 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Процесуальне керівництво в зоні АТО
Реалії сьогодення свідчать, що подібні проблеми потребують негайного вирішення з метою забезпечення більшої ефективності роботи слідчих, які проводять досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених у районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО), і прокурорів - процесуальних керівників досудовим розслідуванням. У серпні цього року Кримінальний процесуальний кодекс (далі - КПК) України доповнено розділом ІХ-1 «Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції»: у ст. 615 якого передбачено, що на адміністративній території, де діє зазначений режим, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею певних повноважень їх виконує відповідний прокурор. Поняття бойової обстановки не закріплене у жодному нормативно-правовому акті. На думку М.І. Хавронюка, бойова обстановка - це певний стан військових з’єднань, частин (кораблів) та (або) підрозділів, за яким вони ведуть узгоджені дії з метою знешкодження (розгрому) військового супротивника, оволодіння районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших тактичних завдань. Погоджуючись з науковцями, слід зауважити, що констатувати бойову обстановку можна лише тоді, коли командир військового підрозділу віддав бойовий наказ (бойове розпорядження), підлеглі військовослужбовці зайняли бойові позиції або перебувають у процесі їх зайняття. Про наявність бойової обстановки свідчать, приміром, записи у журналі бойових дій, обов’язок внесення даних до якого покладено на відповідних командирів (начальників), що можливе лише за умови ведення бою (зараз чи в майбутньому). Основними негативними факторами, що можуть вплинути на хід і результати досудового розслідування, а також на обрання слідчим, прокурором тактики слідчих (розшукових) дій у районі проведення антитерористичної операції, наявність яких повинні враховувати військові прокурори, є: - оперативна обстановка, що динамічно змінюється; - постійна передислокація військових підрозділів; - відсутність реальної можливості виклику свідка (потерпілого) для допиту в порядку ст. 135 КПК України; - можливість загибелі, поранення, захоплення у полон учасників кримінального провадження; - дефіцит часу, відведеного для проведення слідчих (розшукових) дій; - скорочена тривалість початкового етапу досудового розслідування. Слідчі та прокурори, які працюють у районі проведення АТО, відмічають серед проблем, що виникають у ході здійснення кримінального провадження, складнощі із застосуванням заходів його забезпечення, зокрема запобіжних заходів до військовослужбовців в умовах виконання ними обов’язків військової служби. Відсутність у переліку запобіжних заходів (глава 18 КПК України) такого, як нагляд командування військової частини, істотно знижує їх дієвість та не сприяє додержанню розумних строків кримінального провадження. Особливо це стосується осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності за самовільне залишення місця служби. У разі відсутності підстав для обрання підозрюваному військовослужбовцю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативою, як правило, є домашній арешт чи особисте зобов’язання, що може призвести до негативних наслідків, котрі знівелюють їхню мету. Військовослужбовці, які беруть участь в АТО, зазвичай, знаходяться поза межами постійного місця проживання (перебування). Тому не виключені випадки, що у разі обрання до підозрюваного іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу посилюється ймовірність виникнення ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України. До того ж, при винесенні рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд не має права змінювати місце (регіон) проходження служби військовослужбовцем без погодження з прокурором та військовим командуванням. Винятком є випадки забезпечення безпеки військовослужбовця як учасника кримінального провадження. Однак і в такому разі суд мусить з’ясувати думку органу, який здійснюватиме виконання заходів безпеки. На наш погляд, виходом з цієї ситуації може бути доповнення глави 18 КПК України таким запобіжним заходом, як нагляд командування військової частини. Це, по-перше, запобігатиме залишенню підозрюваним району проведення АТО та, по-друге, сприятиме виконанню ним вимог статутів Збройних Сил України під наглядом відповідного командира. При здійсненні нагляду командування військового підрозділу повинно наділятися відповідними процесуальними повноваженнями, щоб забезпечити найбільш ефективне досягнення мети запобіжного заходу. В умовах бойової обстановки особливими є підготовка і проведення певних слідчих (розшукових) дій, зокрема огляду місця події. Досвід роботи слідчих і прокурорів у районі проведення антитерористичної операції свідчить, що з найбільшою небезпекою для життя і здоров’я учасників слідчої групи пов’язані, як правило, огляди місця події у населених пунктах, а також на місцевості після проведення бойових дій. Необхідно пам’ятати про динамічність оперативної обстановки, а також про те, що певні ділянки місцевості або приміщення можуть змінитися невпізнанно внаслідок бомбардування, артилерійського або мінометного обстрілу, захоплення терористами тощо. Усе перелічене в подальшому призведе до неможливості проведення додаткового або повторного оглядів. Тому, здійснюючи первинний огляд, слідчий і прокурор повинні вжити заходів, щоб зібрати вичерпний обсяг доказової інформації. Крім того, на тривалість і результати огляду можуть негативно вплинути наближеність місця події до позицій супротивника, обстріли, робота снайперів. При цьому потрібно враховувати, що терористи часто практикують встановлення на місці майбутнього огляду так званих розтяжок - вибухових пристроїв, виготовлених за допомогою осколочних гранат або протипіхотних мін, а також роблять мінування трупів. Як свідчить практика, командир військового підрозділу (військової частини) про вчинене кримінальне правопорушення спочатку доповідає не прокурору або органу внутрішніх справ, а своєму командуванню, представники якого після прибуття на місце можуть, наприклад, через недосвідченість знищити сліди, залишені злочинцями.Унаслідок цього на момент прибуття на місце слідчої групи слідова картина може порушитися. На нашу думку, вирішенню такої проблеми сприятиме виконання підрозділами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України обов’язків з охорони місця події. Разом з тим пряме підпорядкування посадових осіб цього військового формування командуванню на місцях не завжди дає змогу заборонити перебування на території, що підлягає огляду, сторонніх військовослужбовців. Це зайвий раз свідчить про необхідність реформування Служби правопорядку у Військову поліцію, яка б не входила до складу Збройних Сил України. Отже, з урахуванням перелічених негативних факторів слідчому і прокурору необхідно ретельно підготувати і спланувати тактику огляду місця події таким чином, щоб слідча (розшукова) дія була проведена своєчасно і щонайшвидше. Для того, щоб забезпечити результативність і безпечність огляду місця події, перед його проведенням рекомендується уточнити: - оперативну обстановку на конкретній ділянці місцевості або у населеному пункті; - загальну характеристику місцевості; - чисельний склад, озброєність і місця основної дислокації супротивників, їх активність на ділянці, яку треба оглянути; - відомості про заміновані ділянки; - наявність військових підрозділів, наближених до місця огляду, підконтрольні їм райони. Для того, щоб організувати оперативну і безпечну доставку учасників слідчої (розшукової) дії на місце події, керівнику слідчої групи необхідно взаємодіяти з командуванням військового підрозділу, який контролює відповідну місцевість. Проте слідчі та прокурори не можуть втручатися у вирішення військовослужбовцями своїх безпосередніх завдань. Більше того, за певних обставин вони зобов’язані виконувати законні вимоги командирів військових підрозділів, обумовлені конкретною обстановкою на місцевості, що належить оглянути. Зокрема, це стосується дотримання правил бойової тактики під час входу колони військової техніки в населений пункт і подальшого переміщення в ньому (особливо у містах з багатоповерховими будинками), поведінки під час нападу на військовий підрозділ, рекомендацій військових інженерів. Фіксуючи доказову інформацію, слідчим і прокурорам необхідно частіше звертатись до передбачених у ч. 7 ст. 223 КПК України положень, що допускають проведення огляду без участі понятих у випадку безперервного відео- запису ходу проведення слідчої (розшукової) дії. Крім того, застосування відеозапису значною мірою зменшить час перебування учасників слідчої групи у небезпечному районі. Так само застосування технічних засобів фіксації (зокрема аудіозапису) під час допиту істотно зменшить його тривалість, оскільки згідно з ч. 2 ст. 104 КПК України, якщо допит фіксується за допомогою технічних засобів, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. В такому разі у протоколі допиту зазначається, що показання зафіксовані на носієві інформації, який додається до нього, а також вказується, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання (ч. З ст. 104 КПК України). Допитуючи військовослужбовців в умовах бойової обстановки, рекомендується максимально скорочувати тривалість їхнього відриву від виконання своїх безпосередніх обов’язків. З цією метою бажано, щоб допит у місці дислокації військового підрозділу або несення служби свідком проводив не слідчий, а прокурор - процесуальний керівник досудовим розслідуванням. Крім того, під час допиту не слід дискредитувати офіцерів і сержантів у очах підлеглих. Попередньо потрібно врахувати особливості психологічного мікроклімату у військових підрозділах, зокрема кругову поруку, поширену в декотрих військових мікроколективах, внаслідок якої свідки під час допиту можуть давати неправдиві показання. Певні проблеми виникають із застосуванням у кримінальних провадженнях, розслідуваних у районі проведення АТО, заходів безпеки щодо потерпілих, свідків, підозрюваних в умовах проходження ними військової служби. Алгоритм застосування заходів безпеки залежить, насамперед, від категорії кримінального провадження, специфіки військового формування, в якому проходить службу військовослужбовець. Зокрема, слідчим і прокурорам рекомендується враховувати, до якої категорії військовослужбовців віднесено особу, що потребує державного захисту у кримінальному провадженні. Особливу увагу при застосуванні заходів безпеки слід приділяти військовослужбовцям строкової служби, оскільки вони позбавлені права вільного пересування в межах і поза межами території військової частини. Ці військовослужбовці постійно перебувають у солдатському оточенні, де, як правило, складно приховати факт спілкування зі сторонніми людьми, у тому числі слідчим та прокурором. Переведення військовослужбовця, котрий не відмовляється бути свідком обвинувачення, для проходження служби в інший військовий підрозділ не завжди є дієвим засобом захисту у кримінальному провадженні. Отже, перш ніж вирішувати питання про забезпечення безпеки конкретної особи, слідчому і прокурору доцільно продумати, які заходи будуть максимально ефективними для уникнення незаконного впливу на цю особу. На нашу думку, доцільно надати військовим прокурорам гарнізонів та прирівняним до них прокурорам право в зоні проведення АТО своєю постановою переводити військовослужбовців з однієї військової частини до іншої, у тому числі до тих, що знаходяться у підпорядкуванні іншого відомства. Певні складнощі виявлені у призначенні та проведенні в районі АТО судово-медичних експертиз, що пов’язано, передусім, з надмірною завантаженістю бюро СМЕ, їх територіальною віддаленістю в окремих випадках від місця проведення досудового розслідування, постійною неукомплектованістю експертів. На наш погляд, за певних обставин слідчим і прокурорам - процесуальним керівникам досудовим розслідуванням замість судово-медичної експертизи доцільно вирішувати питання про освідування особи для виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет (ст. 241 КПК України). Наприклад, освідування підозрюваного, у тому числі примусове, можна провести з метою так званої верифікації стрілка, тобто виявлення на тілі людини особливих прикмет, що свідчать про постійне професійне використання нею вогнепальної зброї. Виявлення на тілі підозрюваного супутніх факторів пострілу та інших судово-медичних ознак для верифікації професійного стрілка може полегшити процес доказування факту причетності конкретної особи до терористичної діяльності. До таких ознак судово-медичні експерти обгрунтовано відносять: - крововилив на одному плечі (слід від прикладу), що утворюється внаслідок віддачі при тривалій стрільбі з автоматичної зброї; - осередкове обпалення волосся на одній чи двох скронях як результат стрільби з ручного гранатомета; - крововилив чіткої форми навколо одного ока у снайперів, які користуються зброєю, оснащеною оптичним прицілом з гумовою накладкою на окулярі; - численні, переважно смугасті, перехрещені крововиливи і садна на грудній клітині від прихованого носіння під одягом підсумків з бойовими припасами; - поверхневі поранення і рубці на поверхні другого пальця кисті руки від багаторазового натискання на спусковий гачок автоматичної зброї; - множинні садна і крововиливи поверхонь ліктьових і колінних суглобів внаслідок пересування по землі, їх пошкодження внаслідок стрільби лежачи; - сліди давнішніх поранень (найкраще виявляються у строк до трьох місяців); - ознаки тривалого перебування в польових умовах (засмага відкритих ділянок тіла, лущення шкіри тощо); - шкірні захворювання, викликані відсутністю нормальних побутових умов (педикульоз, гнійничкові та грибкові ураження шкіри), загальне забруднення тіла; - зниження гостроти слуху; - комплекс невралгічних порушень, найбільш розповсюдженими з яких є тремтіння пальців витягнутих рук, підвищена пітливість тіла, що виникають внаслідок дії ударної хвилі.
[1] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88. [2] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні [Електронний ресурс] : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/print1361271293989406. [3] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні [Електронний ресурс] : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12. [4] Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – С. 427–428. [5] Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – C. 420. [6] Кримінальний процес [текст] : підручник / за заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – С. 249. [7] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88. [8] Кримінальний процес [текст] : підручник / за заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – С. 251. [9] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12. [10] Про державну таємницю [Електронний ресурс] : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/conv/print1371451652763341. [11] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88. [12] Про державну таємницю [Електронний ресурс] : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/conv/print1371451652763341. [13] Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – С. 423. [14] Про інформацію [Електронний ресурс] : Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12/conv/print1371451652763341. [15] Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю [Електронний ресурс] : наказ Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 / Служба безпеки України . – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05/conv/print1360048133620573. [16] Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12. [17] Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю [Електронний ресурс] : наказ Служби безпеки України від 17 жовтня 2012 року 479 / Служба безпеки України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1751-12. [18] Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю [Електронний ресурс] : наказ Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 / Служба безпеки України . – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05/conv/print1360048133620573. [19] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88. [20] Волохи проти України [Електронний ресурс] : рішення Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2006 року. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/06450ff5c18ee104c22574cf00404a3e?OpenDocument. [21] Про державну таємницю [Електронний ресурс] : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/conv/print1371451652763341. [22] Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні [Електронний ресурс] : наказ Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102. [23] Конституція України. – Суми : ВВП «Нотіс», 2012. – 48 с. [24] Про державну таємницю [Електронний ресурс] : Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/conv/print1371451652763341. [25] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12. [26] Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю [Електронний ресурс] : наказ Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440 / Служба безпеки України . – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05/conv/print1360048133620573. [27] Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12. [28] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12. [29] Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : наказ Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12. [30] Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – Ст. 88. |
