ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сучасний словотвір. Морфеміка

Сучасний розвиток лексикології, семасіології, ономасіології, лексикографії

Словниковий склад мови – динамічна система. Склад лексики постійно оновлюється у зв’язку зі стрімким економічним та суспільно-політичним поступом. Нові слова з’являються внаслідок запозичення, а також власних ресурсів мови.

Лексичний склад мови репрезентує звичайно загальномовний словник. Хоч який би великий не був він за обся­гом, та всього лексикону тієї чи іншої мови в цілому ніякий словник охопити не може. Проте прийнято вважати, що більш-менш повний словник мови включає (принаймні прагне до цього) майже всю загальновживану лексику мови, що становить як активний, так і пасивний лексикон високорозвиненого мовного колективу. Опис лексики у такому словнику має, на перший погляд, суто інвентаризаційний характер, і ознакою його системності виступає передусім абетковий принцип розміщення слів реєстру. Але все це тільки на перший погляд. Щодо чіткої системи всієї сукупності лексики мови існують полярні думки - повне її заперечення, коли говорять навіть про «хаос лексичного руху» З огляду хоч би на недостатність досліджень його закономірностей, і, навпаки, визначення більшої чи меншої стрункості лексичної системи, що, в свою чергу, становить єдність лексематичної (номінативної) підсистеми (вокабуляра) і лексико-семантичної (значеннєвої, смислової, змістової) підсистеми мовних одиниць (структури лексико-семантичних варіантів слів). Таку єдність слід розуміти як органічну взаємодію тісно пов'язаних між собою лексематичних і лексико-семантичних полів, що перекривають одне одного. Серед численних визначень системи підтримуємо те, згідно з яким її вважають механізмом, усі частини якого діють узгоджено, у взаємозв'язку, функції одних елементів залежать від функцій інших елементів. Ставити питання про словниковий запас мови як про безсистемний (тобто, по суті, хаотичний) набір мовних одиниць вважаємо методологічно некоректним кроком. Оскільки це означало б брати під сумнів закономірний розвиток природи і суспільства, іншими словами, системний характер руху дійсних речей, який через посередництво людської свідомості перетворюється на поступальний, впорядкований, регульований внутрішній рух мовних одиниць, передусім лексичних. Мову не можна розглядати поза контекстами - соціальним, історико-культурним, інтелектуальним, власне лінгвальним. Залежність від цих контекстів -універсальна характеристика високорозвиненого мислення, спрямованого на безкінечне пояснення мовними засобами окремому носієві мови (мовній особистості) глобальної конситуації - світу (і ширше - космосу). На гіпотетичного мовця спрямовані об'єктивовані мовні одиниці, які фіксує звичайно словник (мова взагалі), а реальний мовець привласнює їх для власного разового самовираження (мовлення тут і зараз). Словник фіксує типові мовні факти, тобто об'єктивує суб'єктивне. Унаслідок цього єдиний, індивідуалізований, персоналізований об'єкт пізнання, виділений з класу однорідних предметів (скажімо, рідин), наявний тут і зараз (наприклад, вода, яку ми спостерігаємо в річці, тобто локалізуємо в просторі й часі), узагальнюється, об'єктивується у відносному мовному просторі, обрамленому заданими часовими межами з метою подачі самодостатньої інформації про нього. Причому на рівні слововживання інформаційна означеність/неозна­ченість так чи інакше реалізується за рахунок того чи іншого контексту, на рівні ж словника означеність набирає зримих об'єктивованих рис з огляду на широку лінгвальну конситуацію (її створюють тлумачення, ієрархія значень, типові слововживання, система стилістичних та інших маркерів, граматичні характеристики тощо).

Новим аспектом лексикографії є комп’ютерна лексикографія. У її межах інтенсивно створюють електронні словники. Один із масштабних проектів – 20 –ти томний тлумачний словник української мови, 1-й том якого уже побачив світ – у друкованому й електронному вигляді.

Лекція № 2

Сучасний словотвір. Морфеміка

Функціонування української мови в статусі державної, сучасна строката мовна практика, жваві дискусії довкола мовного питан­ня, зокрема довкола завдань і перспектив розвитку української мови з особливою гостротою ставлять проблему критеріїв її внормування та кодифікації у нових академічних граматиках, словниках і редакції правопису. У контексті назрілої потреби перейти від опису окремих нових одиниць до систематизації мовних явищ ця стаття є спробою відповіді на запитання: як сьогодні співіснують і взаємодіють узус як живомовна колективна практика і літературна мова, які процеси від­буваються в системі й структурі українського словотвору як одного з провідних ресурсів української номінації, у словотвірній нормі укра­їнської мови. Словотвір, безперечно, ґрунтується на морфеміці, яка є, власне, базою словотвору. Морфемна система сучасної мови – певна статична система, яка мало змінна. Слід говорити лише про продуктивність-непродуктивність певних афіксів.

Словотвірна норма закріплює передбачені словотвірною систе­мою вибір, послідовність, особливості сполучення елементів похідних слів та їхнє узагальнене словотвірне значення, відповідність структури похідних наявним словотвірним моделям. Словотвірна модель — це загальна формула однотипних утворень, аналог їхньої словотвірної структури.

Системно-структурний підхід до вивчення стабільності та динамі­ки норми встановлює активність і продуктивність наявних системних моделей у практиці, а також дає змогу змоделювати зміни в їхній будо­ві та функціонуванні. Аналіз мовного матеріалу здійснюємо далі в обох напрямках: система-узус-ідіолект, а також: ідіолект-узус-система.

Дослідження сучасної словотвірної норми вимагає порівняння її зі станом, кодифікованим авторитетними академічними словниками, вида­ними до 1991 р.. академічними граматиками, передусім колективною мо­нографією «Словотвір сучасної української літературної мови» 1979 р., і чинною редакцією українського правопису. На сучасному зрізі можна простежити співвідношення й динаміку норми кодифікованої сучас­ними лексикографічними виданнями та узуальної, яку сьогодні пода­ють засоби масової інформації. Отже, динаміка словотвірної норми стосується змін (від 1991 р). у самому реєстрі словотворчих елементів: основ і формантів (поява чи актуалізація одних і пасивізація інших), змін в особливостях сполучення елементів похідних; видозміни чи по­яви нових словотвірних значень, словотвірних моделей або ж слово­твірних типів.