 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МИКОЛИ БАЖАНА
Богдан Чуповський 1978 року з'явилася велика добірка поезій Ф.Гельдерліна в тлумаченні М.Бажана («Всесвіт», 1978, № 9). 18 різножанрових творів німецького поета подавалися в такій послідовності: «На пустирищі написане», «Гімн людству», «Гімн любові», «Дуби», «Весні», «До Діотими (Вийди й поглянь)», «До Діотими (Входь, принеси мені радість)», «Народи ще мовчали у дрімот«), «Емпе-докл», «Голос народу», «Раніш і нині», «Вечірня фантазія», «Захід сонця», «Середина життя», «Єдиний», «Заснулі», «Біля джерел Дунаю», «Свято миру». За обсягом це була на тоді найбільша українськомовна презентація поетичної творчості Ф.Гельдерліна. Вона супроводжувалася великою фаховою статтею Д.Наливайка «Світлий геній Гельдерліна», автор якої на кінець своєї праці категорично ствердив: «Творчість Гельдерліна давно ввійшла в золотий фонд німецької і світової демократичної культури. Добірка перекладів Миколи Бажана, яка пропонується в цьому номері журналу, знайомить читача з повноцінним «українським Гельдерліном» [5, 187]. ДЛаливайко у цілому мав рацію, хоча Бажай не припиняв роботи над своїми перекладами, не вважаючи їх, очевидно, стилістично й образно-семантично довершеними..У середині 1982 року у видавництві «Дніпро» вийшла окрема збірка поезій Ф.Гельдерліна в перекладах того ж тлумача і з його примітками та з розширеним варіантом статті Д.Наливайка в ролі передмови. М.Бажан працював з оригіналами за берлінським виданням 1959 року (Hölderlin. Sämtliche Werke), зладженим Ф.Байснером. Вибрані для українського перекладу твори друкувалися за хронологічним принципом у двох розділах: «Поезії 1784-1800 років» (27 текстів) і «Поезії, написані після 1800 року» (15 текстів). Серед них були поезії, проінтерпретовані по-українськи попередниками, зокрема, й такі перлини, як «Дуби», «Середина життя», «Діотима», і такі складні твори, як «Свято миру», «Біля джерел Дунаю», «Патмос». Д.С.Наливайко модифікував кінець своєї передмови— передусім ту частину підсумкової оцінки, яка стосувалася «повноцінного українського Гельдерліна». Те? пер кінець передмови звучав так: «Поезія Гельдерліна давно ввійшла в золотий фонд німецької і світової демократична! культури. І давно вже назріла потреба масштабного її відтворення українською мовою, що певною мірою (виділено нами.- Б.Ч.) і здійснюється збіркою перекладів Миколи Бажана» [l, 35]. Нова «міра» оцінки зробленого досвідченим перекладачем врахувала два факти: нова публікація тих перекладів, які друкувалися у «Всесвіті», містила по-новому відредаговані тексти, але українськомовний Гельдерлін на тлі оригіналів і корпусу російськомовних версій був дуже неповний, хоча з'явився на високому фаховому рівні. Відразу після журнальної публікації перекладів M .Бажана В.Коптілов наголошував, що «Микола Ба-жан ставиться до перекладуваних оригіналів винятково дбайливо й дає українському читачеві надзвичайно вірний портрет першотвору, а синтез поезії з філософією в творчості Ф.Гельдерліна дав «потужний поштовх» перекладацькій діяльності майстра українського карбованого слова і зумовив появу «блискучих українських перекладів поезій славнозвісного німецького письменника» [3,138]. Найменшою виявилася третя презентація українським читачам доробку Ф.Гельдерліна 1985 року в другому томі Творів Бажана. Тоді було передруковано десять перекладних версій, які передавали художній світ німецького класика в уявленні укладачів чотиритомника вже померлого Миколи Бажана. Послідовність відбору цих десяти творів дуже характерна як для духовного світу перекладача, так і упорядника, а також і для часу появи (1985) перекладів у культурному просторі тогочасної України. Читачі отримали такий корпус текстів: «Гімн свободі», «Гімн людству», «Гімн любові», «Геній відваги», «Греція», «До Діотими», «Вечірня фантазія», «Моя власність», «Повернення додому», «Середина життя». Отже, поза увагою видавців залишалися великі монументальні форми «Немов у свято», «Біля джерел Дунаю», «Рейн», «Єдиний», «Патмос» і характерна для пізнього Гельдерліна сповідь «Коли крізь далеч». Варто наголосити, що жоден з істориків української літератури, які писали традиційні нариси про життя і творчість М.Бажана, за життя М.Бажана (у тім числі і З.СГолубєва 1984 року) не згадували перекладів майстра з Гельдерліна. І тільки Е.Соловей як дослідниця філософської лірики в українській літературі 1989 року звернула увагу на значення поезій німецького письменника в еволюції художнього світу пізнього Бажана (Радянське літературознавство.— 1989.— № 6.— С. 14). Спостережене тоді дослідницею переконливо зазвучало в ширшому контексті монографії Е.Соловей «Українська філософська лірика» (1999). Перебуваючи в умовах ідеологізованої літератури, такі поети, як М. Рильський, Л. Первомайський, М. Бажан та інші, знаходили можливість «певного вивільнення» у лірико-філософських жанрах і пере- кладах. У таких ситуаціях чесні майстри ніби вели полеміку самі з собою (але давнім, іншим, несправжнім). На думку Е.Соловей, про полеміку М.Бажана з самим собою свідчать кращі його твори («Уманські спогади», «Політ крізь бурю», «Чотири оповідання про надію») і переклади творів Руставелі, Гу-рамішвілі, Тагора Данте, Гайне, Гельдерліна, Рільке, Делана — поетів, для яких характерні «універсалізм мислення, сприйняття і явищ дійсності, і проблем у найширших буттєвих вимірах» [6, 235]. «Духовна потуга» поезії Бажана останніх літ його життя (зокрема, циклу «Одужання») була «виявом творчої енергії опору силам зла, забуття, руйнування, трагізмові дійсності». М.Бажан в такий спосіб досягав «високої міри внутрішньої свободи», в результаті чого «навіть хаос небуття художньо долається поетичним космосом гідності, сталості й цілісності, високого спокою, надособового розуму». Е.Соловей висловила думку/припущення, що «в останніх поезіях Бажан вочевидь здійснював заклик Ф.Гельдерліна, так натхненно ним перекладеного, з «Гімну людства» — «...верстати Духом визначену путь» [6,251]. Це справді так. Додамо тільки, що в Бажановому духовному світі можна відчути відлуння не тільки відомих гімнів Гельдерліна, які виникали під знаком Ф.Шіллера, а й його елегій, філософсько-медитативної лірики екзистенційно-буттєвого спрямування. Про це свідчать уже перші рядки поезії «На пустирищі написане», перекладом якої Бажан відкривав як журнальну, так і книжкову презентацію Гельдерліна. Вони сприймаються як credo вісімдесятилітнього майстра, просвітленого мудрістю і каяттям старості: Добре мені! Ніколи не стрінуся тут з тлумами дурнів, Тож І безхмарний мій зір вгору в повітря піднісся, Груди дихнули вільніш, не стиснуті мурами злиднів Чи закамарками лжі О, гарна, блаженна година! [Всесвіт.— 1978.— №9.— С. 141]. Тоді, коли офіційно маніфестувалося, шо в СРСР утвердилася ідеологія «наукового атеїзму», М.Бажан мовою Гельг дерліна, своєю версією його твору «Свято миру» («Friedensfeier») проголошував: У Всемогутнього, від кого нам Прийшло багато радощів і співів, Є син єдиний — він вершитель супокою, Його ми пізнаєм, Бо знаємо вітця, Що, яко світу вищий дух, В СВЯТКОВІ ДНІ Схиляється ласкаво до людей [Там само, 156]. «Святом миру» закінчувалася добірка Бажана у «Всесвіті» 1978 року. А через чотири роки в книжку поезій Ф.Гельдерліна він включив переклад одного з варіантів «Патмосу», в Якому знову звучали «нетипові» для доби «наукового атеїїму» слова: Ми всі служили Матері Землі І несвідомо сонячному сяйву ми служили Іще недавно, та отець всеможний Понад усе жадає, Щоб твердість букв збережено було і вірно Тлумачено. Цьому слугує і німецький спів [1,134]. Переклад майже буквальний. Ось його німецькомовний оригінал: Wir haben gedienet der Mutter Erd Und haben jüngst dem Sonnenlichte gedient, Unwissend, der Vater aber liebt, Der über allen waltet, Am meisten, dass gepfleget werde Der feste Buchstab, und Bestehendes gut Gedeutet. Dem folgt deutscher Gesang [...]. З приводу ідейного пафосу цього твору, зокрема, його «христологічних мотивів» інтерпретатори творчості Гельдерліна сперечаються й досі, ми ж хочемо наголосити, що саме М.Бажан як перекладач дає найцінніші матеріали до нашої рецепції і самого тексту Гельдерліна, і його сенсу. Як перекладач він подав • адекватну версію оригіналу, доступну українцям. Вагомий матеріал презентує Бажан і стосовно дилеми «пантеїзм/християнство» як духову підставу художнього світу німецького поета. У філософсько-теологічній медитації «Єдиний» («Der Einzige») читаємо: Володарю мій! 0 вчителю любий! 1 героїв, і між Богів, навіщо ти крився Від мене? І ось тепер Душа моя повна смутку [1,123]. Такі і подібні медитації поета (і перекладача) розгортаються за парадигмою псалмів, у яких переплітаються і богоборчі, і покаянні, і самовикривальні мотиви. І Бажан прилучав читачів світової поезії через рідномовні версії до цієї потужної традиції, до такого стилю світовідчуття. Характеризуючи українськомовні версії поезій Ф.Гельдерліна, що належать попередникам і сучасникам М.Бажана, зауважуємо очевидні переваги його версій у відтворенні ліричних шедеврів німецького митця. Зупиняючись тепер на перекладах творів великих ліричних форм (елегій і філософських медитацій, що за жанровою структурою наближаються до ліричних поем), констатуємо всі ознаки довершених зразків художнього перекладу і фундаментальну закономірність літературної рецепції чужомовного твору — суголосність духовних світів автора оригіналу і перекладної версії. Досвід М.Бажана не тільки підтверджує цю закономірність, а й, окрім того, є аргументом у суперечках про «пере-кладність/неперекладність» оригінальних явищ мистецтва слова, про неможливість уникнути модернізації художнього світу оригіналу. У літературній рецепції проявляється парадокс: осу-часнення давнього й іншомовного тексту здійснюється на загальнолюдській основі спілкування духовно споріднених особистостей шляхом зміни мовно-мовленнєвого шару художнього твору в процесі реструктуризації тексту, його знаково-семіотичних вимірів. У проаналізованих версіях українськомовних перекладачів, які зверталися самостійно до спадщини Ф.Гельдерліна, виявляється вагома смислотворча роль не тільки світоглядного чинника, а й суспшьно-контекстуального фактора. Стан суспільної свідомості (дух часу) — це та призма, яка поряд зі стильовими уподобаннями, естетичними смаками реципієнта-перекладача зумовлює вибір твору для перекладу як аксіологічну акцію. Ускладнює літературну рецепцію іншомовного твору розбіжність у національних правописних системах, особливо в частині написання Найменувань з великої літери. Назівництво і традиції правопису, обізнаність з умовністю їх норм — все це знаково-семантичні питання. Щодо творів і німецькомовних текстів Ф.Гельдерліна та їх українськомовних версій, фіксованих засобами чинного в УРСР правопису, то це питання має принципове значення. У його розв'язанні найбільш непоступливим був М.Бажан, у текстах якого знаходимо назівництво з великих літер як у текстах оригіналу, відповідного сутності духовної концепції Ф.Гельдерліна («Син Всевишнього», «тіні Любимого», «Він Духа посилав»), однак далеко непослідовно, особливо щодо Бога, Духа. Яскравою ілюстрацією в цьому аспекті може бути текст твору «Біля джерел Дунаю». У ньому правопис назви «Свято Сонця», «зневажає Високодумний силу меча» чергується з іншими нормами («згасили сяево дарунки, богом дані»), в той час, як в оригіналі навіть окремі займенники подаються з великої літери, якщо стосуються смисловажливих концептів. Правописно-етнічні (соціокультурологічні) відмінності в національних культурах є дуже важливим чинником літературної рецепції, які увиразнюються саме в перекладах одних і тих же текстів кількома перекладачами. Проілюструємо це поняттям «повноцінного українського Гельдерліна». Серед поезій Ф.Гельдерліна, які мають декілька ук-раїнськомовних версій, виділяються мініатюри, що в оригіналі мають назви «Die Eichbäume», «Diotima» (декілька різних творів), «An die Parzen», «Hälfte des Lebens». Заголовки перших двох перекладаються однаково й однозначно: «Дуби», «Діотіма». фуга назва коментується, що це жіноче ім'я з діалогу Платона «Бенкет», використане Гельдерліном для образу коханої, що має реального прототипа — Сюзетту Ґонтард. Але третій вірш озаглавлюється перекладачами по-різному: «Парки» (в І.Качуровського), «До парок» (в П.Тимочка), «До богинь долі» (в М.Бажана). «Буквалізм» у перших двох пропозиціях не мотивований, бо без коментарів, при написанні слова «парки» з малої літери, без позначення місця наголосу затемнює зміст. «Парки» в українській мові мають стійке смислове ядро — «місце відпочинку». Ті українські перекладачі, котрі не коментують цієї назви, не враховують читацької компетенції щодо грецької міфологи. «Парки» — це «Мойри» — «богині долі, що в'яжуть нитку життя людини, і, коли перетинають нитку ножицями, людина вмирає». Так прокоментував значення цього слова М.Бажан при першому його буквальному вживанні у вірші «Греція». Там воно входить у структуру образного звертання «Зводьте, парки, ножиці захланні,—-// Я уже між мертвих, в їх числі» [1, 58]. Тому цілком логічно, подаючи через кілька творів поезію «An die Parzen», М.Бажан переклав і заголовок «До богинь долі». Далі ж, у поезії «Моя власність», знову збережено слово «парки» в образному контексті грецької міфології: Благословіть, небесні сили, людей, їх власність, а також І долю мою Благословіть І Хай передчасно Парки не втнуть моїх марень нитку [1, 80] У зв'зку з цим виникає тільки непорозуміння: чому назви всіх персонажів грецької міфології аж до Гесперід, Менад, Селени і т.д. подано з великої літери, а «парки» — з малої. До того ж, якщо зважити, що в перекладах ранніх од з великої літери друкуються Майстрині, Месник, Героїні, Цнота, Справедливість, Довершеність та інші концепти в образній системі Гельдерліна. У гімні «Геній відваги» — навіть Потреба і вибірково — Правда. Зате послідовно подається з малої літери все, пов'язане з коренем «бог». Показовою є така строфа: Проте грани» ти, боже смілих, Коли твої слова крізь тьму й туман Приходять вістю істин заяснілих, А пломінь правдиспалює обман. Так Громовержецьблискавиць ярінням Вражає твердь наляканих долин, Як ти являєш вбогим поколінням Народів скін і велетнівзагин [1, 55] У даному разі неістотним є питання про те, чи так передавав назівництво сам М.Бажан чи редактори і видавці на вимогу цензури — йдеться про «радянізовану рецепцію» класичних текстів і смислові зміщення у структурі художнього світу, коли невмотивовано використовуються правописні «норми» під впливом кон'юнктурних факторів. Проблема переноситься у сферу «опосередкованої», вторинної рецепції творів Ф.Гельдерліна в Україні крізь призму соціокультурної ситуації, котра склалася тут на кінець XX століття. Переклади М.Бажана, зважаючи на відзначені вище лексико-графемні відхилення від оригіналів, є найпомітнішим і поки що неперевершеним явищем в українськомовній рецепції Гельдерліна. І це зумовлене передусім талантом і високим рівнем перекладацької творчості Миколи Бажана, що визнається вченими, на яких би світоглядно-методологічних позиціях вони не стояли. Про це свідчать, зокрема, такі факти. Ще 1970 року тодішній керівник Українського науково-дослідного центру Гарвардського університету США проф.О.Пріцак представляв М.Бажана Нобелівському Комітету Шведської Академії для присудження йому престижної премії. Серед мотивів, якими керувався відомий у світі українознавець і тюрколог, називалися такі: «Бажан має потяг до складності, точності і досконалого балансу між всіма елементами і рівнями поетичної структури [...] Його найбільше досягнення цих років (50-60-х XX ст.) — переклади з грузинської та російської. На щастя, поеми, видані Бажаном після 1953 року («Міцкевич в Одесі», 1956; «Італійські зустрічі», 1962; «Чотири оповідання про надію — Варіації на тему Р.М.Рільке», 1967), свідчать про невичерпне багатство його поетичного таланту [...] Поетичні твори Бажана справляють враження навіть у порівнянні з найвищими європейськими стандартами [...] Як унікальний представник європейського експериментального стилю він може багато чого запропонувати не тільки українському читачеві. Його поетика що поєднує елементи неокласицизму з барочним неоромантизмом, дає змогу рідкісного проникнення в еволюцію літературного часу» [4]. Микола Бажан тоді висловив сумнів у реальності і вчасності висунення його кандидатури на Нобелівську премію, посилаючись на малу кількість і низьку якість перекладів його власних творів основними мовами Європи. Отже, він добре усвідомлював як перекпадознавчі проблеми, так і міжлітературну ситуацію у світі, а також місце своєї творчості в цій ситуації. Важило, очевидно, і те, що як українські, так і російські літературознавці відзначали високий фаховий рівень перекладів Бажана, водночас акцентували увагу на «богоборчих» мотивах його поезії, її комуністичному пафосі. Наприклад, З.С.Голубєва визначала ідейну спрямованість варіацій M .Бажана на тему Рільке в такий спосіб: «Не бог чи якісь інші надприродні сили, а передові ідейні переконання, мужність і стійкість в обстоюванні високих світоглядних ідеалів роблять людину людиною» {2, 157]. Перераховуючи класиків світової літератури, творчість яких Бажан популяризував з «особливою радістю», авторка нарису «Микола Бажан» (1984), незважаючи на появу друком перекладів з Гельдерліна, не називає цього прізвища, але цілком слушно узагальнює: «Переклади для М.Бажана — не тільки робота над художнім текстом, а й глибоко наукове вив* чення епохи, осмислення своєрідностей національного життя і культури того чи іншого народу, осягнення поетичного задуму і внутрішнього світу творця оригіналу» [2, 11-12]. Ці високі характеристики цілком стосуються і перекладів М.Бажана з Гельдерліна. Еволюція творчого світу Бажана, певні зрушення у світовідчутті Майстра, котрі відзначає і Голубєва на матеріалі останніх його поезій із книги «Карби», сталася не без впливу тривалої праці над текстами, епохою та долею Фрідріха Гельдерліна. У прикінцевих розділах нарису З.С.Голубєвої читаємо: «Світ лірики М,Бажана — особливий, бо життя людини й природи постають у ньому як висока, гідна подиву таїна [...] Природа для Бажана — невіддільна частка людського буття, жива істота, пізнання якої відкриває шлях і до всебічного осягнення таїн людської душі, її найтонших порухів і станів» [2, 187-190]. Як бачимо, існує типологічна відповідність між деякими концептуальними засадами художніх світів німецького та українського поетів, що й було одним з мотивів звернення Бажана до текстів Гельдерліна і «натхненного» їх перекладання, в результаті чого з'явилися досконалі українські версії творів німецького класика. Література: 1. Гельдерлін Ф. Поезії. Пер. М- Бажана. — К.: Дніпро, 1982. — 150 с. 2. Голубєва З.С Микола Бажан: Нарис творчості. — К : Дніпро, 1984. —
3 КоппловВ.В. Роздуми про майстра//Всесвіт. — 1979 — N8 10.—С. 131- 4 Костенко H Премія, від якої відмовився поет // Рад. Україна. — 1989. — 10 5 Наливайко Д. Світлий геній Гельдерліна 11 Всесвіт. — 1978. — № 9 — 6 Соловей E.C Українська філософська лірика.— К.1 Юніверс, 1999.— |
