ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Ребра та їх з'єднання з хребетним стовпом і грудиною.

1 234

Ребер у людини 12 пар. Це довгі вигнуті пластинки, які мають тіло й два кінці — передній і задній. Тіло ребра має дві поверхні — внутрішню, ввігнуту, й зовнішню, опуклу, та два краї: верхній — тупий і нижній — гострий. На внутрішній поверхні нижнього краю є борозна ребра, в ній проходять міжреберні кровоносні судини та нерви. Задній кінець ребра має головку, шийку і горбок. Головкою ребро з'єднується з тілом хребця, а горбком — із суглобовою поверхнею поперечних відростків грудних хребців. Суглоби головки та горбків мають спільну вісь обертання, що проходить крізь обидва суглоби, об'єднані в один загальний комбінований суглоб. Задня частина ребра в місці переходу в тіло згинається наперед, утворюючи кут ребра. Такого кута не мають XI іXII пари ребер. Передній кінець ребра закінчується хрящем

Сім пар верхніх ребер з'єднуються хрящем з грудиною, їх називають справжніми. Решта п'ять пар (VIII—XII) — несправжні, з них VIII—X пари з'єднуються хрящами між собою й утворюють реберну хрящову дугу. XI і XII пари ребер вільні, вони лежать у товщі м'язів і називаються коливальними.

7.Будова м'яза як органа. Морфологічні основи скорочення м'язового волокна.

Слово м'яз походить від лат. muskulus — мишка, бо, скорочуючися, м'яз нагадує мишу з голівкою й хвостом.

Скелетний м'яз побудований із пучків посмугованих м'язових волокон, укритих пухкою сполучною тканиною, що з'єднує їх між собою. В кожний пучок входить багато м'язових волокон, які утворюють самостійні рухові одиниці. В рухових одиницях може бути від 5—8 до 2000 і більше м'язових волокон. Кожна рухова одиниця іннервується одним мотонейроном.

М'яз складається з черевця й двох сухожилкових кінців.

Проксимальний кінець м'яза називається головкою, а дистальний — хвостом. Від головки й хвоста відходять сухожилки, якими м'яз прикріплюється до кісток або фасцій.

Сухожилки — це волокна щільної сполучної тканини. Сухожилки, на відміну від черевця, головки й хвоста, мають білий колір, у них відсутні кровоносні судини, зате багато нервових закінчень та колагенових волокон і мало еластичних. Через це сухожилки характеризуються великою опірністю до розтягування.

У м'язі є пучки волокон різних порядків. Пучки першого порядку, з'єднуючися між собою, утворюють пучки другого, третього та інших порядків. Внутрішня сполучна тканина, яка їх укриває, називається ендомізієм, а сполучна тканина, що вкриває м'яз іззовні, дістала назву перимізія.

Крім основних частин м'яза, він має ще й допоміжний апарат: фасції, слизові сумки, сухожилкові зв'язки, піхви, міжм'язові перегородки, фасціальні вузли, утримувачі сухожилків і м'язів, кістково-фіброзні піхви, або фіброзні піхви, блоки.

Фасції. Кожен м'яз або група м'язів (наприклад, група згиначів і розгиначів плеча, передпліччя) оточені тонкою пластинкою зі сполучної (фіброзної) тканини, яка називається фасцією. Фасція відокремлює одну групу м'язів від іншої. Окремі пластинки розгалуженої фасції проникають углиб між м'язами й тому називаються глибокими. На кінцівках відростки фасцій проникають між групами м'язів і прикріплюються до окістя кісток. Фасції можуть служити місцем прикріплення м'язів, а також є своєрідним бар'єром для поширення інфекції чи запального процесу від одної групи м'язів до іншої. Фасції оточені нервами, кровоносними та лімфатичними судинами, що обслуговують м'язи.

Синовіальні сумки розташовані в місцях прикріплення сухожилків м'язів до кісток і здебільшого — навколо великих суглобів, щоб зменшити тертя кістки з сухожилком. Утворюються зі сполучної тканини, в якій з'являються порожнини з гладенькими стінками. Сумки заповнені невеликою кількістю синовіальної рідини.

Зв'язки являють собою потовщення сполучної тканини, або фасції. Зв'язки міцні й мають вигляд блискучих фіброзних пучків над сухожилками м'язів. Вони утворюють при цьому манжету, прикріплену до виступів кісток, щоб утримувати в певному положенні сухожилки під час скорочення м'язів.

Блоки локалізуються на епіфізах кісток у вигляді валиків з виїмками, вкритих хрящем. На блоках легко рухається, не зміщуючись і не змінюючи напрямку, сухожилок. Крім того, за рахунок блоків ; збільшується плече волокна, й при цьому зростає сила м'яза.

Блоками служать сесамоподібні кістки, які є похідними шкіри. Утворюються вони при зміні напрямку сухожилка внаслідок різноманітних рухів, не передбачених морфологічними особливостями наявних утворень. Найбільшою сесамоподібною кісткою є наколінник, значно менша — горохоподібна кістка та ін.

8. Серце. Будова, положення у грудній порожнині, функція.

Серце — м'язовий порожнистий орган конусоподібної форми. Розширена частина серця називається основою, а звужена — верхівкою.

Серце міститься в грудній порожнині у нижньому відділі переднього середостіння на сухожилковому центрі діафрагми, між правою й лівою плевральними порожнинами. Лівою легенею окутується 2/3 серця, а правою — 1/3. Серце оточене навколосерцевою сумкою — перикардом. Відносно грудної клітки серце розміщене між тілом III грудного хребця і V лівим міжреберним проміжком. Верхівкою серце спрямоване вниз, а основою — вгору. Маса серця дорівнює 250—360 г і залежить від маси тіла людини. Розмір серця приблизно дорівнює розмірові складеної кисті руки (тобто кулаку).

Серце має дві поверхні: передньоверхню опуклу — грудинно-реберну й задньонижню плоску — діафрагмальну. Обидві поверхні переходять одна в одну заокругленими краями, при цьому правий край загострений, а лівий — тупий, округлий. На поверхні серця пролягають три борозни — одна вінцева, яка проходить між передсердями й шлуночками, та дві (передня й задня) міжшлуночкові, які відділяють шлуночки один від одного.

У вінцевій борозні лежать власні судини серця: права та ліва вінцеві артерії, вени. В передній і задній міжшлуночкових борознах — відповідно передня й огинальна міжшлуночкові гілки.

Порожнина серця має чотири камери, а саме: праве передсердя , правий шлуночок , ліве передсердя і лівий шлуночок.

Передсердя відділяються одне від одного міжпередсердною перегородкою, а шлуночки — міжшлуночковою перегородкою. Кожне передсердя з'єднується з шлуночком передсердно-шлуночковим отвором.

Стінка серця складається з трьох оболонок: зовнішньої — перикарда, середньої — міокарда та внутрішньої — ендокарда.

Перикардза будовою поділяють на серозний та волокнистий. Серозний перикард, або епікард, є вісцеральним листком серозної оболонки, який і утворює зовнішню оболонку серця. Вона в ділянці основи серця переходить на судини, а з судин опускається до верхівки серця, окутує його й має назву парієтального листка серозної оболонки, або волокнистий перикард. Між волокнистим і серозним перикардом є порожнина з невеликою кількістю серозної рідини.

Міокард— середня оболонка в ділянці передсердь — складається з двох шарів: зовнішнього — колового (циркулярного), спільного для обох передсердь (правого й лівого), та внутрішнього — поздовжнього, окремого для кожного передсердя. Міокард — найтовщий шар серця.

Ендокардвистеляє внутрішню поверхню серця й утворений ендотелієм, У різних відділах серця товщина стінок неоднакова. Так, у передсердях вона в середньому дорівнює 2—5 мм; у лівому шлуночку — 15—16 мм; у правому шлуночку — 6—7 мм.

Внутрішня будова серця.

Праве передсердяЗверху в нього відкривається отвір верхньої порожнистої вени, а знизу — отвір нижньої порожнистої вени, під нею є невеликий отвір венозної пазухи, в яку збирається кров від стінок серця, а також кілька отворів найменших серцевих вен. Внизу праве передсердя сполучається правим передсердно-шлуночковіш отвором з правим шлуночком.

Правий шлуночоклежить нижче правого передсердя. Передсердно-шлуночковий отвір закривається передсердно-шлуночковим (тристулковим) клапаном, який складається з трьох стулок, утворених складками ендокарда. Стулки клапана сухожилковими струнами сполучаються з конусоподібними м'язовими сосочками. Коли кров із передсердя надходить у шлуночок, передсердно-шлуночковий клапан щільно закриває передсердно-шлуночковий отвір, сухожилкові струни напружуються і стулки клапана не вивертаються в передсердя, кров при цьому не потрапляє в зворотному напрямку, тобто назад, у передсердя. Вгорі зліва в правому шлуночку є отвір легеневого стовбура. На межі правого шлуночка й отвору легеневого стовбура є клапан, який складається з трьох півмісяцевих заслінок, що пропускають кров у напрямку від шлуночка в легеневий стовбур. У момент переходу крові з шлуночка в легеневий стовбур (легенева артерія) півмісяцеві заслінки наповнюються кров'ю на зразок карманів і щільно закривають вхід у легеневий стовбур, не даючи можливості крові повертатися назад до шлуночка.

Ліве передсердялежить позаду правого. На верхній поверхні ліве передсердя має чотири отвори легеневих вен. Внутрішня поверхня передсердя гладенька, лише в ділянці вушка містяться гребенясті м'язи. Ліве передсердя з лівим шлуночком сполучається лівим передсердно-шлуночковим отвором.

Лівий шлуночоклежить нижче лівого передсердя, на межі з яким є передсердно-шлуночковий, або митральний клапан, дві стулки якого мають зубчасті краї. Праворуч вгорі є отвір аорти, який закривається трьома півмісяцевими заслінками, що утворюють клапан аорти (півмісяцевий). Стулки клапана міцніші й товщі, ніж у легеневому стовбурі, що зумовлено більшим тиском крові в аорті порівняно з легеневим стовбуром. Функціонує цей клапан аорти так само, як і клапан легеневого стовбура.

9 .Ендокринні залози, будова, гіпер- та гіпофункції залоз.

До ендокринних залоз, належать щитовидна, прищитовидні, вилочкова, надниркові залози, гіпофіз, шишкоподібне тіло, епіфіз мозку, панкреатичні острівці, статеві залози.

1 234