ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РІЗНОМОВНІ ПЕРЕКЛАДИ ОДНОГО ВІРША ЯК МАТЕРІАЛ КОМПАРАТИВІСТА

1 2 34

Анатолій Ткаченко

Поглиблення диференціації наук, зосередження їх на власних специфічних проблемах має закономірно супроводжуватись і їх інтеграцією, оскільки саме на помежів'ях наук лишається багато недоєлідженого і чи не найцікавішого матеріалу. Так, перекладознавство належить і до компаративістики, і до мовознавства, залучає і психологію творчості, й етнологію, й питання машинного перекладу тощо. Осмислюючи закономірності художнього перекладу, складники перекладацької майстерності, проблеми адекватності перекладу з однієї мови на 'іншу, Його відповідності образному ладу, всій мистецькій структурі оригіналу та окремим її компонентам, науковець, певна річ, має оперувати не лише загальнотеоретичними положеннями, а й результатами безпосереднього аналізу текстів.

Однією з основних проблем перекладознавства є проблема принципової можливості чи неможливості адекватного художнього перекладу. Цілий спектр підходів до неї у своїх крайніх виявах відбиває протилежні позиції. Так званий перекладацький песимізм виходить із того, що акт мистецької творчості - неповторний і раціонально непоясненний, до того ж і слова, тим паче їх комбінації в різних мовах, не можуть бути абсолютно тотожними. І навпаки, перекладацький оптимізм 'будується на ствердженні певної типологічної подібності психології творчості та можливості перекодування однієї знакової системи в іншу. Можливі чи навіть неминучі втрати на будь-якому системному рівні мають бути відшкодовані за допомогою додаткових образних засобів мови перекладу (так звана перекладацька компенсація). В ідеалі перекладач повинен досконало знати, крім рідної, мову й культуру народу, літературу якого опрацьовує, бути конгеніальним авторові оригіналу, творити не тільки в раціональному, айв емоційному регістрі, з повною духовною самовіддачею.

Уявлення про художній переклад, критерії вимог до нього постійно розвиваються: те, що колись вважали перекладом, тепер, виходячи зі значно розширеного спектру форм міжлітературної взаємодії та .іитертекстуальності, кваліфікується то як переспів, то як перекладення, наслідування, творчість за мотивами, стилізація, травестія, адаптація, трансплантація, запозичення, переробка, цитація, о&разна ана-

логія, ремінісценція., їх змішуваним іноді призводить до довільних трактувань ступеня перекладацької свободи.

Певним самовиправданням для прихильників досить вільного поводження з оригіналом у їх полеміці проти "бук-валістів" часто-густо слугує жартівливий афоризм Гайнріха Гайне: "Переклад, мов жінка: якщо гарна, то невірна, якщо вірна, то негарна". У російському варіанті гра словом "верный" (у значеннях: адекватний, достеменний і - з інтимної сфери -незрадливий) схоплюється виразніше; а в нас, хоча словники й подають "вірний" і як "точний", "правильний", усе ж таки переважає первинна основа слова "віра". Але й росіяни не досягають повної відповідності, оскільки німецьке die Übersetzung -жіночого роду (буквально - пересадка)- Тобто, в оригіналі сло-вогра ще виразніша ("Пересадка, мов жінка..."). Навіть на цьому прикладі видно, як непросто, та, власне, і неможливо досягти абсолютної відповідності "копії" оригіналові Тим паче, коли "копіювальник" - творча людина, котрій нелегко приборкувати політ власної фантазії. Як-от і щодо наведеного афоризму. Адже його можна продовжити так: "Але ж на те ти і мужчина: зроби, щоб гарна стала й вірна". Справді, на те й перекладач, аби надолужувати неминучі втрати, досягаючи недосяжного ідеалу в гармонійному перевтіленні "духу" і "букви" оригіналу.

Проілюструвати ці положення допоможе порівняльний аналіз різномовних трансформацій одного вірша Через гостре особисте переживання автор¹ а, причетного до драматичної колізії перевтілень, заглиблюємося в ті ж таки проблеми:

Є щось святотатницьке в перекладі

Ну переклади троянду - матіолою

Граціозність Венери - Попелюшкою голою

Запахів несумісність - вся в перекрал!

Перекласти, перевезти, перевести

Перевести славу за мізинок слова'"

Перекласти, щоб не переклясти! Ну, а віртуозні жести''

Ну, а фібри словошлюбів - золота ж основа,

Вся посічена інакшістю чужого подиху

Подих - хай чудесен, хай на диво дивнословен

Кожне слово славне, славне аж до подвигу

Контрабасе, шепіт скрипки поклади мені болиголовом'

Так. Інакше ж неможливо. Як же мені губи в губи,

Як же мені сонце в сонце - тільки в словонебі відшукати

Щоб в нені чужі своїми запеклися люті згуби,

Щоб в цикуту не стрибали з божевілля всі цикади

Так. Хай так Чи тільки варіація

Іншомовна, чи й твоя тонка сейсмічність

Ходить у словах моїх, неначе в бранцях,

1 волає, і волає про катастрофічність

Спроби слово в Інше слово вбгати -

Ой кричить, твоє й моє, ми ж близнюки, ми ж парні НІ'Не буду більш переклад кизко ганити-Сам я з то» ж словобуиеі арні. Сам спішу до Лорки! Нашжеда сам я - до Неруди! Віддаюсь, як проклятий, твоєму ямбу І хорею Але too це, що' О, як судомить нагло груди А, це ти¹ Ну вю ж - переклади мене. Стріляй мене—зорею

(І.Драч, "Розмова з другом-перекладтем ") Глибоке проникнення в образний лад оригіналу дало змогу білоруському перекладачеві Ритору БарадуліЯу або зберігати авторську словогру ("перакладзе" - "перакрадзе"^, або компенсувати її власними рівновартісйими художніми знахідками ("Перавесці славу за панюшку слова⁷"; ^<^fhfyp наново перакласці¹ Захаваць падтакст у тжсце!", "Бо і сам жа я з тае словакатоуні "; "Яма амба мне твайго — турмой сырою . ").

Подібним шляхом пішов 1 польський перекладач Флоріан Неуважний. Хоч, мабуть, не без впливу примхливої пані рими, він посоромився "оголити" Попелюшку, а тільки "роззув" її, зробивши "Kopciuszkiem bosym". Тоді як саме "гола" Поделюш-ка (що неприродно для цього казкового створіння ІІШерро) підкреслює - більш матеріально, болюче, тілесно, в прямому розумінні й водночас умоййо-асоціатйвно - певну протиприродність перелицьовування реалій культури;

Перекладач вірша на російську мову В.Шацков значно спрямив художню структуру, багатопланову, багатошарову троїгіку, перевів схвильовану не-завиіди-логічність оригіналу в річище поміркованої, послідовної, "правильної" оповіді:

О, "как же слову-солнцу отыскать '

В стихии языка подобие прямое, Чтоб чудом двух светил не испугать Под небом слов все подлинно живое?'

Справді, вартр було з'явитися "чуду двух світил", як підтвердилися побоювання автора оригіналу.- всі цикади пострибали в цикуту, лишилося віддих тільки абстрактне "все подлинно живое". Тоді як авдор. ще ремствує, бентежно шукає, сумнівається ("Чи тільки варіація /Іншомовна, чи й твоя тонка сейсмічність /Ходить у словах моїх... "), перекладачеві вже все ясно' "В оковах строк страдает и твое / Сейсмически-чувствительное сердце, / Из плена вариаций нам едвоем, / Как ни старайся, никуда не деться!'¹. Втрачено й експресивний образ "Сам я з тої ж слово буцегарні ", тобто, довічний в'язень, мученик слова. А є ж відповідне розмовне "каталажкд". Отож можливим був і такий "словошлюб", як "словокаталажка". Натомість маємо якусь заробітчанську фраЗу: "Ведь я и сам не

прочь от перевода". Спрага освоєння нових поетичних світів жене автора оригіналу ("Сам спішу до Лорюг! Навіжено сам я — до Неруди! / Віддаюсь, як проклятий, твоєму ямбу і хорею.. ^>г). А в перекладі - якесь самохвальство: "Неруду, Лорку сам пере-водгіл, / Срывался з рифм, как с буртах водопадов.. ". Справді, наступну риму "водопадов - звездопадом" не назвеш вдалою:

Ах, это-rał Ну чгрж» вераюда - ' .

стреляй в мевя І

слеішцим звездопадом

Ніби й сліпуче, красиво, проте руйнується образ: "звездопад" иа те й "пад", аби падати самотужки; ним не "вистрелиш". У білоруському та польському перекладах збережено і зорю, і всі інші ключові образи оригіналу. Адже саме тут відбувається розв'язка; хоч автор "це здається" до кінця. Він не приборканий: "стріляй мене", але - '^орею", тобто - тим-таки другим світилом, що дорівнює першому, оригіналові. І в цьому - весь драматизм перекладацького оптимізму.

Донедавна твори літератур колишнього Союзу потрапляли за кордон переважно через посередника - російський переклад. Серед них, наприклад, і виконаний Петером Кірхнером німецький підрядник: "Неруду, Лорку я сам перекладав.. " і т.д. - аж до "бурхливих еоАрспадів" ("tosenden Wasserfallen,'*). Спрацював ефект "зіпсованого телефону", підсилений за-робітчавсьдсою далтурою &.Шацкова. Ясно, що в таких випадках краще обходитися без посередників! Хоч на певних етапах міжлітературної взаємодії переклад-посереднт буває неминучим і навіть відіграє позитивну роль, заохочуючи звертатися до оригіналів.

Фраза про заробітчанську халтуру може Здатися надто ка-тегоричгібю і невдячною щодо "друзів-перекладачів", але, на жаль, часто-густо саме російські інтерпретатори дозволяли собі дещо зверхнє ремісництво у трансформації доробку "молодших братів". Прикладів - безліч. Обмежуся відвертими огріхами, що ос припустилися перекладачі того ж І.Драча у збірці "Зелене вра-та" (1980). Цікавий факт: саме за цю збірку перекладів, виконаних шістнадцятьма (!) інтерпретаторами, І.Драч удостоєний Державної премії СРСР 1983 р. Зайве казати, що такий аврально-артільний конвеєр - аж ніяк не на користь художності перекладів.

Вірш "Сльоза Білорусі" (переклад МКоміссарОвої). Рядок "Коли mv жито 3 "горемжала... " підстрахувально пом'якшено: "Когда ты жито в полежала... "; замість "Сльозу душила сіл

зола" - "Слезу душили силызла" (беа словника, на здогад буряків, за суто зовнішньою, звукового подобизною).

"Замість анекдота" {^переклад Л.Озерова). Мати, назгрібавши в лісі листя, "прямым путем идет домой* (так примітивно передано фразу "Иде додому собі навпрошки"), далі проігноровано прихід зими, а замість горища, яке пропахло листям, зйУву за звуковою подобизною притягнуто горницу, і виходить, ніби мати наносила лісового листя (чомусь також і тополиного*, якого зроду в лісі не буває), не на горище, а в світлицю.

Відчути анекдотичність наступної версії Л.Озерова можна тільки в цілковитому зіставленні з оригіналом-гоку:

ввечері мільйон стільників міста

Мерехтить у вулії над Дніпром

Рано бджоли летять на роботу

І я з ними

К ночи сонмы городских фонарей

Мельтешат в улее над Днепром

Ранью пчелы летят на работу

Ияс ними

Стільники (соты) чи не за аналогією зі светильника, викликали в перекладача стандартний набір псевдопоетизмів (перший рядок), добряче підмочених у другому рядку (пишномовні сонмы, замість того, щоб мерцать, чомусь мельтешат). А відтак загублено цілісний образ міста-вулика з теплим мерехтінням родинних стільників; натомість маємо якусь хаотично-пожежну гру з вогнем у вулику, до якої за принципом "На вгороді бузина, а в Києві дядько" під'єднано два останні рядки.

Вірш "Мадонна-стюардеса" в перекладі М.Дудіна зазнав такої баналізації, що знову треба було б цитувати всі 16 рядків. Тож мушу вирвати з контексту дві середні строфи, а замість аналізу - лиш риторичні запитання та вигуки у квадратових дужках:

Пропали всі 3 розбитого ж хвоста Мадонна вийшла, строга І проста, Скривавлена, Ішла крізь сто смертей, Дитя з небес тулила до¹ грудей Ще дівчина. Іще сама дитина. Кирпатого вона тримала сина І чула, як під синім піджаком Нуртують юні груди молоком

И все погибли Лишь она одна Мадонною погибели ['] со дна, Из-под обломков встала впереди ['} Людских тревог р] с ребенком на груди Сама ребенок. Но уже как мать, Она его умела понимать Р¹] И чувствовала, как под пиджаком

Грудь щекотало первым молоком, , ,

Той же переклада^ у вірщі "Сонячний фенікс" рядки "Я довго гою свої ^ивні рани, /Все кутаю в канупери й катрени.. " перетворив на подобу медичного припису: Лотом врачую язвы старых ран, /Используя [?!] канупери катран".

Зазнав спрямлень і спрощень чудовий вірвд "Дйй син фотографує мою матір" (переклад Н.Шумакова), аж до примітивної, слабкої рими "мне - гнезде". "У "Бареінку" (переклад В.Шацкова) цвинтар перетворюється на ... двор церковный". Сумнувато-іронічний рядок "Всі комп'ютери клепки ламають" із вірша "Teof губи впізнав я у ній" у перекладі киянина Ю.Мезенка, до речі, , одного з найуважніших інтерпретаторів І.Драча, теж, на жаль, спрощується: "Все компьютеры планы ломают... ".

У вірші "Хустина Марії Заньковецької, подарована Льву Толстому" (переклад С.Соложенкіног), 'очевидно, з цензурних міркувань "пропущено" цілу строфу, вкладену у вуста ЛТолстого: "Та з ним [Чековим. - А.Т.] я в одному не згоден -1 Не йдіть до Александрітаь /Платня там, ще й привілеї: /Премного ввшкоїпінки. / Та Ваше правдиве покликання -/Цямокра від сліз хустина. / Доля народу Вашого - Ось стежка до правди єдина!". Малесенька, але дуже істотна цензурна зміна відбулася і в перекладі "Сизый сокол из гнездовья Курбаса"" (Н.Шумаков): "...и осина мокрая в думы Ваши стреляла.',.". В оригіналі - наші. І вже наші незагойні думи переадресовуються лише в минуле —часів ЛКурбаса чи Д.Мілютенка. У перекладі "Сильве Капутикян " (С.Пархомовський) рядок ^Сделай, родная, уладь, помоги!" дещо зміщує акцент риторичного звертання (в оригіналі- "обстань").

Переклади рясніють так званими креолізмами типу "дт~ чина-калина", "хаты", "ластивьенок", "звонница" (замість "колокольня"), "червонные", "житья" та ін. Є ці слова і в російській мові, але з іншими стилістичними відтінками, а коли їх живцем переносять з украшського тесту, то це змінює нюанси.

Завершує збірку "Зеленые врата" романс "Рябина" (так переклав Н.Шумаков назву "Горить горобина")." Рядки "Горить горобина - намисто її / Порвали ü розсипали губи мої... " також стали жертвою вже не раз канстатованого "ляпсус лівдве": "Пылает рябина - то вместо нее I Рассыпали яркое сердце мое". Прямий російський відповідник до намиста - мониста. Але навіщо шукати відповідників, коли лексичне значення нібито лежить на поверхні. І перекладач "клює" на суто звукову

подібність (насправді це - так звані псевдодрузі перекладачів -подібні звучанням, але різні значенням слова споріднених мов).

Певна річ, багато є у збірці й знахідки та вдалі переклади. Але наразі ми зупинилися саме на переважно замовчуваних у критиці негативах, аби ще раз ствердити основні "аксіоми" пе-рекладознавства, що потребують повсякчасного небайдужого доведення.

ВИБРАНА БІБЛІОГРАФІЯ

1. Академические школы в русаком литературоведении. -
M., 1975.

2. Алексеев М.П. Сравнительное литературоведение. —
Л, 1983.

3. Антологія світової літературно-критичної думки XX
ст./Заред. М.3убрицької.— Львів: Літопис, 1996.

4. Арістотель. Поетика. - К, 1967.

5. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика.
Интертежстуальность: Сб.ст. — СПб.,1999.

6. Барт Р.Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - M.,
1989.

7. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. — М.:
Высшая школа, 1989.

8. Біленький Л. Основи літературно-наукової критики. -
Прага, 1925.

9. Брагинский И. Теория художественного перевода как
наука // Актуальные проблемы теории
художественного перевода: В 2 т. — М., 1967. — Т.1.

10. Вервес Г.Д. Іван Франко і польська література. — К.,
1958.

И. Веркалець М.М. Літературні взаємини Івана Франка з Агатангелом Кримським // Іван Франко і світова культура: У 3 т. — К, 1989. — Т.1.

12. Веселовский А Н. Историческая поэтика. - M.: Высшая
школа, 1989.

13. Волков А.Р. К теории традиционных сюжетов //
Сравнительное изучение славянских литератур. —
М.,1973.

14. Выготский Л. С. Психология искусства.-М., 1986.

15. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. Основи філософської
герменевтики. — К, 2000.

16. Гайшчеру O.I. Поезія і мистецтво перекладу. — К,
1990.

17. Гачев Г. Национальные образы мира — M., 1988.

18. Гачев Г. Национальные образы мира: Космо-Психо-
Логос. — М., 1995.

19 Гачечиладзе Г. О реализме в искусстве перевода // Актуальные проблемы теории художественного перевода- В 2 т. — М., 1967. — Т.1.

20. Гачечиладзе Г Р. Введение в теорию художественного перевода —Тбилиси, 1970.

21. Гачечиладзе Г.Р. Вопросы теории художественного
перевода. — Тбилиси, 1964.

22. Гачечиладзе Г,Р. Художественный перевод и
литературные взаимосвязи. — М-, 1972.

23. Гегель. Эстетика в 4т. - М., 1968. - Т.1.

24. Горский И.К. Об отличив литературной компаративи
стики от сравнительно-исторического литературоведе
ния //Контекст-1990. Литературно-теоретические ис-

* следования. — М.П 990.

25. Гринцер П. Основные категории классической индий
ской поэтики. - М., 1987.

26. Дима А. Принципы сравнительного литературоведе
ния. - М, 1977.

27. Драгоманов М. Розвідки про українську народну сло
весність і письменство: У 4 т. - Т,4. - Львів, Î907.

28. Драгоманов MIL Буддійські початки "Слова" le Dit de
l'empereur Coustant і їх риси у слов'янському фольклорі
// Записки НТШ, — Львів, 4906. — T.VII.

29. Драгоманов М.П. Славянські оповіданя про народний
Константина Великого // Записки НТШ. — Львів, 1906.

— T.VII. — C. 193-294.

30. Драгоманов М.П. Славянські оповіданя про пожертву
ване власної дитини // Записки НТШ. — Льва, 1906.

— T. VII.

31. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литера
туры / Пер. со словацкого. — M., 1979.

32. Жирмунский • В.М. Народный героический эпос:
Сравнительно-исторические очерки. — М,-Л.> 1962.

33. Жирмунский В.М. Проблемы сравнительно-
исторического изучения литератур //
В.М.Жирмунский. Сравнительное литературоведение.
—Л-, 1979.

34. Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение.
Восток и Запад,- Л,, 1979.

35. Журавська І. Іван Франко і зарубіжні літератури. — К.,
1961.

36. Зарубежное литературоведение 70-х годов. Направле
ния, тенденции, проблемы. -М., 1984.

37. Зимомря МЛ. Переклад як ідейно-художня структура у
творчій концепції І.Франка // {.Франко, Статті і ма
теріали. —Львів, łs99Q. -rr Вип.54.

38. Зисельман Е. Теория перевода и теория подобия //
Мастерство перевода. — М., 1981. — Сб. XII, 1979.

39. Зорівчак P. Іван Франко*— теоретик перекладу // Жов
тень.—К., 1976. —№8.

40. Зорівчак Р. Словесний образ у художньому перекладі //
Хай слово мовлено інакше. Проблеми художнього пе
рекладу. —- K., I982.

4L Ильин И,П. Постмодернизм. Словарь терминов-. - M., 2001.

42. История всемирной литературы. В 9 томах. - M., 1984.

43. История современной зарубежной философии:
компаративный подход / Под ред. М.Я.Коренева. -
СПб., 1997.

44. Ковганюк С.П. Практика перекладу. — К., 1968.

45. Коптілов B.B. Першотвір і переклад. Роздуми і
спостереження.— К„ 1972.

46. Корсак К. Компаративистика: кому она нужна?
//Зеркало недели. 2000 p., 12 лютого.

47. Котляревский А. История всеобщей литературы в Рос
сии // Котяяревский А. Сочинения в 4 т. -Спг, 1889. -
1.2.

48. Кочур Г. Стихотворный размер и перевод // Актуаль
ные проблемы теории художественного перевода: В 2
т. —М.,1967. —Т.1.

49. Криса B.C. Світоглядні аспекти художнього перекладу.
— К., 1985.

50. Кундаич-- О. Переводческий блокнот // Мастерство
перевода. — М.: Сов. писатель, 1968.

51. Кувдоіч О. Творчі проблеми перекладу. — К., 1979.

52. Кундзіч О.Л. Дієзи в ключі. Статті про мову і про пе
реклад.—К., 1956.

53. Кундзіч О.Л. Слово і образ. Літературно-критичні
етаггі. —К.,1966.

54. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих
термінів. - К.: Радянська школа, 197t¹.

55. Літературознавчий словник-довідник /Р.Т.Гром'як,
Ю.І.Ковалів та ін. - К., 1997.

56. Лотман Ю. Текст в тексте // Труды по знаковым систе
мам.—M., 1981.— Вын.14,

57. Марков Д.Ф Вопросы теории и методологии сравни
тельного изучения славянских литератур // Сравни
тельное изучение славянских литератур. — М., 1973.

58. Микулина Л Национально-культурная специфика и
перевод // Мастерство перевода. — Ы., 1981. — С6.ХІІ,
1979.

59. Наєнко М. Українське літературознавство: школи,
напрями, тенденції.—К., 1997.

60. Наливайко Д. Рецепція України в Західній Європі XI-
ХУШ ст. - К.: Основи, 1998.

61. Наливайко Д. Стан і завдання українського
порівняльного українознавства, // Урок української.
2000 p., №11-12.

62-, Наливайко Д.С. Искусство: направлення, течения, стили.—К., 1981.

63. Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність: Українська
література в контексті європейського літературного
процесу. —К., 1988.

64. Наливайко Д.С, Шахова К.О. Зарубіжна література
XIX сторіччя. Доба романтизму. - К., 1997.

65. Науман М. Введение в основные методологические и
теоретические проблемы // Общество, литература,
чтение (Восприятие литературы в теоретическом ас
пекте). — пер. с нем. под ред. Егорова О.В.; Aufbau-
V*rlag Berlin und Weimar, 1975. — M.: Прогресс, —
1978.

66. Неупокоева И.Г. Некоторые вопросы изучения
взаимосвязей и взаимодействия национальных
литератур // Взаимосвязи и взаимодействие
национальных литератур. — М, 1961.

67. Неупокоева И.Г. Проблемы взаимодействия современ
ных литератур (три очерка). — М.: Изд-во Академии
наук СССР, 1963.

68. Никольский C.B. Над страницами антиутопии К. Чапе
ка и М. Булгакова (Поэтика скрытых мотивов). — М.,
2001.

69. Новикова М. Перекладач і класика. Про форми і межі
перекладацької інтерпретації // Хай слово мовлено
інакше. Проблеми художнього перекладу, — К., 1982.

70. Нямцу А. Е. Поэтика традиционных сюжетов. - Чер
новцы: Рута, 1999.

71. Огнева О.Д. Канон фенлю і особистий талях Лесі Ук
раїнки//Східний світ. - 1993.-№2.

72. ОсьмаковН. Психологическое направление в русском
литературоведении. М., 1981.

73. Оямаа О., Оямаа Ю. Можно ли оправдать адаптиро
ванный перевод? // Актуальные проблемы теории ху
дожественного перевода: В 2 т. — М., 1967. — Т. 1.

74. Павличко С. Дискурс модернізму в українській
літературі. - К.: Либідь, 1998.

75. Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм.
Складний світ Агатангела Кримського. - К., 2000.

76. Подгаецкая И.Ю. Перевод в системе исторической
поэтики // Контекст — 1987,

77. Потебня (ХЕстетика і поетика слова. - К., 1985.

78. Ржевская Н.Ф. Литературоведение и критика в
современной Франции.-M., 1985.

79. Росселъс В. Перевод и национальное своеобразие
подлинника H Вопросы художественного перевода. —
М., 1955. .

80. Саїд Е. Орієнталізм // Слово. Знак, Дискурс. Антологія
світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред.
Мари Зубрицької.— Львів: Літопис, 1996.

81. Самарин P.M. О современном состоянии сравнитель
ного изучения литературы за рубежом // Сравнитель
ное изучение славянских литератур- — М., 1973.

82. Сильман Т. Концепция произведения и перевод //
Мастерство перевода. — М., 1963. — Сб. 1962.

83. Современное зарубежное литературоведение (страны
Западной Европы и США): концепции, школы, терми
ны. Энциклопедический справочник. - М., 1996.

84. Сопоставительное литературоведение: подходы, кри
терии, опыт. — Витебск* 1990.

85. Сравнительное изучение литератур. —Л., 1976.

86. Тенденции в литературоведении стран Западной Евро
пы- и Америки. - М., 1981.

87. Теории, школы, концепции: Критические анализы. Ху-
дожесвенный образ и структура. - М., 1976.

88. Теории, школы, концепции: Критические анализы.
Художественный процесс и идеологическая борьба. -
М., 1975,

89. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. -> К., 1996.

90. Тодоров Ц. Поэтика // Структурализм: за и против. —
M., 1975i

91. Тураев C.B. О характере и формах Литературных влия
ний // Взаимосвязи и взаимодействие национальных
литератур. — М., 1961.

92. Тэн И. История английской литературы. Введение
/Пер. с франц. И.К.Стаф //Зарубежная эстетика и тео
рия литературы XLX-XX веков. Трактаты, статьи, эссе.
-М., 1987.

93. Українська література в системі літератур Європи і
Америки (XDC^- XX ет.у Відп. ред. Д.С.Наливайко.—
К.: Заповіт, 1997.

94. Федоров А. Искусство перевода и жизнь литературы.
—Л., 1983. —352с.

95. Федоров A.B. Введение в теорию перевода. — М.,
1953.

J&6. Федоров A.B. К вопросу о переводимое™ // Актуальные проблемы теории художественного перевода: В 2 т. — М-, 1967. — Т. 1.

97. Федоров A.B. Основы общей и сопоставительной
стилистики. — М., 1971.

98. Федоров A.B. Основы обшей теории перевода: Лин
гвистический очерк. — М., 1968.

99. Федоров A.B. Язык и стиль художественного
произведения. —- М. Л., 1963.

ЮО.Фрай Н. Анатомия критики /Пер. с англ. А.С.Козлова и В.Т.Олейника // Зарубежная эстетика и теория литературы ХЕХ-ХХ веков.

Ю1.Ю.Нефедов Н.Т. История зарубежной критики и литературоведения. - М., 1988.

Ю2.Янашек-Иваничкова X. Некоторые новые тенденции в компаративистике // Сравнительное литературоведение и русско-польские литературные связи в XX веке. — М., 1989.

103.Antologia zagranicznej komparatystyki literackiej/ Pod red.. Janaszek-lvanickovej.- Warszawa: Instytut kultury, 1997.

104.Clements R.J. Comparative literature as academic discipline. A Statement of Principles, Praxis, Standards. — New York: The Modern Language Association of America, 1978.

lOS.Comparative literature. Matter and Method /Edited with Introductions by A.Owen Aldridge. — Urbana-Chicago-London: University of Illinois Press, 1969.

106.Comparative literature. Method and Perspective /Edited by Newton P. Stallknecht and Horst Frenz. — Carbondale: Southern Illinois University Press, 1961.

107.Durisin D. Teoria megziliterarneho procesu l.- Bratislava: SAV, 1995.

lOS.Frenzel E. Stoffe der Weltliteratur: Ein Lexikon dichtungsgeschichtlicher Längsschnitte. — Stuttgart, 1983.

109-Guillen Сіашііо, The Challenge of Comparative Literature.

— Cambridge, Massachusetts, and London, 1993. HO.Jost Francois. Introduction to Comparative Literature. -

Indianapolis and New York, 1974. 111.Precis de littérature comparée/Sons la Direction de

P-Brunell et Y.Chevrel." Parisr Presses universitaires de

France, 1989.

112.Reader-Response Criticism // Conrad / Heart of Darkness. A Case study in Literary Criticism. - N.Y., 1989.

113.Weliek R. Discriminations: Further Concepts of Criticism. New Haven and London, 1971.

114-Wellek Rene. The Crisis of Comparative Literature //Concept of Criticism. — New Haven: Yale University Press, 1964.

115.Zepemek S.T. Comparative literature. Theory, Method, Application. — Amsterdam and Atlanta, 1998.

Здано до складання 21 02 2002 Підписано до друку Об 03 2002

Формат 84x108 1/32 Папір офсетний Гарнітура Тайме.

Ум друк арк 21,4 Тираж 500

Рздакційно-видавннчин відділ Тернотльсысого державного

педагогічного університету Імені Володимира Гнатюка

46027, Тернопіль вул M Кривоноса, 2

1 2 34