у віршованому рядку, починаючи з останнього наголошеного. Розрізняють чоловічу клаузулу, односкладову (…–), жіночу, двоскладову (…– ), дактилічну, трискладову (…– ), гіпердактилічну, чотири- і більше – складову (…– ). Клаузула позначається буквами латинського алфавіту: чоловіча – прописними (а, в, с, …), жіноча – великими (А, В, С, …), дактилічна – з одним штрихом (А , В , С , …), гіпердактилічна – з двома (А , В , С , …). Рима – один з чинників об’єднання віршів у строфи (метрична функція), позначає межі віршових рядків у тексті і цим бере участь у створенні віршового ритму. Класифікація рим. 1) за місцем наголосу: чоловіча, жіноча, дактилічна, гіпердактилічна. Наприклад: нові – в голові (чоловіча), ночі – очі (жіноча), доленька – неволенька (дактилічна). 2) за характером закінчень рядка: а) точна (збігаються всі звуки), неточна (не всі звуки збігаються). Наприклад: блиском – писком (точна), облиті – сердитий (неточна). Неточні рими у свою чергу поділяються на асонансні (збігаються голосні звуки) й алітераційні (збігаються приголосні звуки). Наприклад: наскрізь – побісь (асонансна), століть – біжить (алітераційна). б) бідна (співзвучність слів обмежується клаузулами), багата (звукова подібність приголосної, що стоїть перед наголошеним голосним у клаузулі). Наприклад: блиском – писком (бідна), будівництво – садівництво (багата). в) проста (звукова подібність слів, у клаузулу входить одне слово), складена (звукова подібність слова і словосполучення, у клаузулу входить два і більше слів). Наприклад: година – година (проста), жовтого – знов того, синього – синь його, сонце – сон це (складена). г) відкрита(співзвучність слів, що закінчуються на голосний звук), закрита (на приголосний). Наприклад: відрада – зрада (відкрита), тобі ж – ніж (закрита). 3) за частинами мови: а) граматична (або одногрупна) (римуються слова, що належать до однієї частини мови). Наприклад: пише – колише (дієслівна), хати – палати (іменникова), чорна – моторна (прикметникова). б) неграматична (або різногрупна) (римуються слова, що належать до різних частин мови). Наприклад: кручі (іменник) – ревучі (прикметник). 3. Способи римування. Існують три основні способи римування: Суміжне (аавв). Наприклад: Вечір холодний. Не диво. Весна. а Вечір високий, глибокий, без дна. а Росяний росами-зорями сон, в П’яний від пахощів мокрих сосон. в (Б.-І. Антонич) Перехресне (авав). Наприклад: Пройшла і темні руки склала, А І темних вій не підвела, в І серцю слова не сказала, А І голосом не прокляла. в (М.Рильський) Кільцеве (авва). Наприклад: О Боже мій, така мені печаль а і самота моя така безмежна, В нема вітчизни. Око обережно В обмацує дорогу – між проваль. а (В.Стус) ІІІ. Синтаксичні фігури. 1. Фігури риторичні: звертання, запитання, заперечення, оклики. 2. Фігури повтору: а) звукові: алітерація, ассонанс, дисонанс зумовлений повторами. б) словесні повтори: слів, словосполучень, полісиндетон, плеоназм, тавтологія; в) фразові повтори: синтаксичний паралелізм, анафора, епіфора, кільце, епанафора (стик). 3. Фігури зіставлення і протиставлення: ампліфікація, градація, парономазія, антитеза, оксиморон. 4. Фігури логіко-граматичні: інверсія, еліпсис, асиндетон (безсполучниковість). ІV. Художня мова 1. Художні засоби і лексика: автологія/металогія, ремінісценції, алюзії, синоніми, антоніми, омоніми, омографи, історизми, варваризми, діалектизми, неологізми. 2. Тропічні форми: порівняння, епітет, метафору, метонімію, синекдоху, алегорію, іронію, гіперболу/літота, перифраз, персоніфікація оксюморон
|
